Рішення № 17079903, 11.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

11.07.2011Справа №5002-28/1933-2011 За позовом Державного підприємства «Донецька залізниця» (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68).

До відповідача Публічного акціонерного товариства «Кримвтормет» (95000, м. Сімферополь, вул. Суворовський спуск, буд. 5).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу «Кримська дирекція залізничних перевезень» ДП «Придніпровська залізниця» (95006, м. Сімферополь, вул. Павленко, 34).

Про стягнення 51640,00 грн.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність № Н-01/234 від 26.01.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_2, представник, довіреність № 5 від 10.01.2011 р.

Від третьої особи ОСОБА_3, представник, довіреність № 43 від 01.01.2011 р.

Суть спору: Державне підприємство «Донецька залізниця» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Кримвтормет» про стягнення штрафу у сумі 51640,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач невірно зазначив у накладній масу вантажу, у звязку з чим, у відповідності до Статуту залізниць України позивач нарахував відповідачеві штраф у розмірі 51640,00 грн., який і просить стягнути.

09 червня 2011р. ухвалою господарського суду АР Крим залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство «Придніпровська залізниця» в особі відокремленого структурного підрозділу «Кримська дирекція залізничних перевезень».

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи тим, що відповідно до залізничних ваг відповідача, вага вантажу не мала відхилень, а також вантаж було прийнято представником охорони Відокремленого структурного підрозділу «Кримська дирекція залізничних перевезень» ДП «Придніпровська залізниця» без зауважень, про що зазначено в книзі приймання та здачі вантажу станції Інкерман-1 Придніпровської залізниці.

Представник третьої особи надав письмові пояснення по справі, в яких проти позову не заперечує та вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню. Також, останній пояснив, що у звязку з введенням електронного документообігу на залізницях України, друковані книги прийому і книги здачі вантажу замінені на електронні.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

Правовим актом, який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом є Статут залізниць України (далі - Статут), якій затверджений Постановою Кабінету міністрів України № 457 від 06.04.1998 року.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

10 листопада 2010р. позивачем прийнято до перевезення вантаж відповідача, про що свідчить штемпель станції відправника на квитанції про приймання вантажу № 46912891 (а. с. 84) та витяг з книги приймання вантажів до перевезення станції Інкерман-1 (а. с. 62)

16 листопада 2010 р. на підставі залізничної накладної № 46912891 від 10.11.2010р. (а. с. 83) Публічне акціонерне товариство «Кримвтормет» відправило зі станції Інкерман-1 Придніпровської залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці вантаж брухт чорних металів - сталевий м/лом вид 2 з нанесенням маркування жовтою фарбою.

Відповідно до ст. 23 Статуту залізниць України, відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Згідно зі статтею 37 Статуту, відправник повинен визначити масу вантажу і зазначити її у залізничній накладній. У накладній № 46912891 відправник вказав наступну вагу товару: нетто - 63700 кг, тара 20890 кг, брутто 84590 кг.

Зазначені відповідачем у накладній показники ваги відповідають показникам у книзі зважування вантажів на вагонних вагах станції Інкерман-1 (а. с. 72).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Під час контрольного переважування на вимогу вантажоодержувача на станції Маріуполь-Сортувальний встановлено, що маса вантажу не відповідає даним, зазначеним у накладній, а саме: згідно накладної зазначено 63700 кг., а при перевантажуванні вага склала 60700 кг, тобто на 3000 кг менше ніж у накладній.

Факт невірно зазначеної маси вантажу зафіксований комерційним актом БН № 699340/331 від 16.11.2010 року (а. с. 11).

Відповідно до ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту, якою передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

На підставі викладеного, керуючись приписами ст. 118 та 122 Статуту, позивач нарахував відповідачу до сплати суму штрафу у розмірі 51640,00 грн. (11802,04 грн. х 5).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у звязку з наступним.

