Рішення № 17080658, 12.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.07.11 р. Справа № 16/260

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Бахрамовій А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк, ідентифікаційний код 13511245

до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк ідентифікаційний номер НОМЕР_1

про: стягнення неустойки в сумі 28271,34грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача ОСОБА_2 (за довіреністю №89 від 20.09.2010р.);

від Відповідача ОСОБА_3 (на підставі договору від 20.06.2011р. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2442 від 26.01.2007р.)

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 21.06.2011р. на 04.07.2011р. з подальшим оголошенням перерви до 12.07.2011р.

У судовому засіданні 12.07.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі Відповідач) про стягнення неустойки в сумі 28271,34грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на припинення орендних правовідносин за договором оренди №1953/2005 від 12.07.2005р. з 21.06.2009р. у звязку із закінченням строку його дії та відмовою Орендодавця від подальшої оренди, повернення обєкту оренди лише 31.08.2010р., внаслідок чого за період з 16.07.2009р. по 31.08.2010р. включно була нарахована заявлена до стягнення неустойка, при визначені розміру якої були враховані як часткове погашення орендні платежі Відповідача за період після припинення договору у загальному розмірі 40017,22грн.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди №1953/2005 від 12.07.2005р. з додатками; додаткову угоду №1 від 21.06.2007р.; додаткову угоду №2 від 19.06.2009р.; лист №20-06-04-07506 від 13.07.2009р. з доказом отримання Відповідачем; рішення Господарського суду Донецької області у справі №40/95пд від 01.07.2010р.; акт приймання-передачі від 31.08.2010р.; лист №11-06-04-02006 від 24.02.2010р.; лист №15-74-147 від 19.07.2010р.; довідку про стан платежів.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 10, 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, ст.ст. 638, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.180, 193, 199, 232, 284, 287 Господарського кодексу України та надав додаткові документи (а.с.а.с.34, 35, 135-138 т.1)

Відповідач протягом первісного розгляду справи надав відзив від 12.12.2010р. (а.с.а.с.42-44 т.1), яким проти позову заперечив, посилаючись на: відсутність своєї вини у припиненні орендних правовідносин; відсутність будь-якої заборгованості перед Позивачем станом на 21.04.2010р. згідно підписаного акту звіреня розрахунків; нарахування суми неустойки виходячи з умов договору, які могли діяти лише після дати його припинення без урахуванням остаточного розміру орендної плати станом на момент припинення договору.

На обґрунтування своєї позиції Відповідачем були надані додаткові документи (а.с.а.с.45-125, 133, 134 т.1), у тому числі пояснення відносно здійснених за договором платежів.

Під час повторного розгляду справи, запровадженого постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2011р., Позивачем надані 17.06.2011р. пояснення з додатком (а.с.а.с.84-97), за змістом яких заявлені позовні вимоги підтримані у повному обсягу. В свою чергу, Відповідачем були надані письмові пояснення від 16.06.2011р. з додатками (а.с.а.с.88-97 т.2), в яких наголошувалося про фактичне погашення всього обсягу належно нарахованої за спірний період неустойки, а також письмові пояснення від 23.06.2011р. (а.с.а.с.103, 104 т.2) і заперечення щодо позовних вимог позивача від 23.06.2011р. (а.с.а.с.105-107 т.2) із аргументами відносно безпідставності здійсненого Позивачем розрахунку вимоги і їх нормативного обґрунтування.

Представники сторін у судовому засіданні 12.07.2011р. підтримали свою позицію, викладену письмово, вказуючи на відсутності будь-яких додаткових доказів на її обґрунтування.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними у справі документами, оскільки їх цілком достатньо для правильної правої кваліфікації розглядуваного спору з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 19.05.2011р.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

12.07.2005р. між Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) укладено договір оренди №1953/2005 (а.с.а.с.6-9), згідно п.п. 1.1, 10.1 якого Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 135,4кв.м. що розташовані за адресою: 83048, АДРЕСА_1 та знаходяться на балансі Головного управління статистики у Донецькій області (Балансоутримувач), з метою виготовлення рекламної продукції, строком до 07.07.2006р.

Згідно умов розділу 3 зазначеного договору на Відповідача покладені грошові зобовязання із перерахування орендної плати, визначеної на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України (за базовий місяць розрахунку - травень 2005р. становить 684,92грн. без ПДВ), що підлягає корегуванню кожного місяця на індекс інфляції, з розподілом між Державним бюджетом та Балансоутримувачем у співвідношенні 50% та 50% щомісяця не пізніше 25 числа місяця.

Положеннями п. 2.4 вказаного договору сторони передбачили, що у разі його припинення приміщення повертається Орендарем Балансоутримувачу за актом приймання-передачі, а можливість автоматичного продовження договору на новий строк за відсутності заяв про припинення або зміну договору пунктом 10.6. сторони поклали у залежність від погодження з боку Балансоутримувача. Майно вважається поверненим Орендарем з моменту підписання акту приймання-передачі, обовязок по складанню якого п. 2.5. покладений на сторону, яка передає майно іншій стороні по договору.

