Рішення № 17081239, 18.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

18 липня 2011 року справа № 5020-938/2011 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (02002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Приватного підприємства “Гєліос-Еліт” (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, будинок 55, ідентифікаційний код 35687594)

про стягнення 3774,11 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

позивача: не зявився;

відповідача: не зявився;

Сутьспору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства “Гєліос-Еліт” про стягнення 3774,11 грн. заборгованості за поставлений товар.

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач поставив на користь відповідача на підставі видаткових накладних товар на суму 2635,00 грн., збоку позивача мала місце вимога оплатити поставлений товар, який фактично не оплачено.

Ухвалою від 15.06.2011 позовну заяву прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Позивач явку представника у судове засідання 17.07.2011 не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки не сповістив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідач явку представника у судове також засідання не забезпечив, причину неявки не повідомив.

Суд звертає увагу на той факт, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням Приватного підприємства “Гєліос-Еліт” є: 99011, м.Севастополь, вул. Гоголя, 55 (а.с.21, 27-28).

Поштова кореспонденція Приватному підприємству “Гєліос-Еліт”, яка направлялась судом на адресу: 99011, м.Севастополь, вул. Леніна, 55 поверталась на адресу суду з відміткою пошти про неможливість вручення у звязку з тим, що «адресат вибув»(а.с.24-26).

В пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

На підставі викладеного, суд вважає належним сповіщення відповідача про час та місце розгляду даної справи.

Оскільки матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні. Тому, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

встановив:

Із змісту позовної заяви вбачаються посилання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на те, що він на підставі видаткових накладних від 18.07.2008 № 18/04-С на суму 541,00 грн., від 15.08.2008 № 15/01-С на суму 673,00 грн., від 01.09.2008 № 01/03-С на суму 803,00 грн, від 01.09.2008 № 01/04-С на суму 140,00 грн. та від 19.09.2008 № 19/05-С на суму 478,00 грн. поставив на користь Приватного підприємства “Гєліос-Еліт” товар на загальну суму 2635,00 грн. (а.с.10-14).

21.04.2011, в порядку частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, позивач надіслав відповідачеві претензію з вимогою погасити суму заборгованості з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції (а.с.17).

Як стверджує позивач, відповідачем поставлений товар оплачений не був, що і стало причиною звернення до суду з вимогами про стягнення з відповідача суми боргу.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 11 Цивільного кодексу України (далі ? Кодекс), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з пунктом 1 частини другої цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 202, 204 Кодексу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин першої та другої статті 205 Кодексу правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Як визначено частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частиною 2 статті 638 Цивільного кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В даному випадку доказів укладення письмово оформленого договору між сторонами у справі суду не надано, мають місце посилання позивача про поставку товару на підставі видаткових накладних. В підтвердження факту передачі товару позивач посилається на наявні в матеріалах справи видаткові накладні (а.с.10-14).

В той же час, суд, за наслідками дослідження представлених позивачем накладних, приходить до висновку про неможливість їх прийняття в якості доказу поставки товару з огдяду на наступне.

Згідно з частиною 8 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідальність за достовірність даних, відображених в первинних документах несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Статтею 1 цього Закону передбачено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом встановлено, що представлені позивачем видаткові накладні вимогам первинного документа, який підтверджує здійснення господарської операції, не відповідають, оскільки не дозволяють достовірно встановити посади осіб, відповідальних за прийомку товару збоку Приватного підприємства “Гєліос-Еліт”.

Наявні у справі накладні в графі «прийняв» містять підпис невідомої особи без розшифрування її прізвища. Печатки відповідача відсутні.

Накладна № 19/05-С від 19.09.2008 містить печатку, однак суду не представлено доказів, які дозволяють ідентифікувати печатку як таку, що належить саме відповідачеві (на печатці відсутній ідентифікаційний номер юридичної особи).

Довіреностей, які б дозволяли встановити фізичну особу, уповноважену на отримання товару, суду також не надано.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі накладні не є первинними документами; вони не фіксують факт здійснення господарської операції та не фіксують факт встановлення договірних відносин між сторонами у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 Господарського

процесуального кодексу України 20.07.2011