Постанова № 17070388, 12.07.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р.Справа № 8/116-08-3821

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Журавльова О.О.

суддів Михайлова М.В., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Кірющенко А.В., посвідчення №872 від 04.10.2006р.

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

від третьої особи: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 08 жовтня 2008 року

у справі №8/116-08-3821

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до відповідача Приватного підприємства „ТСП”

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Одеської міської ради

про розірвання договору та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТСП” про зобовязання здійснити ремонтні роботи підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2 у строк 6 місяців, тобто до 12 травня 2009 року.

В процесі розгляду справи 30.09.2008р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло уточнення позовних вимог, в якому він уточнив повне найменування відповідача - Приватне підприємство „ТСП”, просив залучити до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Одеську міську раду, розірвати договір підряду від 12.06.2008р., укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Приватним підприємством „ТСП”, а також визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 право власності на нежитлове підвальне приміщення, площею 39,1 кв.м, розташоване під квартирою №15 по АДРЕСА_2.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.10.2008р. до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору залучено Одеську міську раду.

08.10.2008р. позивач надав до суду першої інстанції уточнення позовних вимог, в яких зазначив, що площа підвального приміщення, яке розташоване під квартирою №15, складає 39,6 кв.м., просив суд розірвати договір підряду від 12.06.2008р. та визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 право власності на нежитлове підвальне приміщення, площею 39,6 кв.м, розташоване під квартирою №15 по АДРЕСА_2.

Рішенням господарського суду Одеської області від 08 жовтня 2008 року у справі №8/116-08-3821 (суддя Атанова Т.О.) позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задоволено; розірвано договір на виконання ремонтних робіт від 12.06.2008р., укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Приватним підприємством „ТСП”; визнано за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 право власності на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 39,6 кв.м., розташоване під квартирою №15 по АДРЕСА_2.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що ремонтні (укріплювальні та осушувальні) роботи у приміщенні були проведені позивачем власними силами, а відповідно до ст. 876 ЦК України власником обєкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором, приймаючи до уваги наявність у справі заяв власників квартир у будинку за адресою: АДРЕСА_2 на фактичне виділення позивачу частини підвального приміщення та можливість фактичного виділення підвального приміщення у натурі, суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на нежитлове підвальне приміщення, загальна площа якого згідно технічного паспорту від 03.10.2008р. становить 39,6 кв.м., розташоване під квартирою №15 по АДРЕСА_2, підлягають задоволенню, так як є законними, обґрунтованими та підтвердженими доданими до позову документами.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради та просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. За доводами заступника прокурора оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушені права територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, як власника комунального майна.

У судовому засіданні представник прокуратури підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Позивач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2), відповідач (Приватне підприємство „ТСП”) та третя особа (Одеська міська рада) в судове засідання не зявились, про час і місце судового засідання повідомлені господарським судом апеляційної інстанції належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.05.2011р., від 15.06.2011р. та відмітка канцелярії ОАГС про відправку копій ухвали суду від 14.06.2011р., зроблена у встановленому порядку на першому примірникові вказаної ухвали, яка відповідно до п.32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” є належним підтвердженням повідомлення представників сторін про час і місце судового засідання. Окрім того, про належне повідомлення представників сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги свідчить також залучена до матеріалів справи копія Реєстру Одеського апеляційного господарського суду №1 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням від 15.06.2011р. З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради за відсутністю представників сторін та третьої особи в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника прокуратури, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2008р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Замовник, позивач) та Приватним підприємством „ТСП” (Виконавець, відповідач) був укладений договір на виконання ремонтних робіт.

Відповідно до умов вищезазначеного договору ПП „ТСП” зобовязалось виконати роботи по ремонту підвального приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, а Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зобовязалась прийняти та оплатити виконані роботи у порядку та в строки, передбачені договором.

Згідно з п.3.2 договору строк виконання робіт складає 6 місяців з моменту підписання даного договору.

Посилання на невиконання відповідачем зобовязання у натурі, а саме на те, що станом на 12.09.2008р. відповідач навіть не приступив до ремонтних робіт, а також проведення позивачем укріплювальних та осушувальних робіт самостійно, зумовило звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 із відповідним позовом.

Згідно з ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем (Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2) належним чином не доведено у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України факт неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобовязань, що зумовлює необхідність відмови у задоволенні позову в частині розірвання договору на виконання ремонтних робіт від 12.06.2008р., укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Приватним підприємством „ТСП”, з огляду на не доведеність позовних вимог.

Що стосується позовних вимог в частині визнання за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 права власності на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 39,6 кв.м., розташоване під квартирою №15 по АДРЕСА_2, слід зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, громадянка ОСОБА_2 є власником квартири №15 по АДРЕСА_2, що складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 47 кв.м. Підставою набуття права власності є Свідоцтво про право власності на спадщину р№3-3710 від 10.08.2007р.

Згідно з ч.1 ст. 1 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), квартир у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб (далі - жилої площі у гуртожитках) (з урахуванням положення частини другої статті 2 цього Закону), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ч.2 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобовязані брати участь у загальних витратах, повязаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно ст. 41 Конституції України набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним, та відповідно до ст. 55 Конституції України це право забезпечується державою і захищається судом.

При цьому, у відповідності до ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

З огляду на вищевикладене, посилаючись на те, що підвальне приміщення під будинком АДРЕСА_2 знаходиться у спільній власності власників квартир у будинку АДРЕСА_2, із врахуванням наявності у справі заяв власників квартир у будинку АДРЕСА_2 на фактичне виділення позивачу частини підвального приміщення та можливість фактичного виділення підвального приміщення у натурі, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання за нею права власності на нежитлове підвальне приміщення, загальна площа якого згідно технічного паспорту від 03.10.2008р. становить 39,6 кв.м., розташоване під квартирою №15 по АДРЕСА_2, підлягають задоволенню, так як є законними та обґрунтованими.

Апеляційний господарський суд з таким висновком суду першої інстанції не погоджується та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із Свідоцтва про право власності на спадщину р№3-3710 від 10.08.2007р., квартира №15 по АДРЕСА_2, що складається з трьох жилих кімнат, загальною площею 47 кв.м., належить на праві власності ОСОБА_2 як громадянці, а не як субєкту підприємницької діяльності.

Таким чином, немає жодних підстав стверджувати, що саме Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 має право спільної сумісної власності з іншими мешканцями будинку АДРЕСА_2 на підвальне приміщення, загальною площею 39,6 кв.м., розташоване у будинку АДРЕСА_2.

Водночас Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не надано до суду жодних інших доказів, які б у розумінні ст.ст. 32-33 ГПК України доводили факт наявності у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 права власності на вищевказане нежитлове підвальне приміщення.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання за собою права власності на нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 39,6 кв.м., розташоване під квартирою №15 по АДРЕСА_2, а отже позовні вимоги в цій частині є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За таких обставин апеляційну скаргу Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради слід задовольнити, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 слід відмовити.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача (Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 08 жовтня 2008 року у справі №8/116-08-3821 скасувати.

3.У задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.

4.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65014, АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_1) до Державного бюджету України (р/р 31114095700008 в ГУДКУ в Одеській області, одержувач - ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

5.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 15 липня 2011 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

М.В. Михайлов

А.І. Ярош