Рішення № 17080583, 16.06.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16.06.11 р. Справа № 13/39

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармако”, Київська обл., м. Вишневе

до відповідача Приватного підприємства „Компанія Оріон”, м. Донецьк

про стягнення суми боргу в розмірі 4392грн.40коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1(за довіреністю №б/н від 20.05.11р.) директор регіонального представництва

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармако”, м. Вишневе Київська обл. (далі позивач) до Приватного підприємства „Компанія Оріон”, м. Донецьк (далі відповідач) про стягнення суми боргу в розмірі 4392грн.40коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3802грн.54коп., 3% річних у сумі 57грн.51коп., індекс інфляції в розмірі 532грн.35коп.

Крім того, з метою забезпечення позову позивач у позові просить суд накласти арешт на всі рахунки відповідача (р/р 26004319873980 в Філії ДРУ банка Фінанси та Кредит м. Донецьк, МФО 335816)., що належать відповідачеві.

Ухвалою суду від 05.05.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 13/39, сторони зобовязані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те що між сторонами було досягнуту усну домовленість, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю „Фармако” зобов'язалося поставити товар, а Приватне підприємство „Компанія Оріон” в свою чергу зобов'язалося сплатити за вказаний товар кошти, внаслідок чого 07.05.2009р. за накладною № 463697 був поставлений непродовольчий товар. Однак продукція в повному обсязі сплачена не була, внаслідок чого утворилась заявлена до стягнення заборгованість та підстави нарахування інфляційних витрат та 3 % річних.

На підтвердження свої вимог позивач надав завірені копії: видаткової накладної № 463697 від 07.05.2009р., податкової накладної до видаткової накладної, акт звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2009р. по 31.05.2011р. з доказами надсилання відповідачу, довідку № 78 від 23.05.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера про наявність у відповідача заборгованості на користь позивача в розмірі 4392грн.40коп.

25.05.2011р. через канцелярію суду позивач надав письмові пояснення № 23/05 від 23.05.2011р., якими повідомив суд, що доручення на робітників покупця (відповідача) не видавалися, оскільки товар отримував керівник підприємства, підпис якого міститься на видатковій накладній № 463697 від 07.05.2009р.

Справа слуханням відкладалась з метою надання відповідачу права на захист, але відповідач у судові засідання не зявився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.

Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. В матеріалах справи міститься Витяг з ЄДР серії АЄ № 378101 станом на 23.05.2011р., з якого вбачається, що Приватне підприємство „Компанія Оріон”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 33524111, зареєстровано за адресою: 83064, м. Донецьк, вул. Шутова, будинок 6, квартира 18. Саме така адреса відповідача вказана позивачем у позовній заяві в якості юридичної та за цією адресою суд направляв відповідачу ухвали у даній справі. Факт отримання ухвал суду відповідачем підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень з ухвалами господарського суду.

В судовому засіданні 16.06.2011р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, надав суду письмові пояснення, якими визначив період нарахування 3% річних з 12.05.2009р. по 11.11.2009р., інфляційних витрат з 12.05.2009р. по 30.09.2010р., зазначив про відсутність додаткових доказів на обґрунтування позиції по суті спору. Заява позивача прийнята судом до розгляду.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.

Вислухавши представника Позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

Позивач на підставі усної домовленості за видатковою накладною № 463697 від 07.05.2009р. передав відповідачу медичний товар на загальну сум 7653грн.49коп., якою були передбачені найменування, кількість, ціна товару та строк оплати.

Факт отримання зазначеного товару саме відповідачем підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав” та відбитком печатки підприємства, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту товару за обумовленою ціною.

Також в підтвердження факту отримання відповідачем товару за спірною видатковою накладною позивач надав до суду податкову накладну № 463697 від 07.05.2009р. Завірені копії видаткової та податкової накладних містяться в матеріалах справи.

Крім того, письмовими поясненнями № 23/05 від 23.05.2010р. позивач зазначив, що товар був отриманий безпосередньо керівником відповідача, а отже довіреності останнім не видавались.

Позивач посилається на часткову оплату отриманого товару на суму 3850грн.86коп., в результаті чого станом на день подання позову до господарського суду Донецької області у відповідача виникла заборгованість на користь позивача в сумі 3802грн.54коп. Однак, на час розгляду справи відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості за поставлений позивачем товар у розмірі 3802грн.54коп., що примусило позивача звернутися з позовом про примусове стягнення цієї суми.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини (п. 1 ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі усної домовленості на поставку продукції за видатковою накладною.

Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ч. 2 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Відповідно до ст. 644 ч. 1 ЦК України якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

Згідно ст. 181 ч. 1 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Пропозиції позивача укласти договір викладені у формі видаткової накладної № 463697 від 07.05.2009р., адресованої відповідачу, в якої містяться всі істотні умови: предмет договору, ціна, кількість товару та строк оплати. Факт прийняття пропозиції відповідачем підтверджують дії, які засвідчують бажання укласти договір постачання на запропонованих умовах, а саме отримання товару шляхом підписання видаткової накладної. Підпис покупця товару на накладній скріплений печаткою відповідача як юридичної особи.

З огляду на фактичні правовідносини, які склалися між позивачем і відповідачем встановлено, що сторонами по справі був вчинений правочин, який за своєю суттю є договором поставки.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ч. 1 ст. 655 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки в видатковій накладній № 463696 від 07.05.2009р. зазначений граничний строк оплати поставленого товару - до 11.05.2009р., то з 12.05.2009р. почалося прострочення виконання зобовязання.

Відповідно до ст. ст. 526, 525 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст.625 ЦК України).

Заявлена сума боргу підтверджується наявними в матеріалах справи актом звіряння взаєморозрахунків за період з 01.01.2009р. по 31.05.2011р. з доказами надсилання відповідачу, довідкою № 78 від 23.05.2011р. за підписом директора та головного бухгалтера про наявність у відповідача заборгованості на користь позивача в розмірі 4392грн.40коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 3802грн.54коп., 3% річних у сумі 57грн.51коп., інфляційних в розмірі 532грн.35коп. Станом на час розгляду справи доказів сплати заявленої до стягнення суми заборгованості суду не представлені.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобовязання оплатити в установлений законом строк повну вартість товару, тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу у заявленому розмірі 3802грн. 54коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на не своєчасне виконання відповідачем зобовязання щодо оплати поставленого товару, позивачем були нараховані інфляційні витрати в розмірі 532грн.35коп. за період з 12.05.2009р. по 30.09.2010р. включно та 3% річних в сумі 57грн.51коп. за період з 12.05.2009р. по 11.11.2009р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату інфляційних витрат за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво”, з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, за період з 12.05.2009р. по 30.09.2010р. включно, встановив, що заявлена позивачем сума інфляційних нарахувань у розмірі 532грн.35коп., перевищує розмір, який може бути нарахований за заявлений період, а отже, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково у сумі 488грн.49коп. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних у сумі 43грн.86коп. суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Перевіркою розрахунку суми 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 57грн.51коп. є доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно заявленого у позовній заяві клопотанням позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на всі рахунки відповідача (р/р 26004319873980 в Філії ДРУ банка Фінанси та Кредит м. Донецьк, МФО 335816), суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, яка подала позов, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будьякій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

З огляду на позицію Вищого господарського суду України, викладену в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776 у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване позивачем припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Процесуальним законодавством передбачено, що господарське судочинство здійснюється шляхом письмового провадження, а тому факт наявності визначених обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями ст. ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України покладає обов'язок доказування на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак крім посилання на термін прострочки розрахунків за поставлений товар заявником не надано жодного доказу в обґрунтування необхідності вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти відповідача, не доведено існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду без застосування таких заходів у разі дійсного задоволення позовних вимог.

Оскільки, позивач не довів суду такого обґрунтовування, господарський суд відмовляє у задоволені заяви про вжиття запобіжних заходів для забезпечення позову.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі суми основного боргу 3802грн. 54коп., інфляції в розмірі 488грн.49коп., 3% річних в сумі 57грн.51коп.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармако”, м. Вишневе до Приватного підприємства „Компанія Оріон”, м. Донецьк про стягнення суми основного боргу в розмірі 3802грн.54коп., 3% річних у сумі 57грн.51коп., інфляційних в розмірі 532грн.35коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Компанія Оріон” (юридична адреса: 83064, м. Донецьк, вул. Шутова, будинок 6, квартира 18, код ЄДРПОУ 33524111, р/р 26004319873980 в Філії ДРУ банка Фінанси та Кредит м. Донецьк, МФО 335816) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Фармако” (юридична адреса: 08132, Київська обл., м. Вишневе, вул. Балукова, будинок 21, код ЄДРПОУ 20037376, р/р 26003012718629 в філії „Державний експортно імпортний банк України” м. Київ, МФО 280333) суму основного боргу в розмірі 3802грн.54коп., індексу інфляції в розмірі 488грн.49коп., 3% річних в сумі 57грн.51коп., державне мито в сумі 100грн.98коп., витрати по сплаті інформаційно технічного забезпечення судового процесу в розмірі 233грн.64коп.

В частині стягнення інфляційних у розмірі 43грн.86коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

В судовому засіданні 16.06.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 21.06.2011р.

Суддя Макарова Ю.В.