Постанова № 17078890, 18.07.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 липня 2011 року Справа № 5020-11/151 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіЧерткової І.В.,

суддівМаслової З.Д.,

Голика В.С.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №15 від 14.03.11; товариство з обмеженою відповідальністю "Стартек - Юг"

відповідача: не зявився; приватне підприємство "Старт 777"

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства "РСУ-107" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Дмитрієв В.Є.) від 05 серпня 2011 року у справі №5020-11/151

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стартек - Юг" (вул. Крилова, 160, м. Сімферополь, 95000)

до приватного підприємства "Старт 777" (пр-т. Ген. Острякова, 120, кв.23, м. Севастополь, 99040)

про стягнення 335 981, 27 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стартек - Юг" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до приватного підприємства "РСУ-107" про стягнення 335 981, 27 грн. з яких основна заборгованістьусумі200 198, 94 грн., пеня усумі16 198, 70 грн., 3% річних у сумі 2370, 54 грн., збитки від інфляціїусумі3 511, 26грн.,штраф усумі 100 099, 47 грн., проценти за користування чужим майном у сумі 16 454, 71грн.

Підставою позовних вимог позивач називає договір поставки № 1/2010 від 04 січня 2010 року та юридичні факти, що виникли в процесі його виконання.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач надав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з відповідача основну заборгованістьу сумі 200 198, 94 грн., пеню у сумі 15 727, 00 грн., інфляційні витрати у сумі3 501, 15грн.,штраф у сумі 100 099, 47 грн., проценти за користування чужим майном (50% річних) у сумі16 454, 71грн. (т. 1,а.с.104-113). Згідно цієї заяви позивач не просить стягнути 3% річних у сумі 2370, 54 грн. на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 05 серпня 2011 року у справі №5020-11/151 позов задоволено.

Стягнуто з приватного підприємства "РСУ-107" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стартек - Юг" 200198, 94 грн. основного боргу, 15727, 00 грн. пені, інфляційних витрат усумі3 501, 15грн.,штраф у сумі 100 099, 47 грн., 50% річних у сумі16 454, 71грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, приватне підприємство "РСУ-107" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції заявник апеляційної скарги вважає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи.

Посилається на те, що зазначений у позові договір № 1/2010 від 04 січня 2010 року відповідачем не підписувався, оскільки підпис у договорі не належить директору відповідача, тобто має місце підробка підпису, а тому вказаний договір між сторонами не укладався, поставка товарів на виконання цього договору не здійснювалась.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2010 року рішення господарського суду міста Севастополя від 05 серпня 2011 року у справі №5020-11/151 скасовано, прийняте нове рішення, яким у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21 квітня 2011 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Севастопольського апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 лютого 2010 року, Вищій господарський суд України вказав на те, що обмежившись посиланням на неукладеність договору від 04.01.10 через підписання його неуповноваженою особою відповідача, апеляційний суд не досліджував істотні обставини справи щодо вчинення відповідачем дій, спрямованих на виконання спірного правочину, тобто його наступне схвалення відповідачем, та відповідно правових наслідків такого схвалення. Як убачається з матеріалів справи, позивач вказував на те, що відповідач, прийнявши товар за спірним договором та сплативши частково його вартість, вчинив юридично значимі дії, спрямовані на схвалення цього правочину, та, відповідно, прийняття його до виконання. При цьому позивач посилався на акт звірки, видаткові накладні та довіреності на отримання товару, скріплені печатками і підписами сторін, наявні в матеріалах справи, а також на часткову оплату товару. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не виконав вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, не врахував викладеного, не дав оцінку усім доводам, наведеним позивачем у справі, що свідчить про невжиття апеляційним судом заходів для всебічного, повного і обєктивного розгляду справи.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 травня 2011 року справа № 5020-11/151 прийнята до провадження.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 червня 2011 року відповідача замінено на його правонаступника приватне підприємство "Старт 777" у звязку з припиненням приватного підприємства "РСУ-107" унаслідок реорганізації (т.3,а.с.92-98,107-108).

