Постанова № 17070393, 12.07.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р.Справа № 5024/415/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від прокуратури: не зявився

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 11.07.2011р. №01-09/302

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 11.07.2011р. №1-8/117

ОСОБА_3, довіреність від 11.07.2011р. №1-8/118

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства „Котельщик”

на рішення господарського суду Херсонської області від 30 травня 2011 року

у справі №5024/415/2011

за позовом Каховського міжрайонного прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Котельщик”

до відповідача Комунального підприємства „Житловик-Свєтлово”

про стягнення 24536,73 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Каховський міжрайонний прокурор Херсонської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Котельщик” звернувся до господарського суду Херсонської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства „Житловик-Свєтлово” 6992,45 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання.

В процесі розгляду справи прокурором неодноразово змінювалась сума позовних вимог. Відповідно до заяви від 24.05.2011р. №95/1602вихІІ прокурор просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 24536,73 грн. за період з листопада 2008 року по грудень 2009 року.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 30 травня 2011 року у справі №5024/415/2011 (суддя Александрова Л.І.) позов Каховського міжрайонного прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Комунального підприємства „Котельщик” задоволено частково; з Комунального підприємства „Житловик-Свєтлово” на користь позивача 3348,92 грн. боргу, 33,49 грн. витрат по сплаті державного мита та 33,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні решти позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 3348,92 грн. на підставі ст.ст. 188, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України, п.п. 2.1.1, 2.2.3 укладеного між сторонами договору №14 від 01.10.2003р. При цьому на думку суду першої інстанції в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки вони заявлені безпідставно.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач (КП „Котельщик”) звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить стягнути з КП „Житловик-Свєтлово” на свою користь заборгованість за договором №14 від 01.10.2003р. у сумі 24536,73 грн., з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального права. За доводами скаржника місцевим господарським судом не враховано, що за умовами договору №14 від 01.10.2003р. укладення додаткових угод при зміні тарифу на послуги з централізованого опалення є не обовязковим.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідача у судовому засіданні надали пояснення, згідно з якими відповідач не погоджується з апеляційною скаргою КП „Котельщик”, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Каховський міжрайонний прокурор Херсонської області в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 24.06.2011р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу КП „Котельщик” за відсутністю Каховського міжрайонного прокурора Херсонської області у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, вбачається з матеріалів справи та перевірено під час апеляційного перегляду справи, 01.10.2003р. між Комунальним підприємством „Котельщик” (Постачальник, позивач) та Комунальним підприємством „Житловик-Свєтлово” (Замовник, відповідач) укладено договір №14, відповідно до умов якого Постачальник зобовязався забезпечувати Замовника тепловою енергією на потреби опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а Замовник зобовязався використовувати теплову енергію у вказаних цілях і своєчасно здійснювати оплату.

Відповідно до п.2.1.1 договору Постачальник (позивач у справі) зобовязаний забезпечити у всі обєкти загальною площею 1301 кв.м. подачу теплової енергії на опалення в опалювальний період вартістю 4748,65 грн. на місяць.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач протягом періоду з листопада 2008 року по жовтень 2010 року включно постачав теплову енергію відповідачу, для оплати вартості якої надав останньому Акти здачі-приймання надання послуг №141 від 30.11.2008р. на суму 4488,44 грн., №155 за грудень 2008 року на суму 7606,75 грн., №27 за січень 2009 року на суму 6992,45 грн., а також рахунки-фактури №22 від 28.01.2010р. на суму 7379,25 грн., №46 від 26.02.2010р. на суму 2118,35 грн., №69 від 29.03.2010р. на суму 2601,48 грн. та №92 від 27.10.2010р. на суму 1930,13 грн.

Згідно з п.2.2.2 договору Замовник (відповідач у справі) зобовязаний перераховувати на розрахунковий рахунок Постачальника в плановому порядку 50% щомісячних нарахувань до 25 числа розрахункового місяця та 50% до 10 числа слідуючого за розрахунковим місяцем.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що пунктом 2.1.1 договору тариф на поставку теплової енергії відповідачу встановлений в розмірі 3,65 грн. за 1 кв.м.

