Постанова № 17070409, 12.07.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р.Справа № 5024/658/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Михайлова М.В.

суддів Ярош А.І., Журавльова О.О.

При секретарі Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: не зявився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Херсонський нафтопереробний завод”

на рішення господарського суду Херсонської області від 02 червня 2011 року

по справі № 5024/658/2011

за позовом Державного проектно вишукувального і науково дослідного інституту „Укренергомережпроект” в особі Київської філії, м. Київ, вул. Соломянська, 5

до Приватного акціонерного товариства „Херсонський нафтопереробний завод”, м. Херсон, вул. Нафтовиків, 52

про стягнення 100 109 грн. 53 коп.,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року Державний проектно-вишукувальний і науково-дослідний інститут "Укренергомережпроект" в особі Київської філії звернувся до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до Закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" про стягнення 75 271 грн. 10 коп. основного боргу, 5 042 грн. 13 коп. 3% річних та 19 796 грн. 30 коп. інфляційних втрат, відповідно до умов договору на створення науково-технічної роботи № 189 від 07.03.2008 р. з додатками та додаткової угоди № 1 від 22.05.2008 р. до договору.

Відповідач відповідно до відзиву на позов від 21.04.2011 року позовні вимоги не визнав в звязку із тим, що позовну заяву заявлено неналежним позивачем, оскільки договір № 189 від 07.03.2008 р. укладено з Державним проектно-вишукувальним та науково-дослідним інститутом "Укренергомережпроект", а позовна заява заявлена Київською філією. Договір укладений неналежною стороною, умовами договору не передбачена оплата 3% річних та втрат від інфляції за неналежне виконання зобовязань, додаткові угоди, протокол узгодження договірної ціни, акт здавання-приймання виконаних робіт підписані представником Київської філії. Всупереч Статуту з боку відповідача зазначені документи підписані не Головою правління.

Судом першої інстанції були відхилені клопотання відповідача про залишення позову без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 81, припинення провадження по справі за п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судом було відхилене клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, оскільки зазначеним клопотанням ним обґрунтовано перебіг строку виконання договірних зобовязань та дії договору, а не строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, який позивачем не пропущений.

Судом було відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Судом було здійснено заміну сторони Закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" у правовідношенні на підставі ст. 25 ГПК України її правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Херсонський нафтопереробний завод".

Рішенням господарського суду Херсонської області від 02 червня 2011 року по справі № 5024/658/2011 (суддя Остапенко Т.А.) позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" на користь Державного проектно-вишукувального і науково-дослідного інституту "Укренергомережпроект" 65 271 грн. 10 коп. основного боргу, 17 909 грн. 95 коп. інфляційних втрат, 4 572 грн. 82 коп. 3 % річних, 876 грн. 96 коп. витрат по сплаті державного мита та 206 грн. 74 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 10 000 грн. основного боргу, 469 грн. 31 коп. 3 % річних та 1 886 грн. 35 коп. інфляційних втрат.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство „Херсонський нафтопереробний завод” звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 02 червня 2011 року по справі № 5024/658/2011 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю зясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми процесуального права.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції від 12.07.2011 року до апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення, в яких він просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчать поштові повідомлення.

04.07.2011 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги в звязку із знаходженням начальника відділу Руденко В.А. 10.05.2011 року у Вищому господарському суді України. Зазначене клопотання було відхилено судовою колегією, в звязку із тим, що по перше, відповідач є юридичною особою із достатнім штатом працівників, що можуть представляти його інтереси у судовому засіданні, по друге, надана до клопотання копія наказу № 57 від 30.06.2011 року не є достатнім доказом участі представника відповідача у судовому засіданні ВГСУ, по третє, матеріали справи дають можливість розглянути справу у відсутності представника відповідача, а тим паче, що в ухвалі суду апеляційної інстанції від 21.06.2011 року про прийняття апеляційної скарги до провадження було зазначено, що незабезпечення сторонами в судове засідання своїх представників не буде перешкоджати розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та пояснення, наявні матеріали справи та обставини, на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, було правильно встановлено господарським судом та перевірено в ході апеляційного перегляду, 07 березня 2008 року між Державним проектно-вишукувальним і науково-дослідним інститутом "Укренергомережпроект" в особі Київської філії (виконавець) та закритим акціонерним товариством "Херсонський нафтопереробний завод" (замовник) був укладений договір № 189 на створення науково-технічної роботи, згідно з яким виконавець зобовязується виконати та передати замовнику науково-технічну роботу за темою: Схема зовнішнього електропостачання ЗАТ "Херсонський нафтопереробний завод", а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її (п. 1.1).

