Рішення № 17081212, 18.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

18 липня 2011 року справа № 5020-692/2011 За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5,

ідентифікаційний код 25750044),

до Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1

(99014, АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

про стягнення штрафу в сумі 8304,15 грн.,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ФКМ СМР) - ОСОБА_2 - головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № б/н від 10.01.2011;

Відповідач (ФОП ОСОБА_1) - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2 від 10.12.2004, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі

Сутьспору:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 13163,79 грн., розірвання договору та звільнення приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна №394-05 від 02.11.2005 в частині належного та своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою від 06.05.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 19.05.2011.

У ході розгляду справи позивачем було надано заяву про припинення провадження у справі в частині позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача суми заборгованості з орендної плати у розмірі 1187,02 грн. враховуючи часткову оплату відповідачем суми боргу з орендної плати, та, відповідно, просив стягнути з відповідача на користь позивача 11976,77 грн., з яких 2798,15 грн. заборгованість з орендної плати, пеня 738,23 грн., 3% річних 136,24 грн., штраф 8304,15 грн., а також розірвати договір оренди №394-05 від 02.11.2005 та зобовязати відповідача повернути позивачу орендоване майно.

Ухвалою суду від 06.06.2011 провадження у справі №5020-692/2011 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 13163,79 грн., розірвання договору та звільнення приміщення, в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1187,02 грн. було припинено у звязку з частковою сплатою заборгованості з орендної плати відповідачем.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 18.07.2011 представник позивача надав заяву про припинення провадження по справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми орендної плати, пені, а також 3% річних у звязку з повним погашенням відповідачем у ході розгляду справи суми заборгованості з орендної плати у розмірі 3985,17 грн., 738,23 грн. суми пені, 135,24 грн. суми 3% річних.

Ухвалою суду від 18.07.2011 провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 3985,17 грн., пені 135,24 грн. та 3% річних 135,24 грн. було припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відсутністю предмету спору.

Також у судовому засіданні 18.07.2011 представник позивача надав заяву про відмову від позовних вимог в частині розірвання договору та звільнення приміщення, враховуючи погашення відповідачем суми заборгованості за орендною платою в повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.07.2011 провадження у справі № 5020-692/2011 в частині позовних вимог про розірвання договору оренди нерухомого майна №394-05 від 02.11.2005, укладеного між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а також усунення перешкод Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради в користуванні вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями загальною площею 159,40 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 було припинено на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи означене, позивачем заявлено вимоги про стягнення суми штрафу у розмірі 8304,15 грн. за порушення виконання зобовязання щодо своєчасного та повного внесення орендної плати за договором оренди нерухомого майна №394-05 від 02.11.2005.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.2005 між Управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір № 394-05 оренди нерухомого майна (арк.с. 16-17).

Відповідно до п. 1.1. цього договору з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, орендодавець зобовязався передати, а орендар прийняти в оренду нерухоме майно вбудовано-прибудовані нежитлові підвальні приміщення, загальною площею 155,25 кв. м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та перебувають на балансі РЕП-22 (надалі - обєкт оренди), вартість яких складає, згідно з Актом оцінки вартості (експертного висновку) від 01.11.2005 102931 грн. Орендовані приміщення будуть використовуватися під розміщення тренажерного залу.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, розмір орендної плати визначається відповідно до методики, яка затверджена рішенням міської Ради №344 від 13.11.2002 та складає 10293,10 грн. у рік

Пунктом 3.2. договору передбачено, що орендна плата складає 857,76 грн. за перший місяць оренди та перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця.

Сума орендної плати підлягає щомісячному коригуванню орендарем при внесенні чергового платежу у відповідності з індексом інфляції, що визначається Мінстатом України (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 4.4. договору орендар зобовязувався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, повязані з користуванням обєктом оренди, у тому числі оплату послуг, що надаються підприємствами комунальної сфери.

Відповідно до пункту 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України у вигляді штрафу в пятикратному розмірі місячної орендної плати.

Відповідно до пункту 7.1, строк дії договору з моменту підписання до 11.07.2007.

