Постанова № 17074477, 08.04.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 квітня 2011 року № 2а-19232/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судових засідань Щерблюк А.І.,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи Мурзи М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержаної податкової інспекції у Носівському районі Чернігівської області

доФізичної особи підприємця ОСОБА_2,

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача:

Відкрите акціонерне товариство «Носівський Райагротехсервіс»

про стягнення на користь держави дебіторської заборгованості

у розмірі 10600, 00 грн., - В С Т А Н О В И В:

29 грудня 2010 року ДПІ у Носівському районі Чернігівської області звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про стягнення на користь держави дебіторської заборгованості у розмірі 10600,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує положеннями Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон № 2181), Цивільного кодексу України та п.4.7 Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України (надалі Порядок).

Виходячи з цього позивач просить задовольнити позов та стягнути суму заборгованості з відповідача на користь позивача.

09 лютого 2011 року через відділ документального обігу та контролю суду надійшли письмові заперечення відповідача проти позову, в яких зазначив, що договір оренди не був посвідчений нотаріально не зважаючи на неодноразові прохання відповідача привести договір у відповідність із вимогами законодавства, відтак обовязок сплачувати заборгованість за вказаним договором у відповідача відсутня.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив його задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечив та пояснив, що не мав можливості використовувати орендований автомобіль у звязку з його технічним станом. Так, в акті технічного стану і оцінки вантажного/легкового автомобіля, що належить ДП «Сільгосптехніка»ВАТ «Носівський Райагротехсервіс»від 10.05.2005 року пунктом 19 зазначено «запчастини в рахунок орендної плати». Ремонт автомобіля відповідач робив за власний рахунок та сплачував орендну плату, виплату якої припинив коли повернув автомобіль третій особі.

Представники третьої особи позовні вимоги підтримали та зазначили, що у відповідача існує непогашена заборгованість по договору автомобіля, яка на день укладення договору про переведення (уступку) права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків.

Розглянувши подані сторонами та третьою особою матеріали, заслухавши пояснення представника осіб, які зявились в судове засідання, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідач у справі ОСОБА_5 у встановленому законодавством порядку зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та отримав відповідне свідоцтво від 09.10.1997 року. Відповідно до свідоцтва НОМЕР_4 від 01.01.2005 року є платником єдиного податку.

10.05.2005 року між ДП «Сільхозтехніка»ВАТ «Носівський Райагротехсервіс»(орендодавець) та ПП ОСОБА_2 (орендатор) укладено договір оренди автомобіля строком на пять років. Договір підписано директором ДП «Сільхозтехніка»ВАТ «Носівський Райагротехсервіс»ОСОБА_6 та засвідчено печаткою підприємства, а також ПП ОСОБА_2 та засвідчено печаткою субєкта підприємницької діяльності фізичної особи.

За умовами договору орендодавець передає, а орендатор приймає автомобіль КАМАЗ 55102 державний номерний знак НОМЕР_6, двигун № НОМЕР_2, шасі НОМЕР_5, 1986 року випуску.

Орендатор зобовязаний щомісяця перераховувати до 10 числа наступного місяця орендну плату у розмірі 200,00 грн. (в тому числі ПДВ).

У пункті 4 договору передбачено можливість пропорційного збільшення суми орендної плати за користування автомобілем у випадку збільшення курсу американського долара по відношенню до гривні.

Пунктом 5 вказаного договору встановлена пеня за несвоєчасне перерахування орендної плати орендодавцю у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення платежу та штрафу у розмірі 5 % від загальної вартості заборгованості.

Пункт 19 Акта технічного стану і оцінки вантажного /легкового/ автомобіля, що належить ДП «Сільхозтехніка»ВАТ «Носівський райагротехсервіс», вчинений додатково до надрукованого тексту (оригінал надано у судовому засіданні відповідачем та оглянути судом) визначає «запчасти в счёт арендной платы».

