Постанова № 17078946, 08.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2011 р. Справа № 5021/252/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Черленяк М.І., суддя Івакіна В.О. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі: Вороні В.С.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1. (дов. б/н від 01.01.2011 року);

відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 01.03.2011 року);

розглянувши апеляційні скарги відповідача (вх. №2027С/1-28) та позивача (вх. №2156С/1-28) на рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2011року у справі

за позовом Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Гоойоорд Б.В.", що діє через представництво компанії "Гоойоорд Б.В." в Україні, м. Київ

до - Закритого акціонерного товариства "Крафт Фудз Україна", м. Тростянець Сумської області

про стягнення 883863,07 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватна компанія з обмеженою відповідальністю "Гоойоорд Б.В.", що діє через представництво компанії "Гоойоорд Б.В." в Україні, звернувся до господарського суду Сумської області з позовними вимогами до ЗАТ "Крафт Фудз Україна" про стягнення неустойки у розмірі 412957,74 гривень, пені у розмірі 15177,49 гривень, суми вартості пошкодженого майна у розмірі 369730,88 гривень, суми вартості професійних послуг на загальну суму 85996,96 грн., судових витрат у розмірі 8838,63 гривень державного мита за подання позовної заяви та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

Рішенням господарського суду Сумської області від 14.04.2011року (суддя Кіяшко В.І.) позов задоволено частково, стягнуто із ЗАТ „Крафт Фудз Україна” на користь Приватної компанії з обмеженою відповідальністю „Гоойоорд Б.В.” що діє через представництво Компанії „Гоойоорд Б.В.” в Україні 65468 грн. 91 коп. орендної плати, 36771 грн. 06 коп. неустойки, 15177 грн. 49 коп. пені, 1174 грн. 17 коп. витрат по оплаті державного мита та 31 грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмолено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій зазначає, що рішення прийнято при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2011 року та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій зазначає, що рішення прийнято при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2011 року в частині відмови в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача неустойки за несвоєчасно повернуте приміщення у розмірі 292092,06 грн., вартості пошкодженого майна у сумі 128325,16 грн., витрат на оплату професійних послуг у сумі 85996,96 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.05.2011 року апеляційні скарги позивача та відповідача на рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2011року обєднано в одне провадження.

Через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду 14.06.2011 р. (вх.№6011) представник відповідача надав заперечення на апеляційну скаргу позивача, де просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області залишити без змін в частині відмови в позові щодо стягнення з відповідача на користь позивача вартості пошкодженого майна та витрат на оплату професійних послуг. Зазначає, що позивачем не було надано належних доказів в підтвердження понесення ним збитків та витрат на оплату послуг. Зазначає, що для зясування вартості пошкодженого нерухомого майна необхідно призначити будівельно-технічну експертизу.

Через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду 14.06.2011 р. (вх.№6019) представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу відповідача, де зазначає, що вона є безпідставною та просить відмовити в її задоволенні в повному обсязі. Зазначає, що відповідач прострочив своє зобовязання щодо повернення орендованого майна після закінчення строку договору оренди, що є порушенням частині 1 статті 785 Цивільного кодексу України .

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2011 р. розгляд справи відкладено до 07.07.2011 року .

Через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду 07.07.2011 р. (вх.№6653) представник відповідача надав доповнення до заперечень на апеляційну скаргу, де зазначає про недоведеність позивачем вимог про стягнення з відповідача вартості пошкодженого майна, оскільки в матеріалах справи відсутній акт оцінки майна, який відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»є підставою для визначення збитків та їх відшкодування.

Через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду 07.07.2011 р. (вх.№6654) представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів розрахунку пені за несвоєчасно сплачену орендну плату. Колегія суддів задовольнила зазначене клопотання та долучила наданий документ до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційних скаргах доводи позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 26 серпня 2008 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено орендну угоду № 08/08-33/34BKH-IFR-КRAFTF (далі - договір), відповідно до умов якої орендодавець(позивач) передав орендареві (відповідач) в оренду нежитлове приміщення загальною площею 257,9 кв.м., розташоване на другому, третьому та четвертому поверхах будинку за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького / І. Франка, 33/34 літера «А»згідно плану будівлі, наведеному в додатку А,Б,В до договору, а орендар прийняв зазначене приміщення та протягом строку дії договору зобовязався сплачувати орендну плату та інші платежі, передбачені цим договором.

На виконання пункту 1.3. договору сторонами складений акт приймання-передачі приміщення (додаток Д до договору), який підписаний та скріплений печатками сторін (т. 1 а. с. 48-49).

Відповідно до пункту 1.4 договору, повернення орендарем приміщення відповідно також оформлюється двостороннім актом приймання-передачі.

Відповідно до п. 2.1.3. договору термін оренди завершується 18.03.2010 р.

