Постанова № 17073712, 08.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 червня 2011 року Справа № 2а-3350/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Щипачової Г.Є.

при секретарі судового засіданняЛихоліт Ю.С.

за участю представників

позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 06.04.2011р.

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №2 від 04.01.2011р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стахпроммаш» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000202301/0 від 28.03.2011 року,-

В С Т А Н О В И В:

19 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Стахпроммаш» з адміністративним позовом до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000202301/0 від 28.03.2011 року.

У позовній заяві позивач просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.03.2011 року №0000202301/0 щодо визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Стахпроммаш» загальної суми податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість 124 954 грн., у тому числі за основним платежем 124 953 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначив, що на підставі акту №97/23-33449862 від 25.03.2011 року податковим повідомлення-рішенням від 28.03.2011 року №0000202301/0 ТОВ «Стахпроммаш» неправомірно визначено податкове зобовязання у розмірі 124954 грн., визнавши нікчемними договори з ТОВ «Укрмашінструмент-2010» на підставі ч.5 ст.203, ч.1.2 ст.215, ст.216 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що в порушення п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, яке викладене в акті №97/23-33449862 від 25.03.2011 року з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Укрмашінструмент-2010», ТОВ «Стахпроммаш» безпідставно завищив суму податкового кредиту на суму ПДВ у січні 2011 року у розмірі 124953, 00 грн.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обовязок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Стахпроммаш» (далі ТОВ «Стахпроммаш») зареєстровано Виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області 25.05.2005 року (а.с. 11). Згідно довідки ЄДРПОУ №44454 підприємство значиться в реєстрі підприємств та організацій України, знаходиться на обліку в Стахановськой ОДПІ (а.с.13) та має Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №16189812 (а.с. 14).

25.03.2011 року завідувачем сектору перевірок ризикових операцій відділу податкового контролю юридичних осіб Єршовою О.Ю. Стахановської ОДПІ, на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79 ст.79 Податкового кодексу України була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Стахпроммаш» з питання правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ПП «Укрмашінструмент-2010» код за ЄДРПОУ 37235184, за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, за результатами якої складений акт №97/23-33449862 від 25.03.2011 року.

У пункті 2 акту №97/23-33449862 від 25.03.2011 року зазначено, що ТОВ «Стахпроммаш» для проведення перевірки своєчасності відображення в обліку та звітності операцій по господарських відносинах з ТОВ «Укрмашінструмент-2010» були надані первинні документи: податкові накладні, реєстр отриманих та виданих податкових накладних за перевіряємий період, квитанції, які підтверджують сплату, згідно яких підтверджено взаємовідносини між ТОВ «Стахпроммаш» та ТОВ «Укрмашінструмент-2010».

У ході перевірки з використанням Системи автоматизованого співставлення в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що підприємство ТОВ «Укрмашінструмент-2010» не володіло основними засобами, не мало транспортних засобів, достатньої кількості особового складу працівників, не володіло адміністративно-технічними можливостями щодо здійснення господарської діяльності. Тобто, задіяно в ланцюгу безтоварних операцій, а саме: постачальник ТОВ «Укрмашінструмент-2010» - ТОВ «Дісс» м.Харків, який не звітує з жовтня 2010 року. За результатами перевірки між ТОВ «Стахпроммаш» та ТОВ «Укрмашінструмент-2010» згідно ч.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, ст.216 ЦК України встановлено нікчемність правочинів. Відповідач вважає, що операції між ТОВ «Стахпроммаш» та ТОВ «Укрмашінструмент-2010» не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Стахпроммаш» з ТОВ «Укрмашінструмент-2010» є виключно чи переважно формування податкового кредиту для інших субєктів підприємницької діяльності.

Таким чином на порушення п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України:

«Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

ТОВ «Стахпроммаш» сформував податковий кредит з податку на додану вартість у січні 2011 року від постачальника ТОВ «Укрмашінструмент-2010» і як слідство безпідставно завищив суму податкового кредиту на суму ПДВ в січні 2011 року в сумі 124953, 00 грн. та суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 124953,00 грн.

Згідно висновків акту №97/23-33449862 від 25.03.2011 року невиїзною документальною перевіркою встановлено порушення:

1) ч.5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Стахпроммаш» при придбанні та продажу товарів (послуг).

2) п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. №2755-VІ, внаслідок чого ТОВ «Стахпроммаш» завищено суму податкового кредиту на суму ПДВ у січні 2011 року в сумі 124953,00 грн. та суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 124953, 00 грн.

Стаханівською ОДПІ Луганської області податковим повідомленням-рішенням форми «Р» від 28.03.2011№0000202301/0 за встановлені порушення, викладені в акті перевірки від 25.03.2011 № 00097/2301/33449862, збільшено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість 124 954 грн., у тому числі за основним платежем 124 953 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн.

Отже, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що цивільне законодавство України ґрунтується на визнанні за субєктом цивільного права можливості укладати договори (чи утриматися від укладення договору) та визначати їх зміст за власним розсудом відповідно досягнутої з контрагентом домовленості, тобто свобода договору, яка закріплена у п.3 ст.3 Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог чинного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Це означає, що: по-перше свобода договору передбачає свободу в укладанні договору, недопустимість примушення відносно вступу у договірні відносини; по-друге свобода договору передбачає можливість свобідного вибору особою, що бажає заключити договір, майбутнього контрагента; по-третє свобода договору включає можливість сторін свободно визначати характер (вид, тип) договору, який вони уклали.

Дослідивши у судовому засіданні договори №401-11 від 04.01.2011 року, №12/11 від 12.01.2011року суд встановив, що за своїм змістом договір №401-11 від 04.01.2011 року передбачає виконання сторонами обовязків, а саме: між ТОВ «Укрмашінструмент-2010» (Виконавець) в особі директора Чивиленко І.В. з одної сторони та ТОВ «Стахпроммаш» (Замовник) в особі директора Хайновського С.М. з іншої сторони укладений договір, предметом якого згідно п.1.1. є виконання Виконавцем робіт по механічній обробці деталей, а Замовник зобовязується прийняти та сплатити роботи на умовах договору.

За договором №12/11від 12.01.2011 року ТОВ «Укрмашінструмент-2010» (Продавець) в особі директора Чивиленко І.В. з одної сторони та ТОВ «Стахпроммаш» (Покупець) в особі директора Хайновського С.М. з іншої сторони уклали договір про Продавець згідно п.1.1. відпускає, а покупець приймає та оплачує станок токарно-вінторезний РТ-5891 у кількості 1 (одна) шт., на умовах Договору.

Згідно п.1.3 договору, відвантаження товару здійснюється шляхом самовивозу. За п.2.1 отриманий станок оплачується по безготівковому рахунку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Зміст зазначених договорів становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними умови, які є обовязковими, визначені відповідно до актів цивільного законодавства, що цілком відповідає приписам ст.628 ЦК України.

Суд вважає, що загальні положення про купівлю-продаж, які визначені ч.2 ст.689 ЦК України і встановлюють для покупця обовязок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться і необхідні з його боку для забезпечення передавання та одержання товару, цілком виконані, що підтверджується матеріалами справи, а саме:

-платіжними дорученнями, якими на виконання договорів перераховані грошові кошти в оплату товару та отриманих послуг, а саме: №407 від 08.02.2011 року в сумі 150000 грн; №408 від 10.02.2011 року в сумі 147000 грн; №409 від 14.02.2011 року в сумі 147000 грн; №410 від 15.02.2011 року в сумі 140000 грн.; №412 від 17.02.2011 року в сумі 165720 грн.;

-расходною накладною №РН-14011 від 14 січня 2011р.на товар станок токарно-вінторізний РТ -5891;

-рахунком фактурою №СФ-14011 від 14 січня 2011р. на товар станок токарно-вінторізний РТ -5891;

-актом виконаних робіт від 21 січня 2011 року про надання послуг;

- податковою накладною №21013 від 21.01.2011р.;

-актом виконаних робіт від 14 січня 2011 року про надання послуг;

-податковою накладною №14011 від 14.01.2011 року.

Відповідно до статей 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Представник відповідача у судовому засіданні не навів доказів на підтвердження висновку, у чому саме полягає протиправний характер договорів, укладених між підприємствами та порушення інтересів держави і суспільства, та чим саме порушено публічний порядок.

Враховуючи досліджені у судовому засіданні докази суд вважає, що відповідач безпідставно посилається на те, що перевіркою ТОВ «Стахпроммаш» встановлено відсутність взаємовідносин з ТОВ «Укрмашінструмент» за період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, що свідчить, на думку відповідача, про укладення угоди без мети настання реальних наслідків.

Проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «Стахпроммаш» з питання правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Укрмашінструмент-2010» за січень 2011 року у такому обсязі та на підставах таких документів, що зазначені в акті, які фактично не дозволяють зробити висновок про нікчемність правочинів і не може бути допустимим доказом обставин, на які посилається відповідач. Згідно ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідач не обґрунтував належність акту, як конкретного доказу, для підтвердження обставин нікчемності правочинів, на які посилається.

