Постанова № 17074273, 14.07.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14 липня 2011 р. № 2-а- 7093/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого Судді Архіпової С.В.

при секретарі Воронов М.А.,

за участю: представника позивача Барішевського О.В.,

представника відповідача- Кального О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК "Веста"

до Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі міста Харкова

пропро скасування рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АПК Веста» звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова та просив скасувати податкове повідомлення рішення відповідача № 0000632330 від 06.06.2011р.

В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 380640,00 грн., в тому числі за основним платежем 253760,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 126880,00 грн.

З даним рішенням позивач не погоджується, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує права та законні інтереси позивача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення цілком обґрунтованим та законним. В задоволенні позову просив відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, керуючись наступним.

Так, судом встановлено, що в травні 2011 року фахівцями Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова проведено документальну невиїзну перевірку позивача в частині правомірності нарахування податкового зобовязання та податкового кредиту з податку на додану вартість за січень березень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 1039/23/35072676 від 24.05.2011р., згідно висновків якого встановлено порушення з боку позивача вимог ст., ст. 3,4,7 Закону України «Про податок на додану вартість», вимог ч.1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених норм в момент вчинення правочину, який не спрямований на настання реальних правових наслідків, що ним обумовлені, що призвело, на думку перевіряючих, до заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 253760,17 грн., в тому числі за січень 2010 року 82526,17грн., за березень 2010 року 171234,00 грн.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000632330 від 06.06.2011р., згідно якого позивачу визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 380640,00 грн.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що доходячи висновку про порушення позивачем вимог Цивільного кодексу України щодо недодержання його вимог в момент вчинення правочинів з контрагентом позивача ФОП ОСОБА_2, які не спрямовані на настання реальних правових наслідків, а також висновку про неправомірність формування податкового кредиту за такими правочинами, відповідач взяв до уваги, що між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_2 в січні 2010 року укладено господарсько-правовий договір поставки № 01/01-10 від 01.01.2010р., згідно якого ФОП ОСОБА_2 зобовязувався поставити на користь позивача продукцію (пшеницю, кукурудзу, соєву олію та ячмінь).

При цьому ФОП ОСОБА_2 знаходиться на обліку як платник податків в ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, якою встановлено безпідставне формування ФОП ОСОБА_2 податкових зобовязань з ПДВ по операціях з продажу товарів (робіт, послуг) в сумі 3129824,97 грн., в тому числі за грудень 2009 року 686577,18 грн., січень 2010 року 414041,10 грн., лютий 2010 року 1234104,01 грн., березень 2010 року 795102,68 грн.

Згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за грудень 2009 року, січень-березень 2010 року податковим органом встановлено, що серед основних покупців ФОП ОСОБА_2 в зазначеному періоді є позивач. В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведення операцій та надання послуг податковим органом встановлено, що у ФОП ОСОБА_2 відсутня відповідна матеріально-технічна база для здійснення господарської діяльності, зокрема відсутні працівники, будь-які автотранспорті засоби для доставки товарів, складські приміщення, що робить неможливим виконання ним угод, укладених з контрагентами, в тому числі з позивачем.

На підставі аналізу зібраної інформації та враховуючи акт перевірки ФОП ОСОБА_2, складений фахівцями ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова, відповідачем зроблено висновок що визнання угод, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_2 нікчемними та такими, що свідчать про відсутність правових підстав для формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів, а наявність у позивача податкових накладних, на думку відповідача, не є вичерпною та достатньою підставою для визначення правильності формування податкового кредиту.

Проте суд з такою позицією відповідача не погоджується та зазначає, що згідно досліджених в судовому засіданні матеріалів справи встановлено наявність у позивача Свідоцтва платника ПДВ від 04.07.2007р. № 100263301.

Також судом встановлено, що 01.01.2010р. між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 01/01-10, згідно якого позивачем придбано товар (пшеницю, кукурудзу, соєву олію та ячмінь), висновок про нікчемність якого зроблено відповідачем.

