Постанова № 17079688, 19.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"19" липня 2011 р. Справа № 5023/250/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А.

суддівКочерової Н.О.,

Самусенко С.С.,

розглянувши

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова

на постановувід 23.05.2011 року

Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 5023/250/11

господарського суду Харківської області

за позовомДержавної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова

дотовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство РТМ",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія БНК",

проповернення майна

за участю представників:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі міста Харкова звернулась до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство РТМ" про зобов'язання відповідача повернути Державній податковій інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова передане на зберігання майно, а в разі неможливості його повернення –стягнення збитків у розмірі 20 005, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору зберігання майна не повернув позивачу передане на зберігання майно.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.03.2011 року (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано відповідача –товариство з обмеженою відповідальністю "НВП РТМ" повернути Державній податковій інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова майно, а саме металоконструкції, що складаються з секцій, жовтого кольору, бувші у використанні, які мають ознаки часткової корозії в кількості 24 секції на суму 15000, 00 грн. та залізобетонні блоки пофарбовані в жовтий колір, бувші у використанні, які мають ознаки часткової корозії в кількості 13 блоків на суму 5005, 00 грн., а у разі неможливості –відшкодувати вартість зазначеного майна в сумі 20005, 00 грн.

В своєму рішенні господарський суд виходив з того, що відповідач в порушення умов договору про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави, укладеного між сторонами по справі, не повернув після закінчення строку дії вказаного договору передане позивачем на зберігання майно.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 року (судді: Погребняк В.Я. –головуючий, Гончар Т.В., Слободін М.М.) рішення господарського суду скасовано і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

Скасовуючи рішення господарського суду та приймаючи нове рішення, апеляційної господарський суд прийшов до висновку що позивач не виконав вимоги статті 948 Цивільного кодексу України, оскільки договір зберігання, укладений між сторонами 15.05.2009 року, припинив свою дію 31.12.2009 року, а доказів звернення до відповідача з вимогою про передачу майна в межах строку дії договору позивач суду не надав.

Апеляційним господарським судом також встановлено, що позивач не став власником спірного майна, а отже, реальні збитки у вигляді вартості майна у нього відсутні.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі міста Харкова просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями та вбачається з матеріалів справи, 16.11.2009 року працівниками відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова в ході обстеження території за адресою: м. Харків, вул. Героїв Сталінграду, 163/167, належної товариству з обмеженою відповідальністю «Снейк», виявлено металоконструкції, пофарбовані у жовтий колір, бувші у використанні, які мають ознаки часткової корозії в кількості 24 секції та 13 залізобетонних блоків, внаслідок чого складено протокол № 12 огляду та вилучення майна.

На підставі протоколу виявлене майно вилучено, як безхазяйне та передано на відповідальне зберігання товариству з обмеженою відповідальністю «НВП РМТ»відповідно до акту прийому-передачі безхазяйного майна від 20.11.2009 року, підписаного представниками сторін.

Як свідчать матеріали справи, цей акт складений на підставі існування між сторонами у справі договірних правовідносин –договору № 4/24-080 від 15.05.2009 року про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави.

Відповідно до акту опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного № 14/24-090 від 20.11.2009 року вартість 24 секцій металоконструкцій та 13 блоків становить 20005,00 грн.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Як підтверджується матеріалами справи, 15.05.2009 року між Державною податковою інспекцією у Червонозаводському районі міста Харкова (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «НВП РТМ»(виконавець) укладено договір № 4/24-080 про зберігання та реалізацію безхазяйного та іншого майна, що належить або переходить у власність держави. За умовами договору відповідач приймає на себе обов’язок реалізувати передане йому майно, що перейшло у власність держави, а також приймає на відповідальне зберігання майно, що знаходиться на обліку у Державної податкової інспекції.

Пунктом 11.1 договору сторони визначили строк його дії –до 31.12.2009 року. Пролонгація договору не передбачена.

Виконання товариством з обмеженою відповідальністю «НВП РТМ»своїх договірних зобов'язань в частині приймання та зберігання спірного майна підтверджується актом прийому-передачі безхазяйного майна від 20.11.2009 року

Відповідно до вимог ст. 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, як при припиненні дії договору (закінченні строку зберігання або дострокового розірвання договору), так і за першою вимогою поклажодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути майно (претензія № 10808/10/24-049), передане на зберігання відповідачу, лише 25.06.2010 року.

Докази звернення позивача до відповідача з вимогою передати спірне майно в межах строку дії договору зберігання № 4/24-080, тобто до 31.12.2009 року в матеріалах справи відсутні.

