Постанова № 17079432, 13.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2011 р. Справа № 16/041-10

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіОстапенка М.І.

суддіКондратової І.Д., суддіСтратієнко Л.В., за участю представників сторін від позивачаОСОБА_1 пред. за дов. № Л-65 від 15.06.2011р., від відповідача ОСОБА_2 пред. за дов. № б/н від 14.04.2011 р.,

від третьої особи ОСОБА_3- пред. за дов. № 18/208/2022-42777 від 29.03.2011 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 р.

у справі № 16/041-10 Господарського суду Київської області

за позовомАкціонерного банку "Банк регіонального розвитку"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій"

простягнення 2217 380,56 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій"

доАкціонерного банку "Банк регіонального розвитку"

про зарахування зустрічних однорідних вимог

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Національного банку України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій"

про стягнення 2217380,56 грн.

Розпорядженням секретаря судової палати Могила С.К. № 03.10-05/151 від 08.07.2011 р. у зв'язку з відпусткою судді Гончарука П.А. внесено зміни до складу суду, для розгляду касаційної скарги у справі № 16/041-10 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Остапенко М.І., судді: Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.

ВСТАНОВИВ:

08.06.2010р.Акціонерний банк "Банк регіонального розвитку" звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 1979 166,70 грн., заборгованості за відсотками в сумі 230929,53грн., пені за прострочення сплати відсотків в сумі 7 284,33грн., а всього заборгованості в розмірі 2 217 380,56 грн. та розірвання кредитного договору №11/21-55 від 15.07.2008 р., укладеного між АБ "Банк регіонального розвитку" та ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій".

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором № 11/21-55 від 15.07.2008 р. щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його використання.

Згідно заяви від 27.07.2010 р. позивач відмовився від частини позовних вимог, а саме: про розірвання кредитного договору № 11/21-55 від 15.07.2008р., укладеного між сторонами.

21.07.2010 р. ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу (надалі ГПК) України звернулося із зустрічним позовом до позивача, якому просив зобовязаати Банк зарахувати кошти в сумі 1100000 грн. та відсотки в сумі 2531,51грн. за депозитним договором № 11/02-ДЮ-980-2326 від 12.10.2007 р. № рахунку 261033408830 в рахунок погашення суми та відсотків по кредиту за кредитним договором № 11/21-55 від 15.07.2008 р.; зобовязаати Банк за договором № 19 від 06.08.2004 р. про приймання платежів від фізичних осіб № рахунку 260073408817 перерахувати суму 80020,72грн. в рахунок погашення суми та відсотків по кредиту за кредитним договором № 11/21-55 від 15.07.2008 р.; зобовязати Банк за договором № 5 від 24.10.2008 року про виплату коштів фізичним особам № рахунку 2909.2.28.21 перерахувати суму 1034828,33 грн. в рахунок погашення суми та відсотків по кредиту за кредитним договором № 11/21-55 від 15.07.2008 р.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані приписами ст.ст. 601,602 Цивільного кодексу (надалі ЦК) України.

20.10.2010 р. Національний банк України звернувся, як третя особа з самостійними вимогами, з позовною заявою до ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" про стягнення 2217380,56 грн. на підставі кредитного договору № 16/09/02 від 12.03.2009 р., укладеного між АБ "Банк регіонального розвитку" та НБ України, та договору застави майнових прав № 16/09/ЗМП-2 від 12.03.2009 р., укладеного між НБ України, АБ "Банк регіонального розвитку" та ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій".

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідності до умов договору застави, у зв'язку з невиконанням Банком зобов'язань щодо кредитів рефінансування, НБ України отримав право вимоги до ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій".