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6, який під час укладення договору від 10.05.2005 року був директором ДП «Сільхозтехніка»ВАТ «Носівський райагротехсервіс»та від імені цього товариства підписував угоду та входив до складу комісії під час складення Акта технічного стану і оцінки вантажного /легкового/ автомобіля, пояснив, що пункт 19 Акта було дописано під час його складання у звязку з поганим станом КАМАЗа, що потребував капітального ремонту та великих грошових вкладень. Свідок також показав, що автомобіль був повернутий ОСОБА_2 у 2007 році у звязку з неможливістю його використання без оформлення всіх необхідних документів, що не були оформлені на відповідача, оскільки була розпочата процедура ліквідації товариства.

Згідно розрахунку від 12.11.2010 року за підписом Голови ліквідаційної комісії Мурза М.В., внаслідок невиконання належним чином свої обовязків орендатором, утворилась заборгованість з орендної плати за користування автомобілем на загальну суму 10600,00 грн., а саме: за 2007 рік 2400,00 грн.; за 2008 рік 2400,00 грн.; за 2009 рік 2400,00 грн.; за 2010 рік 1800, 00 грн.

В матеріалах справи міститься копія претензії від 11.05.2010 року за підписом директора Руденка В.К., що надіслана орендатору, у якій загальна суму визначена як 54471,00 грн. з яких: заборгованість з орендної плати 9 667,00 грн.; пеня 42210,00 грн.; штраф 2594,00 грн.

Різниця між сумою заборгованості у розмірі 10600,00 грн., визначеною у розрахунку від 12.11.2010 року та сумою, зазначеною у претензії від 11.05.2010 року в розмірі 9 667,00 грн. представником третьої особи не пояснена, акт звірки з відповідачем щодо суми заборгованості не нерадо.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (станом на 20.12.2010 року) 17.01.2006 року внесено запис про включення відомостей про юридичну особу ВАТ «Носівський Райагротехсервіс»(ідентифікаційний номер 03766151). 13.07.1995 року ВАТ «Носівський Райагротехсервіс»взято на облік Держаною податковою інспекцією у Носівському районі Чернігівської області про що складено довідку № 941 від 22.12.2010 року.

08.07.2010 року до ЄДР внесено рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи.

У звязку з ліквідацією підприємства, на підставі акта повернення активів ДП «Сільхозтехніка»ВАТ «Носівський Райагротехсервіс»від 10 січня 2008 року автомобіль КАМАЗ 55102 перейшов у власність ВАТ «Носівський Райагротехсервіс»та взятий ним на баланс.

Відповідно до довідки ДПІ у Носівському районі Чернігівської області від 22.12.2010 року ВАТ «Носівський Райагротехсервіс»має заборгованість з сплати податку на додану вартість у сумі 32140,50 грн. та єдиного податку у сумі 658,00 грн.

02.08.2010 року ДПІ у Носівському районі Чернігівської області до ВАТ «Носівський Райагротехсервіс»підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону № 2181 надіслано першу податкову вимогу № 1/73 на суму 5539, 52 грн. та 06.09.2010 року другу податкову вимогу № 2/91 на суму 12297, 32 грн. (отримана третьою особою 06.09.2010 року).

05.11.2010 року позивачем прийнято рішення № 1/24 про продаж активів, які віднесенні до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків.

Як зазначено в рішенні, одним із таких джерел погашення податкового боргу є дебіторська заборгованість ВАТ «Носівський Райагротехсервіс».

На підставі вказаного рішення, 12.11.2010 року між ВАТ «Носівський Райагротехсервіс» в особі Голови ліквідаційної комісії Мурзи М.В. (Платник податків) та Держаною податковою інспекцією у Носівському районі Чернігівської області (Орган стягнення) укладено договір № 1/24-013 про переведення (переуступку) права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків.

Згідно умов зазначеного договору Платник податків переводить (уступає) на Орган стягнення право вимоги дебіторської заборгованості, а Орган стягнення набуває право вимоги дебіторської заборгованості належне такому платнику податків відповідно до договору від 10.05.2005 року укладеного між платником податків та ПП ОСОБА_8

Згідно п.1.2 договору Орган стягнення набуває право (замість платника податків) від Дебітора сплати тільки основних зобовязань (ціни договору). До податкового органу не переходить право на стягнення санкцій, у тому числі збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобовязань (п.1.3 договору).