Статтею 948 Цивільного кодексу України передбачено, що поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

З огляду на те, що позивач до сплину строку дії договору зберігання № 4/24-080 за отриманням майна, що знаходиться на зберіганні у відповідача, не звернувся, відповідних доказів суду не надав, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про застосування до спірних правовідносин ст. 948 Цивільного кодексу України.

Крім того, апеляційний господарський суд підставно врахував наступне.

Статтею 338 Цивільного кодексу України визначено поняття та порядок набуття права власності на загублену річ (знахідку).

Особа, яка знайшла загублену річ, набуває право власності на неї після спливу шести місяців з моменту заявлення про знахідку міліції або органові місцевого самоврядування, при наявності умов, передбачених ст. 338 Цивільного кодексу України.

Так, з матеріалів справи вбачається, що при проведенні заходів по встановленню власників, відповідно до вимог ст. 338 Цивільного кодексу України позивачем направлено листи до Червонозаводського РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області № 4497/9/24-042 від 23.11.2009 року, № 3224/9/24-043 від 27.07.2010 року та до Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС у Харківській області № 4498/9/24-042 від 23.11.2009 року, № 3225/9/24-043 від 27.07.2010 року.

З відповідей на дані звернення вбачається, що власника спірного майна не встановлено.

Однак, наявний в матеріалах справи відзив відповідача на претензію № 44/07-10 від 08.07.2010 року свідчить про ухилення позивача від проведення належних дій, спрямованих на встановлення власника майна, а також про те, що в дійсності спірне майно, а саме металоконструкції та залізобетонні блоки, представляють собою баштовий кран КБ 676, який був вивезений його власником –ТОВ “Будівна компанія “БНК” з будівельного майданчика.

Отже, апеляційним господарським судом встановлено, що в період часу з 10 по 16 червня 2010 року спірне майно повернено у володіння його власника –товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія БНК»шляхом вивезення крану власником до місця його постійного зберігання.

Право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія БНК»на спірне майно підтверджується також наявними в матеріалах справи доказами - копією договору №1-ос від 16.02.2009 року, укладеного між ТОВ “БТЦ “Перспектива” та ТОВ “Будівельна компанія БНК”, відповідно до змісту якого останнє підприємство придбало кран баштовий КБ –676А в кількості 1 шт., розташований за адресою м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, №163-167; актом приймання-передання до цього договору від 13.03.2009 року, відповідно до якого кран знаходиться за зазначеною адресою в демонтованому стані.

Крім того, обізнаність позивача про власника спірного майна підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: листом ТОВ “Снейк” № 114-с від 25.06.2010 року на адресу начальника ВПМ ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова, зміст якого свідчить про те, що позивачу були вручені повні відомості щодо перевізника, який вивіз спірне майно з будівельного майданчика по вул. Героїв Сталінграду, 163/167 та надані копії накладних, що дозволяє достовірно встановити володаря спірного майна; копією запиту ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова від 12.08.2010 року №13076/10/24-049 на адресу ТОВ “БТЦ “Перспектива” про належність даному підприємству спірного майна; відповіддю ТОВ “БТЦ “Перспектива” № 30 від 30.08.2010 року на запит, в якій ТОВ “БТЦ “Перспектива” підтвердило, що майно, описане та поставлене на облік позивачем відповідно до акту №14/24-090 від 20.11.2009 року є баштовим краном КБ –676А, який дійсно належав ТОВ “БТЦ “Перспектива” і був проданий ТОВ “Будівна компанія “БНК” за договором №1-ос; листом ТОВ “Будівна компанія “БНК” № 24/06 від 24.06.2010 року, в якому товариство повідомило Комінтернівський РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про те, що йому на праві приватної власності належить кран баштовий КБ - 676А, який після закінчення будівельних робіт був транспортований до місця постійного зберігання.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, апеляційний господарський суд, дослідивши в сукупності зібрані по справі докази прийшов до правильного висновку, що спірне майно, поставлене на облік позивачем як безхазяйне, представляє собою належний товариству з обмеженою відповідальністю “Будівна компанія “БТЦ” баштовий кран КБ –676А, який був вивезений власником з будівельного майданчику за адресою м. Харків, пр. Героїв Сталінграду, 163/167 і на день вирішення спору знаходиться у віданні власника. Ці дії товариства з обмеженою відповідальністю “Будівна компанія “БТЦ” є правомірними і не оскаржені жодним з учасником спору.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України також погоджується з висновком суду апеляційної інстанції відносно того, що окремою підставою до відмови у задоволенні позовних вимог є відсутність у позивача реальних збитків у вигляді вартості спірного майна, оскільки останній не став його власником.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні апеляційним господарським судом постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 року у справі № 5023/250/11 без змін.

Головуючий, суддя                                                                      І. Плюшко

Судді:                                                                                          Н. Кочерова

                                                                                                    С. Самусенко