Постанова № 17074087, 13.07.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/5408/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Головка А.Б.,

при секретарі Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Савічева О.О.,

представників відповідача - Мурич Л.О., Сухомлин Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2011 року Публічне акціонерне товариство "Кременчукгаз" (далі - позивач, ПАТ "Кременчукгаз")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ)про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 19.01.2011 року № 0007302301/1/65 та № 0007312301/1/66.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначав, що вважає неправомірними висновки перевіряючих про завищення валових витрат та податкового кредиту, а спірні податкові повідомлення-рішення - необґрунтованими і протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, а відтак підлягають скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 05.11.2010 року № 0007302301/0/3624, № 0007312301/0/3625, від 19.01.2011 року № 0007302301/1/65 та № 0007312301/1/66.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували. У письмових запереченнях відповідач посилався на те, що в ході проведення перевірки позивача встановлено порушення вимог підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1008 949 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 1063 914 грн. Дані порушення перевіряючі повязують із відсутністю відповідних первинних документів бухгалтерського обліку та податкової звітності, що засвідчують фактичне виконання господарських операцій між позивачем і його контрагентами.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ПАТ «Кременчукгаз», ідентифікаційний код 03351734, є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 26.12.1991 року та взято на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ.

У період з 05.07.2010 року по 12.08.2010 року державними податковими ревізорами - інспекторами Кременчуцької ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Кременчукгаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 25.10.2010 року № 5661/23-209/03351734, у якому зафіксовано порушення, зокрема, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток у загальному розмірі 1008 949 грн.; підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 1063 914 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 05.11.2010 року № 0007302301/0/3624, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток на загальну суму 1 313 141 грн. 20 коп., в тому числі: 1 008 949 грн. основний платіж, 304 192 грн. 20 коп. - штрафна санкція; № 0007312301/0/3625, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 1 595 871 грн., в тому числі: 1063 914 грн. - основний платіж, 531 957 грн. - штрафна санкція.

Вказані рішення оскаржено позивачем у адміністративному порядку до Кременчуцької ОДПІ. Рішенням про результати розгляду первинної скарги № 1065/10/25-010 від 12.01.2011 року Кременчуцькою ОДПІ скарга позивача залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення - без змін.

19.01.2011 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомленнярішення № 0007302301/1/65 та № 0007312301/1/66, які оскаржено позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Полтавській області та Державної податкової адміністрації України.

Рішенням Державної податкової адміністрації у Полтавській області про результати розгляду повторної скарги від 24.03.2011 року № 676/10/25-016 та рішенням Державної податкової адміністрації України від 02.06.2011 року № 10189/6/25-0115, податкові повідомленнярішення залишені без змін, а скарга позивача без задоволення.

Позивач не погодився із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.

Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд виходить із наступного.

Із акта перевірки вбачається, що висновок про порушення позивачем вимогпідпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ґрунтується на тому, що позивачемза період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року віднесено до складу валових витрат суми за придбаний товар від постачальника ПП «Херсонський завод пластикових виробів», в сумі 4004125 грн. (за 1 квартал 2010 року - 4004125 грн.), від ПП «РКС Теплотрейд» в розмірі 20617 грн. (за 3 квартал 2009 року - 16200 грн., за 4 квартал 2009 року 4417 грн.), суми за послуги по ремонту лічильників наданих ДП Завод «Генератор» в сумі 11055 грн. (за 2 квартал 2009 року - 1 434 грн., за 3 квартал 2009 року 9 557 грн., за 4 квартал 2009 року 64 грн.).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пунктом 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, щодо складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В підпункті 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону визначено, щоне належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПП «Херсонський завод пластикових виробів» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 17.02.2010 року № 71.

За умовами даного договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар згідно Специфікацій, які з моменту їх підписання сторонами являтимуться невідємними частинами Договору, а Покупець зобовязується прийняти вказаний у Специфікаціях товар і оплатити його на умовах даного Договору. Найменування товару, його кількість та якість, ціна товару за одиницю погоджується і фіксується у Специфікаціях. Поставка Товару здійснюється на умовах ЕХW (в редакції ІНКОТЕРМС-2000) склад Продавця м. Херсон. Згідно додаткової угоди від 18.02.2010 року до Договору купівлі-продажу від 17.02.2010 року № 71 поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (в редакції ІНКОТЕРМС - 2000) франко-склад: ПП «Балан Олексій Миколайович» м. Херсон вул. Нафтовиків, 131 Л.

На виконання умов зазначеного вище договору Продавцем виписано позивачу податкові накладні № 21 від 25.02.2010 року, № 30 від 30.03.2010 року та видаткові накладні № 25 від 25.02.2010 року, № 30 від 30.03.2010 року, складено акти прийому передачі товару (насіння гарбузового продовольчого, проса, горіхів волоських чищених) за кількістю та якістю.

Розрахунок за придбаний товар здійснювався у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП «Херсонський завод пластикових виробів», згідно платіжних доручень.

Зазначені витрати включені позивачем як суми валових витрат до податкової звітності з податку на прибуток за відповідний період.

В ході судового розгляду встановлено, що зберігання товару здійснювалося в орендованому складському приміщенні за адресою: вул. Нафтовиків, 131 Л, м. Херсон (договір оренди із ПП ОСОБА_4 від 18.02.2010 року № 18-02/2010/1928-10-26-4, акти приймання передачі складського приміщення від 18.02.2010 року, акти надання послуг від 01.04.2010 року № 1 та від 19.04.2010 року № 2 про оренду складського приміщення), тому ПАТ "Кременчукгаз" отримувало товарно-матеріальні цінності безпосередньо за місцем його зберігання і не несло ніяких витрат по транспортуванню.

