Постанова № 17074435, 29.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корп. 1, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 червня 2011 року 12:34 № 2а-1628/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Шрамко Ю.Т. при секретарі судового засідання Четвертак Я.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Плюс»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 28.01.2011 р.

від відповідача: ОСОБА_2. довіреність № 7179/9/10-011 від 29.12.2010 р.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Велес Плюс» (далі - позивач, ТОВ "Велес Плюс") з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання протиправними та скасування податкових повідомень-рішень від січня 2001 р. №№ 00000_2307/0 та № 00000_2307/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.02.2011 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судовий розгляд справи.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Голосіївському районі м.Києва із порушенням чинного законодавства України, ґрунтуються на неправильному застосуванні норм податкового законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зокрема, встановлено укладення угод, які були кваліфіковані відповідачем як нікчемні. Також встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Плюс» з питань правових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "С.Дж.Р.Груп" за період травень 2009 р.-березень 2010 р., за наслідками якої складено Акт про результати документальної невиїзної перевірки від 16.12.2010 р. за № 1028/1-23-70-31108530 (далі акт перевірки).

За результатами перевірки встановлено порушення п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за період, що перевірявся на загальну суму 73937,00 грн., в тому числі, в 2-му кварталі 2009р. в сумі 13542,00 грн., в 3-му кварталі 2009р. в сумі 20833,00 грн., в 4-му кварталі 2009р. в сумі 18104,00 грн., в 1-му кварталі 2010р. в сумі 21458,00 грн.

Також, встановлено порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість за період, що перевірявся на загальну суму 59149,00 грн., зокрема, в травні 2009р. - 5000,00 грн., в червні 2009р. - 5833,00 грн., в липні 2009р. - 5000,00 грн., в серпні 2009р. - 5833,00 грн., в вересні 2009р. - 5833,00 грн., в жовтні 2009р. - 4483,00 грн., в листопаді 2009р. - 5000,00 грн., в грудні 2009р. - 5000,00 грн., в січні 2010р. - 7500,00 грн., в лютому 2010р. - 4667,00 грн., в березні 2010р. - 5000,00 грн.

На підставі даного акту перевірки, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва були прийняті податкові повідомлення-рішення від січня 2011 р. № 00000_2307/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток у сумі 92421,25 грн., де 73937,00,00 грн. податок на прибуток та штрафні санкції у розмірі 18484,25 грн., а також податкове повідомлення-рішення від січня 2011 р. № 00000_2307/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у сумі 73936,25 грн., де 59149,00 грн. податок на додану вартість та нараховані штрафні санкції у розмірі 14787,25 грн.

В ході перевірки було встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ "С.Дж.Р.Груп" (Виконавець) укладено Договір № 14 про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 30.04.2009 р. (далі - Договір), пп. 1.1. якого встановлено, що Замовник доручає, а Виконавець зобов"язується надати йому спеціальну інформацію (кваліфіковану консультацію), а Замовник зобов"язується прийняти послугу та оплатити її. Згідно п. 4.2 Договору вид розрахунків: в грошовій одиниці України щомісячно шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок. Відповідно до п. 4.1 Договору фактичне виконання послуг за цим Договором фіксується сторонами у двосторонньому акті здачі-приймання робіт, що складається на останній день поточного місяця чи на останній день дії Договору.

На виконання умов договору ТОВ „С.Дж.Р.Груп" було надано на адресу ТОВ „Велес Плюс" акти здачі-приймання робіт та податкові накладні, а саме:

Податкова накладна № 5219 від 29.05.2009р. на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.;

Податкова накладна № 6865 від 29.06.2009р. на загальну суму 35000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5833,33 грн.;

Податкова накладна № 5817 від 31.07.2009р. на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.;

Податкова накладна № 6944 від 31.08.2009р. на загальну суму 35000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5833,33 грн.;

Податкова накладна № 7859 від 30.09.2009р. на загальну суму 35000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5833,33 грн.;

Податкова накладна № 9216 від 31.10.2009р. на загальну суму 26900,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4483,33 грн.;

Податкова накладна № 10327 від 30.11.2009р. на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.;

Податкова накладна № 11439 від 31.12.2009р. на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.;

Податкова накладна № 1004 від 31.01.2010р. на загальну суму 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7500,00 грн.;

Податкова накладна № 1987 від 28.02.2010р. на загальну суму 28000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4666,67 грн.;

Податкова накладна № 2744 від 31.03.2010р. на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.;

Всього на суму 354900,00, в т.ч. ПДВ - 59149,99 грн. Сума без ПДВ - 295750,01 грн.

