Рішення № 17069812, 05.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

05 липня 2011 року справа № 5020-663/2011 за позовом Заступника військового прокурора Севастопольського гарнізону (99011, м. Севастополь, вул. Суворова, 27)

в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-кт Повітрянофлотський, 6),

Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60);

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Акваторія-Тур Плюс” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 49-б)

про стягнення заборгованості та розірвання договору

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Військової прокуратури Севастопольського гарнізону: Година Д.А. - помічник військового прокурора, посвідчення № 363 від 08.12.2010;

позивача (Міністерства оборони України) - ОСОБА_1 - юрисконсульт, довіреність № 220/664/д від 28.12.2010;

позивача (Севастопольської КЕЧ морська) - ОСОБА_1 - представник, довіреність № б/н від 11.04.2011;

відповідача: Мартинюк О.М. - директор, протокол №9 від 01.03.2010.

Сутьспору:

Заступник військового прокурора Севастопольського гарнізону звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської до Товариства з обмеженою відповідальністю “Акваторія-Тур Плюс” про стягнення заборгованості по орендній платі та розірвання договору оренди військового майна.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору №67/2002/Голов КЕУ оренди нерухомого військового майна від 12.04.2002 в частині належного та своєчасного внесення орендної плати.

Представник позивачів у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що в процесі орендних відносин йому стало відомо про те, що орендоване ним майно змінило власника, втративши статус військового майна на підставі договору купівлі-продажу від 14.02.2006, укладеного з ТОВ «Золотий Символ». Відповідач зазначає, що саме його повідомлення на адресу балансоутримувача та Міністерства оборони України стало підставами для ініціювання останніми звернення до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу від 14.02.2006 недійсним. Відповідач зазначає, що невідомість статусу орендованого ним об`єкта, а також невизначеність належного орендодавця з`явилось підставою для припинення оплати орендних платежів. При цьому, сама наявність заборгованості за заявлений період не заперечується. З наведених підстав відповідач вважає відсутніми підстави для розірвання договору оренди.

Прокурору, представникам сторін у судовому засіданні були роз`яснені їх процесуальні права і обов`язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

12.04.2002 між Міністерством оборони України в особі начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління міністерства оборони України - Орендодавець, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Акваторія-Тур Плюс” Орендар, було укладено договір оренди № 67/2002/ГоловКЕЧ нерухомого війскового майна, розташованого у військовому містечку № Б-1 Севастопольського гарнізону за адреосю: м.Севастополь, Балаклава, вул. Мраморна (а.с.6-10).

Відповідно до пункту 1.1 договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно будівлю компресорної (№ 15 за генпланом) загальною площею 310,8 кв.м., будівлю акумуляторної (№12 за генпланом) загальною площею 708,2 кв.м.- загальною площею 1019 кв.м., розміщене за адресою: Севастополь, Балаклава, вул. Мраморна, військове містечко № Б-1, що знаходиться на балансі та обліковується в 9 ВМІС ВМСУ, вартість якого визначена згідно з актом оцінки і становить за експертною оцінкою 115620,00 грн.

Відповідно до пункту 2.1 договору, Орендар вступає у строкове платне користування Майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі Майна (Додаток № 2).

З матеріалів справи вбачається факт підписання Додатку № 2 Акту прийому-передачі фондів військового містечка № Б-1 в оренду (а.с.10-зворот).

Згідно з пунктом 3.1 договору, Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (лютий 2002 року) 950,51 грн. Орендна плата за перший місяць оренди березень 2002 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за березень, 2002 (місяці, рік).

Пунктом 3.2 договору оренди встановлено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць.

Відповідно до пункту 3.3 договору, Орендна плата у розмірі 100 % перераховується Орендарем до спеціального фонду державного бюджету (держбюджету) на спеціальний реєстраційний рахунок балансоутримувача 9 відділення Морської інженерної служби ВМС ЗС України № 3921684509011, МФО 824509 в територіальному органі Державного казначейства щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з пунктом 10.1 договору, цей Договір діє з 12.04.2002 по 12.04.2022 строком на 20 років.

Додатковим договором № 35д/2007/СевКЕЧ від 28.02.2007 до вказаного вище договору сторони внесли зміни в пункт 3.1 стосовно розміру орендної плати (а.с.11-12)

Порушення Товариством з обмеженою відповідальністю “Акваторія-Тур Плюс” умов договору в частині своєчасної сплати орендної плати з`явилось підставою для звернення прокурора до суду з позовом у даній справі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частинами 1 та 3 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з часиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»також передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

У відповідності з пунктом 5.2 договору орендар зобовязувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Прокурор та позивач зазначають, що відповідач порушує прийняті на себе зобовязання по оплаті орендної плати, у звязку з чим за період з лютого по жовтень 2010 року є наявною заборгованість по орендній платі в сумі 24920,31 грн. Перевіривши представлений прокурором до позову розрахунок заборгованості по орендній платі в сумі 24920,31 грн., суд вважає його вірним.

Відповідач вважає, що в період з 14.02.2006 власником орендованого об`єкту являлось ТОВ «Золотий Символ»на підставі договору купівлі-продажу, а Міністерство оборони України відновило свої права, як власника військового майна, лише з моменту набранням чиності рішень господарського суду про визнання недійсними договорів купівлі-продажу війського майна, укладних між ТОВ «Золотий Символ»та директором філії ЦСБУ «Укроборонбуд»Мельником В.Л.

Відповідач також вважає, що саме з моменту набрання чинності рішеннями судів про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 14.02.2006 Міністерство оборони України та Севастопольська квартирно-експлуатаційна частина морська мають право вимагати перерахування на їх користь орендної плати.

Однак, суд не може погодитись з такими доводами відповідача, оскільки рішеннями господарського суду м.Севастополя від 25.12.2009 у справі № 5020-1/014-12/002-1/056-10/071 та від 06.10.2010 у справі № 5020-4/121, які набрали законної сили, договори купівлі-продажу військового майна від 14.02.2006, покупцем в яких виступало ТОВ «Золотий Символ», визнані недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, з моменту набрання чинності рішеннями господарського суду м.Севастополя у справах № 5020-1/014-12/002-1/056-10/071 та № 5020-4/121 право власності держави на військове майно було відновлено саме з того моменту, коли було укладено визнані в подальшому недійсними договори купівлі-продажу від 14.02.2006.

Тому, в заявлений прокурором в позові період - з лютого по жовтень 2010 року належним орендодавцем є саме та особа, яка зазначена в договорі оренди № 67/2002/ГоловКеу від 12.04.2002, а орендна плата має бути сплачена саме в тому порядку, який зазначений в розділі 3 вказаного договору.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення основної заборгованості в сумі 24920,31 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до пункту 3.5 договору оренди, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до держбюджету відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Дослідивши представлений прокурором розрахунок пені, судом встановлено, що пеню розраховано по кожному місяцю окремо з урахуванням вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.

На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 1547,66 грн. суд також вважає обґрунтованим та підлягаючими стягненню.

Прокурором також заявлено вимоги про розірвання договору оренди у звязку з порушенням орендарем зобовязань по внесенню орендної плати та зобовязання відповідача повернути орендодавцю орендовані приміщення.

Так, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлює, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Судом встановлено, що листами від 01.03.2008 Товариство з обмеженою відповідальністю “Акваторія-Тур Плюс” зверталось на адресу Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України із запитами щодо статусу орендованого майна з метою подальшої приватизації.

Також збоку Товариства з обмеженою відповідальністю “Акваторія-Тур Плюс” мало місце звернення на адресу Міністерства оборони України (лист від 17.02.2009 № 5), в якому повідомлялось, що у військовому містечку Б-1 Севастопольського гарнізону було приватизовано декілька об`єктів нерухомого військового майна, в тому числі товариством з обмеженою відповідальністю «Золотий Символ». У зв`язку з цим, відповідач просив повідомити його, зокрема, про те, що чи являється орендоване ним майно та майно, придбане ТОВ «Золотий Символ», одним і тим самим майном.

06.09.2009 Головне квартирно-експлуатаційне управління ЗС Міністерства оборони України повідомило відповідача про відсутність інформації щодо продажу об`єктів нерухомого майна, а також про існування судового процесу щодо визначення статусу об`єктів нерухомого майна військового містечка Б-1.

У зв`язку з викладеним, суд погоджується з доводами відповідача про те, що невизначеність статусу орендованого ним об`єкта, належного орендодавця та існування судових процесів по визначенню належного власника орендованих об`єктів є поважною причиною для зупинення оплати орендних платежів.

Оскільки наявність заборгованості за заявлений прокурором період відповідачем не заперечується, суд приходить до висновку, що права орендодавця можуть бути достатньою мірою захищені шляхом стягнення з орендаря заборгованості по орендній платі та пені. Підстави для розірвання договору оренди суд вважає відсутніми.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Акваторія-Тур Плюс” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 49-б; ідентифікаційний код 33005828) на користь Севастопольської квартирно-експлуатаційної частини морської (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 60; ідентифікаційний код 22992545) 26467,97 грн., яких: 24920,31 грн. - заборгованість по орендній платі, 1547,66 грн. - пеня.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Акваторія-Тур Плюс” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 49-б; ідентифікаційний код 33005828) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) 264,68 грн. держмита

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Акваторія-Тур Плюс” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 49-б; ідентифікаційний код 33005828) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. на р/р 31212264700007, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, одержувач: Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598.

5. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 08.07.2011.