Постанова № 17070557, 08.07.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2011 р. Справа № 5004/343/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Огороднік К.М. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Волинської області від 11.05.11 р. у справі № 5004/343/11

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз"

про стягнення в сумі 23 308 436 грн. 07 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Вознюка Є.В.,

відповідача - Козлюка З.Р.,

ВСТАНОВИВ:

05.05.2009 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України") звернулась до місцевого господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Волиньгаз" (далі - ПАТ "Волиньгаз") про стягнення в сумі 23308436,07 грн. боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ.

Рішенням господарського суду Волинської області від 10.08.2009 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1756939,21 грн., в тому числі 1491774,08 грн. інфляційних нарахувань, 265165,13 грн. - 3 % річних, а також судові витрати по справі (том 1 а.с. 116-123).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2010 року апеляційну скаргу ДК "Газ України" задоволено частково. Рішення господарського суду Волинської області від 10.08.2009 року по даній справі скасовано в частині відмови у стягненні 2084983,18 грн. пені, прийнято в цій частині нове рішення. Стягнуто з відповідача на користь позивача 2084983,18 грн. пені В решті рішення залишено без змін (том 1 а.с. 193-197)

Згідно постанови Вищого господарського суду від 31.05.2010 року, касаційну скаргу ДК "Газ України" задоволено частково. Рішення господарського суду Волинської області від 10.08.2009 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.02.2010 року скасовано, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Волинської області в іншому складі суду (том 1 а.с. 229-231).

Відповідно до рішення господарського суду Волинської області від 13.09.2010 року (том 2 а.с. 40-43), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду 08.11.2010 року (том 2 а.с. 64-69), позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 717226,97 грн. пені, 1540206, 06 грн. збитків, завданих інфляцією, 269136,55 грн. процентів річних, а всього 2526569,58 грн.; а також судові витрати по справі. В позові про стягнення 13642672,55 грн. заборгованості, 1367756,21 грн. пені, 5060248,52 грн. збитків, завданих інфляцією, 711189,21 грн. процентів річних, а всього на суму 20781866,49 грн. 49 коп., відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 19.01.2011 року, касаційну скаргу ДК "Газ України" задоволено частково. Рішення господарського суду Волинської області від 13.09.2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 08.11.2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду (том 2 а.с. 115-117).

Рішенням господарського суду Волинської області від 11.05.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слупко В.Л., судді Слободян П.Р., Сур’як О.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1809342,61 грн., в т.ч. 1540206,06 грн. інфляційних втрат та 269136,55 грн. - 3% річних за користування коштами нарахованих за період прострочення, а також судові витрати по справі. В частині стягнення основного боргу в сумі 13642672,55 грн. провадження у справі припинено. В стягненні пені в сумі 2084983,18 грн. відмовлено (том 2 а.с. 191-193).

У своєму рішенні суд першої інстанції, пославшись на ст. 601 ЦК України, прийшов до висновку, що зобов’язання відповідача перед позивачем за договором №27/12-02-06/07-133 від 29.12.2006р. в розмірі 18936607,07 грн. припинилось ще 20.02.08р. у зв’язку із перерахуванням коштів на суму 660 819,33 грн., зарахуванням зустрічних однорідних вимог на загальну суму 18275787,71 грн. Тому позов в частині стягнення з відповідача 13642672,55 грн. заборгованості, суд припинив на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору. У стягненні пені в сумі 2084983,18 грн. за період прострочення з 30.10.2008р. по 30.04.2009р. суд відмовив, з огляду на те, що в даному періоді ВАТ "Волиньгаз" вже не мав заборгованості перед позивачем по договору від 29.12.2006р., відповідно не існувало прострочення виконання зобов’язання у вказаному періоді. Нараховані позивачем на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та 3% річних суд стягнув частково із врахуванням часу прострочення.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду Волинської області від 11.05.2011 року не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій, із врахуванням доповнення до апеляційної скарги, просить оскаржене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні заявлених позовних вимог та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ДК "Газ України".

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з’ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи. Апелянт, зокрема зазначає, що виконання зобов’язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін лише у разі згоди на це іншої сторони, однак такої згоди з боку позивача не було. Вважає, що судом було порушено ст. 215 ЦК України та не надано правової оцінки заяві ДК "Газ України" про зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.03.2009 року на суму 4633115,19 грн. Крім того, висновки суду щодо часткової відмови у задоволенні вимог про стягнення пені, інфляційних та 3 % річних не відповідають вимогам ст.ст. 259, 526, 546, 548, 611, 623, 625 ЦК України, ст. 232 ГК України, прийняті без врахування всіх обставин справи та дослідження належних доказів. У судовому засіданні представник позивача з указаних підстав вимоги апеляційної скарги підтримав повністю, просив скасувати рішення господарського суду Волинської області від 11.05.2011 року.

Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористався.

У судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, посилаючись на те, що воно є законним та обґрунтованим, оскільки винесено в повній відповідності з нормами матеріального та процесуального права, при цьому були належним чином з'ясовані та доведені всі обставини, що мають значення для справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 11.05.2011 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Апеляційним судом встановлено, що 29.12.2006 року між ДК "Газ України" і ВАТ "Волиньгаз" було укладено договір № 27/12-02-06/07-133 на постачання природного газу (т. 1 а.с. 11-13) з додатковими угодами до договору №1-11, що були укладені в період з 31.01.2007 року по 30.11.2007 року (т. 1 а.с. 14-24).

На виконання умов зазначеного договору ДК "Газ України" впродовж січня-грудня 2007 року передала ВАТ "Волиньгаз" природного газу на суму 18936607,07 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу (т. 1 а.с. 25-35) та не заперечується представниками сторін.

