Рішення № 17077911, 06.07.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.07.11 р. Справа № 9/92

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О. А.

При секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства „Бэль”, м.Донецьк

до відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк

про стягнення заборгованості у розмірі 4403грн.52коп.

В засіданні брали участь представники сторін:

від позивача: не зявився;

від відповідача: не зявився.

З 06.07.2011р. о 15год.20хв. по 06.07.2011р. о 16год.50хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство „Бэль”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 4403грн.52коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 2805грн.55коп., пені в розмірі 100грн.08коп., штрафу в розмірі 1402грн.77коп., 3% річних в розмірі 19грн.37коп. та інфляційних витрат в розмірі 75грн.75коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №167/11 від 27.01.2011р. з додатком №1 від 27.01.2011р. до нього, накладну №ДнРн1125059 від 14.02.2011р., податкову накладну №1125059 від 14.02.2011р., довідку б/н та дати.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду Донецької області, заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не зявився, тому згідно ст.75Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10160438 Фізична особапідприємець ОСОБА_2, м.Донецьк станом на 07.06.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстрована як фізична особа підприємець.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обовязками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

27.01.2011р. між Приватним підприємством „Бэль”, м.Донецьк та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2, м.Донецьк укладений договір №167/11, відповідно з яким постачальник (позивач) зобовязується передати у власність покупцю (відповідачу) товар, а покупець зобовязується прийняти товар та своєчасно здійснити оплату на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до п.2.1 договору доставка товару здійснюється постачальником на протязі трьох днів на умовах DDU у відповідності з Інкотермс - 2000.

За твердженням позивача, на виконання умов договору останнім на адресу відповідача здійснена поставка товару на загальну суму 3505грн.55коп., що підтверджує накладною №ДнРн1125059 від 14.02.2011р. та податковою накладною №1125059 від 14.02.2011р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Належність наведених документів до предмету спору перевірена судом.

Фактичне отримання відповідачем зазначеного вище товару підтверджується підписом з боку уповноваженого представника відповідача на накладній №ДнРн1125059 від 14.02.2011р. в графі „Получил” та додатком №1 від 27.01.2011р. до договору №167/11 від 27.01.2011р., а отже прийнятий відповідачем без заперечень.

Відповідно до п.3.1 договору, покупець зобовязаний здійснити оплату за партію товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або внесення готівкових засобів до каси постачальника на протязі 14 календарних днів з моменту отримання товару.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, кінцевим строком оплати отриманого відповідачем товару за накладною №ДнРн1125059 від 14.02.2011р. є 28.02.2011р.

За твердженням позивача, відповідач вартість отриманого товару 26.02.2011р. оплатив частково на суму в розмірі 700грн.00коп., що підтверджує довідкою б/н та дати, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 2805грн.55коп.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Зобовязанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в розмірі 2805грн.55коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованості в розмірі 2805грн.55коп. не погашена до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства „Бэль”, м.Донецьк щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 2805грн.55коп. є обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суму пені в розмірі 100грн.08коп.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.1 договору, за прострочення платежу понад встановленого п.3.1 строку, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 100грн.08коп. за період прострочення з 01.03.2011р. по 23.05.2011р. з урахуванням часткової оплати.

Розглянувши розрахунок позивача, враховуючи прострочення оплати товару, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 100грн.08коп. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф в розмірі 1402грн.77коп.

За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Згідно п.5.2 договору у разі несплати товару, який поставлений, більш ніж на 30 днів понад строку, визначеного у п.3.1 договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 50% від суми заборгованості.

На підставі зазначеного, у відповідності до п.5.2 договору, розмір штрафу за розрахунком позивача становить 1402грн.77коп.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.

Розглянувши наданий розрахунок, суд вважає, що сума штрафу, нарахована позивачем, є обґрунтованою, однак позовні вимоги щодо стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

За приписом п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

З приписів зазначених статей вбачається, що при зменшенні розміру санкцій повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Оскільки, штраф є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов`язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов`язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

В даному випадку, оскільки сторони мають специфічний характер своєї діяльності, розмір штрафу, на думку суду, не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення. У звязку з зазначеним, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки (штрафу).

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у позивача збитків (доказів зворотного позивачем не представлено), суд вважає за доцільне вимоги позивача в частині стягнення штрафу в розмірі 1402грн.77коп. задовольнити частково та зменшити розмір штрафу на 80%.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 20% від суми штрафу, який нарахований позивачем, а саме 280грн.55коп.

На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 19грн.37коп. та інфляційні витрати в розмірі 75грн.75коп.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір 3% річних становлять суму в розмірі 19грн.37коп. та інфляційних витрат становить 75грн.75коп. за період прострочення з 01.03.2011р. по 23.05.2011р. з урахуванням часткових оплат.

Перевіривши арифметичний розрахунок суми 3% річних та суми інфляційних витрат, суд зазначає, що їх розмір не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в розмірі 19грн.37коп. та інфляційні витрати в розмірі 75грн.75коп. є такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 233, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства „Бэль”, м.Донецьк до відповідача, Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Донецьк, про стягнення заборгованості у розмірі 4403грн.52коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 2805грн.55коп., пені в розмірі 100грн.08коп., штрафу в розмірі 1402грн.77коп., 3% річних в розмірі 19грн.37коп. та інфляційних витрат в розмірі 75грн.75коп. задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (за адресою: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства „Бэль” (за адресою (юридична): вул.Університетська, б.96, м.Донецьк, 83114, за адресою (поштова): пр. Миру, 15, м.Донецьк, 83015, р/р 26001000096924 у Донецькій обласній філії ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023, код ЄДРПОУ 24067799) суму основного боргу в розмірі 2805грн.55коп., пеню в розмірі 100грн.08коп., штраф в розмірі 280грн.55коп., 3% річних в розмірі 19грн.37коп., інфляційні витрати в розмірі 75грн.75коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102грн.00коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 06.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя Марченко О.А.

Повне рішення складено 06.07.2011р.