Рішення № 17079904, 19.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

19.07.2011Справа №5002-7/2144-2011 За позовом Кримського Республіканського підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" (95013, м. Сімферополь, вул. Кримських Партизан, 5, ідентифікаційний код 23891777)

До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд майна Автономної Республіки Крим (95003, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17).

Про стягнення 14 043,85 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

представники:

Від позивача ОСОБА_6 предст., дов. б/н від 07.07.2011р.

Від відповідача - ОСОБА_4 паспорт НОМЕР_1; ОСОБА_5 предст., договір про надання правових послуг адвоката б/н від 06.07.2011р.

Третя особа не зявився.

Сутьспору: Кримське Республіканське підприємство "Житлово-комунальне підприємство «Побутфон» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 14043,85 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що 09.04.2004 р. між Фондом майна АР Крим та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений договір оренди нерухомого майна площею 65,3 кв. м., розташованого по АДРЕСА_2. В подальшому до вказаного договору неодноразово вносилися зміни, за якими балансоутримувачем майна було визначено Кримське Республіканське підприємство "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" та встановлене відсоткове співвідношення розміру орендної плати, яка підлягає перерахуванню балансоутримувачу. Позивач зазначає, що договір оренди був припинений через сплив строку його дії та небажання орендодавця продовжувати договірні відносини, а рішенням ГС АР Крим від 13.05.2010 р. у справі №2-28/1755-2010 відповідача було зобовязано повернути орендоване майно та стягнуто на користь Фонду майна АР Крим 107,91 грн. заборгованості, 78,04 грн. пені, 2576,28 грн. неустойки. Кримське Республіканське підприємство "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" зазначає, що на теперішній час заборгованість Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 за період з червня 2007 року по 25 березня 2009 року складає 1478,38 грн., яку позивач просить стягнути примусово разом з інфляційними втратами в загальному розмірі 1760,01 грн. Крім того, враховуючи, що майно до теперішнього часу не повернуто, позивач також просить стягнути з відповідача неустойку за користування майном після припинення договору оренди (з 01.05.2009 р. по 01.04.2011 р.) в сумі 12 1283,84 грн.

Ухвалою ГС АР Крим від 23.05.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, був залучений Фонд майна Автономної Республіки Крим.

У судовому засіданні представник відповідача надав суду пояснення на позов, в яких зазначив, що визнає позовні вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 1760,01 грн. та просить відмовити в задоволенні вимог про стягнення 12283,84 грн. неустойки. Вказані пояснення були прийняті судом до розгляду.

Третя особа у судове засідання не зявилася, про причини неявки суд не повідомила, про час та місце слухання справи була проінформована належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ :

09 квітня 2004 року між Фондом майна АР Крим (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить АР Крим.

Відповідно до пункту 1.1 договору обєктом оренди є нежитлові приміщення площею 65,3 кв. м., які розташовані на першому поверсі будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до розділу 3 договору орендна плата за користування майном встановлюється на підставі методики розрахунку та порядку користування плати за оренду майна на умовах перегляду її розміру у разі зміни методики.

Умовами розділу 8 договору сторони визначили, що договір припиняє свою дію 03.04.2005 року, але у разі відсутності заяви від однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення його дії, договір вважається продовженим на той же строк та на тих умовах, які були передбачені при його укладенні.

Статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату не певний строк.

Актом приймання-передачі від 09.04.2004 р. нежитлові приміщення площею 65,3 кв. м., розташовані на першому поверсі будівлі гуртожитку у АДРЕСА_2, передані орендареві. .

Протягом дії договору розмір орендної плати, порядок її сплати та строк здійснення платежів неодноразово змінювались у відповідності до додаткових угод до договору №1 від 19.07.2004р., №2 від 30.12.2004р., №3 від 30.12.2005р., №4 від 01.12.2006р., №5 від 23.11.2007р. та №6 від 30.10.2008р.

Відповідно до додаткової угоди № 3 здійснена заміна балансоутримувача ВАТ “Южпромхіммонтаж” на Житлово-комунальне підприємство “Побутфон”.

Відповідно до п. 3.5 договору відповідач зобов'язаний щомісячно до 15 числа місяця, наступного за звітним, здійснювати оплату за орендовані приміщення.

До вказаного пункту були внесені зміни додатковою угодою № 3, та встановлено, що орендна плата має здійснюватись до 12 числа місяця, наступного за звітним.

Крім того, додатковою угодою № 3 договір оренди було доповнено пунктом 7.3, відповідно до якого у разі не внесення орендарем орендної плати впродовж трьох місяців, договір вважається розірваним з моменту одержання орендарем листа орендодавця про розірвання договору.

Додатковою угодою № 6 розділ 8 договору доповнений пунктом 8.11, згідно з яким у разі припинення або розірвання договору, майно протягом 3-х робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу - Житлово-комунальному підприємству “Побутфон”.

