Рішення № 17077991, 18.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "18" липня 2011 р. Справа № 2/5007/71/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого - судді Тимошенка О.М.

при секретарі Кудряшовій М.І.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 (довіреність від 01.06.11)

від відповідача ОСОБА_2 (довіреність №99/319 від 19.04.11)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловентсервіс" (м. Житомир)

до Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (м.Житомир)

про стягнення 23997,85 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 23997,85 грн., з яких: 19000,00грн. боргу за виконані роботи, 1761,30грн. пені, 835,41грн. 3% річних, 2438,94грн. інфляційних.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечив щодо існування заборгованості ВАТ "Вібросепаратор" перед ТОВ "ТеплоВентСервіс". Надав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Житомирської області справи №5/5007/14/11 за позовом ТОВ "Тепловентсервіс" до ВАТ "Вібросепаратор" про стягнення 3699,70грн.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання за необґрунтованістю.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Тепловентсервіс" (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством «Вібросепаратор» (замовник) був укладений договір ГО №006/2008 по виконанню робіт з розводки газових мереж зі встановленням шафової і вузла обліку від точки врізання до інфрачервоних трубчастих газових обігрівачів , згідно робочого проекту "Теплопостачання виробничих приміщень ВАТ"Вібросепаратор" по вул.Баранова,93 в м.Житомирі.

За п.3.1,п.3.2 договору, розрахунки за виконані роботи здійснюються наступним чином: передоплата за виконані роботи в розмірі 32500,00грн. проводиться протягом 3-х робочих банківських днів з моменту підписання договору, оплата робіт в розмірі 42500,00грн. проводиться протягом 3-х робочих банківських днів з моменту підписання акту здачі-приймання робіт.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

21.01.10 сторони підписали акт №ОУ-0000005 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 75000,00 грн. (а.с.12).

Таким чином, остаточна оплата повинна була бути проведена до 24.01.2010р.

Але відповідач всупереч умовам договору оплату з позивачем за виконані роботи провів частково, тому на день звернення з позовом до суду сума боргу становить 19000 грн.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 19000,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 6.1 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача за період з 18.06.10 по 01.06.11 становить 1723,50 грн.

Згідно п.6.1 договору, при порушенні строків оплати замовник сплачує виконавцю суму заборгованості та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочки.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який сплачується пеня”.

Відповідно до п. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням викладеного позивач набув право отримати а відповідач обов'язок сплатити пеню за період шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки акт приймання-передачі виконаних робіт був підписаний сторонами 21.01.10, то згідно п.3,2 договору, зобов'язання мало бути виконане до 24.01.10.

З урахуванням викладеного, позивач має право на стягнення з відповідача суми пені за шість місяців за період з 25.01.10 по 24.07.10.

Позивач просить стягнути пеню за період з 18.06.10 по 01.06.11.

З урахуванням викладеного господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення пені за період з 18.06.10 по 24.07.10, тобто в межах права позивача та в межах позовних вимог.

З розрахунку позивача вбачається, що у вказаний період сума боргу становила 22000 грн., тому розмір пені із вказаної суми за вказаний період буде становити 403,23грн.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 2438,94грн. інфляційних та 835,41 грн. 3% річних .

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що інфляційні нарахування обраховані невірно.

Обрахувавши інфляційні нарахування самостійно, суд дійшов висновку, що за період з лютого 2010 по травень 2010 з суми 25000,00грн. інфляційні нарахування становлять 473,40грн., за червень 2010 з суми 23000,00грн. - 92,00грн., за липень 2010 з суми 22000,00грн.- 44,00грн., за період з серпня 2010 по червень 2011 з суми 19000,00грн. - 2297,63грн., а всього - 2635,03грн.

Оскільки позивач просить стягнути з відповідача 2438,94грн. інфляційних, суд задовольняє дану вимогу саме в такому в розмірі 2438,94грн.

Перевіривши розрахунок річних суд знаходить його правильним та задовольняє позов в цій частині.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 22677,58грн., з яких: 19000,00грн. боргу, 403,23грн. пені, 2438,94грн. інфляційних, 835,41грн. 3% річних. В частині стягнення 1320,27грн. пені слід відмовити.

Витрати, пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (10001, м.Житомир, вул.Баранова,93; код 13568038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тепловентсервіс" (10012, м. Житомир, вул.Гоголівська,4, оф.205; код 32313676) - 19000,00грн. боргу, 403,23пені, 835,41грн. річних, 2438,94грн. інфляційних, 226,78грн. витрат на оплату державного мита, 223,02грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити в позові в частині стягнення 1320,27 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 18.07.11

Суддя Тимошенко О.М.

Віддрукувати: