Ухвала суду № 17075954, 07.07.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-4003/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: А.В.Руденко

Суддя-доповідач: Хрімлі О.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" липня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого

суддів

при секретарі Хрімлі О.Г.,

Файдюка В.В.,

Чаку Є.В.,

Архіповій Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року по справі за позовом Державного підприємства «Звенигородське лісове господарство»до Державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 681702 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 340767 грн., -

В С Т А Н О В И Л А:

Державне підприємство «Звенигородське лісове господарство»звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області про визнання частково протиправними та скасування (частково) податкового повідомлення-рішення від 22.02.2010 року № 0000062301/0.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Державною податковою інспекцією у Звенигородському районі Черкаської області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та задоволенню не підлягає.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державне підприємство «Звенигородське лісове господарство»зареєстроване Звенигородською районною державною адміністрацією Черкаської області 27.10.1993 року, ідентифікаційний номер 00993426, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 154640.

Згідно довідки АБ № 307407 з Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій, виданої відділом статистики у Звенигородському районі головного управління статистики у Черкаській області 04.08.2009 року, видом діяльності за КВЕД ДП «Звенигородське лісове господарство»є, зокрема, надання послуг у лісовому господарстві (код 02.02.0), лісівництво та лісозаготівлі (код 02.01.1), одержання продукції лісового господарства (02.01.2).

Відповідно до свідоцтв серії НБ № 037600 від 28.06.1997 року позивач зареєстрований платником податку на додану вартість за № 100247990 та№ 100170084 серії НБ № 017761 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість позивач перебуває на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість з 01.01.2009 року.

Позивач за лютий-серпень 2009 року подав до ДПІ у Звенигородському районі Черкаської області податкові декларації з податку на додану вартість (скорочені) (а.с. 149-172), у яких відображав господарські операції з реалізації сільськогосподарських товарів, та податкові декларації з податку на додану вартість (а.с. 189-204) (у подальшому бюджетні декларації), у яких відображав інші господарські операції.

ДПІ у Звенигородському районі Черкаської області проведено виїзну планову перевірку державного підприємства «Звенигородське лісове господарство»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, за результатами якої складений акт від 12.02.2010 року № 19/23-018/00993426.

Актом перевірки встановлено, що позивач порушив вимоги п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: у січні 2009р. завищив податкові зобовязання на 183 грн., у лютому 2009р. занизив податкові зобовязання на 1328 грн., а у серпні 2009р. на 379 грн. податку на додану вартість, що надійшов від покупців (замовників) на банківський рахунок позивача при здійсненні попередньої оплати за придбані товари (роботи, послуги); занизив податкові зобовязання на суму податку на додану вартість за господарськими операціями з реалізації сільськогосподарських товарів у лютому 2009р. на 162843 грн., у березні 2009р. на 130674 грн., у квітні 2009р. на 160187 грн., у травні 2009р. на 167070 грн., у червні 2009р. на 214066 грн., у липні 2009р. на 166108 грн.; п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: у квітні 2009 р. завищив податковий кредит на 768 грн., оскільки повторно включив до податкового кредиту податок на додану вартість який було включено до податкового кредиту у березні 2009р.; у липні 2009р. занизив податковий кредит на 167 грн.; у серпні завищив податковий кредит на 694 грн. зайво включеного податку на додану вартість; занизив податковий кредит на суму податку на додану вартість за господарськими операціями з реалізації сільськогосподарських товарів у лютому 2009р. - на 46 913 грн., у березні 2009р. на 50 373 грн., у квітні 2009р. на 67 866 грн., у травні 2009р. на 43 278 грн., у червні 2009р. - на 64 468 грн., у липні 2009р. на 46 505 грн.; п. 8-1.7 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»відображав податкові зобовязання та податковий кредит у спеціальній декларації, оскільки актом ДПІ у Звенигородському районі від 30.09.2009р. №552/15-130 був виключений з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування з 01.01.2009р. з тих підстав, що не підпадає під визначення сільськогосподарського підприємства, так як реалізує товари, які не відносяться до сільськогосподарської продукції, тому є платником податку на додану вартість на загальних підставах. У звязку з цим господарські операції з реалізації сільськогосподарської продукції повинні бути відображені у бюджетній декларації, а податкові зобовязання та податковий кредит, відображені у бюджетній декларації, повинні включати податкові зобовязання та податковий кредит, відображені у скороченій декларації.

Внаслідок вказаних порушень податкові зобовязання, відображені у рядку 1 колонки Б бюджетних декларацій з податку на додану вартість, занижені на загальну суму 1005871 грн., в тому числі за лютий 2009р. на 167 387 грн., за березень 2009р. на 130 674 грн., за квітень 2009р. на 160 187 грн., за травень 2009р. на 167 070 грн., за червень 2009р. на 214066 грн., за липень 2009р. на 166108 грн., за серпень 2009р. на 379 грн. та завищені за січень 2009р. на 183 грн., а податковий кредит, відображений у рядку 10.1 бюджетних декларацій з податку на додану вартість, занижено на загальну суму 319403 грн., в тому числі за лютий 2009р. на суму 46913 грн., за березень 2009р. на суму 50373 грн., за квітень 2009р. на суму 67866 грн., за травень 2009р. на 43278 грн., за червень 2009р. на 64468 грн., за липень 2009р. на 46505 грн., та завищено в серпні 2009р. на загальну суму 694 грн.

