Ухвала суду № 16948157, 21.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" червня 2011 р. м. КиївК-12361/07

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Карася О.В., Костенка М.І., Ланченко Л.В., Рибченка А.О.

при секретарі: Ткачук О.М.

за участю представників:

від позивача: не зявився

від відповідача : ОСОБА_1, дов. №21849/9/10-209 від 24.12.2010

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 23.01.2007 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року по справі №28/294-А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоСнаб Сервіс»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень - рішень

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника відповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АвтоСнаб Сервіс»(далі- ТОВ «АвтоСнаб Сервіс», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі-ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000502303/0 від 03.02.2006, №0000502303/1 вія 29.03.2006, №0000502303/2 від 31.05.2006 та №0000502303/3 від 01.08.2006, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 609062,71грн., в т.ч. 406041,80грн. основного платежу та 203020,91грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду м. Києва від 23.01.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач 08.06.2007 року звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 17.09.2008 року прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 23.01.2007 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, п.4.7 ст. 4, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, ст. 44, ч.3 ст.71, 92, ч.1 ст. 95 Митного кодексу України, ст.ст.69, 70, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №11-23-3-32309586 від 16.01.2006, складеного за результатом документальної виїзної планової документальної перевірки з питань дотримання податкового та валютного законодавства ТОВ «АвтоСнаб Сервіс»за період з 19.02.2003 по 30.06.2005, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0000502303/0 від 03.02.2006, яким позивачеві визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 609062,71грн., в т.ч. 406041,80грн. основного платежу та 203020,91грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку, за результатом якого відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000502303/1 вія 29.03.2006, №0000502303/2 від 31.05.2006 та №0000502303/3 від 01.08.2006.

Зі змісту вищезазначеного акту вбачається, що за результатом перевірки було встановлено порушення позивачем п.4.7 ст.4, п.п.6.1.1 п.6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: в травні 2003 року до бази оподаткування ПДВ за ставкою 20% не включено вартість реалізованого товару у сумі 2030209,10грн., внаслідок чого підприємством занижено суми податкового зобовязання з ПДВ за травень 2003 року на суму 406041,82грн.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Компанія «Промбізнеспроект»(продавець) було укладено договір купівлі - продажу №18-03/03КП від 18.03.2003, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує товар - резонатор кварцовий РК-391 частотою 11934,448 кГц ТУ ГШЖК433510,001 у кількості 61600 шт. за ціною 32,50грн. без ПДВ. На загальну суму 2402400,00грн. в т.ч. ПДВ 400400,00грн. На виконання договору ТОВ «Компанія «Промбізнеспроект»видало видаткову накладну № 125 від 26.03.2003 на суму 2402400,00грн. в т.ч. ПДВ-400400,00грн. та між сторонами підписано акт прийому-передачі від 26.03.2003. Позивач за вказаним договором розрахувався у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Крім того, 18.03.2003 між ТОВ «Компанія «Промбізнеспроект»(зберігач) та позивачем (клієнт) було укладено договір зберігання №15/03-03ДХ, відповідно до умов якого та доручення від 26.03.2003 зберігач зобовязався прийняти та зберігати майно (резонатор кварцовий РК-391 частотою 11934,448 кГц ТУ ГШЖК433510,001 в кількості 61600 шт. за ціною 32,50 грн. без ПДВ; всього майна на суму 2402400,00 грн., в т.ч. ПДВ 400400,00грн.), а клієнт зобовязався сплатити за послуги зберігача. 07.05.2003 сторонами підписано акт виконаних робіт до договору зберігання №15/03-03 ДХ від 18.03.2003.

Між позивачем та (як комітентом) та ПП «Ексім-Д»(як комісіонером) укладено договір комісії №10/05-03ДК від 07.05.2003, відповідно до умов якого комісіонер прийняв на себе зобовязання по реалізації товару комітента (резонаторів кварцевих РК-391 частотою 11934,448 кГц ТУ ГШЖК433510,001 в кількості 61600 шт. за ціною 32,50 грн. без ПДВ) за межами митного кордону України від свого імені, але за рахунок комітента, а комітент, в свою чергу зобовязався сплатити комісіонеру винагороду за надані послуги. За умовами вказаного договору товар міг бути реалізований комісіонером за ціною не нижче 2029104,00 грн.

Між сторонами договору комісії було укладено додаткову угоду 2029104,00грн. згідно з якою були змінені ставка винагороди та строк її перерахування.

Між ПП «Ексім-Д»(як постачальником) та компанією SIA IV» (Латвія) (як покупцем) укладено контракт №14-05/2-03 від 14.05.2003? відповідно до умов якого та специфікації, продавець продає, а покупець купує резонатори кварцеві РК-391 частотою 11934,448 кГц ТУ ГШЖК433510,001 в кількості 61600 шт. за ціною 6,18 дол. США на загальну суму 380688,00 дол. США на умовах поставки DDU, в а/п FRANKFURT, Сагgo о Ехргеss Кеlstегbасh Аm Аsреnhaag 9, 65451 Кеlstегbасh in order of»: LINOMEG LLC.

Відповідно до положень підпункту 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Належною оформленою вантажну митну декларацію слід вважати тоді, коли усі її графи заповнені відповідно до вимог Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року №307.

Відповідно до п. 1.7 вищезазначеної Інструкції одержувач - зазначена в транспортному документі особа, якій перевізник згідно з транспортними документами або за дорученням відправника має передати у володіння товари.

Згідно з вимогами цієї ж Інструкції у графі 8 наводяться відомості про одержувача товарів, а у випадку якщо одержувач товарів іноземна особа, в графі 8 вантажної митної декларації зазначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства.

Таким чином, в графі 8 має бути зазначена реально існуюча юридична чи фізична особа, яка є одержувачем названого у вантажній митній декларації товару.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з товарності операцій купівлі продажу та експорту, проте, не надали належної правової оцінки тому, що у графі 8 наданої ВМД отримувачем товару зазначено компанію SIA «Riki I.V.», виробником товару - ЗАТ «Завод «Інтеграл», а згідно листа управління по боротьбі з корупцією в ОДПС ДПА України №1129/27-00/15 від 11.10.2005 установчі документи ЗАТ «Завод «Інтеграл» рішенням Стаханівського суду від 11.06.2002 визнані недійсними, згідно експертного висновку технічного стану цеху для виробництва кварцових резонаторів випуск кварцових резонаторів марки РК-391 частотою 11934,448 кГц не здійснювався; компанія SIA «Riki I.V.» є «фіктивним підприємством»; згідно даних наданих службою авіаційної безпеки авіакомпанії «Дніпроавіа»Департаменту коюнтрозвідувального захисту економіки держави за вказаний період резонаторів кварцевих РК-391 частотою 11934,448 кГц, виробник завод «Інтеграл»не ззафіксовано.

Таким чином, суди попередніх інстанцій при розгляді справи в порушення вимог ч. 4 ст. 11 КАС України не здійснили заходи щодо встановлення обставин придбання товару - резонаторів кварцових РК-391 з частотою 11934,448 кГц ТУ ГШЖК433510,001 позивачем та їх фактичної наявності, що має значення для встановлення реального характеру операцій з придбання та реалізації товару.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права в частині не встановлення фактичних обставин справи не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Господарського суду м. Києва від 23.01.2007 року та ухвала Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м. Києва від 23.01.2007 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року по справі №28/294-А скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ О.В. Карась

____ М.І. Костенко

____ Л.В. Ланченко

____ А.О. Рибчинко