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників, які не зявилися за наявними документами в матеріалах справи.

Розпорядженням від 31 травня 2011 року суддю Гонтаря В.І. замінено на суддю Голика В.С.

Розпорядженням від 12 липня 2011 року суддю Балюкову К.Г. замінено на суддю Маслову З.Д.

При повторному розгляді справи в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.

04 січня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Стартек-Юг" (постачальник) та приватним підприємством „РСУ-107" (покупець) укладено договір № 1/2010 (т.1,а.с.17-20), відповідно до умов якого постачальник зобовязався у встановлений цим договором строк передати у власність покупця товар, а покупець зобовязався прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Але будь-яких доказів виконання цього договору хоч би однією із його сторін сторони не надали і таки докази відсутні у сторін і у матеріалах справи.

Натомість у період з січня по березень 2010 року позивач поставив відповідачеві товар на загальну суму 230785, 93 грн., що підтверджується видатковими накладними №1-00000028 від 25.01.10; №1-00000029 від 26.01.10; №1-00000030 від 26.01.10; №1-00000033 від 28.01.10; №1-00000048 від 05.02.10; №1-00000049 від 05.02.10; №1-00000050 від 08.02.10; №1-00000051 від 08.02.10; №1-00000076 від 17.02.10; №1-00000089 від 19.02.10; №1-00000090 від 22.02.10; №1-00000119 від 02.03.10; №1-00000138 від 09.03.10; №1-00000151 від 15.03.10; №1-00000176 від 22.03.10 (т.1,а.с.22,24,26,29,32,34,37,39,42,44,47,50,53,56,59).

Факт отримання товару підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей №72 від 22.01.10; №74 від 25.01.10; №82 від 01.02.10; №84 від 08.02.10; №92 від 12.02.10; №97 від 22.02.10; №113 від 01.03.10; №123 від 09.03.10; №131 від 15.03.10; №207 від 22.03.10 (т.1,а.с.27,30,35,40,45,48,51,54,57,60). У видаткових накладних міститься підписи уповноважених осіб приватного підприємства "РСУ-107" з посиланням на реквізити зазначених довіреностей.

Для оплати поставленого товару згідно вказаних вище накладних, позивачем були видані рахунки-фактури №1-00000025 від 25.01.10; №1-00000027 від 26.01.10; №1-00000028 від 26.01.10; №1-00000034 від 28.01.10; №1-00000046 від 03.02.10; №1-00000051 від 04.02.10; №1-00000055 від 05.02.10; №1-00000056 від 05.02.10; №1-00000083 від 16.02.10; №1-00000085 від 17.02.10; №1-00000108 від 22.02.10; №1-00000131 від 01.03.10; №1-00000156 від 09.03.10; №1-00000173 від 15.03.10; №1-00000193 від 18.03.10 (т.1,а.с.21,23,25,28,31,33,36,38,41,43,46,49,52,55,58).

Наявність заборгованості у сумі 200198, 94 грн. за поставлений товар, також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 16.04.10 (т.1,а.с.61), якій підписаний головними бухгалтерами та скріплений печатками сторін.

Позивачем на адресу відповідача за вих. №01/10 від 02.06.10 була направлена претензія (т.1,а.с.63-65) про сплату заборгованості у сумі 200198, 94 грн. та інших нарахувань у сумі 142 591, 11 грн. У зазначеній претензії вказано на часткове погашення заборгованості за видатковою накладною №1-00000028 від 25.01.10 та на повну несплату за видатковими накладними №1-00000029 від 26.01.10; №1-00000030 від 26.01.10; №1-00000033 від 28.01.10; №1-00000048 від 05.02.10; №1-00000049 від 05.02.10; №1-00000050 від 08.02.10; №1-00000051 від 08.02.10; №1-00000076 від 17.02.10; №1-00000089 від 19.02.10; №1-00000090 від 22.02.10; №1-00000119 від 02.03.10; №1-00000138 від 09.03.10; №1-00000151 від 15.03.10; №1-00000176 від 22.03.10.

