Ухвала суду № 17071716, 24.05.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" травня 2011 р. м. КиївК-13373/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаФедорова М.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Шипуліної Т.М.

секретар судового засідання Рустамян Е.А.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 24.05.2011 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків, Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у м. Києві на постанову господарського суду м. Києва від 04.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008

у справі № 25/142а

за позовом Дочірньої компанії „Укргазвидабування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”

до Державної податкової адміністрації України,

Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по

роботі з великими платниками податків

третя особа: Державна податкова адміністрація у м. Києві

про скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія „Укргазвидабування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до господарського суду м. Києва з позовом до Державної податкової адміністрації України, Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків третя особа: Державна податкова адміністрація у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень № 1163/6/25-0215 від 07.02.2006, №.0000431650/0 від 07.07.2006, 0000451650/0 від 07.07.2006, №.0000461650/0 від 10.07.2006, від 25.09.2006, № 0000431650/1 від 25.09.2006, № 0000441650/1 від 25.09.2006, № 0000451650/1 від 25.09.2006, № 0000461650/1 від 25.09.2006, № 0000431650/2 від 06.12.2006, № 0000441650/2 від 06.12.2006, № 0000451650/2 від 06.12.2006, № 0000461650/2 від 06.12.2006, № 0000431650/3 від 27.02.2006, № 0000441650/3 від 06.12.2006, № 0000451650/3 від 06.12.2006, № 0000461650/3 від 06.12.2006.

Постановою господарського суду м. Києва від 04.07.2007 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 постанову господарського суду м. Києва від 04.07.2007 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києва по роботі з великими платниками податків, Державна податкова адміністрація України, Державна податкова адміністрація у м. Києві звернулись до Вищого адміністративного суду України з касаційними скаргами.

Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києва по роботі з великими платниками податків просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 04.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Державна податкова адміністрація України просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 04.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Державна податкова адміністрація України просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 04.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, а в частині визнання нечинним рішення Державної податкової адміністрації України про результати розгляду скарг закрити провадження.

Державна податкова адміністрація у м. Києві просить скасувати постанову господарського суду м. Києва від 04.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційні скарги вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, Державною податковою адміністрацією у м. Києві проведено невиїзну документальну позапланову перевірку позивача з питань правильності нарахування та повноти перерахування до бюджету рентної плати за нафту, природний газ, газовий конденсат та правовідносин з товариства з обмеженою відповідальністю „Еліт” за період з 2003 року по 30.06.2005 та складено акт № 17/23-20/30019775 від 16.06.2006.

За результатами перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000431650/0 від 10.07.2006, яким визначено суму податкового зобовязання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні в розмірі 161294, 46 грн., № 0000441650/0 від 10.07.2006, яким визначено суму податкового зобовязання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні в розмірі 13200875, 88 грн., № 0000451650/0 від 07.07.2006, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 141703469, 58 грн., № 0000461650/0 від 10.07.2006, яким визначено суму податкового зобовязання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні в розмірі 65127937, 18 грн. За результатами узгодження визначеної суми податкових зобовязань в апеляційному порядку, на виконання п. 5.3 Наказу Державної податкової адміністрації України „Про затвердження порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій” з метою доведення до платника податків граничного терміну сплати визначеного податкового зобовязання, відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000431650/1, №0000441650/1, №0000451650/1, №0000461650/1 від 25.09.2006, №0000431650/2, №0000441650/2, №0000451650/2, №0000461650/2 від 06.12.2006, № 0000431650/3, № 0000441650/3, № 0000451650/3, № 0000461650/3 від 27.02.2006. Податкові повідомлення-рішення № 0000431650/0, № 0000441650/0, № 0000461650/0 від 10.07.2006 якими визначені податкові зобовязання з рентної плати за газовий конденсат прийняті відповідачем у звязку з виявленим порушенням ст. 3 Закону України „Про державний бюджет України на 2003 рік”, ст. 3 Закону України „Про державний бюджет України на 2004 рік” та п. 2 „Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат вносити до державного бюджету рентну плату за газовий конденсат” затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2001, в частині несплати до Державного бюджету України рентної плати за газовий конденсат за 4 квартал 2003 року 3538127, 84 грн., за 2004 рік 53355166, 65 грн.. Видобуток і відпуск стабільного та нестабільного газового конденсату здійснюють відокремлені структурні підрозділи позивача: ГПУ „Полтавагазвидобування”, ГПУ „Щебелинкагазвидобування”, ГПУ „Харківгазвидобування” та ГПУ „Львівгазвидобування”, які стоять на обліку як самостійні платники ПДВ, рентної плати за газ нафту, а з 2005 року згідно наказу № 25 від 13.01.2005 ДК „Укргазвидобування” НАК „Нафтогаз України” і як платники рентної плати за газовий конденсат. Державною податковою адміністрацією у м. Києві зроблені висновки про заниження суми сплаченої рентної плати за газовий конденсат за 4 квартал 2003 року 3538127, 84 грн., за 2004 рік 53355166, 65 грн. Відповідно до положень Законів України „Про Державний бюджет на 2003 рік”, „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, Указу Президента України „Про встановлення рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні” від 21.12.94 N 785/94, постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат” N 256 від 22.03.2001 рентна плата, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, підлягає нарахуванню лише за газовий конденсат, який видобувається в Україні, відповідає вимогам якості, встановленими національними технічними умовами та стандартами, є продукцією, готовою до використання. Статтею 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2003 рік” установлено, що підприємства, які здійснюють видобуток природного газу та газового конденсату (крім видобутку природного газу та газового конденсату із морських родовищ, який реалізується за регульованими цінами) і нафти, вносять до Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рентну плату за стабільний газовий конденсат - у розмірі 104, 04 гривні за 1 тонну.

