Постанова № 17078930, 24.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" червня 2011 року Справа № 5023/1797/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, дов. б/н від 13.04.2011 р.(копія у справі)

відповідача ОСОБА_2, дов. б/н від 18.04.2011 р.(у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройиндустрия”, м. Харків (вх. № 2346Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 19 травня 2011 року по справі № 5023/1797/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Артнис”, м. Маріуполь

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройиндустрия”, м. Харків

про стягнення 81039,74 грн.

встановила:

У березні 2011 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Артнис”, звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройиндустрия”, заборгованість по оплаті поставленого товару за накладною № 14 від 04.12.2008 року в загальній сумі 80512,00 грн., трьох відсотків річних від простроченої суми оплати поставленого товару по накладній №14 від 04.12.2008 року у сумі 165,44 грн., компенсації інфляції у відповідності з установленим індексом інфляції за весь період прострочення оплати поставленого товару за накладною № 14 від 04.12.2008 року у сумі 362,30 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19 травня 2011 року (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройиндустрия” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Артнис” заборгованість за поставлений товар за накладною № 14 від 04.12.2008 року у загальній сумі 80512,00 грн., трьох відсотків річних у розмірі 165,44 грн., суму інфляційних у розмірі 362,30 грн., 810,40 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, а також надав уточнення до неї, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19 травня 2011 року про стягнення заборгованості по оплаті поставленого товару по накладній № 14 від 04.12.2008 року на загальну суму 80512 грн., трьох відсотків річних у сумі 165,44 грн., інфляційного збільшення суми заборгованості у розмірі 362,30 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування викладених вимог посилається на те, що судом першої інстанції неналежним чином зясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків, викладених в рішенні суду. Так, відповідач вказує на те, що надані позивачем докази направлення на адресу ТОВ “Стройиндустрия” листа № 1/2 від 02.02.2011 р. в редакції позивача не підтверджують факт отримання відповідачем саме цього листа, при цьому вказує, що відповідачем був отриманий лист № 1/2 від 02.02.2011 р. з вимогою сплатити заборгованість на загальну суму 55512,00 грн. за договором № 11 від 04.01.2008р., яка не має ніякого відношення до даного спору; заперечує направлення позивачем вимоги про сплату заборгованості за видатковою накладною № 14 від 04.12.2008 р. в розмірі 80512, 00 грн., в звязку з чим вважає, що у відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, строк оплати за товар, поставлений за вказаною накладною, не настав.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник проти доводів, викладених в апеляційній скарзі заперечує, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних обставин.

Як свідчать матеріали справи, за усною домовленістю та на підставі накладної № 14 від 04.12.2008 р. позивачем було поставлено відповідачу сталь оцінковану в рулонах на загальну суму 162512,00 грн. та виставлено відповідачу для сплати рахунок № 00000486 від 14.11.2008 р. на цю суму (аркуші справи 12, 13).

Згідно частини 2 статті 642 Цивільного кодексу України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Отже, виставлений позивачем відповідачеві рахунок - фактура № 00000486 від 14.11.2008 р. за своєю правовою природою є пропозицією укласти договір купівлі-продажу товару.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач за накладною № 14 від 04.12.2008 р. товар отримав та перерахував відповідачу частину грошових коштів в сумі 82000,00 грн. (аркуш справи 14), чим підтвердив прийняття пропозиції щодо купівлі зазначеного товару.

Таким чином, сторони підтвердили свій намір щодо встановлення між ними господарських правовідносин, відповідно до яких позивач, як продавець, зобовязався поставити продукцію, а відповідач, як покупець, прийняти та сплатити. Дані відносини не були обумовлені конкретними строками виконання зобовязань.

Як зазначив позивач, відповідач своє зобовязання з оплати поставленого позивачем товару виконав неналежним чином, за отриманий товар розрахувався частково, внаслідок чого, станом на момент розгляду справи, його заборгованість перед позивачем склала 80512,00 грн.

Також, позивачем зазначено, що 02.02.2011 р. ТОВ Артнис»направило на адресу відповідача лист № 1/2 від 02.02.2011 р. з вимогою про сплату заборгованості в сумі 80512,00 грн. за накладною № 14. Як вказує позивач даний лист відповідачем отримано, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, отримане уповноваженою особою відповідача 07.02.2011 р., та фіскальний чек Укрпошти (аркуш справи 18).

