Рішення № 17079837, 12.07.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

12.07.2011Справа №5002-15/756-2011

За позовом Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-а; ЄДРПОУ 03358593)

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» (03150, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, 6; ЄДРПОУ 02308021) в особі Кримської дирекції ВАТ «Страхова компанія «Астарта» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Більшовицька, 24; ЄДРПОУ 26442391)

Про стягнення 181672,96 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність №20-3/6261 від 31.12.2010

Від відповідача не зявився

Обставини справи: Орендне підприємство «Кримтеплокомуненерго» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Кримської дирекції відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» про стягнення 131651,31 грн. основного боргу, 40996,61 грн. інфляційних втрат та 9025,04 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 01.03.2011 порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 22.03.2011 замінено відповідача по справі Кримську дирекцію відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» на Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Астарта» в особі Кримської дирекції ВАТ «Страхова компанія «Астарта».

Ухвалою господарського суду АР Крим від 05.05.2011 провадження по справі №5002-15/756-2011 зупинено та призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз» експерту Юга Іллі Петровичу.

04.07.2011 на адресу суду надійшов висновок експерта разом з матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 05.07.2011 провадження по справі №5002-15/756-2011 поновлено.

У судовому засіданні 05.05.2011 представник відповідача представив суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого визнає позов частково з урахуванням строків позовної давності.

Представник позивача представив суду пояснення на висновок експерта, в яких вказав, що позивач вважає висновки експертизи обґрунтованими.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16.02.2004 між Орендним підприємством «Кримтеплокомуненерго» (Постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Астарта» в особі Кримської дирекції ВАТ «Страхова компанія «Астарта» (Споживач) укладено договір на постачання теплової енергії №905 (а.с.11-13).

Згідно пункту 1.1 Договору, Постачальник бере на себе зобовязання постачати Споживача тепловою енергією у вигляді опалення та підігріву води в необхідних обємах, а Споживач зобовязується прийняти теплову енергію та оплатити її по встановленим тарифам у передбачені договором строки.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються в грошовій чи іншій, не забороненій діючим законодавством, формі згідно встановлених Постачальником тарифам, щомісячно, не пізніше 25 числа наступного за розрахунковим місяця.

Строк договору встановлений розділом 10 Договору та становить з 01.02.2004 по 31.01.2009. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено ні однією стороною про його припинення. Сторони не представили суду доказів припинення дії вказаного договору, згоди сторін на його припинення, відповідного рішення суду про розірвання договору або визнання його недійсним. Таким чином, суд приходить до висновку, що на момент розгляду спору договір є дійсним.

Матеріали справи свідчать, що позивачем в період з 25.10.2006 по 10.02.2011 надавалися послуги з теплопостачання у відповідності до умов договору, що підтверджується доданими до матеріалів справи рахунками на оплату спожитих послуг за вказаний період на загальну суму 131651,31 грн. (а.с.39-91).

Вказані рахунки були отримані відповідачем, про що свідчать копії реєстрів вручення рахунків (а.с.92-132).

Неналежне виконання відповідачем зобовязань за договором призвело до утворення заборгованості перед позивачем за теплову енергію за період з 25.10.2006 по 10.02.2011 у розмірі 131651,31 грн. яку відповідач добровільно не погашає, що і стало приводом для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем грошових зобовязань за теплову енергію за період з 25.10.2006 по 10.02.2011 на суму 131651,31 грн. за договором купівлі-продажу теплової енергії №905 від 16.02.2004.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 40996,61 грн. інфляційних втрат та 9025,04 грн. 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, суд вважає таким, що кореспондуються зі статтею 536 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 40996,61 грн. інфляційних втрат та 9025,04 грн. 3% річних підтверджуються матеріалами справи.

Представник відповідача у відзиві на позов та у судовому засіданні клопотав про застосування строку позовної давності при розгляді даної справи судом.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 05.05.2011 по справі №5002-15/756-2011 призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Центр судових експертиз» експерту Юга Іллі Петровичу, на вирішення експертизи поставлені наступні питання:

1.Визначити заборгованість з урахуванням строків позовної давності;

2.Розрахувати 3% річних з урахуванням строків позовної давності;

3.Розрахувати індекс інфляції з урахуванням строків позовної давності.

04.07.2011 на адресу суду надійшов висновок судово-економічної експертизи №81/11 від 26.06.2011, в якому вказано:

1.Сума боргу КД ВАТ «Страхова компанія «Астарта» перед ОП «Кримтеплокомуненерго» за теплову енергію, отриману по Договору №905 від 16.02.2004 у межах позовної давності, складає 89 536,97 грн.

2.Сума 3% річних, нарахована у зв'язку з невиконанням КД ВАТ «Страхова компанія «Астарта» грошових зобов'язань по Договору №905 від 16.02.2004 у межах позовної давності, складає 3 954,10 грн.

3.Сума інфляційних збитків, що нараховані відносно прострочених грошових зобов'язань ВАТ «Страхова компанія «Астарта» по Договору №905 від 16.02.2004 у межах позовної давності, складає 14 600,77 грн.

Дослідивши розрахунок експерта, суд вважає його вірним.

Позивач у письмових поясненнях від 12.07.2011 також погоджується з висновком експерта.

Представник відповідача у відзиві на позов та у судовому засіданні клопотав про застосування строку позовної давності при розгляді даної справи судом.

За приписами статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України встановлені правила щодо спеціальної позовної давності. Так пунктом 1 частини 2 вказаної статті передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач просить суд стягнути заборгованість за період з 25.10.2006 по 10.02.2011.

Однак, позивач не скористався своїм правом звернення до суду за захистом свого порушеного права у межах встановленого законом строку.

Відповідно до пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України, сплив строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною, є підставою для відмови в задоволенні позову.

У звязку з викладеним, враховуючи сплив строку позовної давності, суд вважає за необхідне у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 42114,34 грн. основного боргу, 26395,84 грн. інфляційних втрат та 5070,94 грн. 3% річних відмовити, а в частині стягнення 89536,97 грн. основного боргу, 14600,77 грн. інфляційних втрат та 3954,10 грн. 3% річних позов задовольнити.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Астарта» (03150, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, 6; ЄДРПОУ 02308021) в особі Кримської дирекції ВАТ «Страхова компанія «Астарта» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Більшовицька, 24; ЄДРПОУ 26442391) на користь Орендного підприємства «Кримтеплокомуненерго» (95026, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гайдара, 3-А; ЄДРПОУ 03358593) 89536,97 грн. основного боргу, 14600,77 грн. інфляційних втрат, 3954,10 грн. 3% річних, 1080,91 грн. державного мита та 140,41 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 42114,34 грн. основного боргу, 26395,84 грн. інфляційних втрат та 5070,94 грн. 3% річних у задоволенні позову відмовити.

4.Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 13.07.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримІщенко І.А.