Постанова № 17073491, 12.05.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 року 9081/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р. при секретарі судового засідання - Талалакіну С.М., за участю представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармако»

до Київської обласної митниці

за участю Прокуратури Київської області

про скасування податкового повідомлення форми «Р»№35 від 12.08.2010 р. Київської обласної митниці, -

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фармако» звернулось до суду з позовом до Київської обласної митниці та просить скасувати податкове повідомлення форми «Р» №35 від 12.08.2010 р.

Ухвалою від 05.11.2010 р. Київський окружний адміністративний суд відкрив провадження по даній справі.

12.01.2011 р. Прокуратура Київської області вступила у розгляд даної справи на підставі ст.60 КАС України.

У обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що 01.12.2009 р. ТОВ «Фармако», згідно ВМД №125000001/9/117437 від 01.12.2009 р. ввезено на митну територію України лікарські засоби «Йодомарин® 100» та «Йодомарин® 200» за кодом УКТ ЗЕД 30049001100, згідно якого Законом України «Про митний тариф України» від 05.04.2001 р. №2371-ІІІ (далі Закон №2371-ІІІ) встановлено ставку ввізного мита 0% від митної вартості товару.

Вказує, що відповідачем було проведено камеральну перевірку дотримання ТОВ «Фармако» вимог законодавства України з питань митної справи при оформленні товарів за ВМД №125000001/9/117437 від 01.12.2009 р., на підставі якої відповідачем було винесено податкове повідомлення форми «Р» №35від 12.08.2010 р.

Зазначає, що ТОВ «Фармако» не було відмовлено в митному оформленні препаратів «Йодомарин® 100» та «Йодомраин® 200», не ставилось питання про визначення іншого коду товару та не існує рішення Відділу номенклатури про визначення іншого коду. Підставою для нарахування відповідачем податкового зобовязання у розмірі 8% ввізного мита ТОВ «Фармако», як зазначено в акті камеральної перевірки, стали додаткова примітка 1 до групи 30 УКТЗЕД, п.3 Додаткових загальних положень Пояснень до групи 30, затвердженої Наказом ДМСУ від 31.01.2004 р. №68, п. 1.6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, згідно яких встановлено, що дані товари ТОВ «Фармако» потрібно було класифікувати за кодом товару 2106909200. Проте підстав, на основі яких відповідачем до лікарських засобів «Йодомарин® 100» та «Йодомарин® 200», застосовано товарну позицію «харчові продукти без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю або з вмістом менш як 1,5% молочних жирів, менш як 5% мас.% цукрози чи ізоглюкози, менш як 5% глюкози або крохмалю» не викладено.

Вказує, що свою позицію відповідач пояснює в акті камеральної перевірки лише тим, що внесення лікарського засобу до Фармакопеї або до Державного реєстру лікарських засобів не є вирішальним чинником, якщо йдеться про його класифікацію згідно УКТЗЕД. Вважає, що таке твердження суперечить чинному законодавству.

Зазначає, що, готові лікарські засоби, що мають реєстраційне посвідчення, видане МОЗ України або уповноваженим ним органом, повинні трактуватись і оформлюватись митними органами при ввезенні на територію України як лікарські засоби (ліки) для терапевтичного або профілактичного застосування у дозованому вигляді або розфасовані для роздрібної торгівлі за кодом УКТЗЕД 3004, оскільки повністю їй відповідають. Додаткова примітка 1 до групи 30 УКТЗЕД, п.3 Додаткових загальних положень Пояснень до групи 30, затвердженої Наказом ДМСУ від 31.01.2004 р. №68 зі змінами та доповненнями внесеними Наказом ДМСУ від 28.11.2007 р. №1006 є такими, що суперечать діючому законодавству України щодо обігу лікарських засобів та не можуть бути застосовані до них.

Вважає, що застосування відповідачем до лікарських засобів «Йодомарин® 100» та «Йодомарин® 200» коду УКТЗЕД 2106 є недопустимим та таким, що суперечить нормам діючого законодавства тому відповідно не має правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення та донарахування податкового зобов'язання.

У судових засіданнях представник позивача підтвердив обставини, викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач Київська обласна митниця проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні. У обґрунтування своєї позиції вказує, що за ВМД від 01.12.2009 р. №125000001/9/117437 здійснено митне оформлення товарів «Йодомарин®, 100, табл. по 100 мкг №100 у флаконі №1», «Йодомарин®, 200, табл. по 200 мкг. №50 (25x2) у блістерах» за кодом товару 3004901100. Законом №2371-ІІІ на товар, який класифікується за кодом УКТ ЗЕД 3004901100, встановлено ставку ввізного мита 0% митної вартості товару.

