Рішення № 17080692, 11.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.07.11 р. Справа № 37/127

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Гавриленко І.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал Холдінг”, м. Київ, ідентифікаційний код 19121597

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаський виробничо-комерційний центр „Артімет”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 35318436

про: стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 56294,12грн., інфляції в розмірі 4798,97грн. та 3% річних в сумі 1463,86грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_1 (за довіреністю №13/11-д від 20.06.2011р.);

від Відповідача - не зявився

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 29.06.2011р. на 11.07.2011р.

У судовому засіданні 11.07.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал Холдінг”, м. Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаський виробничо-комерційний центр „Артімет”, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 61294,12грн., інфляції в розмірі 4798,97грн. та 3% річних в сумі 1463,86грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобовязань за договором оренди № 03/39/08 від 01.11.2008р., внаслідок чого за період з квітня по грудень 2010р. утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування інфляції та 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди № 03/39/08 від 01.11.2008р. з додатковими угодами, акти приймання-передачі, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, акт звірки заборгованості станом на 31.12.2010р., правоустановчі документи, лист-вимогу №168 від 19.04.2011р., витяг із протоколу №1/01 від 19.07.2001р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 14, 526, 530, 610 - 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 216, 218 Господарського кодексу України та на виконання вимог суду та задля підтвердження своєї позиції були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.61-74), а заявою від 29.06.2011р. (а.с.54) у звязку із здійсненим Відповідачем частковим погашенням боргу в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати до 56294,12грн.

Відповідач у судове засідання не зявився, причин неявки не повідомив, відзиву та доказів погашення стягуваних сум або відсутності відповідного грошового зобовязання з інших причин не надав, хоча належним чином був повідомлений про судовий розгляд шляхом своєчасного надсилання ухвали суду за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с.а.с.61-63), достовірність яких презюмується положеннями ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”.

У світлі висновків Вищого господарського суду України, викладених в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. № 01-8/1228 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” від 15.03.2007р. № 01-8/123, таке повідомлення Відповідача вважається належним незалежно від повернення конвертів з кореспонденцією суду, оскільки до обовязків останньої діюче законодавство не відносить встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб.

У судовому засіданні 11.07.2010р. представник Позивача підтримав заявлені вимоги в редакції заяви про зменшення від 29.06.2011р. та наполягав на вирішенні спору в цьому судовому засіданні з огляду на достатність представлених документів.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка без пояснення причин належним чином повідомленого Відповідача та ненадання ним певних документів у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на правильність такої кваліфікації і не може вважатися підставою для відкладання розгляду справи, оскільки Відповідачеві було надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті розглядуваного спору з відповідними підтверджуючими доказами (у разі наявності).

Суд наголошує, що встановлення правової визначеності довкола заявлених вимог не може перебувати у залежності від бажання Відповідача скористатися своїми процесуальними правами.

Вислухавши у судових засіданнях представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

01.11.2008р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладений договір оренди № 03/39/08 (а.с.а.с.8-10), згідно п.п. 1.1., 1.2., 6.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в у тимчасове платне володіння та користування (оренду) нежитлові приміщення №2, №3, №9, №10 загальною площею 125,3кв.м., які розташовані на 1 та на 2 поверсі будівлі головного корпусу за адресою: м. Донецьк, вул. Майська, 179, літ. Д-2, строком до 01.11.2009р.

Приналежність Позивачеві будівлі, в якій розташовано обєкт оренди, підтверджується договором купівлі-продажу 97/100 ідеальної частки будівель (а.с.а.с.65-68) та рішенням Виконавчого комітету Будьонівської районної ради №427/3 від 17.12.2008р. (а.с.69).

Згідно умов п.п.2.1.,2.2. та 4.4.1 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування щомісяця в строк до 20 числа місяця, який передує тому, за який здійснюється оплата орендної плати, визначеної у сумі 3759,00грн. на місяць, в тому числі ПДВ -626,50грн., виходячи із вартості користування 1 кв.м. у розмірі 30,00грн. на місяць, в тому числі ПДВ-5,00грн. При цьому, вартість послуг з використання електроенергії не входить в суму орендної плати та оплачується Орендарем окремо на підставі виставлених Орендодавцем рахунків.

Пунктом 3.1. договору визначено, що вступ Орендаря у володіння та користування майном настає одночасно з підписанням сторонами відповідного акту приймання-передачі., а положеннями п. 5.3. договору сторони передбачили відповідальність Орендаря за несвоєчасне перерахування орендної плати у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

01.11.2008р. обєкт оренди був переданий Відповідачеві, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі №1 (а.с.18).

В перебігу дії означеного договору, строк якого п. 6.1. первісно визначався до 01.11.2009р., між сторонами укладалися:

- додаткова угода № 1 від 03.08.2009р. (а.с.11) про надання в тимчасове платне користування додаткових приміщень та зміну орендної плати;

- додаткова угода №2 від 01.12.2009р. (а.с.12) про зміну орендної плати;

- додаткова угода №3 від 29.09.2009р. (а.с.13) про продовження строку дії договору до 31.12.2010р.

Відповідно до додаткових угод №1 та №2 додаткові приміщення були передані Відповідачеві, про що сторонами складені відповідні акт приймання-передачі №2 та №б/н (а.с.15,16).

