Ухвала суду № 17071121, 30.11.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" листопада 2010 р. м. КиївК-2661/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача М.О. Федоров

суддів:Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

секретар судового засіданняГорбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 30.11.2010 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Сумської області від 23.06.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008

у справі № АС17269-08 (22а-5946/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Білопілля Агро”

доСумської міжрайонної державної податкової інспекції

провизнання недійсним податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю „Білопілля Агро” звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про визнати недійсним податкового повідомлення - рішення №0000261555/0 від 25.03.2008 повністю.

Постановою господарського суду Сумської області від 23.06.2008 позов задоволено повністю.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008 постанову господарського суду Сумської області від 23.06.2008 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати постанову господарського суду Сумської області від 23.06.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем складено акт №124/15/35103599 від 20.03.2008 про наявність порушення терміну подання податкової звітності по податку на додану вартість.

Відповідно до акта позивачем порушено п.п. 4.1.4. п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення податкових зобовязань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами”, неподані податкові декларації з податку на додану вартість скороченої (ст. 11.29) за січень 2008 року та за лютий 2008 року у встановлені терміни (відповідно 20.02.2008 та 20.03.2008).

На підставі акта №124/15/35103599 від 20.03.2008, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000261555/0 від 25.03.2008 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 340 грн.

Як передбачено положеннями ст. 1 Закону України „Про систему оподаткування” встановлення і скасування податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування”, платники податків зобовязані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Не нарахування та несплата податків з коштів (доходів), отриманих від здійснення господарської діяльності, є порушенням інтересів держави та суспільства.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) мають право, зокрема, оскаржувати у встановленому законом порядку рішення державних податкових органів та дії їх посадових осіб.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України „Про систему оподаткування” податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів.

Згідно ч. 2 та 3 ст. 1 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок”, фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів (обовязкових платежів): податку на прибуток підприємств; плати (податку) за землю; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; плати за придбання торгового патенту на здійснення торгівельної діяльності; збору за спеціальне водокористування.

Інші податки та збори (обовязкові платежі), визначені Законом України „Про систему оподаткування”, сплачуються сільськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.

Відповідно до п. 8-1.1 ст. 8-1 Закону України „Про податок на додану вартість”, будь-яка юридична або фізична особа, яка провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства, лісового господарства, рибальства, з обробки чи переробки такої виробленої нею продукції, а також з надання супутніх послуг, визначених цією статтею, може обрати спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Подання скорочених податкових декларацій в розумінні Закону України „Про податок на додану вартість” та інших нормативних актів передбачає використання платником податку відповідної пільги, а платник податків звільняється від сплати податків і зборів, визначених в абз. 2 ст. 1 Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок”.

Відповідно до пп. 1.4.1 пп. 1.4. п. 1 Наказу Державної податкової адміністрації України, Державного комітету статистики України „Правила обліку податку на додану вартість для вдосконалення обчислення вартісної величини впливу пільг з цього податку на формування дохідної частини Державного бюджету України” №419/453 від 23.07.2004, пільгами з податку на додану вартість є переваги, надані певним субєктам підприємницької діяльності, повязані з повним або частковим звільненням від установлених законом зобовязань за сплатою цього податку до державного бюджету.

Державною податковою адміністрацією України затверджений Довідник пільг №45 від 01.04.2008, наданих чинним законодавством по сплаті податків, зборів, інших обовязкових платежів станом на 01.03.2008, в якому під кодом №14010213 зазначена пільга, яка надається платнику податку, згідно п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обовязкових платежів) мають право, зокрема, подавати державним податковим органам документи, що підтверджують право на пільги щодо оподаткування у порядку, встановленому законами України.

Отже, виходячи з аналізу вище наведених норм, використання платником податків пільг щодо оподаткування є їх правом.

Беручи до уваги вище викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанції стосовно того, що вимогами Закону України „Про податок на додану вартість”, Закону України „Про фіксований сільськогосподарський податок” та Закону України „Про систему оподаткування” застосування платником податків спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та відповідного подання до податкового органу податкової (скороченої) декларації з податку на додану вартість сільськогосподарського товаровиробника, яка підтверджує право на пільгу, є його правом не обовязком.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції у справі № АС17269-08 (22а-5946/08) слід залишити без задоволення, постанову господарського суду Сумської області від 23.06.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008 залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Сумської області від 23.06.2008 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2008 у справі № АС17269-08 (22а-5946/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. Федоров

СуддіГ.К. Голубєва

Костенка М.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.