Згідно п.1.5 договору зобовязання Дебітора зазначенні в п.1.2, можуть бути продані Органом стягнення третій особі на конкурентних засадах (на аукціоні або на біржових торгах) або примусово стягненні за рішенням суду відповідно до чинного законодавства України із наступним спрямуванням коштів на погашення податкового боргу Платника податків.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що розрахунки за цим договором здійснюються шляхом проведення заліку дебіторської заборгованості платника податків, право на вимогу якої переводиться (уступається) за цим договором на Орган стягнення та кредиторської заборгованості такого платника податків перед бюджетом зі сплати податків.

Згідно з п.3.3 договору кошти отриманні від права вимоги боргу за цим договором або його стягнення за рішенням суду в установленому порядку, за винятком витрат, повязаних з продажем або судовим стягненням, на відповідні рахунки органу Державного казначейства за кодами класифікації доходів бюджету в рахунок погашення податкового боргу Платника податку.

Вирішуючи спір, суд виходить за наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Виходячи з цього, змісту Договору уступки, положень пункту 14 частини 1 статті 3 КАС України щодо визначення терміну «адміністративний договір», положень пункту 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) щодо права податкових органів на звернення до суду з позовами до підприємств, установ, організацій про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна, Договір уступки відповідає ознакам адміністративного договору і даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1.3 ст.1 Закон України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-III (в редакцій чинній на момент виникнення заборгованості третьої особи) (далі по тексту Закон № 2181)визначено, що податковий борг (недоїмка) це податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Згідно з п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181 узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Згідно статті 6 зазначеного Закону, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

За змістом п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону № 2181, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу.

Відповідно до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону № 2181, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Перелік додаткових джерел, за рахунок яких податковим органам надано можливість погашати борги платників податків, визначено пунктом 7.4 статті 7 Закону № 2181.

Зокрема, відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 2181, у разі коли заходи з продажу активів платника податків за рішенням органу стягнення не привели до повного погашення суми податкового боргу, додатковим джерелом його погашення органом стягнення може бути визначено, зокрема, суму заборгованості інших осіб перед платником податків, право на вимогу якої переводиться на орган стягнення, включаючи право на отримання основної суми депозиту або кредиту, а також доходу за ними.

Згідно з підпунктом 7.4.2. пункту 7.4 статті 7 Закону № 2181, рішення щодо продажу активів у випадках, визначених цим пунктом, може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу активів платника податків, передбачених у пункті 7.1 цієї статті, або неможливості їх продажу. Порядок застосування цього пункту визначається центральним органом податкової служби (підпункт 7.4.4. Закону № 2181).

ДПА України у своєму листі від 16.10.2009 р. № 22736/7/24-0117 також відзначає, що дебіторська заборгованість як додаткове джерело погашення податкового боргу може бути використана лише після застосування органом стягнення заходів з продажу активів боржника та документального підтвердження проведення таких заходів.

З метою реалізації положень пункту 7.4 статті 7 Закону № 2181 ДПА України був затверджений наказ від 19.09.2003 р. № 439 «Про затвердження Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.10.2003 р. за N 926/8247 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 4.2 Порядку, визначення дебіторської заборгованості здійснюється шляхом перевірки податковим органом дебіторської заборгованості, яка відображена на рахунках бухгалтерського обліку платника податків та в аналітичному обліку. Реалізації підлягає лише та дебіторська заборгованість, яку можна використати як джерело погашення податкового боргу (реальну до стягнення). Опис дебіторської заборгованості здійснюється за первісною вартістю дебіторської заборгованості, яка відображається у бухгалтерському обліку платника податків, без проведення незалежної оцінки (п. 4.3 Порядку).

Згідно з п.4.8 Порядку платник податків та орган стягнення повідомляють дебітора про уступку податковому органу права грошової вимоги.

В той же час, доказів на підтвердження проведення позивачем перевірки дебіторської заборгованості відповідача, як то передбачено п.4.2 Порядку, позивачем не надано.

При цьому, як вбачається з договору оренди від 10.05.2005 року, він не посвідчений нотаріально.