Відповідно до п. 1.2 «Правил оформлення перевізних документів», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 (в редакції, яка діяла під час спірного перевезення), накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу. Квитанція про приймання вантажу до перевезення видається відправнику. Усі ці документи (надалі - перевізний документ) заповнюються на друкарській машинці або іншим друкованим способом.

На кожну відправку вантажу відправник надає станції відправлення накладну (комплект перевізних документів) у паперовому або електронному вигляді (із застосуванням електронного цифрового підпису).

Відправлення відповідачем брухту чорних металів (далі вантажу) оформлено залізничної накладної № 46912891 від 16.11.2010 р., в якій відправник вказав вагу товару - 63700 кг.

Відповідно до п. 2.2 зазначених Правил, відправником також заповнюються графи: «Спосіб визначення маси» - зазначається, яким способом визначено масу вантажу. Зважування проводилось на 200-тоних залізничних вагах відправника, про що зроблено відповідну відмітку у графі накладної.

Судом встановлено, що 09.03.2010р. між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (залізниця) в особі відокремленого структурного підрозділу «Кримська дирекція залізничних перевезень» ДП «Придніпровська залізниця» та відповідачем (ваговласником) укладено договір № ПР/ДН-4/НЮдч/ДНМ/19 (а. с. 24-26), відповідно до якого залізниця приймає від ваговласника на обслуговування ваговимірювальні прилади, зокрема, типу 1959ТС-200В, тенз.200т.

Як пояснив представник відповідача, саме на зазначених вагах було здійснено зважування спірного вагону з вантажем.

Відповідно до умов договору від 09.03.2010р., третя особа прийняла на себе зобовязання здійснювати профілактичне обслуговування залізничних ваг та здійснювати контроль за їх придатністю (п. 1.2, 3.1 договору).

Як свідчать матеріали справи, а саме акти приймання-здачі робіт на контроль придатності вагонних ваг з найбільшою межею зважування 200 тон від 14.08.2010р. та від 13.11.2010р. (а. с. 29, 30), станом на день зважування спірного вагону з вантажем ваги відповідача типу 1959ТС-200В, тенз.200т. відповідали умовам договору від 09.03.2010р.

Відповідно до п. 2.3 Правил, у графі «Правильність внесених у накладну відомостей підтверджую» представник відправника вказує свою посаду і розбірливо розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Як вбачається з накладної, правильність внесених в останню відомостей підтверджена представником відправника Тімофєєвою, про що свідчить підпис останньої у відповідної графі.

Відповідно до розділу 3 Правил визначено заповнення комплекту перевізних документів станцією відправлення.

Судом встановлено, що накладна № 46912891 від 10.11.2010р. не містить підпису представника залізниці у відповідній графі, в той час як має бути зазначено підпис при визначенні маси залізницією і за участі залізниці.

Суд не приймає доводи відповідача про передачу вантажу під охорону відокремленого структурного підрозділу «Кримська дирекція залізничних перевезень» ДП «Придніпровська залізниця» у звязку з наступним.

Відповідно до договору № ПР\4ДН-09/Нюп-173 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 25.06.2009р. (а. с. 70), який укладено між відповідачем та третьою особою, до обовязків відокремленого структурного підрозділу «Кримська дирекція залізничних перевезень» ДП «Придніпровська залізниця» не входить переваження вантажу або перевірка правильності заповнення накладних.

В накладній зазначено, що вантаж брухт чорних металів - сталевий м/лом вид 2 відправлено навалом з нанесенням маркування жовтою фарбою шляхом розбризкування.

Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України, на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу вантажу у разі прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених «Правилами видачі вантажів», затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року.

На станції Маріуполь-Сортувальний на вимогу вантажоотримувача здійснено контрольне зважування вагона № 67571869 та виявлено невідповідність маси вантажу даним, зазначеним у накладній фактично вага брутто склала 81600 кг, нетто 60700 кг, тара 20900 кг, що менше даних у накладній на 3000 кг, про що 16.11.2010р. складено комерційний акт БН 699340/331.

