Ухвала суду № 17079842, 07.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

УХВАЛА

07.07.2011Справа №5002-22/9887-2008 за позовом Командитного товариства «Аграрно торгова фірма Макон і компанія», Красноперекопський район, с. Почетне; м. Красноперекопськ, вул. Залізнична, 11

до відповідача Селянського фермерського господарства «Агріс», Красноперекопський район, с. Радгоспне, вул. Зелена, 1

про стягнення 67691,00 грн.

за скаргою Командитного товариства «Аграрно торгова фірма Макон і компанія», Красноперекопський район, с. Почетне; м. Красноперекопськ, вул. Залізнична, 11

на дії ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим, м. Красноперекопськ, вул. Северна, 1

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивача - ОСОБА_1, представник, дов від 19.04.2011 року

від відповідача не з'явився

від ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції Бабіч Н.О., представник

встановив:

Позивач - ВАТ Красноперекопський «Райагрохім» звернувся до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Селянського фермерського господарства «Агріс», просить суд стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 67691,00 грн., мотивуючі позовні вимоги тим, що внаслідок затоплення відповідачем рисових чеків, було затоплено 19,89 га площі, на якій позивач посіяв яровий ячмінь з підсівом люцерни, що спричинило повне псування засіяного ярового ячменя з підсівом люцерни на відповідній площі пашні.

20 лютого 2009 року до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 56832,50 грн. збитків.

Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 19.05.2009 року у справі № 2-22/9887-2008 позов задоволено частково, стягнуто з Селянського фермерського господарства «Агріс» на користь ВАТ Красноперекопський «Райагрохім» майнову шкоду у розмірі 38660,33 грн., 386,60 грн. державного мита та 67,40 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 18172,17 грн. майнової шкоди відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 року у справі № 2-22/9887-2008 апеляційну скаргу Селянського господарства «Агріс» залишено без задоволення, рішення Господарського суду АР Крим від 19.05.2009 року у справі № 2-22/9887-2008 залишено без змін.

12.08.2009 року Господарським судом АР Крим були видані накази на примусове виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 року та рішення Господарського суду АР Крим від 19.05.2009 року у справі № 2-22/9887-2008.

21.01.2011 року до суду надійшла скарга позивача по справі на дії ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим, відповідно до якої позивач по справі просить суд визнати недійсною постанову ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим від 30.12.2010 року про повернення виконавчого документа наказу Господарського суду АР Крим по справі № 2-22/9887-2008 від 12.08.2009 року про стягнення з Селянського фермерського господарства «Агріс» на користь позивача 386,60 грн. державного мита стягувачу Командитного товариства «Аграрно торгова фірма Макон і компанія».

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 01.02.2011 року скаргу прийнято судом до розгляду, призначений розгляд скарги.

16.02.2011 року до суду надійшли заперечення ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим проти заявленої скарги, відповідно до яких ВДВС просить суд в задоволенні скарги відмовити, посилаючись на те, що майно, належне боржнику та яке підлягає опису та арешту відсутнє, грошові кошти на рахунках відсутні; але згідно виписки з реєстру заборон рухомого майна № 25360573 від 17.11.2009 року та нерухомого майна за № 25360502 від 17.11.2009 року все рухоме та нерухоме майно, належне боржнику на праві власності, знаходиться у банківській заставі.

Ухвалою Господарського суду АР Крим від 17.05.2011 року замінено ВАТ Красноперекопський «Райагрохім» на його правонаступника Командитне товариство «Аграрно торгова фірма Макон і компанія».

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини відсутності суду не повідомив. Про дату розгляду скарги повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд скарги відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, поданої до суду скарги, заслухавши пояснення представників скаржника та ВДВС, суд

встановив:

21.01.2011 року до суду надійшла скарга позивача по справі на дії ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим, відповідно до якої позивач по справі просить суд визнати недійсною постанову ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим від 30.12.2010 року про повернення виконавчого документа наказу Господарського суду АР Крим по справі № 2-22/9887-2008 від 12.08.2009 року про стягнення з Селянського фермерського господарства «Агріс» на користь позивача 386,60 грн. державного мита стягувачу Командитного товариства «Аграрно торгова фірма Макон і компанія».