Отже, заборгованість за Договором оренди станом на дату укладання Договору уступки була спірною та не підтверджувала право вимоги третьої особи до відповідача станом на 12.11.2010 року, що виключало можливість укладання Договору уступки.

Виходячи з наведеного, заборгованість за Договором оренди станом на дату укладання Договору уступки не була документально підтверджена, її не можна вважати дійсною та реальною до стягнення на дату укладання цього договору. В контексті наведеного суд відзначає, що відповідно до п.4.6. Порядку платник податків передає податковому органу всі документи, що свідчать про право вимоги і відповідає за недійсність переданої йому вимоги. В даному випадку цих вимог не було дотримано.

Крім того, Договір уступки не містить визначення суми боргу, яка уступається позивачу, яка повинна бути визначена у цьому договорі виходячи із змісту п.4 Порядку, що відповідно свідчить про недотримання позивачем вимог Порядку.

Доказів проведення опису дебіторської заборгованості, як передбачено п. 4.3 Порядку, також не надано, що також свідчить про недотримання вимог Порядку.

Доказів вжиття заходів погашення податкового боргу третьої особи за рахунок майна (описаного за Актом повернення активів ДП «Сільхозтехніка»ВАТ «Носівський райагротехсервіс»), також не надано, що в свою чергу свідчить про недотримання позивачем передумов та порядку примусового стягнення активів, визначеного статті 6, 10 Закону № 2181, а отже і про ненастання обставин, які є передумовою застосування приписів підпунктів 7.4.1, 7.4.2 Закону № 2181 щодо визначення додаткових джерел погашення податкового боргу (дебіторської заборгованості інших осіб) та погашення за їх рахунок податкового боргу третьої особи.

В той же час, дебіторська заборгованість як додаткове джерело погашення податкового боргу може бути використана лише після застосування органом стягнення заходів з продажу активів боржника та документального підтвердження проведення таких заходів (до укладання Договору уступки), доказів чого суду не було надано. Згідно з п. 7.4.2 Закону № 2181, рішення щодо продажу активів у випадках, визначених пунктом 7.4.1, може бути прийняте при недостатності коштів, отриманих від продажу активів платника податків, передбачених у пункті 7.1 цієї статті, або неможливості їх продажу.

В сукупності наведене свідчить про недотримання позивачем порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду міста Києва від 04.04.2011 року у справі №2а/2570/708/2011 за позовом Державної податкової інспекції у Носівському районі Чернігівської області до Відкритого акціонерного товариства «Носівський Райагротехсервіс»про стягнення податкового боргу позов задоволено; стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Носівський Райагротехсервіс»податковий борг в сумі 36653,96грн. за рахунок активів та перерахувати.

При цьому, в рішенні суду зазначено, що Державна податкова інспекція у Носівському районі Чернігівської області звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Носівський Райагротехсервіс»про стягнення податкового боргу в сумі47253,96грн., а саме: 32140,50грн. з податку на додану вартість; 14307,43грн. з єдиного податку; 806,03грн. з податку з власників наземних транспортних засобів, за рахунок його активів, мотивуючи тим, що відповідач є платником податків і зобовязаний сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законодавством терміни (в тому числі про стягнення податкового боргу по ПДВ у розмірі 10600,00грн.) було подано до цього суду 15.02.2011 року, тобто після звернення до суду із позовом про стягнення дебіторської заборгованості з ОСОБА_2 у розмірі 10600,00грн., що також свідчить про невжиття ДПІ у Носівському районі Чернігівської області заходів, що повинні передувати укладенню договору уступки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладені обставини в сукупності, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позивачем не дотримано особливого порядку звернення стягнення на майно, передбаченого пунктами 7.4.1, 7.4.2 Закону № 2181, вимоги є необґрунтованими, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частина 5 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Таким чином, судові витрати не підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись вимогами ст.ст.69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволені адміністративного позову Держаної податкової інспекції у Носівському районі Чернігівської області до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство «Носівський Райагротехсервіс»про стягнення на користь держави дебіторської заборгованості у розмірі 10600,00 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

СуддяН.А. Добрівська