Рішення № 17078127, 14.07.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2011 р. Справа № 3/49-18/34

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Гриняк Б. П., судді Неверовська Л. М. , судді Шкіндер П. А. , при секретарі судового засідання Дейчаківська О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукойл-Нафтохім", вул. Промислова, 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Оріана", вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (поштова адреса: а/с 442, м. Івано-Франківськ, 76018)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Фонд державного майна України, вул. Кутузова 18/9, м. Київ, 01133

про: зобов"язання внести в статутний фонд матеріальні цінності чи грошові кошти на суму 588 856 грн.

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Закритого акціонерного товариства "Лукор", вул. Промислова, 4, м. Калуш, 77300

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Оріана", вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (поштова адреса: а/с 442, м. Івано-Франківськ, 76018)

про : стягнення 538248 грн.

за участю представників сторін:

від товариства з обмеженою відповідальністю "Лукойл-Нафтохім": ОСОБА_1 - представник (довіреність № 1 від 10.01.08 );

від відкритого акціонерного товариства "Оріана" : не з'явилися;

від Закритого акціонерного товариства "Лукор": ОСОБА_2 - представник ( довіреність №26/1-201 від 13.12.2010р );

від третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ( Фонд державного майна України) - ОСОБА_3 ( довіреність №474, від 31.12.2010) представник;

встановив: 17.03.09 товариство " Лукойл-Нафтохім" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відкритого акціонерного товариства "Оріана" про зобов"язання внести в статутний фонд ЗАТ "Лукор" матеріальні цінності чи грошові кошти на суму 588856 грн.

Ухвалою від 23.03.09 порушено провадження у справі.

Ухвалою від 26.06.09 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, ЗАТ "Лукор" (т.1, а.с. 55).

Ухвалою від 03.11.09 залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Фонд державного майна України (т.1, а.с. 144).

Ухвалою від 17.06.10, провадження у справі було зупинено до вирішення пов"язаної з нею справи про банкрутство ВАТ " Оріана" ( Б-7-11/283-13/143).

Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2011 р. ухвалу господарського суду Івано-Франківської області про зупинення провадження у справі від 17.06.2010р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.09.2010 р. у справі №3/49 скасовано, а справу скеровано на розгляд до господарського суду першої інстанції.

В зв"язку з перебуванням головуючої судді Фрич М.М. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду, головуючим у справі визначено суддю Гриняка Б.П.

Ухвалою господарського суду від 11.04.2011р., розгляд справи розпочато у складі нової колегії.

02.06.11 до господарського суду Івано-Франківської області надійшло клопотання позивача ТзОВ " Лукойл-Нафтохім" про залишення без розгляду позовних вимог в частині зобов"язання внести в статутний фонд ЗАТ " Лукор" матеріальні цінності та грошові кошти, а саме тепломережу від стійки 321 до стійки 451 (інвентариний номер 12577) на загальну суму 50608,00 грн. мотивоване тим, що на час пред"явлення позивачем позовної заяви, вирішення права власності на тепломережу від стійки 321 до стійки 451 перебувало на розгляді в суді та кінцевого рішення по даній справі прийнято не було. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2010 р. у справі №19/183-20/46-22/104 право власності на вищезазначену тепломережу визнано за ЗАТ "Лукор".

В судовому засіданні позивач у справі ТзОВ "Лукойл-Нафтохім" позов підтримав. Позовні вимоги мотивовані тим, що при створенні ЗАТ “Лукор”, в якості внеску в статутний фонд, ВАТ “Оріана” було передано майно, яке в подальшому, судовими рішеннями, що набрали законної сили, відсуджено на користь інших осіб. Таким чином, позивач вважає, що відповідачем не виконано обов"язку щодо внесення внеску до статуного фонду ЗАТ "Лукор".

02.06.11 до суду надійшла позовна заява ЗАТ "Лукор", як третьої особи із самостійними вимогами, до Відкритого акціонерного товариства " Оріана" про стягнення 538248 грн. Ухвалою від 02.06.2011 р. прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Закритого акціонерного товариства "Лукор", та допущено його до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

В обгрунтування позовних вимог третя особа із самостійними вимогами ЗАТ "Лукор" посилається на те, що при створенні товариства в якості внеску в статутний фонд ВАТ “Оріана” передано майно згідно акту приймання-передачі від 05.12.2000р. (відповідних переліків майна, доданих до акту), зокрема: 1) тепломережа від ТЕЦ до стійки 451 вартістю 203568 грн. ( в тому числі до переданої тепломережі входила частина тепломережі від стійки 321 до стійки 451); 2) три резервуари ємкістю по 5000 м куб. кожний та оціночною вартістю по 171018 грн. кожний (інвентаризаційні номери №№ 23820, 23831, 23843), які розташовані на території ДП “Дрогобицький нафтопереробний завод”; 3) житловий будинок вартістю 25194 грн., розташований в с.Кушниця, Іршавського району, Закарпатської області. Вказаний факт визнається сторонами у справі. В подальшому, судовими рішеннями, які набрали законної сили (ухвалою господарського суду Львівської області від 12.10.06 по справі №1/700-23/227; рішенням Іршавського районного суду від 22.12.06 по справі №22ц-414/07, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 07.06.07) було встановлено, що ВАТ “Оріана” було безпідставно включено до акту приймання-передачі від 05.12.2000р. три резервуари ємкістю по 5000 м куб. кожний та оціночною вартістю по 171018 грн. кожний (інвентаризаційні номери №№ 23820, 23831, 23843) та житловий будинок вартістю 25194 грн.

Явка представників сторін та третіх осіб не визнавалась судом обов"язковою.

Відповідач в судове засідання 14.07.11 не з”явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

У поданому відзиві проти позову ТзОВ "Лукойл-Нафтохім" заперечив (т.1, а.с. 50, 146), посилаючись на те, що з моменту оформлення акту прийому-передачі майна до статутного фонду від 05.12.2000, вказане майно стало власністю ЗАТ "Лукор", а отже ТзОВ "Лукойл-Нафтохім" не уповноважений на звернення з позовом від імені ЗАТ "Лукор". На момент передачі спірне майно було власністю ВАТ "Оріана", а отже могло бути внесене в якості статутного внеску. Також, відповідач просить господарський суд застосувати строк позовної давності щодо вимог ТзОВ "Лукойл-Нафтохім".

У поданому відзиві проти позову третьої особи із самостійними вимогами, відповідач ВАТ "Оріана" заперечив, посилаючись на безпідставність позовних вимог (т.2, а.с. 128-129). Зазначив, що ВАТ “Оріана” ініційовано позов про визнання установчого договору про створення ЗАТ “Лукор” недійсним та повернення майна ВАТ “Оріана” (справа №9/8), а задоволення вказаного позову має суттєве значення для даної справи. Просить суд застосувати строк позовної давності щодо вимог третьої особи із самостійними вимогами ЗАТ "Лукор".

В судовому засіданні 14.07.11 третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Фонд державного майна України заперечив проти позову ТзОВ "Лукойл-Нафтохім" та проти позову третьої особи із самостійними вимогами ЗАТ "Лукор" з підстав наведених ВАТ "Оріана".

З огляду на те, що відповідачем викладено свою правову позицію у запереченнях щодо позову ТзОВ "Лукойл-Нафтохім" та позову третьої особи із самостійними вимогами ЗАТ “Лукор”, сторонами не було подано нових доказів, враховуючи тривалий період провадження у даній справі, з метою недопущення порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 N 475/97-ВР щодо перевищення розумних строків розгляду справ та відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами без участі відповідача, якого належно повідомлено про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб, всебічно і повно з"ясувавши всі обставини, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін та третіх осіб, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарським судом встановлено наступне.

Статтею 5 Закону України "Про підприємства в Українській РСР", у редакції чинній на час створення ЗАТ "Лукор", передбачено право власника майна чи уповноваженого ним органу створювати підприємства. Власником 99% пакету акцій ВАТ "Оріана" є держава.

