Постанова № 17078804, 13.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2011 № 20/56

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Зубець Л.П.

суддів: Мартюк А.І.

Новікова М.М.

при секретарі:

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 - дов. №02-01/16.03.11 від 16.03.2011

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №75 від 06.05.2011

ОСОБА_3 дов. №75 від 06.05.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Арт-мастер”

на Рішення господарського суду міста Києва

від 16.03.2011

у справі №20/56 (суддя Палій В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Арт-мастер”

до Державного підприємства „Агентство з ідентифікації і реєстрації

тварин”

про захист авторського права

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Арт-мастер” (надалі ТОВ „Арт-мастер”, позивач) до Державного підприємства „Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин” (надалі ДП „Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин”, відповідач) про визнання неправомірним використання Державним підприємством „Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин” компютерних програм, що входять до складу програмного комплексу в обумовлених договором №А-3/02.03.09 від 02.03.2009 обсягах, починаючи з 03.08.2010 по 31.12.2010; про стягнення з відповідача на користь позивача 883582,75грн. компенсації за період неправомірного використання програмного комплексу; 50000,00грн. штрафу за порушення п. 3.6 Договору №А-3/02.03.09 від 02.03.2009, укладеного між сторонами спору; 28230000,00грн. компенсації за порушення авторського права.

Рішенням господарського суду м. Києва від 16.03.2011 у задоволенні позовних вимог ТОВ „Арт-мастер” відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ТОВ „Арт-мастер” звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення від 16.03.2011 у справі №20/56, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом неправильно зясовано обставини справи, зокрема щодо моменту припинення договору №А-3/02.03.09 від 02.03.2009 та його чинності протягом періоду з 03.08.2010 по 31.12.2010, а також на думку апелянта судом неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

У судовому засіданні представник відповідача надала письмове клопотання про відкладення розгляду спору. Клопотання мотивоване тим, що відповідачем було направлено до Прокуратури міста Києва заяву про участь у справі прокуратури для захисту інтересів держави.

Дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки відповідно до ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Колегія суддів зазначає, що вищевказана заява була подана до прокуратури 08.07.2011, в судовому засіданні 11.07.2011 за клопотанням відповідача оголошувалась перерва до 13.07.2011 з метою надання можливості для участі у судовому засіданні представника Прокуратури міста Києва, проте у судове засідання 13.07.2011 Прокуратура міста Києва свого представника не направила, рішення щодо участі останнього у судовому процесі не надала. Таким чином, колегія суддів не вбачає поважних причин для відкладення справи на більш тривалий термін, ніж той, що встановлений ст. 69 ГПК України.

Представник позивача підтримує доводи апеляційної скарги.

Представник відповідача заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Позивач є власником майнових прав інтелектуальної власності на складові програмного комплексу „Створення бази даних ідентифікованих тварин” (надалі програмний комплекс) - компютерні програми під наступними назвами: Компютерна програма „Реєстр клієнтів”, Компютерна програма „Сервер середнього рівня НЕО-2002”, Компютерна програма „Реєстр тварин”, Компютерна програма „Аналіз даних Реєстру тварин”, Компютерна програма „Програмний комплекс „Інформаційний портал АІРТ”, Компютерна програма „Облік товарно-матеріальних цінностей”. Зазначене підтверджується рішеннями Державного департаменту інтелектуальної власності про реєстрацію договорів, які стосуються прав авторів на твори, свідоцтвами про реєстрацію авторських прав на твори, належним чином завірені копії яких долучено до матеріалів справи.

02.03.2009 між позивачем та відповідачем укладено договір №А-3/02.03.09 (надалі договір), відповідно до умов якого позивач надав відповідачу програмний комплекс, а також, невиключне право на використання кожної компютерної програми, що входить до складу програмного комплексу в обумовлених цим договором обсягах і на визначений цим договором строк на всій території України, а відповідач отримав зазначене право та зобовязався виплатити позивачу авторську винагороду, що передбачена цим договором.

Відповідно до п. 3.1 договору, позивач зобовязаний передати відповідачу по одному примірнику кожної компютерної програми програмного комплексу в електронному вигляді та невиключне право на використання кожної компютерної програми, що входить до складу програмного комплексу у формі та способом, що визначені цим договором на встановлений цим договором строк і на територію України протягом 20 календарних днів після підписання цього договору.