Перевіркою встановлено та не заперечувалось представниками сторін, що суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту у відповідні періоди, дані відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, що відповідають даним податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди.

Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31.05.2009 р. на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.;

Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 30.06.2009 р. на загальну суму 35000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5833,33 грн.;

здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31.07.2009 р. на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.;

Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31.08.2009 р. на загальну суму 35000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5833,33 грн.;

Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 30.09.2009 р. на загальну суму 35000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5833,33 грн.;

Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31.10.2009 р. на загальну суму 26900,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4483,33 грн.;

Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 30.11.2009 р. на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.;

Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31.12.2009 р. на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 5000,00 грн.;

Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31.01.2010 р. на загальну суму 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7500,00 грн.;

Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 28.02.2010 р. на загальну суму 28000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4666,67 грн.;

Акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31.03.2010 р. на загальну суму 28000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 4666,67 грн.;

Всього на суму 354900,00, в т.ч. ПДВ - 59149,99 грн. Сума без ПДВ - 295750,01 грн.

До складу валових витрат ТОВ «Велес Плюс» віднесено 295750,00 грн. (у т.ч.: 2 квартал 2009 р. - 54166,67 грн., 3 квартал 2009 р. - 83333,34 грн., 4 квартал 2009 р. - 72416,67 грн., 1 квартал 2010 р. - 85833,33 грн.).

Перевіркою встановлено, що підписи на документах по Договору № 14 від 30.04.2009р., податкові накладні, видаткові накладні та акти виконаних робіт, які засвідчені печаткою ТОВ "С.Дж.Р.Груп" виконані не гр. ОСОБА_3, а іншою особою.

Також в акті перевірки зазначено, що згідно інформації бази ПДС України встановлено, що ТОВ "С.Дж.Р.Груп" (код 34981754) має стан 10 "запит на встановлення місцезнаходження".

Крім того, старшим слідчим управління податкової міліції ДПА України 27.09.2010 р. порушено кримінальну справу № 69-107 відносно ОСОБА_3 та невстановлених слідством осіб за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ "С.Дж.Р.Груп" за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.

На підставі викладеного, актом перевірки сформульовано висновок, що укладений та, начебто, виконаний договір між ТОВ «Велес Плюс» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» є нікчемним, оскільки оформлений лише документально, без будь-якого товарного характеру операцій, з метою заниження податку на прибуток, податку на додану вартість та незаконної конвертації коштів.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо нікчемності вищезазначених угод, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім повязаних з його недійсністю.

Суд зазначає, що акт перевірки не містить жодних посилань, з яких підстав відповідач вважає угоди, здійснені позивачем, нікчемними правочинами, в чому саме, на думку відповідача, дані угоди порушують публічний порядок.

Матеріали справи містять копії звітів по операціях по рахунку ТОВ "Велес Плюс" з контрагентом ТОВ "С.Дж.Р.Груп" за 03.06.2009р., 06.07.2009р., 14.07.2009р., 04.08.2009р., 14.09.2009р., 16.09.2009р., 06.10.2009р., 14.10.2009р., 16.10.2009р., 16.11.2009р., 23.11.2009р., 09.12.2009р., 13.01.2010р., 18.01.2010р., 25.01.2010р., 05.02.2010р., 18.02.2010р., 03.03.2010р., 10.03.2010р., 15.03.2010р., 01.04.2010р., 06.05.2010р., 17.05.2010р., 19.05.2010р., що підтверджують факт оплати ТОВ "Велес Плюс" за надані послуги ТОВ "С.Дж.Р.Груп".

