Постанова № 17074493, 07.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.07.11Справа №2а-1825/11/2770

м. Севастополь

16 год. 49 хв.

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Мінько О.В.;

при секретарі - Трігуб Г. В.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_1, виданий Нахімовським РВ УМВС України в м. Севастополі, 12.09.1997р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомОСОБА_1доДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипро визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділу примусового виконання судових рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та бездіяльності, про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, та зобовязання вчинити певні дії, також просить розглянути питання щодо внесення окремої ухвали.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.12.2006р. Ленінським районним судом м. Севастополя ухвалено рішення по адміністративній справі № 2а-653\06, позов ОСОБА_1 задоволено. 08.05.2007р. позивач отримав виконавчий лист та разом із відповідною заявою направив його для виконання до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Департамент ДВС Міністерства юстиції України), який направив документи Відділу примусового виконання судових рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Відділом примусового виконання судових рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у відкритті виконавчого провадження відмовлено. Позивачем вказана постанова оскаржена та постановою Севастопольського апеляційного суду від13.07.2010р., скасована, відповідач зобов'язаний відкрити примусове виконання рішення суду. Проте, 06.08.2010р. позивач направив на примусове виконання виконавчий лист, із копію постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010р., але відповідачем винесена постанова від 30.08.2010р. про відмову у відкритті виконавчого провадження. Дана постанова також була оскаржена позивачем, та постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополі від 29.10.2010р. скасована, відповідач зобов'язаний відкрити примусове виконання рішення суду.

04.05.2011р. позивач направив виконавчий лист на примусове виконання до відповідача, але постановою державного виконавця від 19.05.2011р. у відкритті виконавчого провадження йому відмовлене.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, надав суду пояснення в обґрунтування вимог, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідачі, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділ примусового виконання судових рішень департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, повноважних представників не направили, про час та місце проведення судового засідання були повідомлені належними чином, причини не явки представників суд не повідомили.

Відповідно частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи, що явка в судове засідання є правом, а ні обов'язком відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідачів, за наявними у ній матеріалами.

Суд, заслухавши позивача, встановивши обставини по справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно частини 1 статті 3 Закону України "Про державну виконавчу службу", органами державної виконавчої служби є Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень.

Базовим законом який регулює правовідносини з виконання рішень суду є Закон України “Про виконавче провадження” № 606 від 21.04.2000р. (далі Закон № 606). Вказаний Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 1 Закону № 606, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 3 статті 6 Закону передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 17 Закону, підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Аналогічні приписи мали норми частини 2 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження”, у редакції, що діяла на час встановлених правовідносин.

Згідно частини 1 статті 5 зазначеного Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Статтею 18 вказаного Закону встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Відповідно статті 19 Закону № 606, у виконавчому документі повинні бути зазначені: назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; резолютивна частина рішення; дата набрання чинності рішенням; строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою.

Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.

Відповідно до пункту 1 части 1 статті 21 Закону № 606, виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Статтею 26 Закону № 606 визначений перелік підстав, відповідно до якого державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Так, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону; наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, субєкт владних повноважень при прийнятті рішення повинен діяти: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумового строку.

У судовому засіданні встановлено, та підтверджено матеріалами справи, що 13.12.2006р. Ленінським районним судом м. Севастополя ухвалено рішення по адміністративній справі № 2а-653\06, позов ОСОБА_1 задоволено, Міністра юстиції України зобов'язано надати ОСОБА_1 відповідь на його звернення від 19.06.2006р.

08.05.2007р. позивач отримав виконавчий лист № 2а-653/06 та разом із відповідною заявою направив його для виконання до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову від 25.05.2007р. про відмову у відкритті виконавчого провадження. Позивачем вказана постанова оскаржена у судовому порядку, та постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010р., що набрала законної сили, скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відмову у відкритті виконавчого провадження від 25.05.2007р., на відповідача покладено обовязок по відкриттю виконавчого провадження за виконавчим документом від 08.05.2007р.

06.08.2010р. позивачем, на адресу відповідача направлено виконавчий лист № 2а-653/06 із відповідною заявою та копією постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010р., які були отримані відповідачем 17.08.2010р.

Відповідно частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчать матеріали справи, Виший адміністративний суд України своєю ухвалою від 17.02.2011р. у задоволені касаційної скарги відповідача відмовив, постанова Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010р. залишена без змін.

На адресу позивача надійшла постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.08.2010р. про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Вказана постанова оскаржена позивачем у судовому порядку та постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 29.10.2010р., яка набрала сили, та ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011р. залишена без змін, бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України визнана протиправною, постанова про відмову у відкриті виконавчого провадження від 30.08.2010р. визнана протиправною та скасована, на відповідача покладено обовязок по відкриттю виконавчого провадження за виконавчим документом від 08.05.2007р.

