Рішення № 17080994, 14.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" липня 2011 р.Справа № 35/17-1866-2011 За позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС-АГРО"

про стягнення 19393,40грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 20.12.10р.;

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС-АГРО" про стягнення заборгованості у розмірі 19393,40грн., а саме: основного богу у розмірі 17774,24грн., 32%річних у розмірі 1090,80грн., пені у розмірі 528,36грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.05.11р. порушено провадження у справі №35/17-1866-2011.

Поряд з цим, позивачем заявлена заява про забезпечення позову в порядку ст.ст. 66,67 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої останній просив накласти арешт на грошові кошти відповідача в розмірі позовних вимог, а саме 19823,33грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача.

Розглянувши зазначену заяву суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, повязаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обовязковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

Відповідач в судові засідання не зявлявся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у звязку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

22.02.2010р. між закритим акціонерним товариством компанією "РАЙЗ" (постачальник) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "ПРОГРЕС-АГРО" (покупець) було укладено договір поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту №01659/010 з додатком №/ЗП-10047-00019 від 07.04.10р.

18.05.10р. Закрите акціонерне товариство компанією "РАЙЗ" було перейменоване у Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз".

Відповідно до умов п.1.1 договору від 22.02.2010р. в терміни, визначені договором, постачальник зобовязався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення(продукцію), а покупець зобовязався прийняти товар і оплатити його вартість(ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частина, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами визначені в договорі та в додатках до нього, які складають невідємну частину договору.

В підтвердження виконання зобовязань за договором позивач здійснив поставку відповідачу товару згідно з додатком №/ЗП-10047-00019 від 07.04.10р. на загальну суму 19200грн.

Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною №ВН-10047-00061 від 08.04.10р. на суму 19200грн. та довіреністю №104 від 08.04.10р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач взяті на себе зобовязання виконав не у повному обсязі, сплативши позивачу грошові кошти за поставлений товар в розмірі 3479,35грн.

У звязку з невиконанням взятого на себе зобовязання щодо оплати вартості товару, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість станом на 08.04.10р., неоплаченим залишився товар в сумі 15720,65грн.

30.08.10р. на адресу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС-АГРО" позивачем було направлено лист-нагадування №15/08, згідно якого останній нагадав що дата чергового платежу за договором настає 01.09.10р.

У відповідь відповідач 01.10.10р. надіслав лист з проханням пролонгувати договір №01659/010 від 22.02.10р. до 20.10.10р.

12.10.10р. між Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "ПРОГРЕС-АГРО" було укладено угоду про внесення змін до договору поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту №01659/010 від 22.02.10р., згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни в графіки оплати товару покупцем, які містяться у додатку №/ЗП-10047-00019 від 07.04.10р. до договору поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту №01659/010 від 22.02.10р. встановивши строк оплати кредиту 20.10.10р. замість 01.09.10р.

19.11.10р. позивачем на адресу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС-АГРО" було направлено лист-нагадування №24/11, згідно якого було повідомлено, що строк оплати вартості товару закінчився 20.10.10р., та нагадав про необхідність сплатити наявну заборгованість у строк не пізніше 25.11.10р.

27.12.10р. між Публічним акціонерним товариством "Компанія "Райз" та Сільськогосподарським виробничим кооперативом "ПРОГРЕС-АГРО" було укладено угоду №4 про внесення змін до договору поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту №01659/010 від 22.02.10р., згідно якої сторони дійшли згоди внести зміни в графіки оплати товару покупцем, які містяться у додатку №/ЗП-10047-00019 від 07.04.10р. до договору поставки насіння с/г культур на умовах товарного кредиту №01659/010 від 22.02.10р. встановивши строк оплати кредиту 31.01.11р. замість 20.10.10р. та відсотки за користування товарним кредитом 16%.

15.02.11р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист-нагадування №5, згідно якого було повідомлено, що строк оплати вартості товару закінчився 31.01.11р., та нагадав про необхідність сплатити наявну заборгованість у строк не пізніше 17.02.11р.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника відсотки. Умови щодо відсотків за користування товарним кредитом викладені в п.п.2.7-2.11 договору та в додатках до договору.

Відповідно до умов п.2.6 договору строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання товару покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу.

Відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником щомісячно до 5-го числа кожного наступного місяця(починаючи з місяця, в якому здійснена поставка товару). Сторони щомісячно підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування в термін до 5 числа кожного наступного місяця( п.2.7.договору).

Позивачем нараховані відсотки за користування товарним кредитом відповідно до договору поставки на умовах товарного кредиту №01659/010 від 22.02.10р. у розмірі 2053,59грн. станом на 31.01.11р.

Згідно п.7.3 договору покупець за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує пеню в розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

Відповідно до п.7.4 названого договору покупець відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобовязань по цьому договору. Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі в залежності від строків(тривалості) порушення зобовязання покупцем: 10 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Частиною 5 ст.225 Господарського кодексу України встановлено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Відповідно до ч.2 ст.232 цього кодексу законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що покупець, у випадку прострочення виконання грошових зобовязань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 32% річних з простроченої суми.

Внаслідок порушення відповідачем взятого на себе зобовязання щодо оплати заборгованості за отриманий товар, враховуючи часткову оплату товару, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача основний бог у розмірі 17774,24грн., 32%річних у розмірі 1090,80грн., пеню у розмірі 528,36грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару, існування заборгованості Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС-АГРО" по оплаті вартості отриманого товару у розмірі 15720,65грн., у звязку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 17774,24грн., а саме: 15720,65грн.- вартості отриманого товару та 2053,59грн. відсотків за користування товарним кредитом, є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 32%річних у розмірі 1090,80грн.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС-АГРО" за отриманий товар, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 32%річних у розмірі 1090,80грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС-АГРО" пені в розмірі 528,36грн., розрахованої за період з 31.01.2010р. по 11.04.2011р.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у розмірі 528,36грн.

Станом на день розгляду справи відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС-АГРО" заборгованості у розмірі 19393,40грн., а саме: основного богу у розмірі 17774,24грн., 32%річних у розмірі 1090,80грн., пені у розмірі 528,36грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 193,93грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "ПРОГРЕС-АГРО" (68643, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Камянка, вул. Суворова, буд.1; р/р 26001015626001 в АКБ „ІМЕКСБАНК” м. Одеса, МФО 328384, код ЄДРПОУ 32543809) на користь Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" (03680, м.Київ, вул.Академіка Заболотного, 152; р/р26000590016675 в ВАТ “Укрексімбанк”, м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 13980201) основний борг у розмірі 17774(сімнадцять тисяч сімсот сімдесят чотири)грн.24коп., 32%річних у розмірі 1090(одну тисячу девяносто)грн.80коп., пеню у розмірі 528(пятсот двадцять вісім)грн.36коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 193(сто девяносто три)грн.93коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 19.07.2011р.