З врахуванням викладених обставин та в звязку з тим, що заборгованість відповідача не була погашена, позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті поставленого товару за накладною № 14 від 04.12.2008 року в загальній сумі 80512,00 грн., трьох відсотків річних від простроченої суми оплати поставленого товару по накладній №14 від 04.12.2008 року в сумі 165,44 грн., компенсації інфляції у відповідності з установленим індексом інфляції за весь період прострочення оплати поставленого товару у сумі 362,30 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечував з тих підстав, що ним у рахунок сплати поставленого товару за накладною № 14 ще було сплачено позивачу 25000,00 грн. згідно рахунку № 417 від 06.10.2008 р. Також відповідач заперечував отримання листа № 1/2 в редакції позивача та надав до матеріалів справи лист № 1/2 від 02.02.2011 р., який було ним отримано від позивача з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 55512,00 грн. за договором № 11 від 04.01.2008 р. та конверт, як доказ отримання вказаного листа.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача підтверджується матеріалами справи, та визнав встановленим факт направлення позивачем на адресу відповідача листа № 1/2 з вимогою про сплату заборгованості в сумі 80512,00 грн., який був наданий позивачем. При цьому, у якості доказів, які підтверджують направлення позивачем та отримання відповідачем листа № 1/2 від 02.02.2011 р. з вимогою про сплату 80512,00 грн., судом прийнято фіскальний чек Укрпошти про направлення рекомендованого листа відповідачу від 02.02.2011 р. та повідомлення Укрпошти про вручення поштового відправлення відповідачу 07.02.2011 р. З врахуванням таких встановлених обставин справи та на підставі статей 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи дійшов висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена місцевим господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи та наданим позивачем доказам, на підтвердження заявлених вимог, призвела до неналежного зясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, перш за все не дослідив належним чином надані позивачем та відповідачем листи № 1/2 від 02.02.2011р., не надав ніякої оцінки наявності розбіжностей вказаних листів в редакції позивача та відповідача, а також наявним у справі доказам відправки вказаного листа відповідачу та доказам його отримання останнім, в звязку з чим дійшов помилкового висновку, що саме наданий позивачем лист № 1/2 від 02.02.2011р. в його редакції, є вимогою про зобовязання передачі товару за накладною № 14 від 04.12.2008 р.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач стверджує, що такою вимогою є направлення відповідачу листа № 1/2 від 02.02.2011р. про сплату заборгованості в розмірі 80512,00 грн., а доказами його отримання відповідачем є фіскальний чек Укрпошти про направлення рекомендованого листа відповідачу від 02.02.2011 р. та повідомлення Укрпошти про вручення поштового відправлення відповідачу 07.02.2011 р.

В свою чергу, відповідач заперечує отримання листа № 1/2 від 02.02.2011р. в редакції позивача та зазначає про те, що ним дійсно був отриманий лист № 1/2 від 02.02.2011р. з рекомендованим повідомленням, про що свідчить копія конверту, але з вимогою сплатити заборгованість загальною сумою 55512,00 грн., що виникла згідно договору № 11 від 04.01.2008 р.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що надані позивачем поштові документи не є належними доказами того, що на адресу відповідача був направлений лист № 1/2 від 02.02.2011р. у тій редакції, що була надана позивачем.

Так, поштові реквізити зазначені на фіскальному чеку Укрпошти про направлення рекомендованого листа відповідачу від 02.02.2011 р., - 8752500496224 (аркуш справи 18), та повідомленні Укрпошти про вручення поштового відправлення відповідачу - № 496224 (аркуш справи 18), відповідають поштовим реквізитам, що зазначені на конверті (аркуш справи 70), в якому було отримано відповідачем лист № 1/2 від 02.02.2011р.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ТОВ «Стройиндустрия»було отримано лист ТОВ «Артнис»саме в редакції відповідача, та який не може вважатися вимогою про сплату заборгованості в розмірі 80512,00 грн. за накладною № 14 від 04.12.2008 р. в розумінні частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що факт направлення позивачем листа № 1/2 з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 80512,00 грн. за накладною № 14 від 04.12.2008 р. не підтверджується матеріалами справи, тому факт настання строку оплати товару за вказаною накладною є недоведеним.

Оскільки в даному випадку зобовязання невизначено сторонами конкретним строком оплати товару, тому у позивача відсутні правові підстави вимагати виконання зобовязання відповідача з оплати поставленого товару.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних та річних, колегія суддів вважає їх безпідставними в звязку з недоведеністю факту порушення відповідачем грошового зобовязання, в звязку з чим позовні вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими, рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройиндустрия”, м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19 травня 2011 року по справі № 5023/1797/11 скасувати та прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Артнис” (87540, м. Маріуполь, пр. Карпова, б. 19, код 33852364, р/р 26008480240000 у ЦВ ПАТ «Донгорбанк»м. Маріуполя, МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Стройиндустрия” (61192, м. Харків, вул. Плеханівська, б. 4-А, код 14090900, р/р 26000860022790 у Харківському обласному філіалі АКБ «Укрсоцбанк»м. Харків, МФО 351016) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 406 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 24 червня 2011 року.