Обовязок Орендаря повернути орендоване майно Балансоутримувачу (або іншій вказані Орендодавцем юридичній особі) у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі в оренду з урахуванням нормального фізичного зносу, у разі припинення або розірвання договору закріплений сторонами у п. 5.7 договору.

За змістом п. 10.8. договору закінчення строку його дії визначається у якості однієї з підстави для припинення.

12.07.2005р. відповідно до умов п. 2.1. договору приміщення було передано в оренду Відповідачу, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі (а.с.11 т.1).

Додатковою угодою №1 від 21.06.2007р. до договору оренди (а.с. 12) сторони дійшли згоди про зміну розміру орендної плати визначили розмір оплати відносно базового місяця розрахунку (січень 2007р.) на рівні 1995,78грн. з подальшої щомісячною інфляційною індексацією.

Додатковою угодою №2 від 19.06.2009р. (а.с.14 т.1) на строк до 01.01.2010р. у відповідності із Постановою КМУ 3316 від 25.03.2009р. розмір орендної плати визначався виходячи із розміру базового місяця розрахунку квітень 2009р. 1345,7грн. з щомісячним інфляційним коригуванням.

Листом №20-06-04-07506 від 13.07.2009р. (а.с.а.с. 16, 17 т.1), отриманим Відповідачем 15.07.2009р. (а.с.18 т.1), Позивач повідомив Відповідача, що договір оренди №1953/2005 від 12.07.2005р. закінчився 21.06.2009р. і на новий термін продовжено не буде, необхідність повернення майна балансоутримувачу за актом приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.07.2010р. у справі №40/95пд (а.с.а.с.19-22 т.1) задоволені позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк суд, встановивши припинення орендних правовідносин за договором оренди №1953/2005 від 12.07.2005р. з 21.06.2009р. внаслідок закінчення його строку та заперечень Орендодавця проти подальшого автоматичного погодження, зобовязав Орендаря протягом 30-ти денного після набрання рішенням законної сили повернути Балансоутримувачу орендовані приміщення. Таке повернення відбулося лише 31.08.2010р., про що був складений акт приймання-передачі (а.с.23 т.1).

Наразі, як вбачається із наданих Позивачем довідок про стан платежів (а.с.а.с.27, 28, 137, 148 т.10, платіжних документів (а.с.а.с.97-111, 115-124 т.1) після визначеної дати припинення договору Відповідачем було сплачено у якості орендної плати та неустойки загальна сума в розмірі 40017,22грн., яка в повному обсягу була зарахована Орендодавцем в рахунок погашення нарахованої за період з 16.07.2009р. по 31.08.2010р. неустойки в розмірі 68288,56грн. Наразі, як вбачається з розрахунку останньої суми (а.с.135 т.1) Орендодавець з 01.01.2010р. використовував розмір орендної плати без застосування запровадженої додаткової угодою №2 від 19.06.2009р. знижки в орендній ставки на виконання п. 2 цієї додаткової угоди, що визначав 01.01.2010р. моментом поновлення розрахунку орендної плати відповідно до договору.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення несплаченого залишку неустойки в сумі 28271,34грн. (68288,56 40017,22).

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у згаданих вище відзивах, поясненнях і запереченнях.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 22.12.2010р. (а.с.а.с.141-143 т.1), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.03.2011р. (а.с.а.с.49,50 т.2) у задоволені позовних вимог відмовлено з підстав можливості нарахування за спірний період неустойки в розмірі 35514,44грн. (виходячи із останнього розміру орендної плати 1365,94грн. без її інфляційної індексації), тоді як Відповідачем за цей же період було сплачено 40017,22грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2011р. (а.с.а..с78-81 т.2) вказані судові акти були скасовані, а справу було направлено на новий розгляд із зауваженнями про неправомірний висновок попередніх судів щодо неврахування інфляційного коригування і ненадання належної правової оцінки зменшення розміру орендної плати до 45% відповідно до постанови КМУ №316 від 25.03.2009р.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, та вказівок Вищого господарського суду України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, з урахуванням такого:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до сплати неустойки за період неповернення орендованого майна після припинення орендних правовідносин у звязку з закінченням строку договору та відмовою від його подальшого продовження.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями та іншими актами господарського законодавства, зокрема Законом України „Про оренду державного та комунального майна” та Цивільним кодексом України, а також умовами договору оренди №1953/2005 від 12.07.2005р.

Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України підставою виникнення правовідносин (прав та обовязків) є, зокрема, договір. Аналогічні положення закріплені і ст.ст. 144, 173, 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобовязаний повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір оренди №1953/2005 від 12.07.2005р. є належною підставою для володіння та користування майном впродовж орендних відносин та для обовязку із повернення обєкту оренди у разі припинення таких відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обовязковості договору для виконання сторонами.

За змістом ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору, який визначається як проміжок часу, протягом якого сторони управнені здійснювати свої права та обовязки, у зумовлює і припинення можливості здійснювати відповідні права учасником договору, в розглядуваному випадку користуватися Відповідачем майном на правах оренди.

