Рішення № 17080081, 08.07.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.07.11р.Справа № 8/5005/6607/2011 За позовом Прокурора м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

до Приватного підприємства "Техноснаб" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за спожитий природний газ та надані послуги з його транспортування відповідно до договору № 240-ТПГ на постачання природного газу та надання послуг з його транспортування від 30.04.2010р. у загальному розмірі 112 305,70 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Прокурор: Киричок О.В.

від позивача: ОСОБА_1. - юрисконсульт (дов. № 60-2 від 18.04.11р.)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор м. Кривого Рогу звернувся до господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" (далі-позивач) до Приватного підприємства "Техноснаб" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за споживчий природний газ та надані послуги з його транспортування відповідно до договору № 240-ТПГ на постачання природного газу та надання послуг з його транспортування від 30.04.2010р. у загальному розмірі 112 305, 70 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 106 477, 33 грн. - основний борг, 2 728, 49 грн. - пеня, 2 188, 03 грн. - інфляційні втрати, 911, 85 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 240-ТПГ на постачання природного газу та надання послуг з його транспортування від 30.04.2010р. в частині своєчасної та повної оплати поставленого обсягу газу та надання послуг з транспортування газу у період з вересня по грудень 2010р.

Позивач підтримав позовні вимоги прокурора у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не направив, представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не сповістив, в той час, як відповідач був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується направленням ухвал суду на юридичну адресу відповідача, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 10.06.2011р.

Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином з огляду також на наступне.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, примірники повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", зокрема, "за зазначеною адресою не проживає" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.

Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача та прокурора, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств" та наказу Державного комітету України по нафті і газу від 14 березня 1994 року № 119 Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" створено шляхом перетворення "Державного підприємства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" у Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз".

Акціонером ВАТ (ПАТ) "Криворіжгаз" є держава в особі Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка створена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 № 747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". В пункті 2 вказаної постанови зазначається, що статутний фонд компанії формується шляхом передачі до неї пакетів акцій відкритих акціонерних товариств по газопостачанню та газифікації, залишених у державній власності (додаток №2 до постанови), зокрема і пакету акцій ВАТ "Криворіжгаз".

Органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у відносинах з газопостачання виступає Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яка забезпечує проведення державної політики в галузі нафтогазового комплексу країни на всій території, несе відповідальність за його стан і розвиток, здійснює у відповідності до чинного законодавства функції управління обєктами державної власності, що належать до сфери її діяльності.

Отже, прокурор наділений повноваженнями представляти інтереси Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", яка в свою чергу забезпечує проведення державної політики в галузі нафтогазового комплексу країни на всій її території та уповноважена державою здійснювати відповідні функції у відносинах з газопостачання у тому числі і представляти інтереси ВАТ по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз".

Господарським судом також встановлено.

30.04.2010р. між позивачем - Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" (газорозподільним підприємством) та відповідачем - Приватним підприємством "Техноснаб" (споживачем) було укладено договір № 240-ТПГ на постачання природного газу та надання послуг з його транспортування (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого газорозподільне підприємство зобов'язується поставити споживачу природний газ та надати послуги з його транспортування розподільними мережами від газорозподільчої станції (далі - ГРС) ДК "Укртрансгаз" (далі - Трансгаз) на вході в розподільні газові мережі Газорозподільного підприємства до входу в газові мережі споживача в обсягах, визначених цим Договором, а споживач зобовязується прийняти природний газ та оплатити вартість природного газу і послуг з його транспортування на умовах та в порядку, передбаченому даним Договором;

Відповідно до пункту 2.1. Договору, газорозподільне підприємство здійснює протягом строку дії даного Договору постачання природного газу та його транспортування споживачеві в заявленому та передплаченому ним обсязі 9,800 тис. м куб., в тому числі по місяцях (тис. куб. м):

- у квітні - 2,500;

- у травні - 3,500;

- у червні - 3,800;

разом за ІІ квартал - 9,800.

Фактичні загальні обсяги поставленого газу та наданих з його транспортування послуг за даним договором визначаються як сума обсягів газу та послуг, поставлених та наданих згідно з щомісячними актами приймання-передачі газу.

Додатковою угодою № 1 від 01.07.2010р. до договору № 240-ТПГ від 30.04.2010р. на постачання природного газу та надання послуг з його транспортування пункт 2.1. було доповнено підпунктом 2.1.1. в наступній редакції: "2.1.1. Газорозподільне підприємство здійснює протягом І півріччя 2010 року постачання природного газу та його транспортування споживачеві в заявленому та передплаченому ним обсязі 1,5 тис. м куб., в тому числі по місяцях (тис. куб. м):

- у липні - 0,3;

- у серпні - 0,3;

- у вересні - 0,3;

- у жовтні - 0,2;

- у листопаді - 0,2;

- у грудні - 0,2;

За розрахункову одиницю поданого газу приймається один кубічний метр, приведений до стандартних умов при температурі 293, 15 градусів Кельвіна (20 градусів Цельсія) і тиску 101, 325 кПа (760 мм ртутного стовпчика) (пункт 2.3 Договору).

На виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу у вересні-грудні 2010 року природний газ у загальному обсязі 36,269 тис. м куб., що підтверджується актом прийому-передачі природного газу від 30.11.2010р. та актом прийому-передачі природного газу від 31.12.2010р.

Вказані акти підписані представниками позивача та відповідача, підписи скріплені відповідними печатками.

Як вбачається з матеріалів справи загальна вартість поставленого позивачем відповідачу природного газу становила 108 592,89 грн.

Відповідно до пунктів 6.1., 6.2. та 6.7. Договору, оплата ціни поставленого газу і послуг по його транспортуванню здійснюється шляхом перерахування споживачем грошових коштів на рахунки газорозподільного підприємства. Розрахунки проводяться на умовах 100% попередньої оплати вартості газу та послуг з його транспортування за 5 (пять) банківських днів до початку місяця поставки та надання послуг з його транспортування в порядку та строки, визначені пунктами 6.3-6.5 цього Договору. Остаточний розрахунок здійснюється до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки та надання послуг з транспортування газу.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, строк оплати за поставлений природний газ у період вересень-грудень 2010 року вважається таким, що настав.

Пунктом 3.2.3. Договору на споживача покладено обовязок прийняти газ від газорозподільного підприємства в обсягах, зазначених у пункті 2.1. цього Договору, своєчасно та в повному обсязі оплатити вартість та послуг з його транспортування.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, за поставлений природний газ розрахувався частково в розмірі 2 115,56 грн., залишивши заборгованість у розмірі 106 477,33 грн.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що за порушення строків розрахунків за даним Договором споживач сплачує на користь Газорозподільного підприємства, суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних за весь час прострочення і, окрім того, за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, а також відшкодовує понесені газорозподільним підприємством збитки. Пеня нараховується, починаючи з шостого числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та надання послуг з його транспортування.

Згідно розрахунків, які додані до позовної заяви, розмір нарахованої пені по договору становить 2 728,49 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 2 188,03 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 911,85 грн.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ та послуг з його транспортування у розмірі 106 477,33 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 106 477,33 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Крім того, стягненню підлягають також інфляційні втрати, 3% річних та пеня.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Крім того, згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів оплати в повному обсязі природного газу, поставленого та протранспортованого у спірному періоді, відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу у сумі 106 477,33 грн. не спростував.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за споживчий природний газ та надані послуги з його транспортування відповідно до договору № 240-ТПГ на постачання природного газу та надання послуг з його транспортування від 30.04.2010р. у розмірі 106 477,33 грн.

Відповідач в повному обсязі вартість поставленого у спірному періоді природного газу не оплатив, відповідно, допустив порушення зобовязання.

За ст.ст. 611, 549, 551 ЦК України, у разi порушення зобов'язання настають правовi наслiдки, встановленi договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

За ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Крім того, п. 7.2. Договору передбачено, що за порушення строків розрахунків за даним Договором споживач сплачує на користь Газорозподільного підприємства, суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та трьох відсотків річних за весь час прострочення і, окрім того, за кожен день прострочення пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, а також відшкодовує понесені газорозподільним підприємством збитки. Пеня нараховується, починаючи з шостого числа місяця, наступного за місяцем поставки газу та надання послуг з його транспортування.

Оскільки порушення строків оплати газу та наданих послуг з його транспортування має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені за весь період прострочення оплати у розмірі 2 728,49 грн.

Розрахунок пені в межах заявленого позивачем періоду та визначеної кількості днів прострочення оплати перевірено, вказаний розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства.

При викладених обставинах вимогу позивача щодо стягнення пені у розмірі 2 728,49 грн. слід визнати обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 2 188,03 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 911,85 грн.

Розрахунок інфляційних втрат та 3% річних господарським судом перевірений та відповідає вимогам чинного законодавства.

Враховуючи викладене, а також те, що прострочення виконання грошового зобовязання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 2 188,03 грн. та 911,85 грн., відповідно.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 599, 611, 612, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Техноснаб" (50057, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Коломійцевська, 15, код ЄДРПОУ 30734398) на користь Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Криворіжгаз" (50051, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, проспект Металургів, 1, код ЄДРПОУ 03341397) - 106 477 грн. 33 коп. основного боргу, 2 728 грн. 49 коп. пені, 2 188 грн. 03 коп. інфляційних втрат, 911 грн. 85 коп. 3% річних.

Стягнути з Приватного підприємства "Техноснаб" (50057, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Коломійцевська, 15, код ЄДРПОУ 30734398):

- в доход державного бюджету в особі Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; р/рахунок 31118095700005 в відділенні банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код ЄДРПОУ 24246786; КБК 22090200) - 1 123 грн. 06 коп. витрат на держмито;

- в доход державного бюджету в особі Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; р/рахунок 31211259700005 в відділенні банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, ЄДРПОУ 24246786, ККД 22050000) - 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяІ.Ю. Дубінін