Ухвала суду № 17071779, 31.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" травня 2011 р. м. КиївК-49166/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоГолубєвої Г.К.

СуддівКарася О.В.

Островича С.Е.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Навасардян М.Г.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінжиніринг"

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 року

та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2008 року

по справі № А 38/594-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінжиніринг"

до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі

про зобовязання вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінжиніринг" звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі про визнання нечинними та скасування рішень відповідача від 30.10.2007р. №0000642307/26446 та №0000642308/26447 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2008 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 року у задоволенні позову відмовлено з огляду на безпідставність заявлених вимог.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного судів скасувати та направити справу на новий судовий розгляд. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі повідомлень банку: Днніпропетровська філія АКБ "TAC - Комерцбанк" від 04.08.2006р. № 220/2/961; Дніпропетровська філія АКБ "TAC - Комерцбанк" від 04.09.2006р. № 220/2/1109/1 та направлень на проведення перевірки №470 від 01.10.07р., наказу №588 від 01.10.07р., проведено невиїзну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог валютного законодавства за період з 21.03.06р. по 12.10.07р.

За результатами перевірки складено акт №3038/22-019/25016385 від 17.10.2007р., в якому зроблено висновок про порушення позивачем законодавчо встановлених термінів розрахунків при виконанні зовнішньоекономічних контрактів.

Так, згідно акту перевірки, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська направлено запит в ДО АКБ "ТАС-Комерцбанк" щодо наявності у позивача дебіторської заборгованості.

Згідно отриманої відповіді ДО АКБ "ТАС-Комерцбанк" підтверджує наявність простроченої дебіторської заборгованості TOB "Промінжінірінг" перед нерезидентом "Dreco Energy Services LTD", (Канада) згідно контрактів: DN-ED 1105-01 від 08.11.2005р. в сумі 92628,00 дол. США; DN-ED 0406-02 від 03.04.2006р. в сумі 33000,00 дол. США.

Перевіркою розглянуто:

-Контракт № DN-ED 1105-01 від 08.11.05р. з нерезидентом компанією "Dreco Energy services LTD" (Canada), предметом якого є експорт шківів та барабанів бурової лебідки.

-Контракт № DN-ED 0406-02 від 03.04.06р. з нерезидентом компанією "Dreco Energy Services LTD" (Canada), предметом якого є експорт бурильної труби квадратної для буріння нафтових та газових свердловин.

В ході перевірки встановлено, що валютна виручка у сумі 92678,00 дол. США по контракту DN-ED 1105-01 від 08.11.05р. та валютна виручка у сумі 33000,00 дол. США по контракту DN-ED 0406-02 від 03.04.06р не надійшли у законодавчо встановлений термін розрахунків за експортною операцією.

Відповідно, податковим органом зроблено висновок про порушення ст. 1 Закону України від 23.09.1994р. №185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (далі Закон №185/94-ВР), за порушення якої передбачено фінансові санкції, а саме, нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Також податковим органом встановлено порушення п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" від 19.02.1993р. №15-93 та п. 1 Указу Президента України від 18.06.1994р. №319 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами". Позивач не надав до податкової інспекції декларації про валютні цінності, доходи та майно, які належать резиденту та незаконно знаходяться за її межами станом на 01.10.2006р., 01.01.2007р., 01.04.2007р., 01.07.2007р..

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті рішення про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій: №0000642307/26446 від 30.10.2007р. на суму 837420,43 грн. та №0000642308/26447 від 30.10.2007р. на суму 680 грн., з вимогою про скасування яких позивач звернувся до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач не здійснив жодних дій, спрямованих на усунення порушень законодавства, не виклав належних підстав, які б свідчили про відсутність його вини, вказуючи лише на допущення податковим органом порядку проведення перевірок. Належним чином оформлених документів про припинення зобовязань за відповідними операціями зарахуванням не було предявлено до уповноваженого банку. Хоча між позивачем та нерезидентом "Dreco Energy Services LTD" (Canada) були проведені взаємозаліки і розрахунки, але через банк ці операції не пройшли, експортна операція не була знята з контролю банка.

Позивач не надав докази, які б свідчили про зарахування суми дебіторської заборгованості по зазначених контрактах, укладених між ним та компанією-нерезидентом "Dreco Energy Services LTD" (Canada), а тому, на думку судів, податковий орган дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушень з боку позивача положень Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", та, відповідно, правомірно застосував до останнього санкцій.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 КАС законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судами попередніх інстанцій не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частинами 4 та 5 цієї статті на суд покладається обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобовязує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було досліджено первинні документи, що підтверджують проведення між позивачем та нерезидентом взаємозаліків та розрахунків. При цьому судами також не було надано належної правової оцінки, з посиланням на відповідні первинні документи, факту наявності порушення у діях позивача вимог чинного законодавства окремо по кожному контракту, зокрема суди не звернули уваги, що лист банку від 30.01.2008р. №220/2/218 (т. 4, арк. 2) містить інформацію про дебіторську та кредиторську заборгованість.

Приймаючи рішення у даній справі, відповідно до вимог статті 70 КАС України, судам необхідно було витребувати та, відповідно, дослідити докази, на які посилається відповідач, як на законну підставу визначення позивачу спірної суми штрафних (фінансових) санкцій.

Також, з урахуванням специфіки спірних правовідносин, для достовірного та повного встановлення обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи, необхідні спеціальні знання, проте судами не було розглянуте питання про доцільність призначення відповідної експертизи.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, на думку колегії суддів, судами попередніх інстанцій під час розгляду справи не дотримано вимог вищезазначених норм чинного процесуального законодавства.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінжиніринг" задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.10.2009 року та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2008 року по справі №А 38/594-07 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.

Судді (підпис)Карась О.В.

(підпис)Острович С.Е.

(підпис)Рибченко А.О.

(підпис)Шипуліна Т.М. Ухвала складена у повному обсязі 03.06.2011р.