З метою погашення ВАТ "Оріана" заборгованості за отриманий під гарантії Уряду іноземний кредит розпорядженням Кабінету Міністрів України №314-р від 10.08.2000 року. (далі КМУ) зобов'язано Фонд державного майна України та Івано-Франківську облдержадміністрацію здійснити організаційні заходи щодо створення товариства із внесками його засновників у особі ВАТ "Оріана " та інвестора по 50 відсотків кожний. У місячний термін після утворення товариства внести пропозиції щодо погашення заборгованості ВАТ "Оріана" за отриманий під гарантії Уряду іноземний кредит, зокрема і за рахунок продажу належних ВАТ "Оріана" акцій.

Таким чином, держава, в особі КМУ, реалізуючи свої повноваження, прийняла рішення про створення на базі майнового комплексу ВАТ "Оріана" нового господарського товариства із залученням коштів інвестора.

ТзОВ "Лукойл-Нафтохім" укладено установчий договір з Відкритим акціонерним товариством “Оріана” від 05.12.2000 року про створення та діяльність ЗАТ "Лукор".

Підставою укладення цього договору зазначено розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.08.2000 року № 314-р, в якому зазначено про створення на базі нафтохімічного комплексу ВАТ "Оріана" господарського товариства, з метою забезпечення умов для погашення заборгованості за отриманий ВАТ "Оріана" під гарантії КМУ іноземний кредит.

Відповідно до п.п. 3.4.2 і 6.4 установчого договору Закритого акціонерного товариства “Лукор” ВАТ “Оріана” (т.1, а.с. 6-11), як один із його засновників, зобов”язалось внести в якості вкладу до статутного фонду ЗАТ “Лукор” матеріальні цінності (нафтохімічний комплекс) вартістю 662000000 грн. До цього комплексу, крім іншого, відносяться основні виробництва: Завод "Поліолефін", виробництво хлорвінілу, завод "Діанат".

Відповідно до п.6.6 установчого договору внески учасників в негрошовій формі до статутного фонду товариства оформляються актами, які підписуються учасниками.

Предача внесків засновниками була здійснена актом приймання-передачі від 05.12.2000 з доданими до нього переліками.

При створенні ЗАТ “Лукор” в якості внеску в статутний фонд ВАТ “Оріана” передано майно згідно акту приймання-передачі від 05.12.2000р. (відповідних переліків майна, доданих до акту), зокрема: 1) тепломережа від ТЕЦ до стійки 451 вартістю 203568 грн. ( в тому числі до переданої тепломережі входила частина тепломережі від стійки 321 до стійки 451); 2) три резервуари ємкістю по 5000 м куб. кожний та оціночною вартістю по 171018 грн. кожний (інвентаризаційні номери №№ 23820, 23831, 23843), із зазначеним місцем розташування - територія ДП “Дрогобицький нафтопереробний завод”; 3) житловий будинок вартістю 25194 грн., розташований в с.Кушниця, Іршавського району, Закарпатської області. Факт оформлення передачі вищевказаного майна визнається сторонами у справі.

В подальшому, судовими рішеннями, які набрали законної сили (ухвала господарського суду Львівської області від 12.10.06 по справі №1/700-23/227; рішення Іршавського районного суду від 22.12.06 по справі №22ц-414/07, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 07.06.07) встановлено, що ВАТ “Оріана" безпідставно включено до акту приймання-передачі від 05.12.2000р. три резервуари ємкістю по 5000 м куб. кожний та оціночною вартістю по 171018 грн. кожний (інвентаризаційні номери №№ 23820, 23831, 23843) та житловий будинок вартістю 25194 грн.

Право власності ЗАТ “Лукор” на частину тепломережі від стійки 321 до стійки 451 та правомірність передачі вказаного майна до статутного фонду визнано рішенням господарського суду від 08.02.10 по справі №19/183-20/46-22/104, яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.10 та набрало законної сили (т.2, а.с. 74-85). Отже, право власності на спірну частину тепломережі, яка внесена до статутного фонду, визнано за ЗАТ "Лукор".

Господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТзОВ "Лукойл-Нафтохім" про зобов"язання ВАТ "Оріана" внести в статутний фонд ЗАТ "Лукор" матеріальні цінності чи грошові кошти на суму 588856 грн., виходячи з наступного.

Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України надає підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Якщо за наслідками розгляду справи господарським судом не встановлено порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача, суд не має підстав для прийняття рішення про задоволення позову.

В даному випадку спір не стосується порушення інтересів ТзОВ “Лукойл-Нафтохім”, а стосується порушення прав створеного ЗАТ “Лукор”, оскільки майно, передане засновником до статутного фонду, в подальшому відсуджене іншими особами. Тобто, судами в установленому чинним законодавством порядку, визнано неправомірність передачі цього майна в якості внеску до статутного фонду ЗАТ "Лукор" Відкритим акціонерним товариством “Оріана”, оскільки останній на момент передачі не був його власником.

Рішенням Конституційного Суду України N 18-рп/2004 від 01.12.04 у справі N1-10/2004 встановлено, що акціонер може захищати свої права та охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

У пункті 51 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 N13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

Як вбачається із позовної заяви ТзОВ “Лукойл-Нафтохім”, останній просить зобов”язати відповідача ВАТ “Оріана” внести в статутний фонд ЗАТ “Лукор” матеріальні цінності чи грошові кошти на суму 588856 грн.

Тобто, ТзОВ “Лукойл-Нафтохім” подано позов в інтересах іншої юридичної особи - ЗАТ “Лукор”. Проте, будь-яких доказів наявності відносин представництва між ними суду не подано. Також, позивачем не доведено господарському суду факт порушення саме прав ТзОВ "Лукойл-Нафтохім" чи охоронюваних законом інтересів вказаного товариства.

З огляду на викладене, у господарського суду відсутні підстави для задоволення позову ТзОВ “Лукойл-Нафтохім”. За наведених обставин, враховуючи висновок суду про відсутність правових підстав для задоволення позову, відповідно відсутні правові підстави для задоволення клопотання позивача про часткове залишення позову без розгляду.

Щодо позову третьої особи із самостійними вимогами ЗАТ “Лукор” про стягнення з ВАТ "Оріана" 538248 грн., господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем по акту приймання-передачі від 05.12.2000 передано майно, що не могло бути фактично внесено до статутного фонду ЗАТ “Лукор”, оскільки на момент передачі не належало ВАТ “Оріана”, а саме: три резервуари ємкістю по 5000 м куб. кожний та оціночною вартістю по 171018 грн. кожний (інвентаризаційні номери №№ 23820, 23831, 23843), місцезнаходження яких на момент передачі до статутного фонду зазначено - територія ДП “Дрогобицький нафтопереробний завод”; житловий будинок вартістю 25194 грн., розташований в с.Кушниця, Іршавського району, Закарпатської області.

Так, ухвалою від 12.10.2006р. господарський суд Львівської області у справі №1/700-23/227 залишив без розгляду позов ЗАТ “Лукор” до ВАТ “НПК “Галичина” про витребування вищевказаних резервуарів з чужого незаконного володіння (т.1, а.с. 15-16). При цьому, господарський суд дійшов висновку про відсутність спірних резервуарів на території ДП “Дрогобицький нафтопереробний завод”. Судом також встановлено, що згідно наказу Державного комітету по нафті і газу від 11.03.1994р № 90 створено ВАТ “Нафтопереробний комплекс - “Галичина” на базі державного підприємства “Дрогобицький нафтопереробний завод”. Всі наявні на території ДП “Дрогобицький нафтопереробний завод” резервуари (в кількості 29 шт.) були передані у власність ВАТ “НПК “Галичина” відповідно до переліку нерухомого майна, що передається у власність згідно з актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу, який затверджено зазначеним наказом. Будь-які інші резервуари, які б могли бути ідентифіковані як резервуари, внесені до статуного фонду ЗАТ “Лукор” за інвентарними номерами 23820, 23831, 23843, на території ДП “Дрогобицький нафтопереробний завод” відсутні.