Матеріалами справи підтверджено, що у подальшому позивач використовував придбаний у ПП «Херсонський завод пластикових виробів» товар у своїй господарській діяльності, а саме: для реалізації ПП «Біа Плюс», а також для експорту за зовнішньоекономічними контрактами, що підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними.

У червні - липні 2009 року позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини із ПП «РКС-Теплотрейд» щодо придбання позивачем брізолу та труби водогазопровідної, на виконання яких ПП «РКС» Теплотрейд» виписано видаткові та податкові накладні від 26.06.2009 року за № 26/06-3 на загальну суму 19 440 грн., в т.ч. ПДВ 3 240 грн., від 21.07.2009 року за № 21/07-5 на загальну суму 5 300 грн., в т.ч. ПДВ - 883 грн. 33 коп., оплата проводилася позивачем у безготівковій формі на рахунок ПП «РКС Теплотрейд».

Позивачем віднесено до валових витрат від ПП «РКС Теплотрейд» суму 20617 грн. - за 3 квартал 2009 року - 16200 грн., за 4 квартал 2009 року 4417 грн.

Також до складу валових витрат за 2-4 квартали 2009 року позивачем віднесено витрати на суму 11055 грн. за послуги по ремонту лічильників, наданих ДП Завод «Генератор».

ДП Завод «Генератор» виписано позивачу податкові накладні, накладні та рахунки, оплата за отримані послуги здійснювалася у безготівковій формі на рахунок ДП Завод «Генератор».

Таким чином, суд дійшов до висновку, що понесені позивачем валові витрати підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

Враховуючи частину 2 статті71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт наявності порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність віднесення до складу валових витрат суми за придбаний товар та отримані послуги в розмірі 4 035 797,00 грн.

Із акту перевірки суд вбачає, що до складу податкового кредиту позивача за відповідний період включено суми податку на додану вартість по взаємовідносинах із ПП «Херсонський завод пластикових виробів» - 800825 грн. (лютий 2010 року 499620 грн., березень 2010 року 301205 грн.), із ПП «РКС Теплотрейд» - 5496 грн. (червень 2009 року 3240 грн., липень 2009 року 2256 грн.), із ДП Завод «Генератор» - 2651 грн. (квітень 2009 року 287 грн., липень 2009 року 607 грн., вересень 2009 року 1304 грн., жовтень 2009 року 13 грн., лютий 2010 року 120 грн., березень 2010 року - 320 грн.), із ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» - 251395 грн. (листопад 2009 року - 230829 грн., грудень 2009 року - 20566 грн.), а також за серпень, вересень 2009 року на загальну суму 284587 грн. та за жовтень 2010 року у сумі 281040 грн. по уточнених розрахунках.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6).

При цьому підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платникаподатку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів(робіт,послуг),датавиписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу вказаних вище норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Як встановлено судом вище, ПП «Херсонський завод пластикових виробів», ПП «РКС Теплотрейд», ДП Завод “Генератор” виписано позивачу податкові накладні, порушень у їх оформленні не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Фактичне отримання позивачем товарів та послуг підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи.

Судом встановлено, що між ВАТ «Кременчукгаз» та ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» укладено договори поставки природного газу від 12.06.2009 року № 06/09-438 та від 12.06.2009 року № 06/09-497-Р.

Згідно умов зазначених договорів ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» - Постачальник, передає ВАТ «Кременчукгаз» - Покупцю, в 2009році у власність природний газ з ресурсу 4 кварталу 2006 року для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат.

На виконання умов даних угод ДК «Газ України» виписано позивачу податкові накладні, складено акти прийому-передачі газу, про що зазначено у акті перевірки.

Сума податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено в реєстрі отриманих податкових накладних та у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Позивачем надано уточнені розрахунки за серпень 2009 року (вх. № 149710 від 24.11.2009 року), яким збільшено податковий кредит серпня 2009 року на 138 119 грн. та за вересень 2009 року (вх. № 149707 від 24.11.2009 року), яким збільшено податковий кредит вересня 2009 року на 146290 грн., за вересень 2009 року (вх. № 154944 від 24.12.2009р.), яким збільшено податковий кредит вересня 2009 року на 179 грн.

Податковий кредит на зазначені суми підтверджений податковими накладними, порушень у їх оформленні не встановлено.

Суд також зазначає, що згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 9.8 статті 9 вказаного Закону реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Із матеріалів справи вбачається, що на час здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ПП «Херсонський завод пластикових виробів», ПП «РКС Теплотрейд», ДП Завод “Генератор”, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які на момент виникнення спірних відносин не були анульовані.

Таким чином, оскільки позивач та його контрагенти на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту на підставі виписаних ПП «Херсонський завод пластикових виробів», ПП «РКС Теплотрейд», ДП Завод “Генератор”, ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» належно оформлених податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, є правомірним та таким, що ґрунтується на вимогах Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних стравах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень - рішень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протипраними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 05.11.2010 року № 0007302301/0/3624, № 0007312301/0/3625, від 19.01.2011 року № 0007302301/1/65 та № 0007312301/1/66.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Кременчукгаз" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 15 липня 2011 року.

СуддяА.Б. Головко