Матеріали справи містять копії податкових накладних, виданих ФОП ОСОБА_2 та належним чином оформлених, які є необхідною умовою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та наявність яких сторонами у справі не заперечується. Крім того, судом досліджено копії накладних на отримання товару, згідно яких встановлено, що товар, придбаний позивачем у ФОП ОСОБА_2 фактично отримано. Товар згідно укладеного договору передавався від ФОП ОСОБА_2 до позивача на комбікормовому заводі ТОВ «ЕВК «Агросвіт» та млині ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» Держкомітету України з державного матеріального резерву на підставі договору на виробництво комбікормів № 3-07 від 01.09.2009р., укладеного з ТОВ «ЕВК «Агросвіт» та договорів про надання послуг з давальницької сировини на млині № 363 від 27.07.2009р., № 119 від 04.02.2010р., укладених з ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів». На підтвердження факту передачі товару позивачем до суду надано копії первинних документів передаточних накладних та акту здачі приймання робіт (надання послуг) № ГКЗ00000001 від 31.01.2010р. Первинними документами, які свідчать про передачу пшениці на млині ДП «Новопокровський комбінат хлібопродуктів» є також передаточні накладні та акт виконаних робіт, копії яких долучено до матеріалів справи.

Зазначені докази спростовують висновки відповідача про фіктивність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом ФОП ОСОБА_2, оскільки вказують на реальне придбання товару згідно укладеного договору, перерахування коштів як оплати за нього та використання товару у власній господарській діяльності.

Суд відзначає, що з досліджених в судовому засіданні копій податкових накладних, , товарно-транспортних накладних, витратних накладних встановлено, що товар, придбаний позивачем у ФОП ОСОБА_2 ним сплачено у повному обсязі, фактично отримано, використано у власній господарській діяльності, а податкові накладні, видані позивачу в звязку з придбанням товару оформлено належним чином. У період з 01.01.2010р. по 10.02.2010р. ФОП ОСОБА_2 був зареєстрований та знаходився на обліку як платник податку на додану вартість, про що мав відповідне свідоцтво. Підстав для сумнівів у їх достовірності не виявлено.

В звязку із встановленими обставинами справи суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні купівлі-продажу товарів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.

Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання оскаржуваним в даній справі податковим повідомленням-рішенням, знаходяться поза межами вимог п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що був чинним на момент . Інші норми даного Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагента ФОП ОСОБА_2 належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладеної угоди. Вказана продукція оплачена позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.

Такими чином, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Закон України «Про податок на додану вартість» не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету.

Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України).

Закон України «Про податок на додану вартість», що мав чинність на час виникнення та реалізації спірних відносин, не встановлював обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

В звязку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та не підтверджується матеріалами справи.

Суд звертає увагу, що посилання відповідача на наявність акту про перевірку податковим органом контрагенту позивача, згідно якого встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України, не підкріплено відповідним рішенням про це податкового органу, оскільки відповідачем до суду не подано рішення податкового органу, прийнятого за результатами згаданого акту перевірки та не наведено доказів їх існування.

Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують.

Натомість позивачем до суду надано докази на підтвердження реальності виконання угоди між ним та ФОП ОСОБА_2, які іншими матеріалами справи не спростовано.

Суд зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Так, відповідачем в даній справі суду не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах ФОП ОСОБА_2

За таких обставин висновок відповідача про наявність порушень вимог ст., ст. 3,4, 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суд вважає необґрунтованим.

Будь-яке рішення чи дії субєкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні обєктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення субєкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в звязку з чим воно підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, Закону України «Про податок на додану вартість» та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Веста» до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова № 0000632330 від 06.06.2011р.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АПК Веста» (ЄДРПОУ 35072676, 61115, м. Харків, вул. Сімнадцятого Партзїзду б.12) сплачене державне мито в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 15 липня 2011 року.

Головуючий Суддя С.В. Архіпова