Пояснює, що згідно додаткової примітки 1 до групи 30 Пояснень до УКТЗЕД, п.3 Додаткових загальних положень Пояснень до групи 30 по кількості діючої речовини не задовольняються вимоги щодо класифікації в товарній позиції 3004 УКТЗЕД. Відповідно до 1,6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД дані товари класифікуються за кодом товару 2106909200. Законом №2371-ІІІ на товар, який класифікується за кодом УКТЗЕД 2106909200, встановлено ставку ввізного мита 8 % митної вартості товару.

Зазначає, що зміна коду вплинула на рівень митної вартості товару. На момент митного оформлення митна вартість (згідно цінової бази Держмитслужби України) «Йодомарин®, 100, табл. по 100 мкг № 100 у флаконі № 1», «Йодомарин®, 200, табл. по 200мкг № 50 (25x2) у блістерах» за кодом УКТЗЕД 2106909200 становила 91,34 євро/кг. Це спричинило заниження податкового зобов'язання по сплаті ввізного мита на суму 3849,46 грн.

Зазначає, що відповідно до «Поясненень до УКТЗЕД», за кодом товарної групи 30 у законодавстві Європейських Співтовариств (Європейського Союзу) або в національному законодавстві країн - членів ЄС опис продукту як лікарського засобу (крім такого, що конкретно стосується класифікації в Комбінованій номенклатурі), не є вирішальним чинником, якщо йдеться про його класифікацію в цій групі.

Вітаміни або мінеральні препарати є препаратами на основі вітамінів товарної позиції 2936, на основі мінералів, в тому числі мікроелементів, або їх сумішей. Вони використовуються для лікування або профілактики захворювань, нездужань або їхніх симптомів. Такі препарати мають високий вміст вітамінів або мінералів, як правило, щонайменш у три рази більше, ніж рекомендовано середньодобовою нормою вживання. Середньодобова норма споживання йоду становить 150 мкг.

Митне оформлення товарів «Йодомарин®, 100, табл. по 100 мкг №100 у флаконі №1», «Йодомарин®, 200, табл. по 200мкг № 50 (25x2) у блістерах» здійснювалось у значно меншій дозі ніж зазначено вище.

Пояснює, що внаслідок надходження відповідної офіційної позиції Державної митної служби України (Лист Державної митної служби від 06.05.2010 р. №11/2-10.16/4217-ЕП) керуючись підпунктом в) п.4.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» Київською обласною митницею було видано наказ від 02.07.2010 №367 р. «Про проведення камеральної перевірки». В результаті проведення якої було виявлено, що під час здійснення митного оформлення відповідних товарів були допущені арифметичні та методологічні помилки у поданій платником податків податкових декларацій, тому за результатом проведеної перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення.

Стверджує, що оскільки позивачем не було в судовому порядку оскаржено правомірність прийняття наказу Київської обласної митниці «Про проведення камеральної перевірки» як акту на підставі якого були видане податкове повідомлення, тому воно не може бути скасоване.

У судових засіданнях представники відповідача також заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні.

Прокуратура Київської області письмових пояснень по суті позову суду не надала, однак у судових засіданнях представники прокуратури проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фармако» зареєстроване державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області як юридична особа 06.05.1997 р., номер запису про включення відомостей про юридичну особу до Єдиного державного реєстру №13391200000001589 (копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 088387).

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Київській області серії АА № 165156 та статуту ТОВ «Фармако», затвердженого протоколом зборів від 25.01.2006 р. №6, зареєстрованого державним реєстратором Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області 20.02.2006 за № 13391050002001589 позивач здійснює господарську діяльність, пов`язану, зокрема, з оптовою та роздрібною торгівлею фармацевтичними товарами.

Судом встановлено, що ТОВ «Фармако» є імпортером лікарських засобів, зокрема, препаратів «Йодомарин® 100» та «Йодомарин® 200», виробник «Berlin Chemie AG» (Мenarini Group), Німеччина.

З 05.07.2010 р. по 16.07.2010 р. посадовими особами відповідача, на підставі наказу Київської регіональної митниці від 02.07.2010 р. №367 проведено камеральну перевірку дотримання ТОВ «Фармако» вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів за ВМД №125000001/9/117437 від 01.12.2009 р., за результатами якої складено акт від 26.07.2010 р. № к2/10/10/125000000/20037376 (далі Акт перевірки).