12 березня 2010 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою продовжено термін оренди до 17 квітня 2010 року (т. 1 а. с. 59-60).

Відповідно до п. 4.6.1. договору термін повернення приміщення визначається моментом припинення дії договору, тобто відповідно до додаткової угоди № 1 від 12.03.2010 р.) - 17.04.2010 р.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як зазначає позивач, він свої зобовязання за вищевказаним договором виконав в повному обсязі, передав в оренду відповідачеві приміщення, що підтверджується актом прийому-передачі, однак відповідач, в порушення умов договору свої зобов'язання по передачі приміщення в обумовлений строк не здійснив, приміщення повернув з недоліками та зауваженнями, про що зазначено в акті повернення-приймання приміщення , який був направлений позивачеві по пошті, отриманий 27.05.2010 року, що підтверджено повідомленням про вручення відправлення спецзвязку та підписаний 29.05.2010 року (т. 1 а. с. 62-63).

В звязку з чим позивачем на підставі п. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу неустойку в розмірі подвійної орендної плати за невиконання обов'язку по поверненню орендованого майна після закінчення строку дії договору за період прострочення з 18.04.2010 р. - з дня закінчення строку дії договору по 29.05.2010 р. - дати повернення майна у повному обсязі в сумі 412957,74 грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З наведеного слід зробити висновок, що якщо договором оренди встановлений строк повернення майна і орендар не виконав це зобов'язання у встановлений строк, він вважається таким, що прострочив, і зобов'язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, якщо не доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов'язання щодо повернення майна.

Орендна угода № 08/08-33/34BKH-IFR-КRAFTF припинила дію 17.04.2010 року.

Відповідно до п. 4.6.2. договору після припинення дії договору орендар зобовязаний відновити стан приміщень і повернути орендодавцю приміщення в такому стані, в якому приміщення було прийняте орендарем.

Згідно з п. 4.6.1. договору передача відповідачем приміщення позивачу після припинення договору оформлюється двостороннім актом приймання -передачі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не виконав свого обов'язку щодо своєчасного повернення приміщення. Відповідачем надіслано акт приймання-передачі приміщення позивачу поштою тільки 26.05.2010 р., позивач отримав цей акт 27.05.2010 р. та підписав його 29.05.2010 р.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що приміщення не поверталися позивачу, оскільки останній не міг визначитися із вартістю відновлювальних ремонтних робіт, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зобов'язання щодо визначення стану приміщення та зобов'язання щодо своєчасного повернення приміщення є різними зобов'язаннями. В будь-якому випадку відповідач був зобовязаний повернути приміщення в строки, обумовлені договором.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що укладеною між сторонами орендною угодою від 26.08.2008 р. чітко не встановлена процедура, строки, порядок повернення орендарем приміщень після закінчення терміну оренди колегія суддів вважає безпідставними та такими, що спростовуються вищевикладеним.

Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо стягнення неустойки в розмірі 36771,06 грн. В цій частині рішення підлягає зміні та стягненню нарахованої позивачем неустойки за період з 18.04.2010 року по 29.05.2010 року в сумі неустойки в розмірі 412957,74 грн. подвійної орендної плати за оренду приміщення за весь час прострочення.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 15177,49 грн. пені за фактом прострочення зобов'язання по сплаті орендної плати колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 762 цього Кодексу за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 286 Господарського кодексу України передбачено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п. 2.6. договору усі платежі згідно цього договору здійснюються авансом протягом пяти робочих днів першого місяця кварталу, за який проходить оплата на підставі оригіналу рахунка-фактури.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.01.2010 р. відповідач отримав виставлений орендодавцем рахунок на оплату № 2 від 06.01.2010 р. на суму 398292,20 грн. Тобто, орендар був зобов'язаний сплатити орендну плату до 12.01.2010 р. Однак всупереч умовам договору орендар прострочив зобов'язання та сплатив орендну плату орендодавцеві двома частинами, а саме першу частину в сумі 309086,24 грн. 16.03.2010 року, а другу частину в сумі 89205,96 грн. 13.04.2010 року.

Пунктом 4.1.1. договору сторони передбачили нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період невиконання грошових зобов'язань, за кожний день прострочення від суми порушеного зобов'язання по будь-якому з вищезазначених платежів, якщо вони прострочені більш ніж на 14 днів від обумовленої дати сплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

31 березня 2010 року позивач направив відповідачеві вимогу, викладену в рахунку № 99 від 31.03.2010 р. щодо сплати пені за прострочення сплати орендної плати, яку відповідач отримав 01.04.2010 р., однак залишив без задоволення.