Факт надсилання зазначеної претензії на адресу відповідача 07.06.10 підтверджується квитанцією поштового відділення та описом вкладення у цінний лист (т.1,а.с.67).

Несплата за поставлений товар стало підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Стартек - Юг" до суду з позовом про стягнення з приватного підприємства "РСУ-107" заборгованостіу сумі 200 198, 94 грн., пені у сумі 15 727, 00 грн., інфляційних витрат у сумі3 501, 15грн.,штрафу у сумі 100 099, 47 грн., процентів за користування чужим майном (50% річних) у сумі16 454, 71грн.

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені вище поставки здійснені не на виконання договору № 1/2010 від 04 січня 2010 року. Це дає підстави для висновку, що між сторонами у простій усній формі був укладений договір поставки будівельних матеріалів та фурнітури. Законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надсилав на адресу відповідача претензію №01/10 від 02.06.10 (т.1,а.с.63-65) про сплату заборгованості 07.06.10 (т.1,а.с.67).

Таким чином, з урахуванням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем грошового зобовязання 09 червня 2010 року.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Обставини справи свідчать про те, що позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 230785, 93 грн. Це підтверджується видатковими накладними (т.1,а.с.22,24,26,29,32,34,37,39,42,44,47,50,53,56,59) та довіреностями на отримання матеріальних цінностей (т.1,а.с.27,30,35,40,45,48,51,54,57,60). Здійснення сторонами дій щодо передання-прийняття товарів свідчить про те, що між сторонами існувала домовленість щодо поставки товарів. Та обставина, що сторонами не була додержана письмова форма договору, не спростовує підтверджену доказами наявність домовленості про поставку продаж товарів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статі 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Позивач своє зобовязання з поставки товарів виконав належним чином, що підтверджується наявними у справі доказами. Відповідач, у свою чергу, зобовязання щодо оплати товарів повністю не виконав, доказів погашення заборгованості відповідач не надав. Сума, яку зобовязаний сплатити відповідач за поставлений товар складає 200198, 94 грн., що підтверджується матеріалами справи.

З огляду на викладене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Стартек - Юг" про стягнення 200198, 94 грн. заборгованості за поставлений товар підлягають задоволенню.

Позовні вимоги у частині стягнення пені у сумі 15 727, 00 грн.,штрафу у сумі 100 099, 47 грн., відсотків за користування чужим майном (50% річних) у сумі16 454, 71грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

З наведених норм вбачається, що усі види забезпечення виконання основного зобовязання повинні бути передбачені договором, вчиненим у письмовій формі. Недодержання письмової форми такого правочину унеможливлює застосування до сторони, що не виконала або неналежним чином виконала своє зобовязання, будь-яких видів забезпечення виконання зобов'язання.

Як на підставу стягнення з відповідача пені у сумі 15 727, 00 грн.,штрафу у сумі 100 099, 47 грн., процентів за користування чужим майном (50% річних) у сумі16 454, 71грн. позивач посилається на договір поставки № 1/2010 від 04 січня 2010 року (т.1,а.с.17-20) пунктами 9.2-9.6 якого передбачене застосування до покупця пені, штрафу та процентів за користування чужим майном у розмірі 50% річних.

Відповідач заперечує проти того, що постачання товару здійснювалось на виконання договору поставки № 1/2010 від 04 січня 2010 року. З наданих позивачем видаткових накладних, рахунків-фактур, довіреностей на отримання матеріальних цінностей не вбачається, що постачання товару здійснювалось на виконання саме договору № 1/2010 від 04 січня 2010 року. Крім того, у видаткових накладних (т.1,а.с.22,24,26,29,32,34,37,39,42,44,47,50,53,56,59) зазначений договір №1-00000001 від 05.01.10. У позивача та у матеріалах справи відсутній договір №1-00000001 від 05.01.10. Інших доказів на підтвердження того, що постачання товару здійснювалось на виконання договору № 1/2010 від 04 січня 2010 року у позивача та у матеріалах справи немає.

