Рішення № 17078151, 12.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2011 р.Справа № 35/17-1669-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Сервіс"

про стягнення 4924,24грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 06.06.11р.

Від відповідача: не зявився;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Сервіс" про стягнення заборгованості у розмірі 4924,24грн., а саме: основного боргу у розмірі 3746,39грн., пені у розмірі 383,41грн., 20%річних у розмірі 494,73грн., індексу інфляції у розмірі 299,71грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.11р. порушено провадження у справі №35/17-1669-2011.

За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.11р. строк розгляду спору по справі №35/17-1669-2011 було продовжено до 13.07.11р., в порядку ст. 69 ГПК України.

09.06.11р. позивач подав пояснення (вх.№18671/2011) щодо розрахунку пені, згідно яких зазначив, що відповідно до п. 8.4. договору штрафні санкції за прострочення виконання зобовязання нараховуються незалежно від часу, що пройшов з дня, коли зобовязання мало бути виконане, а тому розрахунок штрафних санкцій проводився за період з 22.08.10р. по 19.04.11р.

Відповідач в судові засідання не зявлявся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 04.07.2011р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у звязку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.

30.09.09р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ИРБИС-АВТО” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Карго Сервіс" (Покупець) укладено договір №541/1, відповідно до умов якого постачальник зобовязався поставляти, а Покупець зобовязався прийняти та оплачувати за нижчевказаними умовами запчастини та інші товари(товар), партіями, в строки, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у видаткових накладних та/або специфікаціях, які є невідємною частиною даного договору, після підписання їх сторонами.

Відповідно до п. 3.1 вищезазначеного договору оплату товару відповідач повинен здійснити протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Датою поставки товару є дата підписання Покупцем видаткової накладної про приймання товару (п. 4.3 договору).

Згідно п. 8.1 договору, якщо Покупець не проведе оплату товару у відповідності до п. 3.1 даного договору, Покупець, за вимогою Постачальника, сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період прострочки, від вартості поставленого, але несплаченого товару, за кожний день прострочки, шляхом перерахування суми пені на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 8.3 договору Покупець, який прострочив виконання грошових зобовязань, за вимогою Постачальника зобовязаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 20% річних від простроченої суми.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що штрафні санкції за прострочку виконання зобовязань нараховуються незалежно від часу, що пройшов з дня, коли зобовязання мало бути виконане.

Позивач взяті на себе зобовязання щодо поставки товару виконав у повному обсязі, а саме: по видатковим накладним: №Е-001186 від 13.05.10р., №Ш-006481 від 21.05.10р., №Е-001333 від 27.05.10р., №Е-001866 від 12.07.10р., №Е-001873 від 12.07.10р., №Е-001913 від 15.07.10р., №Е-002174 від 02.08.10р., №Е-002304 від 11.08.10р., №Е-002305 від 11.08.10р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар.

Відповідач за період з 26.06.10р. по 05.08.10р. за отриманий товар розрахувався частково у сумі 4735,94грн.

У звязку з невиконанням взятого на себе зобовязання щодо оплати вартості товару, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 3746,39грн.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обовязку щодо оплати заборгованості за отриманий товар, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4924,24грн., а саме: основного боргу у розмірі 3746,39грн., пені у розмірі 383,41грн., 20%річних у розмірі 494,73грн., індексу інфляції у розмірі 299,71грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність поставки позивачем відповідачу товару, існування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Сервіс" по оплаті вартості отриманого товару, у звязку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача вартості поставленого товару в сумі 3746,39грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20%річних у сумі 494,73грн. за період з 22.08.10р. по 19.04.11р., індексу інфляції у сумі 299,71грн. за період з 22.08.10р. по 19.04.11р.

Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи приписи законодавства, наданий позивачем розрахунок, на думку суду, здійснений належним чином, тому заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 20%річних за період з 22.08.10р. по 19.04.11р. у розмірі 494,73грн., індексу інфляції за період з 22.08.10р. по 19.04.11р. у розмірі 299,71грн., обрахованих із суми заборгованості за поставлений товар в розмірі 3746,39грн., підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Сервіс" пені в розмірі 383,41грн., розрахованої за період з 22.08.10р. по 19.04.11р.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобовязання вчиняється у письмовій формі.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Пунктом 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нараз, наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений неналежним чином, оскільки обраховується за період, який є більшим визначеного положеннями Господарського кодексу України. З цих підстав судом було самостійно розраховано пеню та визначено її розмір, а тому пеня підлягає задоволенню в сумі 291,14грн.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ИРБИС-АВТО" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Сервіс" підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 3746,39грн., пені у розмірі 291,14грн., 20%річних у розмірі 494,73грн., індексу інфляції у розмірі 299,71грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті державного мита на суму 102грн. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Сервіс" (65009, м.Одеса, вул.С.Варламова, 14, кв. 54; р/р2600212010799 в ОФ ВАТ КБ”Хрещатик”, МФО 388324, код 32280190) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ИРБИС-АВТО” (61001, м. Харків, вул. Каштанова, 35-А, код 35352325, р/р №26000301051705 в відділенні №3700, Харківської дирекції ПАТ „БАНК ФОРУМ”, код банку 322948) суму основного боргу у розмірі 3746(три тисячі сімсот сорок шість)грн.39коп., пеню у розмірі 291(двісті девяносто одну)грн.14коп., 20%річних у розмірі 494(чотириста девяносто чотири)грн.73коп., індекс інфляції у розмірі 299(двісті девяносто девять)грн.71коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 102(сто дві)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 18.07.2011р.