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.10.2010 року, провадження у справі щодо вимог первісного позову в частині розірвання кредитного договору № 11/21-55 від 15.07.2008 року припинено; у задоволенні первісного позову та зустрічного позову відмовлено; позов третьої особи з самостійними вимогами задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011р. рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2010 у справі № 16/041-10 змінено. Викладено резолютивну частину рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2010 р. у справі № 16/041-10 в наступній редакції:

"1. Первісний позов АБ "Банк регіонального розвитку" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій2 (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Кутузова, 131, ідентифікаційний код 03391260) на користь Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" (01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16, 03680, м. Київ, вул. Машинобудівна, 44, ідентифікаційний код 19338316) 1979 166 (один мільйон девятсот сімдесят девять тисяч сто шістдесят шість) грн. 70 коп. заборгованості за кредитом, 230929 (двісті тридцять тисяч девятсот двадцять девять) грн. 53 коп. заборгованості за відсотками, 7284 (сім тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 33коп. пені за прострочення сплати відсотків за кредитним договором № 11/21-55 від 15.07.2008 р., укладеним між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій", 22173 (двадцять дві тисячі сто сімдесят три) грн. 80 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Припинити провадження у справі в частині розірвання Кредитного договору № 11/21-55 від 15.07.2008 р., укладеного між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій".

4. У зустрічному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" до Акціонерного банку "Банк регіонального розвитку" відмовити повністю.

5. У позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Національного банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" відмовити повністю."

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011 р. в частині задоволення позову АК "Банк регіонального розвитку" про стягнення 2217380,56 грн. та відмови у задоволенні зустрічного позову; прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.ст. 92, 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 601 Цивільного кодексу (надалі ЦК) України, а також норм процесуального права.

АК "Банк регіонального розвитку" та Національний банк України подали відзив на касаційну скаргу, відповідно до якого просять скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

13.07.2011р. представник ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сформулювати та викласти у письмовій формі переконливий та доведений зміст касаційної скарги. Колегія суддів клопотання про відкладення розгляду справи відхилила як безпідставне та таке, що не ґрунтується на нормах ст. 77 ГПК України, що встановлює виключний перелік підстав для відкладення розгляду справи. При цьому, колегія суддів враховує, що скаржник мав достатньо часу для написання та підготовки касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011р.

В судовому засіданні представник ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" усно заявив клопотання про оголошення повного тексту постанови Вищого господарського суду України з цієї справи.

Враховуючи, що процесуальним законом не передбачено обов'язку суду касаційної інстанції оголошувати повний текст прийнятого за результатами розгляду касаційної скарги судового рішення, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні відповідного клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК), наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Акціонерним банком "Банк регіонального розвитку" (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" (надалі - Позичальник) 15 липня 2008 року було укладено кредитний договір № 11/21-55, відповідно умов якого Банк зобовязувався надати Позичальнику кредит в сумі 2500000,00 грн., а позичальник зобовязується використовувати кредит на цілі, зазначені в п. 1.5 цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом в розмірі 22% річних, виконати інші умови цього Договору і повернути кредит Банку відповідно до графіку погашення кредиту, а саме сплачувати щомісячно з 01 по 05 число місяця по 104166,66 грн. починаючи з серпня 2008 р. до червня 2010 р. включно, до 14 липня 2010 р. 1979166,70 грн.

Судами встановлено, що АБ "Банк регіонального розвитку" свої договірні зобовязання виконав належним чином відповідно до умов Кредитного договору, перерахувавши відповідачу 2500000,00 грн., проте позичальник свої зобов'язання не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 1979166,70 грн.

Судами також встановлено, що станом на час прийняття рішення та відповідно до заявлених позивачем вимог непогашеними є відсотки за користування кредитом у розмірі 230 929,53 грн.

Враховуючи встановлений факт сплати суми кредиту та процентів, суди зазначили про наявність у позичальника у відповідності до ст.ст. 546, 549 ЦК України, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу (надалі ГК) України обов'язку сплати 7076,63 грн. пені, нарарахованої за період з 01.12.2009 р. по 30.04.2010 р.

Місцевий та апеляційний господарський суд встановили, що відповідач визнає та не оспорює розмір заборгованості за кредитним договором, але не згоден із стягненням з нього зазначених сум, оскільки у звязку із невиконанням позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) своїх зобовязань відповідно до умов Депозитного договору, Договору про приймання платежів від фізичних осіб та Договору про виплату коштів фізичним особам.