Як встановлено ч. 2 ст. 291 Господарського кодексу України, закінчення строку дії договору є підставою для його припинення.

Виходячи із наявних матеріалів справи, строк орендних правовідносин, в межах яких Відповідач міг правомірно володіти та користуватися наявним у нього обєктом оренди, визначався періодом з моменту підписання договору і по 21.06.2009р. Факт припинення орендних правовідносин цією датою є преюдиціальним у розумінні ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України в контексті наданого до матеріалів справи рішення Господарського суду Донецької області у справі від 01.07.2010р. у справі №40/95пд та Відповідачем не заперечується і визнається (факт припинення).

Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обовязку із повернення орендованого майна відповідно до п.п. 2.4, 2.5., 5.7. договору оренди №1953/2005 від 12.07.2005р. , що відбулося лише 31.08.2010р.

Як встановлено ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобовязання припиняються належним виконанням. В свою чергу, неналежне виконання зобовязань, у тому числі щодо строків, є їх порушенням у розмінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таким, що прострочив виконання обовязку з повернення майна у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно із ст. 611 Цивільного кодексу України одним із наслідків порушення зобовязання, що мають бути встановлені договором або законом, є сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 означеного Кодексу. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання господарських зобовязань, у тому числі з повернення орендованого майна є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Частина 2 ст. 785 Цивільного кодексу України безпосередньо (незалежно від наявності відповідного застереження у договорі) встановлює обовязок Орендаря, який прострочив повернення обєкту оренди, на вимогу Орендодавця сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення його повернення.

Таким чином, Позивач управнений був нараховувати неустойку за весь період з моменту припинення орендних правовідносин і по 31.08.2010р., зараховуючи в рахунок її погашення здійснювані в означений період платежі з боку Відповідача, безвідносно до визначення їх призначенням сплата орендної плати, адже останнє не може існувати поза орендними правовідносинами.

Водночас, приведений розрахунок суми неустойки за період з 16.07.209р. по 31.08.2010р. (а.с.135 т.1) містить помилку, оскільки визначає розмір неустойки за період з січня по серпень 2010р. виходячи із розміру орендної плати, який ще не діяв на момент припинення орендних правовідносин та у відповідності із п. 2 додаткової угоди №2 від 19.06.2009р. мав бути запроваджений лише з 01.01.2010р. (за умов чинності договору). Дійсно, оскільки договір був припинений 21.06.2009р. і таке припинення за змістом згадуваних вище п. 7 ст. 180 Господарського кодексу України і ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України унеможливлює існування договірних правовідносин в цілому (в частині додаткових угод також), остільки відсутні правові підстави для набрання чинності і застосування після дати припинення договору відповідного положення його додаткової угоди, яке збільшує на майбутнє (порівняно із моментом припинення) розмір орендних платежів.

Отже, у світлі приведених висновків суду та приписів ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” відносно врахування інфляційної індексації при визначені розміру орендної плати, неустойка, яка у відповідності до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, могла бути нарахована судом за період з 16.07.209р. по 31.08.2010р. мала визначатися виходячи із діючої на момент припинення договору розміру місячної орендної плати (виходячи із розміру базового місяця розрахунку квітень 2009р. 1345,7грн. з щомісячним інфляційним коригуванням), збільшеної на два.

За підрахунками суду та відомостей про розмір інфляційної індексації за періоду з липня 2009р. по серпень 2010р. розмір орендної плати (як бази для розрахунку неустойки) мав становити: за 16 днів липня 2009р. - 705,05грн., серпень 2009р. 1363,21грн., вересень 2009р. 1374,12грн., жовтень 2009р. 1386,49грн., листопад 2009р. 1401,74грн., грудень 2009р. 1414,36грн., січень 2010р. 1439,82грн., лютий 2010р. 1467,18грн., березень 2010р. 1480,38грн., квітень 2010р. 1475,94грн., травень 2010р. 1467,078грн., червень 2010р. 1461,21грн., липень 2010р. 1458,29грн., серпень 2010р. 1475,79грн. Відповідно, при збільшенні на 2 загальний розмір неустойки за весь вказаний період мав становити 38741,32грн.

В свою чергу, до моменту подання розглядуваного позову Відповідачем було сплачено і Позивачем зараховано в рахунок погашення неустойки сума у загальному розмірі 40017,22грн., яка перевищує визначений судом розмір вимог, що міг бути правомірно предявлений Орендареві.

Отже, оскільки на момент звернення до суду права Позивача на отримання суми неустойки за заявлений спірний період не були порушені відповідна сума із переплатою була перерахована Відповідачем, остільки відсутність захищуваного субєктивного права в контексті приписів ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України зумовлює і відмову у задоволені позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати в даному випадку розподілу не підлягають, так як Заявник позову і апеляційної та касаційної скарги в встановленому порядку звільнений від сплати державного мита.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області, м. Донецьк (ідентифікаційний код 13511245) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення неустойки в сумі 28271,34грн.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 12.07.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2011р.

Суддя Попков Д.О.