Відповідно до п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що ВАТ "Волиньгаз" зобов’язання з оплати вартості спожитого в 2007 році газу виконало частково, перерахувавши позивачу 660819,33 грн. в період з 20.08.07р. по 13.12.07р., що визнано представниками сторін, а тому залишок заборгованості відповідача за природний газ, переданий на підставі договору №27/12-02-06/07-133 від 29.12.2006р. впродовж січня - грудня 2007року, з врахуванням фактично перерахованих відповідачем коштів складав 18275787,74 грн. (18936607,07 - 660 819,33).

Судом також вірно встановлено, що ДК "Газ України" мала заборгованість перед ВАТ "Волиньгаз" в сумі 32643906,28 грн., що виникла у зв’язку з різницею тарифів на транспортування природного газу та яка була встановлена рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2006 року по справі № 6/230, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2006 року та Вищого господарського суду України від 21.02.2007 року.

Заявами № 2/1-3263 від 19.12.2007р., № 18/2-2 від 09.01.2008р., № 356/3-1 від 20.02.2008 р. (т. 1 а.с. 56, 58, 60), ВАТ "Волиньгаз" належним чином повідомило позивача про зменшення дебіторської заборгованості шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з відображенням у бухгалтерському обліку щодо зобов’язань за договором № 27/12-02-06/07-133 на загальну суму 18275787,71 грн. (12186240,84 + 2706285,21 + 3383261,66), що відповідно до ст. 601 ЦК України має наслідком припинення зобов’язань на дату подання заяви.

Фіскальний чек від 11.01.2008р., копії квитанцій спеціального поштового зв’язку ПП "Експреспошта" від 24.12.2007р. та від 21.02.2008р., накладні підприємства спеціального поштового зв’язку ПП "Експреспошта" є належними доказами у підтвердження надіслання заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідачем та їх отримання позивачем.

Проведення ВАТ "Волиньгаз" бухгалтерських операцій щодо зарахування дебіторсько-кредиторської заборгованості підтверджується витягом із журналу-ордеру № 6, рах. № 631, "Розрахунки за природний газ з ДК "Газ України" за грудень 2007 р., січень, лютий 2008 р., довідкою №1070/6-3 від 3.08.2009р. про відсутність кредиторської заборгованості за договором № 27/12-02-06/07-133 (т. 1 а.с. 86-89).

За змістом ст. 601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов’язань. Такої правової позиції дійшов Вищий господарський суд України у своїй постанові від 10.02.2011 року (справа №53/189).

При цьому, місцевим господарським судом в рішенні було належним чином обґрунтовано наявність всіх необхідних умов для застосування ст. 601 ЦК України до спірних правовідносин, а саме: зустрічність вимог сторін, які витікають із двох різних зобов’язань, між двома особами, де кредитор одного зобов’язання є боржником іншого; однорідність вимог, тобто наявність речей одного роду, а в даному разі це зустрічні грошові вимоги; настання строку виконання зобов’язань за обома вимогами.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачем не було пред’явлено до примусового виконання наказ господарського суду м. Києва від 07.11.06р. №6/230, який було видано на виконання рішення господарського суду м. Києва від 13.07.06р. по справі №6/230 про стягнення з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на користь ВАТ "Волиньгаз" 32643906 грн.28 коп., а доказів добровільного виконання вказаного рішення суду позивач не подав, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що зобов’язання відповідача перед позивачем за договором №27/12-02-06/07-133 від 29.12.2006р. в розмірі 18936607,07 грн. припинилось ще 20.02.08р. у зв’язку із перерахуванням коштів на суму 660819,33 грн., зарахуванням зустрічних однорідних вимог на загальну суму 18275787,71 грн. (18936607,07 грн. - 660819,33 грн. - 18275787,71 грн. = 0), а тому провадження у справі за позовом в частині стягнення з відповідача 13642672,55 грн. судом вірно припинене на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з оцінкою судом першої інстанції заяви ДК "Газ України", надісланої на адресу ВАТ "Волиньгаз" від 27.03.09р. №31/15-2829 про зарахування однорідних зустрічних грошових вимог на суму 4633115,19 грн. по договору від 29.12.06р. №27/12-02-06/07-133 в рахунок зарахування та зменшення своєї заборгованості перед ВАТ "Волиньгаз" за надані послуги по транспортуванню газу за договором від 01.02.07р. №06/07-199/27/12-04 (т. 1 а.с. 37), а саме погоджується з тим, що на момент надіслання вказаної заяви у ВАТ "Волиньгаз" не існувало заборгованості перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України".

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже відповідальність сторони в господарському зобов’язанні настає лише в разі його порушення такою стороною.

Відповідно до п. 7.3 договору від 29.12.2006 року, визначено, що неустойка нараховується постачальником протягом 6 місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Позивачем було нараховано пеню в сумі 2084983,18 грн. для відповідача за період з 30.10.08 року по 30.04.09 року, тобто протягом шести місяців, що передували моменту звернення з позовом.

Проте, як було вірно встановлено господарським судом Волинської області за вказаний період ВАТ "Волиньгаз" вже не мав заборгованості перед позивачем по договору від 29.12.06р., відповідно не існувало невиконання чи неналежного виконання господарського зобов’язання, тому відповідні доводи апелянта не заслуговують на увагу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до уточненого розрахунку відповідача, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, місцевим господарським судом вірно стягнуто збитки, завдані інфляцією, за період з лютого 2007 року по лютий 2008 року, обчислені з врахуванням зарахування зустрічних однорідних вимог та фактично перерахованих коштів в сумі 1540206,06 грн., а також вірно стягнуто 3% річних за період з 11.02.2007р. по 20.02.2008р. в сумі 269136,55 грн.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з’ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Волинської області від 11.05.2011 року у справі № 5004/343/11 залишити без змін, апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.