Задля забезпечення належного виконання грошових зобовязань Орендодавцем виписувалися і надавалися Орендарю рахунки-фактури стосовно орендної плати за квітень-грудень 2010р. (а.с.а.с. 17-18, 20-22, 24-25, 28), так і з компенсації витрат за спожиту електричну енергію за травень 2010р., вересень 2010р., грудень 2010р. (а.с. 19, 23, 26-27). Із змісту представлених Позивачем акти здачі-прийняття робіт за період з квітня по грудень 2010р. (а.с.а.с.29-40), які підписані обома сторонами без зауважень, відповідні послуги надані у повному обсязі, сторони претензій один до одного не мають.

Згідно акту звірки за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. (а.с.а.с.41, 42), який підписаний і Відповідачем, заборгованість перед Позивачем станом на 31.12.2010р. складала 86294,12грн. За змістом виписки з рахунку (а.с.74) та акту звірення розрахунків (а.с.64) в рахунок погашення означеної заборгованості Відповідачем до подання позовної заяви були здійснені платежі в загальному розмірі 25000грн.

Листом-вимогою №168 від 19.04.2011р. (а.с.а.с.44, 45), направленим Відповідачу (згідно квитанції) 27.04.2011р., Позивач зазначив про необхідність погашення наявної станом на 19.04.2011р. залишку заборгованості в сумі 61294,12грн.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позов, вимагаючи стягнення з Відповідача заборгованості з орендної плату у сумі 61294,12грн., 3% річних у сумі 1463,86грн. інфляції у сумі 4798,97грн., а заявою від 29.06.2011п. (а.с.54) у звязку із здійсненням Відповідачем 22.06.2011р. платежу в сумі 5000грн. (відображена в згадувану акті звірення розрахунків а.с.64) зменшив вимоги в частині заборгованості до 56294,12грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та ухилився від підписання (з зауваженнями або без) акту звірення розрахунків (а.с.73), складеного та надісланого (а.с.а.с.70-72) Позивачем на вимогу суду.

Суд розглядає справу в контексті всіх вимог, визначених заявою від 29.06.2011р. (а.с.54), оскільки їх обєднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги повязані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобовязань за договором оренди). Наразі, згідно ст. 22 вказаного Кодексу до прийняття рішення по справі Позивач управнений зменшувати розмір вимог і таке зменшення судом в даному випадку приймається, оскільки зумовлено врахуванням здійсненного в перебігу розгляду справи платежу.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобовязань за договором оренди та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення 3% річних та індексу інфляції.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату. Водночас, встановлення Відповідачеві грошових зобовязань з компенсації витрат Орендодавця зі сплати вартості спожитої Орендарем електричної енергії узгоджується із приписами ст.ст.3, 6, 627 Цивільного кодексу України, які встановлюють принцип свободи договору.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди № 03/39/08 від 01.11.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобовязань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено в ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності. При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із здійснення платежу з орендної плати не пізніше 20 числа місяця, який передує тому, за який здійснюється оплата до умов п. 2.2 договору оренди № 03/39/08 від 01.11.2008р., а також з оплати вартості електричної енергії згідно виставлених рахунків Орендодавця у відповідності до п.2.3.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання за загальним правилом припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, Відповідачем, всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не надано належних у розмінні ст. 34 цього Кодексу доказів повного виконання грошових зобовязань зі сплати орендних платежів за період з квітня по грудень 2010р. та компенсації витрат за спожиту у травні 2010р., вересні 2010р., грудні 2010р. електричну енергію або їх припинення у інший передбачений діючим законодавством спосіб, з огляду на що суд дійшов висновку про наявність заборгованості у сумі 56294,12грн. При цьому, факт отримання Відповідачем відповідних послуг з боку Позивача підтверджений підписаними без зауважень актами здачі-прийняття робіт.

Таке невиконання грошових зобовязань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобовязання відповідно до ч. 1 ст. 612 вказаного Кодексу.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу з урахуванням 3% річних і інфлдяц3ійної індексації за весь період прострочення.

Приймаючи до уваги, що викладений Позивачем розрахунок боргу є арифметично вірним та відповідає умовам договору, підтверджується матеріалами справи та враховує здійснені Відповідачем платежів з його (боргу) часткового погашення, вимоги щодо стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 56294,12грн., 3% річних у сумі 1463,86 грн., та інфляційної індексації в сумі 4798,97грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягуються з Відповідача на користь Позивача пропорційно відношенню первісного розміру позовних вимог до розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал Холдінг”, м. Київ (ідентифікаційний код 19121597) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаський виробничо-комерційний центр „Артімет”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35318436) про стягнення заборгованості в сумі 56294,12грн., інфляції в розмірі 4798,97грн. та 3% річних в сумі 1463,86грн. задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаський виробничо-комерційний центр „Артімет”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35318436) на користь Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал Холдінг”, м. Київ (ідентифікаційний код 19121597) заборгованості в сумі 56294,12грн., інфляційної індексації в розмірі 4798,97грн. та 3% річних в сумі 1463,86грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбаський виробничо-комерційний центр „Артімет”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 35318436) на користь Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Метал Холдінг”, м. Київ (ідентифікаційний код 19121597) державне мито в розмірі 625,57грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 218,53грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 11.07.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.07.2011р.

Суддя Попков Д.О.