Крім того, рішенням Іршавського районного суду від 22.12.06 по справі №22ц-414/07, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 07.06.07, задоволено позов про виключення спірного житлового будинку із статутного фонду та передачу його у комунальну власність з подальшою приватизацією жильцями будинку. При цьому, судами встановлено, що ВАТ “Оріана” безпідставно включено до акту приймання-передачі від 05.12.2000р. житловий будинок вартістю 25194 грн. розташований за адресою: с. Кушниця, Іршавського району, Закарпатської області.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що при зміні форми власності з державного концерну “Оріана” у ВАТ “Оріана” було порушено вимоги Закону України “Про приватизацію державного житлового фонду”, зокрема не передано спірний житловий будинок в комунальну власність територіальної громади с. Кушниця Іршавського району Закарпатської області, чим порушено права споживачів на приватизацію державного житлового фонду, який знаходився на той час у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державного концерну “Оріана”.

Вищевказані судові рішення набрали законної сили і відповідно до ст.124 Конституції України є обов'язковими до виконання на всій території України.

Таким чином, вартість майна, внесеного ВАТ “Оріана” в якості внеску до статутного фонду ЗАТ “Лукор”, яке в подальшому відсуджено у ЗАТ “Лукор”, становить 538248 грн. (вартість 3-х резервуарів 513054 грн. + вартість житлового будинку 25194 грн.).

Згідно ст.20 Закону України “Про власність” №697-Х-ІІ від 07.02.91, чинного на час передачі спірного майна ЗАТ “Лукор”, акціонерні товариства визнавались суб'єктами права колективної власності. В ст.21 цього закону встановлено, що однією із підстав виникнення права колективної власності є добровільне об'єднання майна юридичних осіб для створення акціонерних товариств. Відповідно до п.4 ст.10 Закону України “Про підприємства в Україні” джерелами формування майна підприємства є грошові та матеріальні внески засновників.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про господарські товариства" N 1576-XII від 19.09.91 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) учасники товариства зобов'язані, зокрема, додержувати установчих документів товариства; виконувати свої зобов'язання перед товариством, в тому числі і пов'язані з майновою участю, а також вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та засобами, передбаченими установчими документами.

В ст.12 Закону України “Про господарські товариства” ( в редакції, чинній станом на 05.12.2000р.) визначено, що товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Майно, внесене як вклад до статутного капіталу, переходить у власність цього товариства. Право власності на внесок переходить у момент передачі речі, тобто у загальному порядку. Відповідно до вказаних положень закону ЗАТ "Лукор" набуло у власність спірне майно, яке згідно установчих документів та акту приймання-передачі від 05.12.2000р. було передано йому в якості внеску в статутний фонд ВАТ “Оріана”.

З моменту передачі майна підприємствам їх засновниками (учасниками) у власність, зокрема, як внеску до статутного фонду згідно зі статтями 12 і 13 Закону України "Про господарські товариства" ( в редакції, чинній станом на 05.12.2000р.), та державної реєстрації відповідних підприємств, засновники (учасники) набувають права власності на статутний фонд (капітал) або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частини прибутку юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації.

Відповідно ст. 49 Закону України “Про власність”, чинного на час передачі спірного майна ЗАТ “Лукор”, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються до Цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим цивільним кодексом України, і продовжують існувати.

Правовідносини, які виникли за установчим договором, продовжують існувати, оскільки ЗАТ „Лукор" є діючим підприємством, тому в даному випадку застосовуються положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як передбачено ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

З системного аналізу положень Закону України N 1576-XII від 19 вересня 1991 р. "Про господарські товариства" (чинного на момент передачі спірного майна), Цивільного кодексу України, вбачається, що статутний фонд (статутний капітал) це зареєстрований у встановленому законом порядку та закріплений в установчих документах грошовий еквівалент майна, яке повинно бути передано товариству у власність, у вигляді внесків для забезпечення його господарської діяльності та як сплата його учасниками отримуваних ними майнових прав. Тобто, це майно, склад та вартість якого зафіксована в установчому документі, яке засновник зобов”язався передати юридичній особі під час її створення.