Під час перевірки митним органом виявлено, що позивачем за ВМД від 01.12.2009 р. №125000001/9/117437 здійснено митне оформлення товарів: «Йодомарин®, 100, табл. по 100 мкг №100 у флаконі №1», «Йодомарин®, 200, табл. по 200 мкг. №50 (25x2) у блістерах» (товар №7) за кодом товару 3004901100 - Лікарські засоби [ліки] (за винятком товарів, включених до товарних позицій 3002, 3005 або 3006), що складаються із змішаних або незмішаних продуктів для терапевтичного або профілактичного застосування, у дозованому вигляді або розфасовані для роздрібної торгівлі: - інші: - розфасовані для роздрібної торгівлі, - що містять йод або сполуки йоду.

На думку відповідача вказаний товар не відповідав заявленому коду, а мав класифікуватися за іншим кодом УКТЗЕД 2106909200 (харчові продукти без вмісту молочних жирів, цукрози, ізоглюкози, глюкози, крохмалю або з вмістом менш як 1,5 % молочних жирів, менш як 5% мас.% цукрози чи ізоглюкози, менш як 5% глюкози або крохмалю), що є порушенням вимог Закону №2371-III в частині декларування коду товару.

Вказане порушення, на думку відповідача призвело до заниження податкового зобовязання по сплаті ввізного мита на суму 3849,46 грн., оскільки Законом №2371-III на товар який класифікується за кодом УКТ ЗЕД 3004901100 встановлено ставку ввізного мита 0% митної вартості, а на товар який класифікується за кодом УКТЗЕД 2106909200, встановлено ставку ввізного мита 8% митної вартості товару.

У звязку з цим, відповідачем на підставі п.п. «в» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-III (далі - Закон №2181-III), ст.261 МК України позивачу податковим повідомленням №35 від 12.08.2010 р. визначено суму податкового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України на загальну суму 3412,91 грн., з яких: за основним платежем - на суму 3250,39 грн., за штрафними санкціями 162,52 грн. Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 35 ст. 1 МК України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, а митними процедурами, згідно з пунктом 19 цієї статті, є операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Згідно зі статтею 42 МК України, митні органи самостійно визначають форму та обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи при здійсненні митного оформлення вказаних товарів.

Статтею 45 МК України встановлено, що особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов'язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю.

Перелік документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 01.02.2006 №80. До таких документів, належать, зокрема, митна декларація та документи, що містять відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД.

Відповідно до ст.81 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. №574 затверджено Положення про вантажну митну декларацію. Згідно з пунктом 2 цього Положення, вантажна митна декларація це письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

У графі 33 ВМД зазначається код товару згідно з УКТЗЕД.

В силу ст.72 МК України, митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Відповідно до ст. 86 МК України, митна декларація приймається митним органом, якщо встановлено, що в ній містяться всі необхідні відомості і до неї додано всі необхідні документи. Митний орган не має права відмовити в прийнятті митної декларації, якщо декларантом виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу в прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанту.

Згідно з п. 3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.04.2005 р. №314, під час прийнятття ВМД до оформлення здійснюється, зокрема, перевірка за допомогою програмного забезпечення правильності заповнення декларантом ВМД відповідно до вимог, встановлених Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574.

При здійсненні митного контролю проводиться перевірка правильності класифікації та кодування товарів (згідно з поданими документами), перевірка правильності нарахування податків і зборів (обовязкових платежів) за ВМД та застосування пільг у їх сплаті відповідно до законодавства.

Таким чином, митний контроль здійснюється на стадії декларування товару і саме митний орган на цій стадії здійснює перевірку класифікації та кодування товару.

Згідно зі статтею 78 МК України, митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму.

Наслідком завершення митного оформлення є пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України (п. 19, 35 ст. 1 МК України).

Судом встановлено, що перевірка правильності класифікації товарів «Йодомарин® 100» та «Йодомарин® 200» за кодом 3004901100 згідно з УКТЗЕД, нарахування податків і зборів (обовязкових платежів) за ВМД №125000001/9/117437 від 01.12.2009 р та застосування пільг у їх сплаті проводилась відповідачем на підставі заявлених позивачем відомостей про товар. Будьякі зауваження щодо правильності заповнення ВМД, класифікації та кодування товару під час митного оформлення були відсутні, документи, які були подані позивачем для визначення коду товару згідно з УКТЗЕД та для застосування пільгового режиму оподаткування при митному оформленні фармацевтичних препаратів «Йодомарин® 100» та «Йодомарин® 200» (реєстраційні посвідчення на лікарські засоби № UA/0156/01/01 та № UA/0156/01/02) у митного органу сумнівів не викликали.

