Рішення № 17079868, 14.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

14.07.2011

Справа №5002-7/1815-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Цивілбуд" (95013, м. Сімферополь, вул.. Кримських партизан, 2-Б)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" (95022, м. Сімферополь, вул.. Бородіна, 16)

Про стягнення 112 767,78 грн.

Суддя ГС АР Крим І. І. Дворний

представники:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача - не з’явився

Суть спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Цивілбуд" звернулося до Господарського суду АР Крим з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" 112 767,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.10.2007 р. між структурним підрозділом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Цивілбуд" ПМК-8 та Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" був укладений договір №5141/140851 про надання послуг вантажопідйомним механізмом, за яким позивач зобов’язався передати баштовий кран КБ-403 №8015 в користування відповідачеві. Позивач стверджує, що відповідачем не належним чином виконуються свої обов’язки за договором в частині повного та своєчасного внесення плати за користування краном, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 99 000,00 грн., яку позивач просить стягнути примусово разом із інфляційними втратами в сумі 11 286,00 грн. та 3% річних в розмірі 2481,78 грн.

Представники сторін у судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце слухання справи були проінформовані належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін – це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи. При цьому суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням позивача ухвалою ГС АР Крим від 14.06.2011 р. строк розгляду справи був продовжений на п’ятнадцять днів в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ :

01.10.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" (Замовник) та ПМК-8 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Цивілбуд" (Підрядник) був укладений договір №5141/140-851, пунктом 1.1 якого передбачено, що Підрядник приймає на себе надання послуг наступним вантажопідйомним механізмом: баштовий кран КБ-403 реєстр. №8015, зав. №1875, на умовам, передбачених цим договором, керуючись при цьому діючим законодавством України.

Відповідно до пункту 2.5 Договору Замовник зобов’язується щомісячно здійснювати розрахунки з підрядником за роботу механізму, згідно пред’явленого акта виконаних робіт.

В пункті 3.1 Договору сторони передбачили, що вартість щомісячної оплати є наступною:

- баштовий кран КБ-403 реєстр. №8015 – 6000 грн. за 1 місяць (з урахуванням ПДВ).

Замовник зобов’язується щомісячно оплачувати Підряднику на розрахунковий рахунок за виконані роботи за актом, підписаним представниками Замовника та Підрядника (п. 3.4 Договору).

25.05.2008 р. між сторонами була укладена додаткова угода №2, якою вартість щомісячної оплати роботи баштового крану була збільшена до 9000,00 грн.

Згідно з пунктом 4.1 Договору він укладений строком до 01.10.2008 р.

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Цивілбуд" зазначає, що після закінчення терміну дії договору, баштовий кран не був повернутий відповідачем, у зв’язку з чим позивач вважає, що договір був пролонгований та просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" заборгованість в сумі 99 000,00 грн., а також 11 286,00 грн. інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 2481,78 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, по перше, суд не може погодитися з посиланням позивача на те, що укладений між сторонами договір №5141/140851 від 01.10.2007 р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1 ст. 902 ЦК України).

Однак, аналіз договору свідчить про те, що фактично за цим правочином будь-які послуги з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Цивілбуд" не надавалися, а була здійснена передача відповідачеві майна в користування, що є ознакою договору найму (оренди).

Крім того, визначення позивача в договорі в якості підрядника також не свідчить про укладення між сторонами договору підряду, за яким, згідно зі статтею 837 ЦК України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Проте, зі змісту договору не вбачається, що на позивача у справі були покладені обов’язки по виконанню якихось робіт з переданням результатів відповідачеві (замовнику).

Так, умовами договору був фактично закріплений єдиний обов’язок позивача – передати в користування відповідачеві баштовий кран КБ-403 реєстр. №8015, у той час як відповідач, зокрема, зобов’язаний:

- здійснювати експлуатацію та використання механізму відповідно до його призначення тільки на об’єктах замовника з дотриманням правил протипожежної безпеки, закону про охорону праці, забезпечувати безпечні умови здійснення робіт, забезпечувати безпечні умови здійснення робіт, дотримання правил облаштування та безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів;

- проводити технічне обслуговування та ремонт згідно графіку, нести витрати по утриманню баштового крану;

- утримувати кран в справному технічному стані, забезпечувати безпечні умови для його роботи шляхом організації належного огляду, ремонту, нагляду та обслуговування;

- забезпечувати схоронність механізму на об’єкті;

- після закінчення строку дії договору повернути баштовий кран на об’єкт підрядника.

