Рішення № 17079843, 11.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

11.07.2011Справа №5002-33/2269-2011 за позовом публічного акціонерного товариства «Крименерго» (вул. Київська, 74/6, м. Сімферополь, 95034)

до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022)

про стягнення 18068.75 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність від 22.04.2011 р № 325-Д, ПАТ «Крименерго».

Від відповідача: не з'явився, ТОВ фірма «Консоль ЛТД».

Суть спору: публічне акціонерне товариство «Крименерго» звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД», та просить суд стягнути заборгованість за електроенергію у розмірі 18068.75 грн.

В процесі розгляду справи позивачем подана заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» суму у розмірі 18068.75 грн. за перевищення договірної величини (а.с. 39-40).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 30 червня 2011 року в прийнятті заяви публічного акціонерного товариства «Крименерго» про уточнення позовних вимог від 21 червня 2011 року відмовлено (а.с. 45-46).

11 липня 2011 року представник позивача надав суду заяву в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій навів правову природу суми, яка була визначена позивачем до стягнення. Так, він просив стягнути заборгованість з відповідача за перевищення договірної величини в розмірі 18068.75 грн. (а.с. 47-48).

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Слід зазначити, що при зверненні з даним позовом, позивачем правова природа стягуваної суми не була визначення взагалі, у зв'язку з чим суд неодноразово зауважував представнику позивача щодо необхідності усунути такий недолік.

Таким чином, заявою від 11 липня 2011 року позивачем, сума, призначена до стягнення, була визначена як заборгованість, у зв'язку з чим не можна вважати таку процесуальну дію позивача як заміну предмету позову, що в свою чергу, є підставою для прийняття цій заяви до розгляду.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем пункту 3.2.7 договору на поставку електричної енергії № 1155 від 16 січня 1998 року, що виразилося в неоплаті перевищення договірної величини споживання електричної енергії.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, витребуваних судом документів не представив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.38) за адресою, вказаною в довідці ЄДРПО України (а.с.8). Про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судова кореспонденція у разі ненадання сторонами іншої адреси надсилається за адресою, що зазначена в ЄДРПО України. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала суду вручена їм належним чином.

Також в пункті 23 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/164 від 18 березня 2008 року викладена наступна правова позиція: «якщо учасник судового процесу своєчасно не довів до відома господарського суду або інших учасників процесу про зміну свого фактичного місця проживання, то всі процесуальні наслідки такої бездіяльності покладаються на цю особу».

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обовязок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами а відсутності представника відповідача.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні позивачу роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням позивача, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ним російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення позивача, суд

встановив:

Відповідно до статуту відкрите акціонерне товариство «Крименерго» перейменоване у публічне акціонерне товариство «Крименерго» згідно з вимогами та положеннями Закону України «Про акціонерні товариства» № 514 від 17 вересня 2008 року (а.с. 10).

16 січня 1998 року між відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (енергопостачальна організація) та фірмою «Консоль ЛТД» (абонент) укладений договір № 1155 на поставку електричної енергії № 1155, відповідно до пункту 2.1.1 якого енергопостачальна організація зобовязалася відпускати електроенергію абоненту після оплати споживаної електроенергії і передоплати, у відповідності до встановлених даним договором умов і величин споживання, відповідно до Додатку №1.

Відповідно до пункту 3.2.1 абонент зобовязався проводити оплату спожитої електроенергії.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи додатку № 1 до договору, договірна величина споживання електричної енергії на розрахунковий період січень-лютий 2011 року була встановлена у розмірі 89880 кВт/г (а.с. 20).

Позивач вказує, що 14 січня 2011 року відповідач звернувся до нього листом № 1061 про зменшення договірної величини споживання електроенергії на період з 21 січня 2011 року по 21 лютого 2011 року.

Відповідно до листа від 17 січня 2011 року № 53-02/34-2321 позивач узгодив відповідачу зменшення договірної величини споживання електричної енергії на період з 21 січня 2011 року по 21 лютого 2011 року до 57880 кВт/г. (а.с. 22).

Однак, як вказує позивач, фактичне витрачання електричної енергії за вищевказаний період склало 81771 кВт/г, тобто відповідачем в період з січня по лютий 2011 року було допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії на 23891 кВт/г, тобто на суму 18068.75 грн.

21 лютого 2011 року відповідачу був виставлений рахунок на суму 18068.75 грн. за перевищення договірної величини.

У звязку з тим, що оплата по виставленому рахунку відповідачем проведена не була, це зявилося підставою для звернення відкритого акціонерного товариства «Крименерго» до господарського суду з позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки спірні правовідносини виниклі в процесі постачання і споживання електричної енергії між її постачальником та споживачем, вони повинні регулюватися положеннями Закону України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі Правила, ПКЕЕ).

Так, відповідно до частин 2, 4 статті 26 Закону України «Про електроенергію» споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 6.1 Правил КЕЕ розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.

Пунктом 3.2.7 договору передбачено, що абонент зобовязаний оплачувати електричну енергію спожиту понад договірних величин.

Відповідно до частин 2, 4 статті 26 Закону України «Про електроенергію» споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 6.1 Правил КЕЕ розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.

Частина 5 статті 26 Закону України «Про електроенергетику» передбачає, що споживачі у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до пункту 1.2 ПКЕЕ, затверджених постановою НКРЕ від 31 липня 1996 року № 28 зі змінами та доповненнями в редакції постанови НКРЕ віл 22 серпня 2002 року № 928 та від 17 жовтня 2005 року № 910 (тобто в редакції, що діяла на моменту складення спірного договору), договірна величина споживання електричної енергії - узгоджена в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем величина обсягу електричної енергії на відповідний розрахунковий період.

Відомості про обсяги очікуваного споживання електричної енергії в наступному році з помісячним або поквартальним розподілом подаються споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом у термін, обумовлений договором. Пропозиції споживача щодо необхідного йому обсягу електричної енергії та строків постачання є пріоритетними для оформлення договірних величин споживання електричної енергії за наявності виробничих можливостей у постачальника електричної енергії. У разі потреби постачальник електричної енергії може вимагати від споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів споживання (пункт 4.2 ПКЕЕ).

Відповідно до пункту 6.14 ПКЕЕ перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії.

Обсяг перевищення договірних величин споживання електричної енергії та/або величини потужності протягом розрахункового періоду оплачується споживачами постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до законодавства України та договору (пункт 6.16 ПКЕЕ).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачу направлялися рахунок за перевищення договірної величини споживання електричної енергії (а.с. 23) та акт звірення взаєморозрахунків, які отримані відповідачем, однак не оплачені, у зв'язку з чим, за відповідачем числиться заборгованість в розмірі 18068.75 грн. за перевищення договірної величини.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, відповідачем під час розгляду даної справи не були надані суду докази оплати заборгованості в сумі 18068.75 грн., у зв'язку з чим суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

З огляду на приписи статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 14 липня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022, ЄДРПОУ 20676633) на користь відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, р\р 260323051142, філія КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400) 18068.75 грн. за перевищення договірної величини,

3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Консоль ЛТД» (вул. Бородіна, 16, м. Сімферополь, 95022, ЄДРПОУ 20676633) на користь відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, р\р 260073013142, філія КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400) 180.69 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримРадвановська Ю.А.