Основними принципами формування статутного капіталу є: обов”язковість його формування; формування статутного капіталу за рахунок власних коштів або майна засновників; реальність розміру статутного капіталу; законність формування статутного капіталу.

Майно, що є предметом внеску, має відповідати таким вимогам: 1) бути власністю засновника; 2) мати грошову оцінку; 3) бути відчужуваним; 4) належати до майна, яке може використовуватися для формування статутного капіталу створюваної юридичної особи.

У спірному випадку, відповідачем порушено принципи формування статутного фонду (капіталу) ЗАТ “Лукор”, порушено вимоги ст.ст. 11, 12, 13 Закону України від 19 вересня 1991 р. N 1576-XII "Про господарські товариства" (чинного на момент передачі спірного майна) щодо належного виконання обов”язку по внесенню статутного внеску, оскільки на момент передачі, в якості внеску передано майно, що не могло бути фактично внесено до статутного фонду ЗАТ “Лукор”, оскільки не належало ВАТ “Оріана”.

Заперечення відповідача та посилання на те, що ВАТ “Оріана” ініційовано позов про визнання установчого договору про створення ЗАТ “Лукор” недійсним та повернення майна ВАТ “Оріана” (справа господарського суду Івано-Франківської області №9/8), а задоволення вказаного позову має суттєве значення для даної справи, зроблені відповідачем без врахування фактичних обставин.

Так, рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 02.06.10 по справі 9/8 відмовлено у задоволенні позову ВАТ “Оріана” про визнання установчого договору, укладеного між ВАТ “Оріана” та ТзОВ “Лукойл-Нафтохім”, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.11 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДР 14697878) рішення місцевого суду залишене без змін. Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.06.11 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДР 16518425) касаційна скарга ВАТ “Оріана” на постанову Львівського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Івано-Франківської області по справі №9/8 повернута скаржнику, а справа №9/8 повернута до господарського суду Івано-Франківської області 04.07.11. В судовому засіданні 14.07.11 господарським судом оглянуто матеріали вищевказаної справи, копії судових рішень долучені до матеріалів справи №3/49-18/34.

Таким чином, будь-які перешкоди для вирішення по суті даного спору у господарського суду відсутні.

Доводи ВАТ “Оріана” щодо пропуску строку позовної давності при зверненні з позовом третьою особою ЗАТ “Лукор” є помилковими.

При цьому суд виходить з наступного.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Аналогічне визначення дано у ст. 71 ЦК УРСР, чинного станом на 05.12.00.

Так, відповідач вважає що строк позовної давності слід обраховувати з 15.12.2000 (дата оформлення акту приймання-передачі майна) по 02.06.20011 (дата звернення із позовною заявою ЗАТ “Лукор”, як третьої особи із самостійними вимогами) і у такому разі строк позовної давності є пропущеним.

Проте, такі висновки зроблені ВАТ "Оріана" без врахування положень ГПК України та ЦК України.

Відповідно до ст.26 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до прийняття рішення господарським судом, подавши позов до однієї або двох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу господарський суд виносить ухвалу. Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача.

Із змісту вказаної норми вбачається, що третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору суб”єкт спірних матеріальних правовідносин, яка вступає у чужий процес з метою захисту своїх суб”єктивних прав чи охоронюваних законом інтересів. Тобто вважає, що саме їй належить право на предмет спору і її самостійна позовна вимога спрямована на предмет спору між позивачем і відповідачем. Вимоги спрямовані на будь-який предмет поза межами даного спору не можуть бути розглянуті судом як вимоги третьої особи із самостійними вимогами. Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги заперечує вимогу позивача і переслідує мету вирішити спір не на користь позивача, а на свою користь.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено 23.03.09. Ухвалою господарського суду від 25.06.09, за клопотанням позивача, ЗАТ “Лукор” залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача (т.1, а.с. 55).