Отже, з наведеного вбачається, що будь-які послуги Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Цивілбуд" за договором №5141/140-851 від 01.10.2007 р. відповідачеві не надавалися, як і не виконувалися роботи з передачею матеріального результату, експлуатація баштового крану здійснюється власними силами Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД", що свідчить про те, що баштовий кран був переданий відповідачеві в користування (оренду).

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що договір 5141/140-851 від 01.10.2007 р. фактично є удаваним правочином, який приховує інший, а саме: оренду майна.

В пункті 25 Постанови від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Пленум Верховного суду України зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1 ст. 760 ЦК України).

У той же час, статтею 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Як зазначено в пункті 1.2 Договору 5141/140-851 від 01.10.2007 р., баштовий кран КБ-403 реєстр. №8015, зав. №1875, знаходиться в користуванні Підрядника відповідно до договору цілісного майнового комплексу від 31.03.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Цивілбуд" та Фондом майна АР Крим.

Так, 31.03.2006 р. між Фондом майна Автономної Республіки Крим (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Цивілбуд" (Орендар) був укладений договір оренди цілісного майнового комплексу загальнобудівельного тресту «Цивільбуд», що належить АР Крим, розташованого за адресою: м. Сімферополь, вул. Кримських партизан, 2-Б.

Пунктом 1.1 вказаного договору передбачено, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс загальнобудівельного тресту «Цивільбуд», склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації та передавального балансу Підприємства.

Відповідно до пункту 2.2 Договору передача Підприємства в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на це майно. Власником Підприємства залишається Автономна Республіка Крим, а Орендар користується ним протягом строку оренди.

При цьому, пунктом 6.2 Договору передбачено, що продавати матеріальні цінності, що входять до складу орендованого майна підприємства, здавати їх в суборенду Орендар має право виключено за згодою Орендодавця.

Вказане правило відповідає положенням статті 774 Цивільного кодексу України, згідно з якою передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

У той же час, матеріали справи свідчать, що договір №5141/140-851 від 01.10.2007 р. був укладений позивачем без отримання згоди на це Фонду майна АР Крим. Докази наявності такої згоди позивач суду не надав, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення фактів такого роду.

Таким чином, суд вважає, що договір №5141/140-851 від 01.10.2007 р. був укладений Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Цивілбуд" з перевищенням наданих йому повноважень, оскільки позивач фактично розпорядився майном, яке перебувало у нього в користуванні та є республіканською власністю, без отримання дозволу на це Фонду майна АР Крим.

Отже, надаючи правову оцінку укладеному між сторонами договору №5141/140-851 від 01.10.2007 р. та оцінюючи його правомірність, суд вважає, що у даному випадку наявні підстави для визнання цього договору недійсним.

Так, статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

В пункті 7 Інформаційного листа «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003 р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» від 14.07.2004 р. N 01-8/1270 Вищий господарський суд України, з посиланням на постанови Верховного суду України від 09.12.2003 р. зі справи N 32/206 та від 20.01.2004 р. зі справи N 8/113-2003, зазначив, що згідно з вимогами п. 1 ст. 83 ГПК, якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що договір №5141/140-851 від 01.10.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" та ПМК-8 Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Цивілбуд", має бути визнаний недійсним, у зв’язку з відсутністю у позивача повноважень на його укладення.

При цьому, необхідність визнання цього договору недійсним обумовлена, у тому числі, статтею 204 Цивільного кодексу України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину та передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Отже, без визнання договору №5141/140-851 від 01.10.2007 р. недійсним у суду відсутні підстави не приймати його до уваги при вирішенні спору по суті.

Враховуючи визнання судом договору №5141/140-851 від 01.10.2007 р. недійсним, він не створює жодних юридичних наслідків, а тому у суду відсутні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Цивілбуд" заборгованості у розмірі 99 000,00 грн., 11 286,00 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 2481,78 грн.

Отже, позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати суд залишає за позивачем у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Визнати недійсним договір №5141/140-851 від 01.10.2007 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Цивілбуд" (95013, м. Сімферополь, вул.. Кримських партизан, 2-Б, ідентифікаційний код 33580899) та Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" (95022, м. Сімферополь, вул.. Бородіна, 16, ідентифікаційний код 20676633).

Суддя господарського суду

Автономної Республіки Крим (підпис) І. І. Дворний

Рішення підписано 15.07.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Дворний І.І.