Сторонами на підставі додатку №4 до договору - кошторис узгоджено види робіт та їх вартість.

Додатковою угодою № 1 від 22.05.2008 р. до договору № 189 від 07.03.2008 р. на створення науково-технічної роботи у зв'язку із зміною індексу визначення вартості проектно-вишукувальних робіт відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України № 144 від 31.03.2008 р. та п. 2.4 Договору № 189 від 07.03.2008 р. сторонами змінено п. 2.1 Договору та викладено в такій редакції: "Вартість за даною додатковою угодою № 1 згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток № 2А) та відомістю перерахування вартості робіт (додаток № 5), які є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди, становить: 110 624 грн. 06 коп. (п. 2).

Відповідно акту № 46 здавання-приймання виконання науково-технічної роботи до додаткової угоди від 22.05.2008 р. № 1 до договору від 07.03.2008 р. № 189, складеного 30.05.2008 р. та підписаного сторонами 18.11.2008 р. фактична вартість виконаних робіт складає 110 624 грн. 06 коп., сума авансу перерахованого на виконання роботи 35 352 грн. 96коп., сума, яка належить до перерахування за виконану роботу складає 75 271 грн. 10коп.

Відповідно до п.2.2 Договору відповідачем оплачено аванс в розмірі 40 % від загальної вартості робіт на загальну суму 35 352 грн. 96 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку позивача від 27.03.2008 р., розрахунком позивача.

В порушення договірних зобовязань відповідачем вартість виконаних робіт у повному обсязі та у строки передбачені договором виконавцю (позивачу) не перерахована.

08.01.2009 р. позивач листом за вих. № 14-04-04/6 звернувся з вимогою протягом 10 календарних днів погасити заборгованість в сумі 75 271 грн. 10 коп., 26.01.2009 р. за вих. № 14-04-04/65 повідомив про зміну банківських реквізитів.

Листами від 06.05.2009 р. за вих. № 8-3-65, від 05.08.09 №8-3-31 відповідач пропонував погасити заборгованість частинами.

Позивач листом від 11.06.2009 р. за вих. №14-04-04/419 повідомив відповідача про невиконання, запропонованого ним графіку погашення заборгованості.

23.06.2009 р. за вих. №14/04-446 позивач звернувся до відповідача з претензією та вимогою погасити заборгованість, яка отримана відповідачем 30.06.2009 р.

Позивачем заявлено до стягнення 75 271 грн. 10 коп. заборгованості, однак, як свідчать матеріали справи, відповідачем 31.07.2009 р. здійснено часткову оплату за виконані роботи згідно договору № 189 від 07.03.2008 р. та додаткової угоди до договору № 1 від 22.05.2008 р. в сумі 10 000 грн., що підтверджується випискою позивача з розрахункового рахунку (а.с. 70). Внаслідок чого заборгованість відповідача з оплати виконаних робіт на момент звернення позивача до суду становить 65 271 грн. 10 коп.

Суд першої інстанції правильно послався на ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 629, 892-894, 897, 898 ЦК України та встановив, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором на створення науково-технічної роботи є доведеними, обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 65271 грн. 10 коп., а заборгованість в сумі 10000 грн. заявлена позивачем до стягнення безпідставно.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання відповідачем зобовязання по сплаті грошових коштів в сумі 65 271грн. 10 коп. основного боргу на момент звернення до суду підтверджено матеріалами справи, а відтак відповідно до ст. 625 ЦК України та положень спірного договору вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобовязання є правомірними та обґрунтованими в сумі 4 572грн. 82 коп. 3% річних та 17 909грн. 95 коп. інфляційних втрат, а 3 % річних в сумі 469 грн. 31 коп. та інфляційні витрати в сумі 1886 грн. 35 коп. заявлені позивачем до стягнення безпідставно.