Вказані обставини сторонами по справі не заперечуються.

Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), яка базується на Гармонізованій системі опису та кодування товарів.

Відповідно до ст.311 МК України, в УКТЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Відповідно до ст.313 МК України, митні органи класифікують товари, тобто відносять товари до класифікаційних групувань, зазначених в УКТЗЕД. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими для підприємств і громадян.

Згідно з частиною першою ст. 14 МК України та пунктом 1.1 Примірного положення про регіональну митницю, затвердженого наказом від 25.07.2003 р. №500 Державної митної служби України, регіональна митниця є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади, який у межах своєї компетенції здійснює митну справу на території закріпленого за ним регіону, зокрема на виконання завдань, покладених на нього пунктом 3.22 зазначеного Положення, веде роботу з класифікації та кодування товарів у митних цілях відповідно до УКТЗЕД.

Як вбачається з даних акта перевірки, товар, заявлений позивачем до митного оформлення згідно ВМД №125000001/9/117437 від 01.12.2009 р. пропущено на митну територію України.

Таким чином, оформлення відповідачем ВМД свідчить про надання суб`єкту зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «Фармако» права на розміщення товарів у заявлений митний режим і підтверджує його права та обов`язки щодо здійснення ним відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

Твердження відповідача про те, що зазначені вище товари повинні класифікуватись у товарній позиції 2106 згідно з УКТЗЕД як харчові продукти, суд вважає безпідставним виходячи з наступного.

Як вбачається із письмових заперечень відповідача та Акту перевірки до вказаних висновків відповідач прийшов на підставі Листа Державної митної служби від 06.05.2010 р. №11/2-10.16/4217-ЕП в якому зазначено, що якщо у складі одиниці форми комбінованого препарату доза хоча б одного із компонентів (вітамінів чи мінералів) перевищує середньодобову норму вживання щонайменш у три рази, то класифікація такого препарату також здійснюється у товарній позиції 3004.

Однак, вказаний лист носить лише інформаційний характер. Крім того, згідно з листом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 03.09.2010 р. №11265 вказаний Лист Державної митної служби було відкликано з метою недопущення порушення прав суб'єктів господарювання, штучного підвищення митних платежів та вартості лікарських засобів.

Згідно ст.2 Закону України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996 р. №123/96-ВР лікарські засоби - речовини або їх суміші природного, синтетичного чи біотехнологічного походження, які застосовуються для запобігання вагітності, профілактики, діагностики та лікування захворювань людей або зміни стану і функцій організму.

До лікарських засобів належать: діючі речовини (субстанції); готові лікарські засоби (лікарські препарати, ліки, медикаменти); гомеопатичні засоби; засоби, які використовуються для виявлення збудників хвороб, а також боротьби із збудниками хвороб або паразитами; лікарські косметичні засоби та лікарські домішки до харчових продуктів;

Згідно ч.2 ст.9 вказаного закону реєстрація лікарських засобів проводиться на підставі заяви, поданої до Міністерства охорони здоров'я України або уповноваженого ним органу.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністірв України від 25.05.2005 р. №376 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію (перереєстрацію)» державну реєстрацію (перереєстрацію) лікарського засобу здійснює Міністерство охорони здоровя на підставі результатів експертизи реєстраційних матеріалів (реєстраційне досьє) на такий засіб та контролю його якості, проведених Державним фармакологічним центром Міністерство охорони здоровя.

Таким чином, Міністерство охорони здоровя України є єдиним органом, що здійснює державну реєстрацію лікарських засобів. Також виключно до компетенції Міністерство охорони здоровя України належить визначення приналежності того чи іншого препарату до лікарських засобів.

Щодо віднесення вітамінів та вітамінно-мінеральних препаратів Міністерство охорони здоровя України керується нормами наказу Міністерство охорони здоровя України від 18.11.1999 р. №272 «Про затвердження Норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах та енергії».

За таких обставин суд вважає, що готові лікарські засоби, що мають реєстраційне посвідчення Міністерство охорони здоровя України або уповноваженим ним органом, повинні трактуватися і оформлюватися митними органами при ввезенні на територію України як лікарські засоби (ліки) для терапевтичного або профілактичного застосування у дозованому вигляді або розфасовані для роздрібної торгівлі за кодом УКТЗЕД 3004.