Згідно з п. 3.2 договору, невиключне право на використання кожної компютерної програми, що входить до складу програмного комплексу чи її відповідної версії або компоненти компютерної програми, виникає у відповідача з дати підписання сторонами двостороннього акту, що засвідчує передачу кожної компютерної програми, що входить до складу програмного комплексу, чи її відповідної версії або компоненти компютерної програми.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 02.03.2009 сторонам підписано акт приймання-передачі програмного комплексу „Створення бази даних ідентифікованих тварин” до договору, відповідно до якого відповідачу було передано невиключне право на використання кожної компютерної програми, що входить до складу програмного комплексу, по одному примірнику компютерних програм разом із інструкціями.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що у разі передачі нової версії компютерної програми, що входить до складу програмного комплексу, або її компоненти, або додаткової компютерної програми, що входить до складу програмного комплексу, позивач передає відповідачу відповідні інструкції інструкцію по встановленню компютерної програми та інструкцію користувача компютерної програми.

05.03.3009 сторонами підписано акт приймання-передачі нової версії компютерної програми „Реєстр тварин” до договору із інструкціями. Відповідно до акту, відповідачу передано невиключне майнове право на використання нової версії компютерної програми „Реєстр тварин” в межах, визначених договором для використання компютерної програми „Реєстр тварин”.

Як вбачається із п. 3.3 договору, невиключне право на використання кожної компютерної програми, що входить до складу програмного комплексу, чи її відповідної версії або компоненти компютерної програми припиняється з дати закінчення або дострокового припинення дії цього договору.

Відповідно до п. 3.6 договору, з дати закінчення або дострокового припинення дії цього договору відповідач зобовязаний негайно припинити використання програмного комплексу та протягом 30 календарних днів деінсталювати (знищити на компютерах (робочих станціях)) програмний комплекс, знищити всі примірники компютерних програм, що входять до складу програмного комплексу, інструкції користувача компютерних програм, що входять до складу програмного комплексу, крім тих примірників, які передаються за цим договором, та повідомити позивача про вчинені дії письмово протягом 60 календарних днів з дати закінчення або дострокового припинення дії цього договору.

Деінсталяція (знищення) Програмного комплексу на серверах відповідача здійснюється позивачем у присутності представників відповідача, при цьому, позивач гарантує збереження цілісності бази даних. За результатами проведення деінсталяції (знищення) Програмного комплексу на серверах відповідача підписується представниками сторін відповідний акт (п. 3.6 договору).

Пунктом 11.1 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2009 включно.

Як вбачається з пункту 11.3 договору, строк дії цього договору може бути продовжено після закінчення терміну, визначеного у п. 11.1 за умови підписання уповноваженими представниками сторін відповідної додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п. 12.2 договору зміни та доповнення до цього договору допускаються лише в тому разі, якщо вони здійснені в письмовому вигляді в кожному окремому випадку та підписані уповноваженими представниками сторін за цим договором.

31.12.2009 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до умов якої на підставі п. 84 Постанови КМУ від 17.10.2008р. №921 „Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (із змінами) та згідно п. 11.3 договору сторони, зокрема, вирішили внести зміни до п. 11.1 договору та викласти його у такій редакції:

„Цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до моменту закінчення проведення процедури закупівлі, яка розпочата відповідачем у відповідності до Постанови КМУ від 17.10.2008 №921 „Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (із змінами), але в будь-якому випадку даний договір припиняє свою дію не пізніше 31.12.2010”

У ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що відповідач звертався до Міністерства економіки України з листами-зверненнями від 16.02.2010, 03.03.2010, 18.03.2010, з метою одержання погодження застосування процедури закупівлі в одного учасника за рахунок державних коштів на загальну очікувану вартість 1400000 грн. у позивача по справі послуг зі здавання під найм (в оренду) чи передачу прав на використання пакетів програм (послуги з надання права на використання Програмного комплексу „Створення бази даних ідентифікованих тварин”).

Рішенням від 23.07.2010 №3305-26/7215-12 Міністерство економіки України відмовило відповідачу у погодженні застосування процедури закупівлі в одного учасника за рахунок державних коштів, у звязку з тим, що надані на погодження документи не відповідали вимогам підпункту 2.2 п. 2 Порядку погодження застосування процедури торгів з обмеженою участю та процедури закупівлі в одного учасника.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2010 у справі №2а-14462/10/2670 у задоволенні адміністративного позову ДП „Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин” про скасування рішення Міністерства економіки України від 23.07.2010 №3305-26/7215-12 відмовлено повністю.

27.01.2011 сторонами спору складено акт деінсталяції (знищення) програмного комплексу відповідно до договору №А-3/02.03.09 від 02.03.2009. Так, відповідно до п. 1 вказаного Акту, відповідачем було виконано деінсталяцію (знищення на компютерних (робочих станціях)) Програмного комплексу, знищення всіх примірників компютерних програм, що входять до складу програмного комплексу, інструкцій та всіх версій компютерних програм, що входять до складу програмного комплексу. Вказаний акт підписано позивачем із зауваженнями щодо п. 1, оскільки представники позивача не приймали участі у діях, зазначених у п. 1 даного акту, відповідно, не могли жодним чином проконтролювати виконання п. 1 вказаного акту.

Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, що твердження позивача про закінчення дії договору №А-3/02.03.09 від 02.03.2009 саме з 03.08.2010р. є помилковим.

Як встановлено судом першої інстанції, 31.12.2009 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до умов якої було внесено зміни до п. 11.1 договору та викладено його у такій редакції, згідно з якою цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до моменту закінчення проведення процедури закупівлі, яка розпочата відповідачем у відповідності до Постанови КМУ від 17.10.2008 №921 „Про затвердження Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” (із змінами), але в будь-якому випадку даний договір припиняє свою дію не пізніше 31.12.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач вперше звернувся до Міністерства економіки України з листом-зверненням з метою одержання погодження застосування процедури закупівлі 16.02.2010, а додаткову угоду укладено 31.12.2009.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що норма додаткової угоди, відповідно до якої договір „діє до моменту закінчення проведення процедури закупівлі, яка розпочата відповідачем” є такою, що укладена на майбутнє, оскільки на момент підписання додаткової угоди процедури закупівлі відповідачем розпочато не було.

Крім того, апеляційний суд зазначає, що у розумінні додаткової угоди №1 від 31.12.2009 до договору №А-3/02.03.09 від 02.03.2009 процедуру закупівлі було розпочато із моменту першого звернення відповідача до Міністерства економіки України з листом про погодження застосування процедури закупівлі, тобто 16.02.2010. Однак зазначена процедура закупівлі була завершена відмовою Міністерства економіки України у погодженні застосування процедури закупівлі у одного учасника.

Таким чином, момент отримання відповідачем вищезазначеної відмови Міністерства економіки України є моментом припинення дії договору, оскільки продовження процедури закупівлі, враховуючи відмову Міністерства економіки України, є неможливим.

Проте, відповідач до 31.12.2010 продовжував використовувати програмний комплекс, який був предметом договору.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача про те, що рішення Міністерства економіки України від 23.07.2010 №3305-26/7215-12 свідчить про закінчення процедури закупівлі, що була розпочата відповідачем та неможливість подальшого фінансування за державні кошти послуг з використання програмного комплексу, а договір, відповідно, таким, що припинив свою дію з моменту отримання відповідачем такого рішення, тобто, з 03.08.2010. Отже, використання відповідачем після 03.08.2010 програмного комплексу до 31.12.2010 включно є незаконним та таким, що порушує авторські права позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, у звязку з тим, що використання відповідачем програмного комплексу після припинення договірних відносин з позивачем є незаконним, останнім було вжито заходів для припинення порушення своїх прав та незаконного використання програмного комплексу, зокрема направлено відповідачу лист №02-02/16.08.10 від 16.08.2010 у якому вказано на момент закінчення дії договору, яким є момент закінчення проведення процедури закупівлі та висловлено вимогу до 26.08.2010 надати інформацію про те, чи використовує відповідач програмний комплекс, та які дії він вчиняє для врегулювання цього питання.

Крім того, у звязку з тим, що відповідачем продовжувалось незаконне використання програмного комплексу, позивачем було повторно направлено відповідачеві лист №01-10/06.09.2010, в якому чітко висловлено позицію позивача про те, що рішення Міністерства економіки України про відмову в погодженні застосування процедури закупівлі в одного учасника є рівнозначним завершенню проведення процедури закупівлі, у звязку з чим договір №А-3/02.03.2009 від 02.03.2009 припинив свою дію. Вказаним листом відповідачеві також було запропоновано здійснити всі необхідні дії для забезпечення використання програмного комплексу в межах чинного законодавства.

Однак, не зважаючи на вищезазначені листи, відповідач продовжував використовувати програмний комплекс, не сплачуючи при цьому авторської винагороди позивачу.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що після закінчення дії договору №А-3/02.03.09 від 02.03.2009, яким відповідачу було надано програмний комплекс та невиключне право на використання кожної компютерної програми, що входить до складу програмного комплексу (майнові права інтелектуальної власності, які належать позивачу), відповідач продовжував незаконне використання програмного комплексу у період з 03.08.2010 до 31.12.2010, чим порушив авторські права позивача.