Щодо посилання відповідача на підписання договору директором Київської філії інституту Гармашовим Ю.К. судом першої інстанції правильно не було прийнято до уваги, оскільки довіреністю, виданою директором ДПВ НДІ "Укренергомережпроект", положенням про філію (п.4.3.2) передбачено право виконавчого директора філії укладати від імені інституту, підписувати господарські договори (а.с. 19-21, 26). Відповідно до п. 1.1. Положення про Київський філіал, він є структурним підрозділом інституту, що спростовує посилання відповідача на особисте здійснення виконавцем науково-дослідних робіт.

Вищім арбітражним судом України в розясненні від 28.07.1994 № 02-5/492 "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб", зазначено, що коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Судом першої інстанції було правильно враховано, що відповідно п. 3.4.1 “Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлення на виготовлення печаток і штампів”, затвердженого Наказом МВС України від 11.01.1999 р. № 17, чинним на момент заповнення реквізитів документів, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Отже, зазначене обумовлює презумпцію, в силу якої печатка на любому документі вважається поставленою з відома її керівника, а тому твердження відповідача про недійсність документів, підписаних не головою правління Микитюком Р.В. безпідставне. До того ж для встановлення ідентичності підпису особи на документах необхідні спеціальні знання.

За ч. 2 ст. 207, 218 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Отже посилання відповідача на недійсність договору №189 від 07.03.2008 р., оскільки підпис повноважної особи замовника на договорі скріплений печаткою філії, а не юридичної особи не ґрунтується на правових нормах та є безпідставним.

Щодо посилання відповідача в своїй апеляційній скарзі на те, що йому не були надіслані копії документів, доданих до справи і які відсутні у відповідача, чим порушено вимоги ст. 56 ГПК України, то вони не приймаються судовою колегією до уваги в звязку із наступним.

В матеріалах справи наявні докази виконання позивачем приписів вищезазначеної статті ГПК України, а ні у відзиві на позов, а ні в судових засіданнях під час розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем не ставилось питання про відсутність в нього документів, що були додані до позову, чи будь-яких інших документів по справі. Крім того, відповідач міг скористатись своїми правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, ознайомитись з матеріалами справи та зняти відповідні копії документів, якщо вони були в нього відсутні. Таким чином, твердження відповідача є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо посилання скаржника на порушення норм ст. 79 ГПК України, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.3 ч. 2 ст. 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації.

Судом було здійснено заміну сторони Закритого акціонерного товариства "Херсонський нафтопереробний завод" у правовідношенні на підставі ст. 25 ГПК України її правонаступником - Приватним акціонерним товариством "Херсонський нафтопереробний завод" на підставі наявних в матеріалах справи документах а.с. 29, 34-38 та правильно не вбачалось необхідності зупиняти провадження у справі. Таким чином, суд першої інстанції жодним чином не порушив норм процесуального права, а твердження відповідача є безпідставним та необґрунтованим.

Отже, судова колегія доходить до висновку, що в процесі розгляду справи відповідачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32-34 ГПК України, які б підтвердили позиції відповідача у будь - якій частині, а надані докази не є такими, що в розумінні вищезазначених статей підтверджують обставини, на які посилається відповідач.

Відповідно до вимог частини 1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Аналізуючи висновки, зроблені місцевим господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до переконання про те, що висновки суду першої інстанції повністю відповідають обставинам справи, суд першої інстанції дав вірну оцінку наданим доказам, справа розглянута у відповідності до діючих норм матеріального та процесуального права і тому підстав для скасування рішення немає.

Всі інші зауваження, викладені у апеляційній скарзі, колегія суддів не приймає до уваги з підстав викладених вище.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Херсонський нафтопереробний завод”, м. Херсон, на рішення господарського суду Херсонської області від 02 червня 2011 року по справі № 5024/658/2011 залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 18 липня 2011 року.

Головуючий суддя: М.В. Михайлов

Суддя: А.І. Ярош

Суддя: О.О. Журавльов