У тексті ст. 3 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” виключено слово ”стабільний” та визначені аналогічні положення щодо обовязку сплати рентної плати за товарний природний газ та газовий конденсат у визначених розмірах.

Відповідно до п. 3 Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 256 від 22.03.2001, рентна плата включається добувними підприємствами до оптової відпускної ціни на нафту, природний газ і газовий конденсат (без ПДВ) на дату їх відпуску.

Платниками рентної плати за стабільний газовий конденсат є ДК „Укргазвидобування”, ВАТ „Укрнафта”, інші юридичні особи, які добувають газовий конденсат, а в редакції Порядку від 04.03.2004 платниками рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат є підприємства, які здійснюють видобуток нафти, природного газу та газового конденсату.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної, що платниками рентної плати за газовий конденсат були виключно підприємства (юридичні особи).

Філії, відокремлені підрозділи не є окремими платниками рентної плати, платником якої є нафтогазовидобувне підприємство юридична особа ДК „Укргазвидобування”, як юридична особа, а базою оподаткування були обсяги газового конденсату, відпущеного шляхом реалізації чи передачі на переробку іншим підприємствами - юридичним особам.

Будь-яке переміщення видобутого газового конденсату, зокрема між структурними підрозділами підприємства, не може вважатись його відпуском.

Передача газового конденсату між філіями позивача, або від філії до ДК „Укргазвидобування”, не є відпуском в розумінні Порядку, переробка газового конденсату відбувається в межах одного підприємства (юридичної особи) без переходу права власності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податок на додану вартість, несплату якого виявлено під час здійснення перевірок ТОВ „Еліт”.

Відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Визнання недійсними установчих документів, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість та первинних бухгалтерських документів продавця товару не може бути єдиною підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом, на час здійснення господарської операції, та висновку про неправомірність включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у межах виконання договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки відповідності законодавству установчих документів іншого учасника правовідносин, правомірності здійснення його державної реєстрації та дотримання ним вимог законодавства при здійсненні господарської діяльності.

На момент складання податкових накладних ТОВ „Еліт” було зареєстровано у встановленому законодавством порядку, а тому мало право видавати податкові накладні.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення регламентовані п. 7.4, п. 7.5, Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР якого платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

За відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, у судів були відсутні підстави для висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит.

Позовні вимоги Дочірньої компанії „Укргазвидабування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” стосувалися не лише визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, але й рішень прийнятих податковими органами за результатами розгляду скарг позивача у порядку апеляційного узгодження податкового зобовязання.

Вимоги позивача у цій частині не підлягали розгляду в адміністративному суді.

Провадження у справі в частині позову про визнання нечинним рішення № 1163/6/25-0215 від 07.02.2007 про результати розгляду скарги Державної податкової адміністрації України, прийнятим за результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень, підлягає закриттю.

Рішення контролюючого органу, прийняте за результатами розгляду скарги платника податку про перегляд податкового повідомлення-рішення і яким залишено податкове повідомлення-рішення без змін, є документом, який не породжує правових наслідків для платника податку на додану вартість щодо обовязку зі сплати податкового зобовязання. Офіційним письмовим документом, який породжує для платника податків обовязок сплатити суму податкового зобовязання, визначену податковим органом у випадках, передбачених законодавством, є податкове повідомлення рішення.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків, Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у м. Києві на постанову господарського суду м. Києва від 04.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 у справі № 25/142а задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати в частині визнання нечинним рішення № 1163/6/25-0215 від 07.02.2007 про результати розгляду скарги Державної податкової адміністрації України та закрити провадження по справі в цій частині, в інших частинах постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києва по роботі з великими платниками податків, Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації у м. Києві задовольнити частково.

Постанову господарського суду м. Києва від 04.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 у справі № 25/142а скасувати в частині визнання нечинним рішення № 1163/6/25-0215 від 07.02.2007 про результати розгляду скарги Державної податкової адміністрації України, та закрити в цій частині провадження у справі.

В інших частинах постанову господарського суду м. Києва від 04.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.07.2008 у справі № 25/142а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

О.В. Карась

А.О.Рибченко

Т.М. Шипуліна