Подана до суду скарга мотивована наступним.

30.12.2010 року ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу наказу Господарського суду АР Крим № 2-22/9887-2008 від 12.08.2009 року про стягнення з боржника на користь стягувача 386,60 грн. державного мита на підставі п.2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, 19.08.2009 року стягувач направив до ВДВС три заяви про примусового виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16.07.2009 року та рішення Господарського суду АР Крим від 19.05.2009 у справі № 2-22/9887-2008 про стягнення з боржника на користь стягувача майнової шкоди у розмірі 38660,33 грн., 380,60 грн. державного мита та 67,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

20.08.2009 року на підставі вищезгаданих заяв стягувача ВДВС прийнято три постанови про відкриття виконавчого провадження з примусового стягнення майнової шкоди, державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

28.12.2009 ВДВС прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно з яким стягувачу було повернуто наказ Господарського суду № 2-22/9887-2009 про стягнення з боржника на користь стягувача 67,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі п.2 ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

19.03.2010 ВДВС на підставі п.2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» прийнято дві постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно з якими стягувачу були повернуті накази Господарського суду АР Крим № 2-22/9887-2008 від 12.08.2009 про стягнення з боржника в користь стягувача майнової шкоди в розмірі 38660,33 грн. і 386,60 грн. державного мита.

Стягувачем оскаржено вищезгадані постанови про повернення виконавчого документа стягувачу в судовому порядку.

Згідно з ухвалою Господарського суду АР Крим від 14.07.2010 по справі № 2-22/9887-2008 скарги стягувача на дії ВДВС були задоволені частково: визнані недійсними три постанови ВДВС про повернення виконавчого документа стягувачу від 28.12.2009 та від 19.03.2010.

При розгляді матеріалів справи за скаргами стягувача на дії ВДВС Господарським судом АР Крим встановлено, що згідно з листом ВДВС від 24.09.2009 № 3091/0215 вищевказані виконавчі провадження були об'єднані в зведене виконавче провадження відповідно до статті 49 Закону.

Так, скаржник посилається на те, що у боржника у власності є наступне майно: нежитлова будівля складу запчастин (АР Крим, Красноперекопський район, с. Совхозне, вул. Ювілейна, 19/2), обладнання маслозаводу, розташоване за адресою: Красноперекопський район, с. Совхозне, вул. Корчака. 34. Скаржник зазначив, що дане майно не знаходиться в заставі (іпотеці), що є преюдиціальними фактами в розумінні ч.2 ст. 35 ГПК України.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який дозволить господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж сторони (ч.2 ст.35 ГПК України).

Крім того, в період розгляду матеріалів справи за скаргами стягувача на дії ВДВС боржник 11.02.2010 оплатив стягувачу 67,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на підставі наказу Господарського суду АР Крим від 12.08.2009 № 2-22/9887-2008, що підтверджується банківською випискою від 11.02.2010. Крім того, 12.05.2010 боржник оплатив стягувачу 5000,00 грн. згідно з рішенням Господарського суду АР Крим від 19.05.2009 по справі № 2-22/9887-2008, що підтверджується банківською випискою стягувача від 12.05.2010. Оплата проведена боржником з поточного рахунку № 26005264128, відкритого в АТ «Райффайзен Банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805.

12.08.2010 ВДВС прийнято дві постанови про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання наказів Господарського суду АР Крим від 12.08.2009 про стягнення з боржника на користь стягувача майнової шкоди в розмірі 38660,33 грн. і 380,60 грн. державного мита на підставі поданих заяв стягувачем (вих. № 112юр від 06.08.2010 та вих. № 113юр від 06.08.2010).

30.12.2010 ВДВС виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, згідно з яким стягувачу було повернуто наказ Господарського суду АР Крим № 2-22/9887-2008 від 12.08.2009 про стягнення з боржника на користь стягувача 386,60 грн. державного мита на підставі п.2 ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».

У даній постанові зазначено, що згідно з актом державного виконавця у боржника майно, яке підлягає опису та арешту відсутнє. Грошові кошти на розрахункових рахунках відсутні.

Але, скаржник вважає, що державний виконавець склав акт, на підставі якого було винесено оскаржувана постанова, без правових підстав, оскільки боржник здійснював оплату стягувачу за виконавчими документами та у боржника є інше майно, на яке могло бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувача.

Крім того, в ВДВС знаходиться у провадженні ще одне виконавче провадження, відкрите на підставі заяви стягувача та наказу Господарського суду АР Крим № 2-22/9887-2008 від 12.08.2009, про стягнення з боржника на користь стягувача майнової шкоди в розмірі 38660,33 грн., яке було поновлено на підставі постанови про поновлення виконавчого провадження від 12.08.2010. Стягнення за даним виконавчим документом на момент винесення оскаржуваної постанови (30.12.2010) ВДВС не зроблено, але даний виконавчий документ стягувачу не повернуто.

Але, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Згідно приписів ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги державного виконавця щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону рішень є обов'язковими для усіх органів, організацій, посадових осіб, громадян і юридичних осіб на території України.

Державному виконавцю у встановлений ним строк повинні бути надані безкоштовно документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.

Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно з законом.

Частиною 2 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Органом державної виконавчої служби виконавчі документи повернені із посиланням на те, що все майно знаходиться у заставі, отже відсутнє майно, на яке можна звернути стягнення.

Однак, згідно статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. За постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, винесеної у виконавчому провадженні про звернення стягнення на заставлене майно, стягнення звертається на вільне від застави майно боржника.

У разі коли коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно, виконавчий документ повертається стягувачу-заставодержателю в порядку, визначеному пунктом 6 частини першої статті 40 цього Закону.

Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.

Реалізація заставленого майна провадиться в порядку, встановленому цим Законом.

З коштів, одержаних від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого вони використовуються для задоволення вимог заставодержателя.

Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, кошти йому виплачуються у разі належного підтвердження права на заставлене майно. Після повного задоволення вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим Законом.

Спори, які виникають у виконавчому провадженні щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

В обґрунтування законності своїх дій орган державної виконавчої служби посилався на наступні обставини.

Державним виконавцем було отримано лист КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Красноперекопська», т. 3 а.с. 88, яким встановлено, що за боржником зареєстровано: комплекс будівель за адресою: Красноперекопський район, с. Почотне, вул. Приозерна, 5; квартира за адресою: Красноперекопський район, с. Совхозне, вул. ювілейна, 9, кв. 13; нежитлова будівля за адресою: Красноперекопський район, с. Совхозне, вул. Ювілейна, 19/1; нежитлова будівля за адресою: Красноперекопський район, с. Совхозне, вул. ювілейна, 19/2.

Згідно довідок банківських установ, т. 3 а.с. 89-91, 94 повідомлено про відсутність грошових коштів на рахунках боржника.

Більш того, ВДВС вказує на те, що майно, належне боржнику та яке підлягає опису та арешту відсутнє, грошові кошти на рахунках відсутні; але згідно виписки з реєстру заборон рухомого майна № 25360573 від 17.11.2009 року, т. 3 а.с. 100-106 та нерухомого майна за № 25360502 від 17.11.2009 року, т. 3 а.с. 107-108 все рухоме та нерухоме майно, належне боржнику на праві власності, знаходиться у банківській заставі.