Судами з'ясовано, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) звертався до Банку з проханням зарахувати кошти, які знаходяться на його депозитному рахунку, на рахунках, відкритих відповідно до Договору про виплату коштів фізичним особам та Договору про приймання платежів від фізичних осіб, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором (листи №11/246 від 26.04.2010 р., № 11/317 від 19.05.2010 р., № 10/458 від 19.07.2010 р., докази направлення в матеріалах справи). Банк відмовив у здійсненні зарахуванні зустрічних вимог, зазначивши, що виконання зобовязань Банку здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність", та в порядку черговості вимог кредиторів відповідача (позивача за зустрічним позовом), вимоги ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" в сумі 2634629,37 грн. Банком визнані та включені до реєстру кредиторів Банку (сьома черга).

Суди встановивши, що постановою Правління Національного банку України № 713 від 02.12.2009р. було відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АБ "Банк регіонального розвитку", погодилися з доводами Банку щодо відсутності правових підстав здійснювати зарахування зустрічних вимог, оскільки щодо Банку розпочато процедуру ліквідації. Недопустимість зарахування однорідних зустрічних вимог до банку, відносно якого відкрита ліквідаційна процедура, врегульовано положеннями Закону України "Про банки і банківську діяльність", який є спеціальним, а тому всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин, в яких стороною є Банк, лише в тій частині, що не суперечить положенням цього спеціального закону. З зазначених підстав суди дійшли висновку щодо відсутності підстав для задоволення зустрічних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для здійснення зарахування однорідних вимог до банку, відносно якого відкрита ліквідаційна процедура та відхиляє доводи касаційної скарги з цього приводу з огляду на наступне.

Нормами ст. 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Між тим, норми ст. 602 цього ж Кодексу встановлюють обмеження щодо зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно до норм п. 5 цієї статті не допускається зарахування зустрічних вимог в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стосовно недопустимості зарахування однорідних зустрічних вимог до банку, відносно якого відкрита ліквідаційна процедура, такий випадок врегульований положеннями ст.ст. 91, 93, 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Так, враховуючи, що Банк знаходиться на стадії ліквідації і відносно нього відкрита ліквідаційна процедура, яка проводиться у відповідності до положень Закону України "Про банки і банківську діяльність", згаданий закон є спеціальним, а тому всі інші закони України можуть застосовуватись до правовідносин, в яких стороною є позивач, лише в тій частині, що не суперечить положенням цього спеціального закону.

Частиною 8 ст. 91 Закону України "Про банки і банківську діяльність" встановлено, що вимоги за зобов'язаннями банку, які виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. В ст. 93 цього Закону законодавець визначив порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, який передбачає складення акцептованих ним вимог для затвердження Національним банком України; тільки після затвердження Національним банком цього переліку він набуває статусу реєстру кредиторських вимог до Банку і у ліквідатора зявляється можливість задовольняти вимоги кредиторів у порядку встановленому ст. 96 Закону про банки, тобто лише у визначеній законодавцем певній черговості.

Отже, нормами глави 16 (Ліквідація банків) Закону України "Про банки і банківську діяльність" певний порядок погашення вимог кредиторів, а залік зустрічних однорідних вимог між кредитором та боржником в період здійснення ліквідаційної процедури банка не може бути проведений, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого ст.ст. 93, 96 цього Закону та поза межами встановленої ліквідаційної процедури.

Крім цього, суд касаційної інстанції враховує, що за приписами норм ч. 6 ст. 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність" погашення вимог до банку до моменту завершення складання переліку вимог та його затвердження Національним банком України є правом ліквідатора банку (а не його обов'язком) та таке погашення допускається лише за угодами, що забезпечують здійснення ліквідаційної процедури, з дозволу Національного банку України.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до норм ч. 2 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вказаного закону до витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, погашення яких здійснюється позачергово протягом усієї процедури ліквідації банку в межах кошторису витрат, затвердженого Національним банком України, належать: оплата державного мита; витрати на опублікування оголошення про ліквідацію банку; витрати на публікацію інформації про порядок продажу майна банку; витрати ліквідатора, пов'язані з утриманням і збереженням активів банку; витрати на оцінку та продаж майна; витрати на проведення аудиту; витрати на оплату роботи ліквідатора (включаючи залучених для забезпечення здійснення повноважень ліквідатора осіб); витрати на виплату вихідної допомоги звільненим працівникам банку; оплата кредиту, отриманого для виплати вихідної допомоги.