Частиною першою ст. 26 Закону «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів посвідчуються актами.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Залізниця зобовязана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Судом досліджено технічні характеристики ваг № 99903600 на станції Сертана-2, відповідно до свідоцтв про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (а. с. 65-69) станом на 16.11.2010р. засіб вимірювальної техніки визнано придатним до застосування та таким, що відповідає ГОСТу 29329-92.

У комерційному акті вказано, що вагон прибув справним в технічному та комерційному відношенні, люки та двері вагону справні та зачинені, навантаження нижче рівня бортів на 50 см, вантаж навалом, виїмок та поглиблень нема, вантаж фактично маркований. Зважування вагону проводили на електронних вагах вантажоприймача станції Сартана-2 з повною зупинкою вагону.

Відповідно до п. 10 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерству транспорту України від 28.05.2002р. № 334, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи, старший прийомоздавальник) і прийомоздавальник станції, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Комерційний акт складено у присутності заступника начальника станції Бондаренко Д.С., прийомоздавальника Бич Т.Н та вантажоотримувачем Ченцовою І.В.

Слід звернути увагу на те, що в комерційному акті БН 699340/331 від 16.11.2010 р. зазначено, що завідувача вантажним двором немає, проте, акт також підписано старшим прийомоздавальником Карабан Н.В.

З врахуванням вищевказаного, суд вважає, що при складенні комерційного акту позивачем не було допущено порушень Правил складання актів.

Таким чином, має місце факт внесення інформації до відповідних граф вищезазначеної накладної вантажовідправником неправильно зазначена маса вантажу.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Пунктами 2.1 та 2.2 розділу 2 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що графи «Маса вантажу в кг визначена відправником» та «Спосіб визначення маси» заповнюються відправником, а також згідно із ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення, маса вантажу визначається відправником.

Відповідно до п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Провізна плата вантажу згідно квитанції про приймання вантажів № 46912891 становить 10328,00 грн.

У звязку з виявленим порушенням позивач нарахував штрафну санкцію, встановлену чинним законодавством (10328,00 грн. х 5) - 51640,00 грн.

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 307 ГК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. п. 5.5 п. 5 Правил оформлення перевізних документів у разі, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача , його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, відповідно з ст. 118 Статуту.

Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

У Роз'ясненнях Вищого господарського суду від 29.05.2002, № 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» зазначено, що у застосуванні статті 118 Статуту слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею як на станції призначення або під час перевезення, так і на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки.

Відповідно до ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із ст. 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Будь-яка залізниця - відправлення чи призначення вантажу, або транзитна має право заявляти позов про стягнення штрафу на підставах, передбачених ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць України до вантажовідправника.

Відповідно до ст. 921 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Наведені доводи відповідача не спростовують підтвердженого належними засобами доказування факту виявлення залізницею нестачі вантажу та відповідно невірного зазначення у накладній маси вантажу та не можуть вплинути на результат розгляду даного предмету спору.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до Листа Вищого господарського суду від 02.02.2010 № 01-08/71 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про відповідальність за порушення у галузі залізничного транспорту (за матеріалами узагальнення судової практики у справах, розглянутих господарськими судами України)» на запитання: чи вправі господарський суд з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту залізниць України, на підставіпункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України? Вищий господарський суд України відповів наступне: виходячи із того, що, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, врахувати інтереси сторін, які заслуговують на увагу, причини неналежного виконання або невиконання обов'язку, вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків та інші обставини, які заслуговують на увагу, господарський суд не має права з власної ініціативи зменшувати розмір штрафу, встановлений статтями 118 та 122 Статуту, виходячи тільки з того, що, на думку суду, встановлений Статутом розмір штрафу є занадто великим.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені 11.07.2011р.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України 18.07.2011р.

Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Кримвтормет» (95000, м. Сімферополь, вул. Суворовський спуск, буд. 5, код ЄДРПО України 00190638) на користь Державного підприємства «Донецька залізниця» (83000, м. Донецьк, вул. Артема, 68, код ЄДРПО України 01074957) суму штрафу у розмірі 51640,00 грн., державне мито у розмірі 516,40 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛукачов С.О.