Крім цього, під час судового розгляду справи позивачем було надано інші докази, які свідчать про правомірність класифікації Йодомарин® 100» та «Йодомарин® 200» кодом УКТ ЗЕД 3004901100, а саме:

- Експертний висновок №к-665 від 12.02.2003 р. Київської торгово-промислової палати, згідно якого «Йодомарин (R) 200 таблетки по 200 мкг №50 відповідає коду 3004901100;

- Лист Міністерства охорони здоровя України №18.3654/16-06 від 26.08.2010 р. згідно якого станом на 01.08.2010 р. в Україні терміном на 5 років дійсно зареєстровані, внесені до Державного реєстру лікарських засобів та дозволені до медичного застосування наступні лікарські засоби:

Йодомарин® 100 - таблетки по 100 мкг №50, №100, 1 таблетка містить: калію йодиду 131 мкг що відповідає 100 мкг йоду, реєстраційне посвідчення № UA/0156/01/01.

Йодомарин® 200 таблетки по 200 мкг №25х2, №25х4, 1 таблетка містить: калію йодиду 262 мкг еквівалентно 200 мкг йоду, реєстраційне посвідчення № UA/0156/01/02.

Йодомарин® 200 таблетки по 200 мкг №25х2, 1 таблетка містить: калію йодиду 262 еквівалентно 200 мкг йоду, реєстраційне посвідчення Р.12.02/05616

Вищезначені лікарські засоби містять у якості діючої речовини калію йодид та за анатомо-терапевтично-хімічною класифікацією (АТС), згідно даних Центру Всесвітньої організації охорони здоровя по співпраці у методології статистичних досліджень за кодом АТС (Н03СА) відноситься до групи «Препарати йоду, що застосовуються при захворюванні щитоподібної залози».

- Рішення Федерального інституту по лікарським препаратам і медичній продукції Німеччини від 18.11.2002 р.

- Рішення про реєстрацію Федерального інституту по лікарським препаратам і медичній продукції Німеччини від 23.07.1997 р.

Відповідно до цього суд вважає, що висновок відповідача про те, що позивачем невірно декларовано код товару згідно з Українською класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності та зроблено методологічну помилку є безпідставним.

Ставки ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України, встановлюються на підставі Закону №2371-III.

Згідно зі ст.4 Закону №2097-XII, товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території, підлягають обкладенню митом, якщо інше не передбачено цим Законом.

Статтею 8 Закону №2097-XII передбачено, що ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Згідно п. «ц» ст.19 Закону «Про єдиний митний тариф» від слати мита звільняється фармацевтична продукція, сполуки, що використовуються для її виготовлення, які не виробляються в Україні і класифікуються за групами 28, 29, 30 УКТ ЗЕД, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Як вже зазначалось судом, пропуск товарів через митний кордон України означає завершення митного оформлення і виконання митним органом митних процедур, у тому числі й сплату податків і зборів, що повязуються з імпортом товарів на митну територію України. Таким чином, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з відомостями про товар, то відповідно до ст.17 Закону №2097-XII, п.п. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181-III він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобовязань.

Посилання відповідача на положення п.п. «в» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181-III, є безпідставними та не приймаються судом до уваги, оскільки згідно із зазначеною нормою контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо внаслідок проведення камеральної перевірки він виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. При цьому, камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Як вже зазначалось судом, вантажна митна декларація не є тотожною податковій декларації, а відповідальним за визначення податкових зобовязань щодо сплати ввізного мита та податку на додану вартість у звязку з ввезенням товарів на митну територію України в силу закону є митний орган.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2 оглядового листа Верховного Суду України від 01.03.2010 р. №21-13/2010, а також постанові Верховного Суду України від 02.06.2009 р. по справі №21-474во09.

За таких обставин суд дійшов висновку, що нарахування Київською регіональною митницею податкового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України, здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення форми «Р» №35 від 12.08.2010.

Щодо твердження відповідача про те, що податкове повідомлення не може бути скасоване, оскільки позивачем не було в судовому порядку оскаржено правомірність прийняття наказу Київської обласної митниці «Про проведення камеральної перевірки» як акту на підставі якого були видане податкове повідомлення, то на думку суду воно є безпідставним оскільки Конституція України, ні КАС України, ні жоден інший нормативно-правовий акт не позбавляє права суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення у разі якщо воно винесено в порушення вимог законодавства.

Конституційні обовязки особи сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом та неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей не надає право митному органу нараховувати платнику податків податкове зобовязання у спосіб та розмірах не передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Керуючись ст.ст.9,69-71, 97,158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р» від 12.08.2010 р. №35 Київської обласної митниці

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністартивного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Щавінський В. Р.

Постанова у повному обсязі виготовлена 17 травня 2011 року.