Актом прийому передачі орендованого майна, укладеному між сторонами підтверджується передача в оренду нерухомого майна (арк.с. 24).

Повноваження щодо управління комунальним майном відповідно до рішення Севастопольської міської Ради від 31.01.2006 № 4657 передані Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради, який, у свою чергу, є правонаступником Управління з питань майна комунальної власності Севастопольської міської державної адміністрації.

Між сторонами також укладалися протоколи узгодження змін до вищевказаного договору оренди нерухомого майна.

Відповідно до пункту 3.3. Протоколу від 20.08.2007 узгодження змін до договору оренди встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць, згідно з рішенням Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007, визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому.

Пункт 1.1 Договору був викладений в наступній редакції, а саме: з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно вбудовано-прибудовані нежитлові підвальні приміщення (літ. А), загальною площею 159,40 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_2, яке перебуває на балансі РЕП-22 (надалі - обєкт оренди), вартість якого складає, згідно з незалежною оцінкою від 31.10.2009 199300 грн.(п.1.1) (арк.с. 23).

Крім того розмір орендної плати був змінений та встановлений у розмірі 1660,83 грн. за місяць (пункт 3.2) (арк.с 23).

Відповідно до протоколу від 26.08.2010 узгодження змін до договору оренди, строк дії договору був продовжений до 10.07.2012 (арк.с. 26).

Неналежне виконання зобовязань щодо своєчасного та повного внесення орендної плати стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення 13163,79 грн., розірвання договору та звільнення приміщення.

Враховуючи те, що в ході розгляду справи відповідачем було погашено суму боргу за договором в повному обсязі, а також суму пені та 3% річних від простроченої суми боргу, позивач відмовився від позовних вимог щодо розірвання договору та звільнення приміщення.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу за порушення умов договору оренди.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору, тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань та відповідальності за порушення зобовязань, а також положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобовязується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною пятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати є обовязком орендаря (пункт 4.4. Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Отже, відповідач припустився порушення умов Договору стосовно повного та своєчасного внесення орендної плати.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що орендна плата за договором вносилася відповідачем несвоєчасно на не в повному обсязі.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 8304,15 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобовязання або неналежно виконаного зобовязання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання учасник господарських відносин зобовязаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 6.1 Договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України у вигляді штрафу в пятикратному розмірі місячної орендної плати.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий місячний розмір орендної плати 1660,83 грн., таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 8304,15 грн. (1660,83 грн. Х 5) /арк.с. 3/.

В той же час, стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності зясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.9.2. Роз`яснень вищого арбітражного суду України № 02-5/289 від 18.09.1997 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”, яким встановлено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам.

Суд, вивчивши матеріали справи, враховуючі повну сплату відповідачем суми заборгованості за договором у ході розгляду справи вважає за доцільне зменшити розмір заявленого позивачем до стягнення штрафу та встановивши в сумі 500,00 грн.

Отже, позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради по стягненню суми штрафу також підлягають частковому задоволенню у сумі 500,00 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, враховуючи приписи пункту 4 Листа Вищого Арбітражного суду України від 16.10.1995 року № 01-8/732 «Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства при вирішенні спорів», яким встановлено, що якщо вимоги позивача про стягнення неустойки визнано обґрунтованими, але суд вважає за можливе на підставі пункту 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України зменшити розмір санкцій, що підлягають стягненню з відповідача, державне мито повинно бути покладене на відповідача у сумі, сплаченій позивачем, а не пропорційно задоволеним вимогам, оскільки в даному випадку визначальним для вирішення спору є обґрунтованість вимог позивача та обов'язок другої сторони задовольнити обґрунтовані вимоги заявника.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на відповідача державне мито в сумі 131,64 грн. стосовно майнових вимог позивача та 85,00 грн. стосовно немайнових вимог, а всього 216,64 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) суму штрафу в розмірі 500,00 грн. (пятсот гривен 00 коп.).

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (99014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) державне мито в сумі 216,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4.В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 19.07.2011.