Таким чином, нарахування позивачем пені за вищевказаним договором повністю відповідає вимогам розділу V Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, у звязку з чим колегія суддів дійшла висновку про правомірність їх задоволення судом першої інстанції в сумі 15177,49 грн., виходячи із розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2011 р. в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 15177,49 грн. пені є законним та ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача орендної плати за період з 18.04.2010 року по 30.04.2010 року, оскільки стягнення орендної плати не було предметом позовних вимо, а строк дії договору оренди сплинув 18.04.2010 року. З огляду на вимоги статті 785 ЦК України, після закінчення строку дії договору у разі невиконання обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки.

Щодо апеляційної скарги позивача про скасування рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2011 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача вартості пошкодженого майна на суму 369730,88 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача вартості пошкодженого майна на суму 369730,88 грн. з посиланням на те, що надані позивачем в обґрунтування вимог копія акту обстеження стану приміщення після завершення оренди та комерційна пропозиція по ремонту офісних приміщень в обґрунтування стягнення 369730,88 грн. вартості пошкодженого майна, не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України, а також, що для оцінки вартості пошкодженого нерухомого майна необхідно проводити будівельно-технічну експертизу, яка б встановила розмір збитків з урахуванням зносу приміщень протягом строку оренди.

За змістом ч. 2 ст. 22 ЦК України та ч. 2 ст. 224 ГК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду.

Під шкодою розуміють зменшення або втрату певного особистого чи майнового блага.

Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону, тягне за собою порушення (зменшення, обмеження) майнових прав (благ) і законних інтересів іншої особи.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.

Реальні збитки це втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Відсутність хоча б однієї з зазначених складових, виключає склад правопорушення взагалі, а з ним відповідно і правові підстави відшкодування збитків.

На підставі аналізу наявних матеріалів справи у сукупності з вимогами зазначених норм чинного законодавства, колегією суддів встановлено, що позивач не довів належними доказами наявність у діях відповідача складу цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків у сумі вартості відновлювальних робіт.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату професійних послуг в сумі 85996,96 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

В обґрунтування зазначених позовних вимог позивач посилається на те, що пунктом 4.1.1. договору сторони передбачили, що орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю за його вимогою:

- вартість будь-яких робіт (включаючи винагороди за професійні послуги), що пов'язані з приміщенням і виконуються орендодавцем після того, як орендар не виконав своїх обов'язків;

- будь-які витрати (включаючи винагороди за професійні послуги), які несе орендодавець: розглядаючи письмові прохання орендаря, незалежно від їх узгодженості, вартість яких можливо передбачити заздалегідь; на підготовку та направлення повідомлення про порушення орендарем своїх обов'язків у випадках, коли орендодавець був змушений залучати надання професійних послуг; з підготовки та виконання графіків ліквідації заподіяних приміщенню збитків або з складання акту про повернення приміщення в неналежному стані по закінченні строку оренди, якщо приміщення повернене орендарем у стані, що не відповідає умовам договору.

Таким чином, сторони у договорі визначили вичерпний перелік випадків, коли орендарем сплачується винагорода за професійні послуги за вимогою орендодавця.

Аналізуючи договір про надання юридичних послуг від 11 травня 2010 року, звіти про надані послуги та їх розрахунок, колегія суддів вбачає, що перелік наданих позивачу послуг не співпадає з професійними послугами, винагорода за які передбачена п. 4.1.1. Крім того, із деяких наданих послуг не вбачається їх надання саме за орендною угодою № 08/08-33/34BKH-IFR-КRAFTF від 26 серпня 2008 року.

Крім того, колегія суддів вважає, що наявні у матеріалах справи докази на підтвердження витрат на оплату професійних послуг не є належними і допустимими доказами у розумінні ст. 34 ГПК України.

В силу ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем не доведено допустимими та належними доказами витрати на оплату професійних послуг у розмірі 85996,96 грн., у зв'язку з чим судом першої інстанції обґрунтовано та правомірно було відмовлено у задоволенні позову в цій частині.

Рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2011 р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача винагороди за професійні послуги в сумі 85996,96 грн. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга позивача в зазначеній частині без задоволення.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

В задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.

Апеляційну скаргу позивача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2011 року скасувати в частині стягнення орендної плати в сумі 65468,91 грн.

Змінити рішення в частині стягнення 36771,06 грн. неустойки. Стягнути з відповідача Закритого акціонерного товариства "Крафт Фудз Україна"(м.Тростянець ,вул.Набережна 28-А, код 00382220) на користь Гоойоорд Б.В., що діє через представництво компанії «Гоойорд Б.В.»в України (01030. м.Київ, вул. Богдана Хмельницького, 52-А, код 26600565) неустойку в розмірі 412957,75 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 14.04.2011 року залишити без змін.

Головуючий суддя Черленяк М.І.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Пелипенко Н.М.

Повний текст постанови по справі № 5021/252/2011 підписано 08.07.2011 р.