Отже, враховуючи відсутність дозволу Національного банку України на погашення вимог Компанії до Банку та звернення з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог за угодами, що не забезпечують здійснення ліквідаційної процедури, висновок місцевого господарського суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про неможливість та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог є обґрунтованим.

Щодо первісного позову та позову третьої особи колегія суддів відзначає наступне.

Так, судами встановлено, що між Національним банком України та АБ "Банк регіонального розвитку" укладений Кредитний договір № 16/09/02 від 12.03.2009 р., відповідно до умов якого в рахунок відкритої кредитної лінії за кредитним договором від 25.02.2009 р. № 16/09 третя особа надає позивачу кредит на суму 4000000,00 грн. на строк з 12.03.2009 р. по 13.10.2009 р. з оплатою 16,50% річних.

НБУ виконав свої зобовязання по кредитному договору № 16/09/02 від 12.03.2009 р. Відповідно до листа НБУ № 06-115/27588БТ від 21.12.2009 р. термін погашення заборгованості по кредитному договору № 16/09/02 минув 13.10.2009 р., заборгованість за кредитом становить 2733508,55 грн., заборгованість за несплаченими відсотками (з 01.11.2009 р. по 06.12.2009 р.) становить 44485,04 грн.

Між НБУ (надалі Заставодержатель), АБ "Банк регіонального розвитку" (Заставодавець) та ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" (Боржник, відповідач) укладений Договір застави майнових прав № 16/09/ЗМП-2 від 12.03.2009 р., відповідно до умов якого предметом застави за цим Договором є майнові права за кредитним договором № 11/21-55 від 15.07.2008 р., з додатковими угодами до нього, укладеними між позивачем та відповідачем, відповідно до якого відповідач повинен повернути позивачу кредит в розмірі 1979166,70 грн., з кінцевим терміном повернення 14.07.2010 р., та сплачувати відсотки за користування кредитом за ставкою 22% проценти річних.

Боржником щодо заставодавця є субєкт господарювання ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" (п. 1.3 Договору).

Приймаючи оскаржувану постанову та відмовляючи в позові НБУ, суд апеляційної інстанції помилково зазначив, що матеріали справи не містять доказів того, що між Банком та НБУ укладався договір відступлення права вимоги за Кредитним договором, а також того, що питання переводу заставленого права на НБУ було вирішене в судовому порядку.

Зокрема, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до п. 3.1.3 Договору застави сторони погодили, що третя особа має право у разі прострочення виконання зобовязань за кредитним договором задовольнити грошові вимоги, за якими настав строк погашення, шляхом реалізації заставлених майнових прав (шляхом отримання права вимоги на заставлені майнові права) згідно із ст. 73 Закону України "Про Національний банк України" та умовами цього Договору та/або в інший установлений законодавством України спосіб.

Позивач уступає третій особі право вимоги до відповідача, що випливає з кредитного договору № 11/21-55 від 15.07.2008 р., на суму 1979166,70 грн., за процентами та іншими видами платежів, що підлягають сплаті на підставі цього кредитного договору (п. 4.1 Договору застави майнових прав).

Відповідно до змісту ст. 23 Закону України "Про заставу" переведення прав по договору банківського вкладу на заставодержателя для реалізації предмета застави повинно було здійснюватись на підставі договору уступки права вимоги, а за відсутності такого - в судовому порядку.

Відповідно до п. 4.2 Договору застави зазначено, що у частині уступки права вимоги цей Договір укладено з відкладальною умовою відповідно до ст. 212 ЦК України. Права вимоги переходять до третьої особи наступного дня після настання строку виконання зобовязань за кредитним договором, якщо вони не будуть виконані повністю або частково.