Тому, у силу приписів 547, 548 Цивільного кодексу України, немає підстав для стягнення з відповідача пені у сумі 15 727, 00 грн.,штрафу у сумі 100 099, 47 грн., процентів за користування чужим майном (50% річних) у сумі16 454, 71грн., як це передбачено пунктами 9.2-9.6 договору № 1/2010 від 04 січня 2010 року.

При відмові у стягненні відсотків суд враховує наступне. Позивач первісно заявив вимогу про стягнення відсотків у розмірі 3 % річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України і вимогу про стягнення за користування чужими грошовими коштами в розмірі 50 % річних на підставі пункту 9.5 договору.

Відповідно до пункту 9.5 договору № 1/2010 від 04 січня 2010 року у разі прострочення оплати товару покупець, на письмову вимогу постачальника зобовязаний сплатити останньому проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 50 % річних.

Відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог №4ю/10 від 28.07.10 (т.1,а.с.104) позивач не просить позивач не просить стягнути 3% річних у сумі 2370, 54 грн. на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, а для стягнення відсотків у розмірі 50 % річних на підставі пункту 9.5 договору немає правової підстави.

Питання стосовно того, чи був підписаний договір № 1/2010 від 04 січня 2010 року повноважною особою приватного підприємства "РСУ-107" та питання стосовно того, чи був зазначений договір укладений, не мають суттєвого значення для правильного вирішення даного спору, оскільки судом встановлено, що постачання товарів позивачем приватному підприємству "РСУ-107" здійснювалось на підставі договору, укладеного у простій усній формі, а не на підставі договору № 1/2010 від 04 січня 2010 року. За таких умов договір № 1/2010 від 04 січня 2010 року немає будь-якого доказового значення у справі.

Позовні вимоги у частині стягнення інфляційних витрат усумі3 501, 15грн. задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Позивач просить стягнути з відповідача індекс інфляції за лютий-березень 2010 року (т.1,а.с.11-15,92-94,108-110). Вище судом встановлено, що з урахуванням частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем грошового зобовязання настав у другій половині червня 2010 року, тобто після надсилання позивачем претензії 01/10 від 02.06.10 (т.1,а.с.63-65) про сплату заборгованості.

Отже, відсутні підстави для задоволення позову у частині стягнення інфляційних витрат усумі3 501, 15грн. за лютий-березень 2010 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір № 1/2010 від 04 січня 2010 року відповідачем не підписувався, оскільки підпис у договорі не належить директору відповідача, тобто має місце підробка підпису, а тому вказаний договір між сторонами не укладався, не спростовує фактів постачання позивачем товару та його отримання приватним підприємством "РСУ-107".

З огляду на викладене, суд першої інстанції неповно зясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає частковому скасуванню.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктами 1,4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу приватного підприємства "РСУ-107" задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 05 серпня 2011 року у справі №5020-11/151 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

„ 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства „Старт 777” (пр-т. Генерала Острякова, 120, кв. 23, м. Севастополь, 99040; ідентифікаційний код 37314171) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Стартек - Юг" (вул. Крилова, 160, м. Сімферополь, 95000, код ЄДРПОУ 34309038) 200198, 94 грн. заборгованості, 2021, 86 державного мита, 139, 24 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.”

3.Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддяІ.В. Черткова

СуддіЗ.Д. Маслова

В.С. Голик

Розсилка:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Стартек - Юг" (вул. Крилова, 160,Сімферополь,95000)

2. Приватне підприємство "Старт 777" (пр. Ген. Острякова, 120, кв.23,Севастополь,99040)

3.

4.