В періоди з 20.08.09 по 21.10.09 (т.1, а.с. 126, 138), з 23.11.09 по 19.05.10 (т.1, а.с. 157, т.2, а.с.1), з 17.06.10 по 11.04.11 (т.2, а.с. 11, 67) провадження у справі було зупинено, а матеріали справи скеровувались до судів апеляційної або касаційної інстанцій. Вказані обставини унеможливлювали здійснення, як господарським судом так і учасниками судового процесу, будь-яких процесуальних дій, в тому числі і звернення ЗАТ “Лукор” із позовом, як третьої особи із самостійними вимогами.

З огляду на те, що позов вже був ініційований ТзОВ “Лукойл-Нафтохім” і провадження у справі було порушено, а ЗАТ “Лукор” вважає що у спірному випадку порушено саме його права і саме йому належить право на предмет спору, він позбавлений можливості захистити своє право на предмет спору шляхом звернення із окремим позовом поза межами даної справи.

Крім того, оскільки справа знаходиться в провадженні суду і провадження у справі не завершено, а ЗАТ “Лукор” є учасником судового процесу, то останній може реалізувати своє право на предмет спору, шляхом подання позову в якості третьої особи із самостійними вимогами, в будь-який час до прийняття рішення по справі, що не заборонено Господарським процесуальним кодексом України. Тому строк позовної давності не може вважатись пропущеним.

В даному випадку, на думку господарського суду, строк позовної давності слід обраховувати з моменту набрання законної сили судовими рішеннями (початок перебігу строку позовної давності), якими встановлено неправомірність передачі до статутного фонду спірного майна, до моменту прийняття ухвали про порушення провадження у даній справі 23.03.09.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що строк позовної давності для звернення ЗАТ “Лукор” з позовом, як третьої особи із самостійними вимогами, не пропущений.

Враховуючи обгрунтованість та доведеність, позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами ЗАТ “Лукор” про стягнення 538248 грн. (вартість 3-х резервуарів 513054 грн. + вартість житлового будинку 25194 грн.) підлягають задоволенню.

З огляду на викладене та враховуючи встановлені обставини, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукойл-Нафтохім" до Відкритого акціонерного товариства "Оріана" про зобов"язання внести в статутний фонд ЗАТ "Лукор" матеріальні цінності чи грошові кошти на суму 588856 грн. та наявність підстав для задоволення позову третьої особи із самостійними вимогами Закритого акціонерного товариства "Лукор" до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Оріана"про стягнення 538248 грн.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 12, 13 Закону України "Про господарські товариства" N 1576-XII від 19 вересня 1991 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), ст.ст. 20, 21, 49 Закону України “Про власність” №697-Х-ІІ від 07.02.91 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Господарського кодексу України, Цивільним кодексом України, ст.ст. 49, 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Лукойл-Нафтохім" до Відкритого акціонерного товариства "Оріана" про зобов"язання внести в Статутний фонд матеріальні цінності чи грошові кошти на суму 588 856 грн. - відмовити.

Позов третьої особи із самостійними вимогами Закритого акціонерного товариства "Лукор", вул. Промислова, 4, м. Калуш, 77300 до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Оріана", вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (поштова адреса: а/с 442, м. Івано-Франківськ, 76018) про стягнення 538248 грн. - задоволити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Оріана", вул. Євшана, 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300 (поштова адреса: а/с 442, м. Івано-Франківськ, 76018) , (ідентифікаційний код 05743160) на користь Закритого акціонерного товариства "Лукор", вул. Промислова, 4, м. Калуш, 77300, (ідентифікаційний код 31256759) 538248 грн. та 5382,48 грн. витрат по сплаті державного мита, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя Гриняк Б. П.

Суддя Неверовська Л. М.

Суддя Шкіндер П. А.

Повне рішення складено 19.07.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Дейчаківська О. С. 19.07.11