Актом встановлено, щопозивачем занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість за бюджетними деклараціями, що підлягають сплаті до бюджету, на загальну суму 687162 грн., в тому числі за лютий 2009р. на 120474 грн., за березень 2009р. на 80 301 грн., за квітень 2009р. на 92321 грн., за травень 2009р. на 123792 грн., за червень 2009р. на 149598 грн., за липень 2009р. на 119 603 грн., за серпень 2009р. на 1073 грн. та завищення податкових зобовязань на 183 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000062301/0 від 22.02.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання за основним платежем у розмірі 686 979 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 343 581 грн.

Перевіряючи законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР визначено спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства, згідно з яким сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми для інших виробничих цілей.

Відповідно до п. 8-1.1 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 8-1.6 цієї статті (далі-сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно з п. 8-1.6 Закону України «Про податок на додану вартість»сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних податкових періодів сукупно.

Відповідно до п. 8-1.10 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»для отримання свідоцтва про реєстрацію як субєкта спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство реєструється у відповідному податковому органі за правилами та у строки, що визначені статтею 9 цього Закону для реєстрації платника податку на додану вартість.

Пункт 8-1.12 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню у разі, якщо:

а) сільськогосподарське підприємство подає заяву про зняття його з реєстрації як субєкта спеціального режиму оподаткування та/або заяву про його реєстрацію як платника цього податку на загальних підставах;

б) сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником цього податку на загальних підставах;

в) сільськогосподарське підприємство припиняється шляхом ліквідації або реорганізації;

г) сільськогосподарське підприємство не подає податкової звітності з цього податку протягом останніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів.

У таких випадках сільськогосподарське підприємство зобовязане повернути податковому органу свідоцтво про реєстрацію субєкта спеціального режиму оподаткування.

Зі змісту свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість № 100170084 НБ №017761 (а.с. 125) вбачається, що датою реєстрації позивача субєктом спеціального режиму оподаткування є 01.01.2009 року.

Також встановлено, що актом Звенигородської ДПІ у Черкаській області № 552/15 130 від 30.09.2009 року позивача на підставі п. 8-1.7 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість»було виключено з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування у звязку з тим, що він не підпадає під визначення сільськогосподарського підприємства, так як реалізує товари, які не відносяться до сільськогосподарської продукції, та анульовано свідоцтво про реєстрацію. Згідно вказаного акту позивач вважається платником податку на загальних підставах з 01.01.2009 року.

Разом з тим, постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2009 року у справі № 2а-5736/09/2370, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2010 року, рішення Державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області від 30 вересня 2009 року (акт № 552/15-130) про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування визнано протиправним та скасовано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач у перевіряємий період був субєктом спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість.

Пункт 8-1.13 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачає, що сільськогосподарське підприємство субєкт спеціального режиму оподаткування подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку.

Згідно п. 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за № 702/10982 передбачено, що платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (стаття 8-1 Закону) суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємствам на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих фондів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невідємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, встановленого вказаною статтею

Таким чином, позивач правомірно включив господарські операції з реалізації сільськогосподарських товарів до скорочених податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-серпень 2009 року.

Крім того, відповідно до п.п. 8-1.12 «б»ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування підлягає анулюванню у разі, якщо сільськогосподарське підприємство підлягає реєстрації платником цього податку на загальних підставах.

Підстави реєстрації сільськогосподарського підприємства платником податку на додану вартість на загальних підставах передбачені пунктом 8-1.11 статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд дійшов вірного висновку про те, що анулювання свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як субєкта спеціального режиму оподаткування здійснюється з першого числа місяця, в якому питома вага поставлених несільськогосподарських товарів (послуг) перевищила 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг).

З акта перевірки від 12.02.2010 року № 19/23-018/00993426 та акта № 552/15-130 від 30.09.2009 року про виключення позивача з реєстру субєктів спеціального режиму оподаткування не вбачається, у якому податковому періоді питома вага поставлених несільськогосподарських товарів (послуг) перевищила 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів.

Відповідно до п. 8-1.13 ст. 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»право подавати спеціальну декларацію повязане з реєстрацією платника як субєкта спеціального режиму оподаткування.

Наявність у позивача свідоцтва про його реєстрацію як субєкта спеціального режиму оподаткування встановлена постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 22.12.2009 року у справі № 2а-5763/09/2370, яка набрала законної сили.

Ця правова позиція підтверджується також ухвалою Вищого адміністративного суду від 12 січня 2011 року про залишення касаційної скарги ДПІ у Звенигородському районі Черкаської області без задоволення.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач правомірно не включив до складу податкових зобовязань податок на додану вартість, нарахований у звязку з реалізацією сільськогосподарських товарів (послуг), у лютому 2009р. 162843 грн., у березні 2009р. 130674 грн., у квітні 2009р. 160187 грн., у травні 2009р. 167070 грн., у червні 2009р. 214066 грн., у липні 2009р. 166108 грн. та до складу податкового кредиту податок на додану вартість у звязку з реалізацією сільськогосподарських товарів (послуг) у лютому 2009р. 46 913 грн., у березні 2009р. 50 373 грн., у квітні 2009р. 67 866 грн., у травні 2009р. 43 278 грн., у червні 2009р. 64468 грн., у липні 2009р. 46505 грн., тому порушення п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відсутні, а підстави для визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 680944 грн. за основним платежем та у сумі 340388 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями відсутні.

Інші порушення, встановлені в ході перевірки, позивачем визнаються, а визначені звязку з цими порушеннями податкові зобовязання у сумі 6035 грн. та штрафні (фінансові) санкції у сумі 3193 грн., всього 9228 грн. є законними та обґрунтованими.

Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Звенигородському районі Черкаської області - залишити без задоволення, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2010 року - без змін.

Повний текст ухвали виготовлений 12 липня 2011 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.Г. Хрімлі

СуддіВ.В. Файдюк

Є.В. Чаку