Рішення № 17078515, 07.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

07 липня 2011 року справа № 5020-906/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі: судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:

Державної екологічної інспекції в місті Севастополі

(99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, б.83)

до Військової частини А4416

(99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, б.16)

про стягнення 50572,27 грн.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність №6 від 01.01.2011;

відповідача не зявився.

Державна екологічна інспекція в місті Севастополі (далі Позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя із позовом до Військової частини А4416 (далі Відповідач) про стягнення збитків, завданих державі у розмірі 50572,27 грн.

Позовні вимоги з посланням на вимоги статей 44, 49 Водного кодексу України обґрунтовані здійсненням відповідачем самовільного забору підземних вод зі свердловини, при відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідач у засідання суду 07.07.2011 без поважних причин явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно (повідомлення про вручення поштового відправлення від 22.06.2011 /а.с.18/), про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

Оскільки явка учасників процесу обовязковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Представник Позивача в судовому засіданні 07.07.2011 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

У період з 12.02.2010 по 24.02.2010 Державною екологічною інспекцією в місті Севастополі було проведено позапланову перевірку дотримання Військовою частиною А4416, розташованою на двох територіях: м. Севастополь, вул. Шабаліна, буд. 16, та у військовому містечку №387, с. Дергачі, вимог природоохоронного законодавства України на підставі вимоги військової прокуратури Севастопольського гарнізону за вих.№318 від 05.02.2010, за результатами якої складений відповідний акт /а.с.8-11/.

У ході перевірки було встановлено, що Відповідачем здійснювався забір підземних прісних вод з свердловини №5553 за відсутності дозволу на спеціальне водокористування, у тому числі: за період з 01.03.2009 по 12.05.2009 забрано 12 034 м3 води, з 03.06.2009 по 09.06.2009 492 м3 води, з 15.06.2009 по 19.06.2010 30 024 м3 води, а з 12.02.2010 по 24.02.2010 948 м3 води.

На підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Мінекобезпеки №37 від 18.05.1995 за період з 01.03.2009 по 24.08.2009 та на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №389 від 20.07.2009 за період з 25.08.2009 по 24.02.2010 Державною екологічною інспекцією в місті Севастополі був здійснений розрахунок суми збитків, зумовлених порушенням відповідачем норм природоохоронного законодавства /а.с.12-13/. За цим розрахунком збитки склали 50572,27 грн.

Суд вважає позовні вимоги Державної екологічної інспекції в місті Севастополі про стягнення з Військової частини А4416 збитків у розмірі 50572,27 грн. такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” передбачено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до статі 1 Водного кодексу України водокористування це використання вод (водних об'єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Забором води є вилучення води з водного об'єкта для використання за допомогою технічних пристроїв або без них.

Згідно зі статтею 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів: загальне та спеціальне.

Частиною першою статі 48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Відповідно до частини першої та другої статі 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який, у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення, видається державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування (частини перша та четверта статті 50 Водного кодексу України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 55 Водного кодексу України право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі порушення умов спеціального водокористування та охорони вод.

Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №321 від 13.03.2002, встановлено, що дозволи на використання води водних об'єктів загальнодержавного значення, видаються територіальними органами Мінекоресурсів за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді.

Позаплановою перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства Військовою частиною А4416, за результатом якої складено відповідний акт від 12.02.-24.02.2010, встановлено, що Відповідач здійснював експлуатацію підземної свердловини №5553, у той час як згідно з рішенням Головного державного інспектора охорони навколишнього природного середовища міста Севастополя №06/09 від 03.03.2009 експлуатацію свердловини №5553 Військовою частиною А4416 заборонено.

Тобто, перевіркою встановлено, що рішення Головного державного інспектора охорони навколишнього природного середовища міста Севастополя №06/09 від 03.03.2009 Відповідачем не виконується.

Вказаний акт був підписаний представниками Військової частини А4416, які були присутні про проведенні перевірки, без зауважень. Один екземпляр акту був одержаний представником Відповідача, про що свідчить підпис на акті.

Крім того, відповідно до листа Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Севастополі від 28.07.2009 №6081/05-08 /а.с.14/, дозвіл на спецводокористування №104/06/Сев (свердловина №5553) ним анульовано (лист від 16.06.2008 №2412/21-08).

Статтею 110 Водного кодексу України встановлено, що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення водного законодавства, якщо вони виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Відповідно до норм статті 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

Згідно норм статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди передбачені статтею 1166 Цивільного кодексу України.

Частинами першою та другою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Зазначені підстави застосовуються і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, є наявність цивільного правопорушення із наступним складом: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За правилами цивільного права не тільки відсутність вини, але і протиправності діяння, доводиться правопорушником.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надані докази відсутності вини та протиправності в його поведінці, збитки, завдані державі, на день прийняття рішення ним не відшкодовані.

Суд вбачає у діях Відповідача винну протиправну поведінку, яка потягнула спричинення державі збитків, тобто, наявні всі ознаки правопорушення.

З урахуванням викладеного, Відповідач має бути притягнутий до відповідальності за вчинене ним правопорушення.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А4416 (99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, б.16, ідентифікаційний код 24291501, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) збитки у розмірі 50572,27 грн. (пятдесят тисяч пятсот сімдесят дві грн. 27 коп.) у спеціальний фонд місцевого бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 33110331700007 у Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 24035598, код платежу 24062100).

3. Стягнути з Військової частини А4416 (99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, б.16, ідентифікаційний код 24291501, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31113095700007 у Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, код ЕДРПОУ 24035598) 505,72 грн. (пятсот пять грн. 72 коп.) державного мита.

4. Стягнути з Військової частини А4416 (99029, м. Севастополь, вул. Шабаліна, б.16, ідентифікаційний код 24291501, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31212264700007 у Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, ЕДРПОУ 24035598, за кодом бюджетної класифікації 22050003) 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя О.М. Юріна

Рішення складено відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України та підписано 12.07.2011.