Крім того, ВДВС надано суду копію довідок, т. 3 а.с. 109, відповідно до яких встановлено, що в Державній інспекції з нагляду за технічним станом машин та обладнання при раді Міністрів АР Крим зареєстрована сільськогосподарська технічка: трактор МТЗ 80.1 1 шт., трактор МТЗ 82.1 1 шт., трактор Т-150К 4 шт., трактор К-701-1 шт., трактор МТЗ 82.1.26-2 шт., трактор «Коваль» - 5350-1 шт., бульдозер ДЗ-42Г-1 шт., рисозбиральний комбайн СКР-7 «Кубань» - 3 шт., зерновбиральний комбайн «Glaas Gommandor-228» - 4 шт., кормозбиральний комбайн КСК-100-2шт., причіп тракторний 2ПТС 4- 1 шт., причіп тракторний 2ПТС-14 1 шт.; але, згідно даних земельного кадастру боржник не є землекористувачем на території Красноперекопської міської ради.

Однак, органом державної виконавчої служби не вжито відповідних заходів для зясування питання щодо вартості майна, яке знаходить у заставі (іпотеці), зясування суми грошових зобовязань, які забезпечені заставою відповідного майна СФГ «Агріс», чи перевищує вартість майна суму грошових зобовязань та чи є підстави для застосування положень частини 3 статті 52 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що згідно Інформаційної довідки з реєстру прав власності на нерухоме майно, т. 3 а.с. 155-156, за боржником на праві власності зареєстровано комплекс нежитлових будівель за адресою Красноперекопський район, с. Почетне, вул. Приозерна, 5 реєстраційний номер майна 13961967; нежитлова будівля ремонтно механічної майстерні за адресою: Красноперекопський район, с. Совхозне, вул. Ювілейна, 19/1 - реєстраційний номер майна 18139544; нежитлова будівля складу запчастин за адресою: Красноперекопський район, с. Совхозне, вул. Ювілейна, 19/2 реєстраційний номер майна 18140672; квартира за адресою: Красноперекопський район, с. Совхозне, вул. Ювілейна, 9, кв. 13 реєстраційний номер майна 2681923.

Але, відповідно до Витягу з державного реєстру іпотек на запит органу державної влади № 31593972, т. 4 а.с. 33, встановлено, що в Реєстрі прав власності на обєкти нерухомого майна 2681923 (Красноперекопський район, с. Совхозне, вул. Ювілейна, 9, кв. 13) в Державному реєстрі іпотек інформація відсутня.

Відповідно до Витягу з державного реєстру іпотек на запит органу державної влади № 31594155, т. 4 а.с. 35, встановлено, що в Реєстрі прав власності на обєкти нерухомого майна 18140672 (Красноперекопський район, с. Совхозне, вул. Ювілейна, 19/2) в Державному реєстрі іпотек інформація відсутня.

Таким чином, зазначені Витяги свідчать про те, що на момент одержання Витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна (т.3. а.с. 107-108) квартира за адресою: Красноперекопський район, с. Совхозне, вул. Ювілейна, 9, кв. 13 та нежитлова будівля складу запчастин за адресою: Красноперекопський район, с. Совхозне, вул. Ювілейна, 19/2, що належать СФГ «Агріс», в заставі (іпотеці) не перебували, отже могли виступати обєктом стягнення.

Враховуючи викладене, господарський суд виходить з того, що постанова від 30.12.2010 року винесена із посиланням на п.2 частини 1 статті 40 Закону України, оскільки органом державної виконавчої служби не вжити належні заходи щодо виявлення майна, на яке може бути звернуто стягнення, окреме майно відповідача взагалі не знаходилось у заставі (іпотеці).

Таким чином, суд вважає подану до суду скаргу стягувача на дії ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 121-2 Господарського процесуального Кодексу України, суд

ухвалив:

1.Скаргу Командитного товариства «Аграрно торгова фірма Макон і компанія» на дії ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим задовольнити.

2.Визнати недійсною постанову ВДВС Красноперекопського міськрайонного управління юстиції АР Крим від 30.12.2010 року про повернення виконавчого документа наказу Господарського суду АР Крим по справі № 2-22/9887-2008 від 12.08.2009 року про стягнення з Селянського фермерського господарства «Агріс» на користь позивача 386,60 грн. державного мита стягувачу Командитному товариству «Аграрно торгова фірма Макон і компанія».

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКалініченко А.А.