Як вбачається з розрахунку заборгованості доданого до заяви прокурора від 24.05.2011р. відповідач не сплачував позивачу вартість спожитої теплової енергії протягом періоду з листопада 2008 року по жовтень 2010 року.

За вказаним розрахунком заборгованість відповідача становить 24536,73 грн. При цьому, під час здійснення розрахунку вартості спожитої відповідачем електроенергії позивачем застосовано тарифи на послуги з централізованого опалення в розмірі: з 01.12.2008р. в розмірі 23,06 грн. за 1 кв.м.; з 10.12.2008р. в розмірі 26,60 грн. за 1 кв.м.; з 10.03.2009р. в розмірі 34,23 грн. за 1 кв.м.

Відповідно до п.2.2.3 договору споживач зобовязаний при зміні тарифів на теплову енергію, оплати праці робітників постачальника, зміни цін на енергоносії і матеріали, а також інших виплат, повязаних з ринковими відносинами, внести зміни в оплату згідно розрахункам теплопостачальної організації.

Згідно з вимогами ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Сторонами у встановленому статтею 188 ГК України порядку змін до договору не вносилось.

Отже, позивачем безпідставно здійснений розрахунок вартості спожитої відповідачем електричної енергії за тарифами іншими ніж вказаний в договору - 3,65 грн. за 1 кв.м.

За здійсненим судом першої інстанції перерахунком, який перевірений апеляційним господарським судом та визначений вірним, вартість поставленої позивачем відповідачу теплової енергії становить 3348,92 грн., а саме: за листопад 2008 року - 628,53 грн., за грудень 2008 року - 717,75 грн., за січень 2009 року - 657,71 грн., за лютий 2009 року - 188,24 грн., за листопад 2009 року - 214,74 грн., за грудень 2009 року - 78,88 грн., за січень 2010 року - 214,29 грн., за лютий 2010 року - 224,81 грн., за березень 2010 року - 218,16 грн., за жовтень 2010 року - 205,81 грн.

За вимогами ч.ч. 1,2 ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 3348,92 грн., при цьому у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки вони заявлені безпідставно.

Разом з тим слід зазначити, що місцевим господарським судом було правомірно не прийнято до уваги заперечень відповідача проти позовних вимог з посиланням на те, що позивачем невірно під час здійснення розрахунку заборгованості взято площу, яка опалювалась та перерахування 3000 грн. в рахунок погашення заборгованості 25.02.2010р. платіжним дорученням №148, з огляду на наступне.

Як вбачається з розрахунку позовних вимог, позивачем нараховано вартість теплової енергії, що постачалась лише до обєктів, підключених до централізованого опалення із значно меншою площею, ніж вказано в п.2.1.1 договору.

Щодо перерахування відповідачем позивачу платіжним дорученням №148 від 25.02.2010р. 3000 грн. місцевим господарським судом правильно встановлено, що в графі „Призначення платежу” платіжного доручення №148 від 25.02.2010 р. вказано: „Звернення стягнення на майно, що перебуває в податковій заставі, згідно листа №2/97/20/240 від 18.02.2010р.”. При цьому доказів, що вказана сума грошових коштів була перерахована саме в рахунок погашення заборгованості за спожиту в спірний період теплову енергію на підставі договору №14 від 01.10.2003р. відповідачем до суду не надано.

Водночас апеляційний господарський суд не приймає до уваги посилань скаржника на те, що за умовами договору №14 від 01.10.2003р. укладення додаткових угод при зміні тарифу на послуги з централізованого опалення є не обовязковим, оскільки, як вже було вказано вище, порядок внесення змін до договору в даному випадку чітко встановлений вимогами чинного законодавства, зокрема, ст. 188 ГК України.

Таким чином, оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують вищенаведені висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу КП „Котельщик” без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Херсонської області від 30 травня 2011 року у справі №5024/415/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства „Котельщик” - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 15 липня 2011 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

М.В. Михайлов

А.І. Ярош