Відповідно до додаткової угоди №5 від 23.11.2007р. договір оренди доповнений пунктом 7.3, відповідно до якого у випадку не внесення орендарем орендної плати протягом трьох місяців, договір вважається розірваним з моменту отримання орендарем листа про відмову. Повернення майна здійснюється у відповідності з умовами пункту 2.6 договору шляхом повернення майна за актом приймання передачі.

Пунктами 2.5, 2.6. договору передбачено, що у разі припинення дії договору майно повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається повернутим з моменту підписання сторонами акта приймання передачі.

Листом від 10 квітня 2009 року Фонд майна АР Крим звернувся до відповідача з вимогою про необхідність повернення орендованого майна за актом приймання-передачі, у зв'язку із закінченням терміну дії договору з визначенням дати закінчення - 25.03.2009 р.

Відповідно до статті 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” договір оренди припиняється, зокрема в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Нормою частини 2 статті 291 Господарського кодексу України передбачено припинення договору оренди у випадку спливу строку на який він був укладений.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди відповідач повинен звільнити орендоване приміщення, оскільки орендодавець не має наміру продовження строку дії договору оренди. Такі заперечення висловлені у вищенаведених зверненнях позивача до відповідача.

При таких обставинах, враховуючи небажання орендодавця продовжувати строк дії договору, строк його дії вважається припиненим 25.03.2009 р.

Вказані факти були безпосередньо встановлені Господарським судом АР Крим під час розгляду справи №2-28/1755-2010, описані в рішенні від 13.05.2010 р., а тому в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України визнаються судом преюдиціальними та не потребують додаткового доказування.

Відповідно до частині 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, у якому вона була одержана, у урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Аналогічна норма закону закріплена у частини 1 статті 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, відповідно до якої у разі закінчення строку дії договору оренди та відмови від його продовження орендар зобовязаний повернути орендодавцеві обєкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи не повернення відповідачем орендованого майна, вищевказаним рішенням ГС АР Крим від 13.05.2010 р. у справі №2-28/1755-2010 Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 зобовязано повернути Житлово-комунальному підприємству “Побутфон” за актом приймання-передачі майно, що належить Автономної Республіки Крим - приміщення площею 65,3 кв. м., що розташоване на першому поверсі будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, цим рішенням стягнуто з відповідача на користь Фонду майна АР Крим 107,91 грн. заборгованості, 78,04 грн. пені, 2576,28 грн. неустойки за безпідставне користування майном за період з 26.03.2009р. по 18.02.2010 р.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Кримське Республіканське підприємство "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" посилається на те, що відповідно до додаткової угоди №4 від 01.12.2006 р. орендна плата в розмірі 70% та ПДВ на повну суму підлягала перерахуванню балансоутримувачу КРП "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон", однак відповідачем вказаний обовязок не виконаний, що призвело до утворення заборгованості за період з червня 2007 року по 25 березня 2009 року (момент припинення договору) в розмірі 1478,38 грн., яку він просить стягнути примусово.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України визначено, що Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості в розмірі 1478,38 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду. Крім того, відповідачем визнана сума заборгованості.

З урахуванням цього, суд вважає, що вимоги Кримського Республіканського підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" про примусове стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 заборгованості в сумі 1478,38 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування 281,63 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання та входять до складу грошового зобовязання.

Така позиція щодо правової природи інфляційних нарахувань на суму боргу та 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат в сумі 281,63 грн., суд погоджується з його правомірністю та вважає, що вказана сума також стягненню з відповідача на користь Кримського Республіканського підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон".

Однак, стосовно стягнення з відповідача неустойки в розмірі 12 1283,84 грн. за користування майном після припинення договору оренди (з 01.05.2009 р. по 01.04.2011 р.) суд зазначає наступне.

Так, відповідно до додаткової угоди №6 від 30.10.2008 р. договір оренди доповнений умовами про те, що якщо орендар протягом місяця після припинення договору оренди не повертає орендоване майно, орендодавець має право вимагати від орендаря оплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за необґрунтоване використання майна за час прострочення.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, законодавчими та договірними положенням закріплено, що право вимагати від орендаря оплати неустойки в розмірі подвійної орендної плати за невиконання обовязку по поверненню майна належить виключно Орендодавцю (наймодавцю), яким у даному випадку є Фонд майна АР Крим.

Отже, Кримське Республіканське підприємство "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон", яке є балансоутримувачем переданого відповідачеві в користування майна, а не орендодавцем, не наділено правом вимагати від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 сплати вищевказаної неустойки, у звязку з чим в частині стягнення 12283,84 грн. в позові слід відмовити.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати суд покладає на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1) на користь Кримського Республіканського підприємства "Житлово-комунальне підприємство "Побутфон" (95013, м. Сімферополь, вул. Кримських Партизан, 5, ідентифікаційний код 23891777) 1478,38 грн. заборгованості, 281,63 грн інфляційних втрат, 17,60 грн. державного мита та 29,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині в позові відмовити.

4.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримДворний І.І.