Позивач, 04.05.2011р., направив на адресу відповідача заяву про відкриття виконавчого провадження, виконавчий лист № 2а-653/06 Ленінського районного суду м. Севастополя, який виданий 08.05.2007р. та копію ухвали Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011р.

Вказані документи відповідач отримав 10.05.2011р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 21).

Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесена постанова від 19.05.2011р. про відмову у відкритті виконавчого провадження, яка обґрунтована тим, що у виконавчому листі не зазначено прізвище та ініціали посадової особи, що його видала, та пропуском річного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання.

Постанови суду по адміністративним справам, яки набрали законної сили, є обов'язковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень, щодо якого ухвалена постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як зазначено вище, Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2011р. зазначене, що обставини, на яки посилається відповідач у постанові про відмову у відкритті виконавчого провадження, не є обставинами, що виключають здійснення виконавчого провадження, оскільки у виконавчому документі вказані усі необхідні реквізити, виконавчий лист оформлений відповідно вимог додатку 44 до пункту 16.1.1 Інструкції з діловодства у місцевому суді, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 68 від 27.06.2006р., крім того, стаття 19 Закону України "Про виконавче провадження" не містить вимоги про те, що у виконавчому документі повинні бути вказані прізвище та ініціали посадової особи, що видала виконавчий документ.

Також, постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 29.10.2010р. та ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011р. встановлено, що позивач не відкликав свої заяви про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом № 2а-653/06, яку подав 08.05.2007р., тобто виконавчий документ надійшов до примусового виконання у встановлений законодавством строк. Крім того, судом зазначається, що постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010р., відповідач був зобов'язаний відкрити виконавче провадження за зазначеним виконавчим листом.

Отже суд дійшов висновку, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження від 19.05.2011р. підлягає скасуванню, оскільки відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачу у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-653/06 від 08.05.2007р.

Крім того, виконавчий лист був направлений позивачем до відповідача із заявою 04.05.2011р., отриманий останнім 10.05.2011р., постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження виніс лише 19.05.2011р., тобто протягом дев'яти днів, а направлена оскаржувана постанова позивачеві була лише 25.05.2011р., у звязку з чим вимоги позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Відділу примусового виконання судових рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом, у частині порушення строків на винесення постанови від 19.05.2011р. про відмову у відкритті виконавчого провадження, та визнання протиправними дії Відділу примусового виконання судових рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у частині порушення строків на відправку постанови від 19.05.2011р. про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 6 цього Закону, державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Частиною 5 статті 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Оскільки рішення судів, ухвалені іменем України підлягають обовязковому виконанню, то відповідачі мало виконати постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010р. та Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 29.10.2010р., якою зобовязано Відділ примусового виконання судових рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити дії по відкриттю виконавчого провадження після отримання виконавчого листа № 2а-653/06, виданого 08.05.2007р. Ленінським районним судом м. Севастополя, про зобовязання Міністра юстиції України надати ОСОБА_1 відповідь на його звернення від 19.06.2006р.

Законом покладено обовязок на державного виконавця здійснювати заходи необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, відповідач має вживати всіх необхідних заходів для виконання судових рішень.

Відповідно частини 1 статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Тобто, вказаною нормою закону надається можливість суду першої інстанції відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.

Враховуючи, що прийняття окремої ухвали є правом суду, а також те, що задовольняючи позовні вимоги суд захищає порушене право позивача, суд вважає за можливе відмовити у поставновленні окремої ухвали.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірної постанови, дії та бездіяльності покладено на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Відділ примусового виконання судових рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Таким чином, з варухванням зазначеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, засновани на законі та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо судове рішення постановлено на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує усі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено та підписано 12.07.2011 року.

Керуючись статтями 158-161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позовні вимоги ОСОБА_1, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання судових рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-653/06 від 13.12.2006р. виданим 08.05. 2007р. Ленінським районним судом м. Севастополя.

Визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання судових рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у частині порушення строків на винесення постанови від 19.05.2011р. про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-653/06 від 13.12.2006р., виданим 08.05.2007р. Ленінським районним судом м. Севастополя.

Визнати протиправними дії Відділу примусового виконання судових рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у частині порушення строків на відправку постанови від 19.05.2011р. про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-653/06 від 13.12.2006р., виданим 08.05.2007р. Ленінським районним судом м. Севастополя.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання судових рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 19.05.2011р. про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом № 2а-653/06 від 13.12.2006р., виданим 08.05.2007р. Ленінським районним судом м. Севастополя.

Зобовязати Відділ примусового виконання судових рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити дії по відкриттю виконавчого провадження після отримання виконавчого листа № 2а-653/06 від 13.12.2006р., виданим 08.05.2007р. Ленінським районним судом м. Севастополя, про зобовязання Міністра юстиції України надати ОСОБА_1 відповідь на його звернення від 19.06.2006р.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31113095700007, ГУДК в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядок і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова не набрала законної сили.

СуддяпідписО.В. Мінько

З оригіналом згідно

СуддяО.В. Мінько