Так, відмовляючи в позові третьої особи, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував, що договір застави майнових прав містить в собі пункти правочину уступки права вимоги, що відповідає ч. 2 ст. 628 ЦК України, в тому числі - про умову переходу права вимоги відносно Боржника до Заставодержателя за умови невиконання Позичальником основного зобов'язання за кредитним договором, в той час, як укладення ще одного договору про відступлення прав договором про заставу майнових прав не передбачалось. Тобто, до з 12.03.2009 р. (з наступного дня після настання строку виконання зобовязань АБ "Банк регіонального розвитку" за Кредитним договором № 16/09/02 від 12.03.2009 р.) до НБУ перейшло право вимоги до Боржника за кредитним договором № 11/21-55 від 15.07.2008 р.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що НБУ в даному спорі не має виключне і позачергове право на задоволення своїх вимог на повернення наданих державних коштів також не ґрунтуються на нормах матеріального права. Зокрема, судом апеляційної інстанції безпідставно не було враховано норму ч.ч. 3, 4 ст. 96 Закону України "Про Національний банк України", згідно якої майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право за погодженням з ліквідатором здійснити реалізацію заставленого майна у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог повністю або частково.

Боржник (відповідач) зобовязується не чинити перепон третій особі в разі здійснення ним звернення стягнення та реалізації предмета застави (п. 4.4 Договору застави).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, про стягнення з відповідача ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" 1979166,70грн. заборгованості за кредитом, заборгованості за відсотками в сумі 230929,53 грн., пені за прострочення сплати відсотків в сумі 7 284,33грн., а всього заборгованості в розмірі 2 217 380,56 грн. та відмову у задоволенні первісного позову, оскільки Банк, уступивши право вимоги НБУ, втратив право вимагати виконання зобов'язання ТОВ "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" за договором кредитування № 11/21-55 від 15.07.2008 р.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що судом апеляційної інстанцій при прийнятті постанови по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було враховувати вказані вище норми в комплексі.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що Київський апеляційний господарський суд необґрунтовано дійшов висновку про наявність правових підстав для зміни рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим прийнята ним постанова є такою, що не відповідає вимогам діючого законодавства і підлягає скасуванню.

При цьому, колегією суддів враховано, що судом апеляційним господарським судом при розгляді справи також не були достатньо враховані вимоги процесуального законодавства. Як наслідок, прийнята у справі постанова не відповідають ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі".

Відповідно п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" резолютивна частина рішення повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні й такі, що випливають зі встановлених фактичних обставин, висновки по суті розглянутих вимог і залежно від характеру справи давати відповіді на інші питання.

Повноваження апеляційного господарського суду щодо результату розгляду апеляційної скарги та перегляду справи визначається ст. 103 ГПК України, якою передбачено, що апеляційна інстанція за результатом розгляду апеляційної скарги має право: залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; змінити рішення.

Так, прийшовши в мотивувальній частині постанови до повністю протилежного висновку суду першої інстанції про задоволення позову первісного позову та відмову у задоволенні позову третьої особи, вказавши, що "рішення суду про відмову у первісному позові Банку до Товариства про стягнення 2217380,56 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення майнових вимог Банку до Товариства у повному обсязі", "суд першої інстанції правомірно припинив провадження у справі в частині вимог про розірвання Кредитного договору. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін"; "Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову НБУ підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у позові НБУ відмовляється повністю";" Рішення суду першої інстанції в частині відмови у зустрічному позові є вірним по суті, тому залишається колегією суддів без змін", апеляційний господарський суд прийняв постанову про зміну рішення.

При цьому, апеляційний господарський суд не врахував що зміна рішення може полягати у внесенні деяких поправок до резолютивної частини рішення не змінюючи при цьому викладеного в рішенні головного висновку місцевого господарського суду щодо прав і обов'язків сторін у спірних відносинах.

Відповідно до постанови апеляційної інстанції рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні первісного позову та задоволення позову третьої особи підлягало скасуванню з прийняттям нового рішення, що відповідало б вимогам п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК України

За таких обставин оскаржувану постанову апеляційної інстанції не можна визнати такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права.

В той же час рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, та підлягає залишенню без змін, відповідно до п. 6 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 6 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Броварський домобудівний комбінат "Меркурій" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2011р. скасувати, рішення Господарського суду Київської області від 27.10.2010 р. у справі № 16/041-10 залишити без змін.

Головуючий суддя Остапенко М.І.

СуддяКондратова І.Д.

СуддяСтратієнко Л.В.