Відповідно до п. 3.6 договору, з дати закінчення або дострокового припинення дії цього договору відповідач зобовязаний негайно припинити використання програмного комплексу та протягом 30 календарних днів деінсталювати (знищити на компютерах (робочих станціях)) програмний комплекс, знищити всі примірники компютерних програм, що входять до складу програмного комплексу, Інструкції користувача компютерних програм, що входять до складу програмного комплексу, крім тих примірників, які передаються за цим договором, та повідомити позивача про вчинені дії письмово протягом 60 календарних днів з дати закінчення або дострокового припинення дії цього договору.

Згідно з п. 8.5 договору, у випадку порушення відповідачем п. 3.6 договору, відповідач зобовязаний сплатити на користь позивача 50000,00 грн. штрафу.

Враховуючи ту обставину, що відповідач після припинення дії договору не припинив використання програмного комплексу та протягом 30 календарних днів не деінсталював програмний комплекс, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у розмірі 50000,00 грн. на підставі пункту 8.5 договору підлягають задоволенню.

Відповідно до п. „г” ч. 2 ст. 52 Закону „Про авторське право і суміжні права”суд має право постановити рішення чи ухвалу про: виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При визначенні розмірів збитків, які мають бути відшкодовані особі, права якої порушено, а також для відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд зобов'язаний виходити із суті порушення, майнової і моральної шкоди, завданої особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, а також із можливого доходу, який могла б одержати ця особа. У розмір збитків, завданих особі, права якої порушено, додатково можуть бути включені судові витрати, понесені цією особою, а також витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката.

При визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених пунктом "г" цієї частини межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач після припинення дії договору та не зважаючи на звернення позивача з вимогою про необхідність виконання вимог договору щодо деінсталяції програмного комплексу продовжував безпідставно використовувати останній, ігноруючи авторські права позивача.

Таким чином, у звязку із порушення відповідачем авторських прав позивача, а саме позадоговірним використанням відповідачем програмного комплексу „Створення бази даних ідентифікованих тварин”, складовими частинами якого є компютерні програми, колегія суддів приходить до висновку про можливість стягнення компенсації за порушення авторського права, у розмірі, що вимагається позивачем, а саме 28230000,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України „Про авторське право і суміжні права” автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Оскільки з моменту припинення дії договору вартість використання програмного комплексу не змінювалась, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача компенсації за неправомірне використання програмного комплексу у вигляді договірної вартості такого використання в заявлений позивачем період у розмірі 883582,75 грн.

З огляду на вищенаведене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Арт-мастер” підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2011 у справі №20/56 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Арт-мастер” задовольнити.

Рішення господарського суду м. Києва від 16.03.2011 у справі №20/56 скасувати.

Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити повністю.

Визнати неправомірним використання Державним підприємством „Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин” компютерних програм, що входять до складу програмного комплексу в обумовлених договором №А-3/02.03.09 від 02.03.2009 обсягах, починаючи з 03.08.2010 по 31.12.2010.

Стягнути з Державного підприємства „Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин” (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, оф. 41, код 32114325) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Арт-мастер” (03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3 (літ. А), код 30404750) 883582 (вісімсот вісімдесят три тисячі пятсот вісімдесят дві) грн. 75 коп. компенсації за період неправомірного використання програмного комплексу; 50000 (пятдесят тисяч) грн. 00 коп. штрафу за порушення пункту 3.6 Договору №А-3/02.03.09 від 02.03.2009, укладеного між Державним підприємством „Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин” (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, оф. 41, код 32114325) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Арт-мастер” (03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3 (літ. А), код 30404750) ; 28230000,00 (двадцять вісім мільйонів двісті тридцять тисяч) грн. 00 коп. компенсації за порушення авторського права.

Стягнути з Державного підприємства „Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин” (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, оф. 41, код 32114325) до Державного бюджету 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. 00 коп. державного мита за розгляд позовної заяви та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Державного підприємства „Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин” (01001, м. Київ, вул. Б. Грінченка, 1, оф. 41, код 32114325) до Державного бюджету 12750 (дванадцять тисяч сімсот пятдесят) грн. 00 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити господарському суду м. Києва.

Матеріали справи №20/56 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддяЗубець Л.П.

СуддіМартюк А.І.

Новіков М.М.