Суд звертає увагу, що викладені відповідачем в акті перевірки доводи щодо недійсності зазначеного договору між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "С.Дж.Р.Груп" в силу своєї нікчемності з огляду на те, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "С.Дж.Р.Груп" відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що товариство відсутнє за місцем реєстрації, що свідчить про його фіктивну господарську діяльність, до уваги не приймаються виходячи с наступного.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобовязання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобовязання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобовязану сторону певних обовязків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним, зокрема, умисел субєкта господарювання на вчинення такого правочину.

В тексті акту перевірки, заперечень на позовну заяву та пояснень представника відповідача, відсутні будь які докази, які підтверджують викладене в самому акті.

Також, суд звертає увагу, що згідно наявної в матеріалах справи копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "С.Дж.Р.Груп" вбачається, що у ньому не міститься запис про відсутність ТОВ "С.Дж.Р.Груп" за вказаним її місцезнаходженням, що спростовує доводи відповідача про відсутність останнього за його місцезнаходженням.

Суд також не погоджується з викладеними у письмових запереченнях на позов та в акті перевірки твердженнями представника відповідача, згідно з якими, однією з підстав для відмови у задовленні позову є неподання ТОВ "С.Дж.Р.Груп" податкової звітності, оскільки неподання контрагентом звітності до органів податкової служби, тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, відповідачем не надано жодних документів, які б свідчили про порушення кримінальної справи за фактом ухилення ТОВ "С.Дж.Р.Груп" від сплати податків щодо обставин, викладених у запереченнях на позов.

Відповідність форми податкових накладних вимогам чинного законодавства та порядку їх заповнення представником відповідача не спростовувалась, а зазначалось, що фіктивність правочину має наслідком те, що не можуть бути прийняті до уваги податкові накладні, підписані від імені ТОВ "С.Дж.Р.Груп".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вище вказаного договору, укладеного між позивачем та ТОВ "С.Дж.Р.Груп", у позивача наявні документи, складені у відповідності до правил ведення бухгалтерського та податкового обліку, а отже позивач не порушив вимог законодавства при включенні до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачену в складі ціни послуги по Договору № 14 про надання інформаційних (консультаційних) послуг від 30.04.09 р.

Зокрема, позивачем на вимогу суду було надано докази фактичного надання послуг та використання результатів цих послуг в межах господарської діяльності, зокрема, Договір № 21-у від 02.09.2009 р. про надання освітніх послуг, Договір № 28-у від 21.12.2009 р. про надання освітніх послуг.

За таких обставин у позивача не було підстав не включати до податкового кредиту сум податку на додану вартість, нарахованих, сплачених та підтверджених податковими накладними, виписаними у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки наявність податкових накладних, оформлених належним чином, сторонами не спростовувалась (матеріали справи містять Протокол їх виїмки, а тому підтверджують факт неможливості подання їх оригіналів і копій для долучення до матеріалів справи), Договір № 14 від 30.04.2009 р., акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), складених позивачем та його контрагентом, а також відповідачем в акті перевірки не зазначено жодних посилань щодо анулювання свідоцтв платника ПДВ контрагента позивача, судом вбачаються неправомірними посилання та висновки відповідача, викладені в акті перевірки.

Виходячи із приписів пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідачем не надано доказів, в обгрунтування обставин, на які посилався відповідач, як на підстави, які позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Також суд звертає увагу, що оскаржувані податкові-повідомлення-рішення не містять дати їх складання, вказано лише місяць та рік їх прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Плюс" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 00000_2307/0 від січня 2011 року, яким позивачу нараховано податкове зобов"язання з податку на прибуток в розмірі 92 421,25 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 00000_2307/0 від січня 2011 року, яким позивачу нараховано податкове зобов"язання з податку на додану вартість в розмірі 73 936,25 грн.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Плюс" (код ЄДРПОУ 31108530) за рахунок Державного бюджету України

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 29.06.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 05.07.2011 р.

Суддя Ю.Т. Шрамко