Тому, відповідач необґрунтовано посилається на ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно якої визнання судом недійсним правочину, який учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не вимагається, оскільки позивачем не проаналізовано положення ст.203 ЦК України, згідно якої підставою для визнання правочину недійсним є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. І тільки вказана суперечність відповідно до ст.215 ЦК України є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідач помилково трактує ч. 2 ст.215 ЦК України, яка передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і що у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а отже саме за таких обставин податковий орган має право визнати правочин недійсним.

За приписами ж ст. 215 ЦК України нікчемність правочину дозволяє сторонам, які уклали договір, без звернення до суду відмовитися від виконання правочину, а також без жодного доведення його недійсності вимагати від суду примусового вживання правових наслідків нікчемності правочину від іншої сторони.

Відповідачем не враховано також те, що за загальним правилом ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між яким полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст.236 ЦК України.

Господарський кодекс України зазначеного поділу не передбачає, а фактично розглядає як оспорювані (ч.1 ст.207 ГКУ) всі ті зобовязання, які виникають з правочинів, які за приписами Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обствин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

З огляду на викладене відповідач не довів у судовому засіданні на чому грунтується його висновок щодо протиправності договорів укладених ТОВ «Укрмашінструмент-2010» з ТОВ «Стахпроммаш».

Визнаючи правочин нікчемним, відповідач посилається на ст.228 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Але відповідач не довів у судовому засіданні, чим саме укладені правочини порушують публічний порядок, яким чином вони були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, або незаконне заволодіння ним.

Суд вважає, що можливі порушення у веденні податкового та бухгалтерського обліку контрагентами у ланцюгу постачання товару: ТОВ «Укрмашінструмент-2010», ТОВ «Дісс» не є підставою юридичної відповідальності ТОВ «Стахпроммаш» і не можуть впливати на законність правочинів між ТОВ «Стахпроммаш» та ТОВ «Укрмашінструмент-2010» за наявності обставин і доказів, що встановлені у судовому засіданні при розгляді даного позову.

Відповідачем не доведено, що цивільна правоздатність та дієздатність ТОВ «Стахпроммаш», ТОВ «Укрмашінструмент-2010» на час укладання договорів №401-11 від 04.01.2011року, №12/11 від 12.01.2011 року була обмежена рішенням будь-якого суду, чи підприємства не були зареєстровані у встановленому чинним законодавством порядку. Відповідачем в порядку, передбаченому чинним законодавством не надано суду судових рішень про визнання недійсними установчих документів цього постачальника на час укладання зазначеного договору, чи будь-якого іншого рішення суду або іншого органу, до компетенції якого віднесено встановлення таких фактів. Відповідачем не доведено, що перевіркою ТОВ «Стахпроммаш» встановлено відсутність надання послуг та отримання товару - станка від ТОВ «Укрмашінструмент-2010», а за таких підстав висновок відповідача про укладення платником податків вищезазначених договорів без мети настання реальних наслідків є неправомірним.

Суд установив, що ТОВ «Укрмашінструмент-2010» на час укладання договорів №401-11 від 04.01.2011 року, №12/11 від 12.01.2011 року було зареєстровано платником податку на додану вартість в Ленінській МДПІ у м.Луганську, йому було присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість на момент складання податкових накладних, виданих на виконання зобовязань за зазначеними договорами у період з 01.01.2011 року по 31.01.2011 року, що не заперечується й відповідачем, та певні господарські операції фактично відбулися за тим змістом, який відображений в укладених позивачем договорах і відображені в первинних бухгалтерських і податкових документах, а також аналітичних документах бухгалтерії позивача.

Вищевказані документи були надані позивачем відповідачу при здійсненні останнім документальної невиїзної перевірки позивача.

Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що, відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обовязкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За таких підстав, суд вважає, що взаємовідносини ТОВ «Стахпроммаш» та ТОВ «Укрмашінструмент-2010» документально підтверджені.

Представником Стахановської ОДПІ Луганської області не доведено суду правомірності прийнятого рішення-повідомлення від 28.03.2011 року №0000202301/0, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 08 червня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 14 червня 2011 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Стахпроммаш» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000202301/0 від 28.03.2011 року - задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області №0000202301/0 від 28.03.2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стахпроммаш» (місцезнаходження: 94000, Луганська область, м. Стаханов, вул. Короленко, б. 11, к. 1, код за ЄДРПОУ 33449862) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 14 червня 2011 року.

СуддяГ.Є. Щипачова