Рішення № 17081203, 12.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

12 липня 2011 року справа № 5020-1021/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Прокурора Ленінського району міста Севастополя

(вул. Вороніна, б.11, м. Севастополь, 99011)

в інтересах держави в особі

Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради

(вул. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011)

до Комунального підприємства «Енергосервіс»

(вул. І.Голубця, б.5, м. Севастополь, 99003)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Севастопольської міської Ради

(вул. Леніна, б.3, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 10652,42 грн.

за участю представників сторін:

прокурора не зявився;

позивача ОСОБА_1, довіреність №3Ю від 04.01.2011;

ОСОБА_2, довіреність №2Ю від 04.01.2011;

відповідача ОСОБА_3, довіреність №21 від 11.01.2011;

третьої особи - не зявився.

Прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго»Севастопольської міської Ради (далі Позивач) з позовом до Комунального підприємства «Енергосервіс»(далі Відповідач) про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії №1761 від 12.12.2005 у розмірі 10652,42 грн., у тому числі: 9989,01 грн. основний борг, 370,00 грн. пеня, 221,80 грн. інфляційні втрати, 71,61 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем обовязку щодо виконання умов договору купівлі-продажу теплової енергії № 1761 від 12.12.2005.

Прокурор та Севастопольська міська Рада у засідання суду 12.07.2011 без поважних причин явку уповноважених представників не забезпечили, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином та своєчасно (повідомлення про вручення поштового відправлення від 30.06.2011 /а.с.28-29/, про причини неявки суд не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

В судовому засіданні 12.07.2011 представники позивача Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні надав суду відзив від 12.07.2011 на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників позивача та представників відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2005 між Комунальним підприємством “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (Продавець) та Комунальним підприємством «Енергосервіс»(Покупець) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії №1761 (далі Договір), згідно з яким Продавець зобов`язується передати теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності своєчасно та відповідної якості, а Покупець прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами.

Відповідно до пункту 4.2 Договору плата за теплову енергію розраховується, виходячи із займаної опалювальної площі (Додаток №1), відповідно до нормативів споживання.

Покупець щомісячно до 15 числа розрахункового періоду може проводити авансові платежі по всіх видах теплопостачання, передбачених даним договором, на підставі виставленого Продавцем рахунку у сумі не менше 50% від суми нарахування за спожиту теплову енергію в попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком за фактичну відпущену теплову енергію (пункт 4.6 Договору).

Згідно з пунктом 4.7 Договору остаточний розрахунок за теплову енергію проводиться в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з тарифами, що діяли на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим, якщо Продавець не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць.

На виконання умов вказаного договору Позивач свої зобовязання виконав у повному обсязі, у звязку з чим Відповідачу були виставлені відповідні рахунки-фактури за період з грудня 2010 року по березень 2011 року, проте, Відповідач у порушення умов договору свої зобовязання перед Позивачем не виконав, у звязку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 9989,01 грн.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003, далі ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною першою статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина сьома статті 193 Господарського кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем належним чином виконувались прийняті на себе зобовязання за Договором та постачалась теплова енергія, однак вартість теплової енергії поставленої за період з грудня 2010 року по березень 2011 року Відповідачем не сплачена, у звязку з чим виникла заборгованість у розмірі 9989,01 грн.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надані докази належного виконання зобовязань за Договором, позовні вимоги Відповідачем визнанні, заборгованість на день прийняття рішення не погашена.

На підставі вищевказаного суд дійшов висновку, що заборгованість за теплопостачання в розмірі 9989,01 грн. підтверджується матеріалами справи, є доведеною і обґрунтованою, та підлягає стягненню.

Крім того, Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення пені за період з 16.02.2011 по 10.06.2011 у сумі 370,00 грн., інфляційних витрат за період з березня по травень 2011 року у сумі 221,80 грн. та 3% річних за період з 16.02.2011 по 10.06.2011 в сумі 71,61 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.8 Договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати з покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Покупець зобов`язаний сплачувати за спожиту теплову енергію в установлені договором строки.

Суд, перевіривши розрахунок пені, складений Позивачем /а.с.22/, визнав його правильним, тому вимоги щодо стягнення пені за період з 16.02.2011 по 10.06.2011 заявлені відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню в розмірі 370,00 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки Позивача 3 % річних за період з 16.02.2011 по 10.06.2011 /а.с.24/ та інфляційних втрат за період з березня по травень 2011 року /а.с.23/ визнані судом правильними, зокрема, розрахунок інфляційних втрат відповідає правилам, наведеним у рекомендаційному листі Верхового Суду України №62-97р від 03.04.1997.

Таким чином, вимоги Позивача щодо стягнення пені за період з 16.02.2011 по 10.06.2011 в розмірі 370,00 грн., інфляційних втрат за період з березня по травень 2011 року в розмірі 221,80 грн. та 3 % річних за період з 16.05.2011 по 26.05.2011 в розмірі 71,61 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Енергосервіс»(вул. І.Голубця, б.5, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 13789271, р/р 26000300111236, ПКФАТ „Ва-Банк” м. Севастополя, МФО 321637, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (вул. Павліченко, 2, місто Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 03358357, р/р 26007945206831, СФ ВАТ „Укрсоцбанк”, МФО 324195) заборгованість у розмірі 10652,42 грн. (десять тисяч шістсот пятдесят дві грн. 42 коп.), з яких: 9989,01 грн. основний борг, 370,00 грн. пеня, 221,80 грн - інфляційні втрати та 71,61 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Енергосервіс»(вул. І.Голубця, б.5, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 13789271, р/р 26000300111236, ПКФАТ „Ва-Банк” м. Севастополя, МФО 321637, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 106,42 грн. (сто шість грн. 42 коп).

4 Стягнути з Комунального підприємства «Енергосервіс»(вул. І.Голубця, б.5, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 13789271, р/р 26000300111236, ПКФАТ „Ва-Банк” м. Севастополя, МФО 321637, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду)в дохід Державного бюджету України (Державний бюджет, Ленінський район міста Севастополя, р/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополь, ідентифікаційний код 24035598, МФО 824509, код платежу 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн (двісті тридцять шість грн. 00 коп).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України

та підписано 18.07.2011.