Рішення № 17069798, 05.07.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

05 липня 2011 року справа № 5020-950/2011 За позовомПрокурора Ленінського району міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Вороніна, 11), в інтересах держави в особі

Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Павліченко, 2, ідентифікаційний код 03358357)

до Комунального підприємства «Житлосервіс №15»

(99029, м. Севастополь, вул. М.Музики, буд. 88-А, ідентифікаційний код 32296567)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

про стягнення 493502,19 грн.

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Прокурор (Прокурор Ленінського району міста Севастополя) - Радулов А.Д. - прокурор відділу прокуратури, посвідчення № 684 від 09.03.2011;

Позивач (КП “Севтеплоенерго”Севастопольської міської Ради) - ОСОБА_1 - юрисконсульт, довіреність № 2ю від 04.01.2011;

Відповідач (КП "Житлосервіс № 15") - ОСОБА_2 - юрисконсульт, довіреність № б/н від 10.01.2011;

Третя особа (Севастопольська міська Рада) не зявився.

Сутьспору:

Прокурор Ленінського району міста Севастополя звернувся до господарського суду міста Севастополя в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Севтеплоенерго» Севастопольської міської Ради з позовом до Комунального підприємства «Житлосервіс №15»про стягнення 493502,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору купівлі-продажу теплової енергії №436 від 25.06.2010 в частині належної та своєчасної оплати отриманої теплової енергії.

Ухвалою від 16.06.2011 позовну заяву прийнято до провадження суддею Погребняком О.С., справу призначено до розгляду у судовому засіданні 05.07.2011.

У судове засідання 05.07.2011 третя особа явку уповноважених представників не забезпечила, до початку судового засідання надала клопотання про розгляд справи за відсутністю її представника (вх.7227/11 від 06.07.2011), зазначивши, що підтримує всі заявлені Прокурором Ленінського району міста Севастополя вимоги.

У судовому засіданні 05.07.2011 представник позивача виклав зміст позовних вимог, на задоволенні позову наполягав, з підстав, відкладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд розстрочити виконання судового рішення.

Представниками сторін у судове засідання представлено угоду про розстрочення оплати заборгованості за поставлену електроенергію від 30.06.2011 на період з 01.07.2011 по 30.06.2012.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд -

В С Т А Н О В И В:

25.06.2010 між Комунальним підприємством „Житлосервіс №15” (Покупець) та Комунальним підприємством „Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради (Продавець) був укладений договір №436 купівлі-продажу теплової енергії (далі Договір) /арк. с. 11-13/, відповідно до умов якого Продавець зобовязується передати Покупцю теплову енергію до межі балансової та експлуатаційної відповідальності, своєчасно та відповідної якості, а покупець зобовязується прийняти та оплатити отриману теплову енергію за встановленими тарифами (п. 1.1 Договору).

В розділі 2 Договору сторони домовились щодо визначення тарифів на теплову енергію.

Зокрема, відповідно до п. 2.1 Договору встановлюються такі тарифи за одиницю теплової енергії (з ПДВ):

1) централізоване опалення:

-для населення: абонентська плата щомісячно протягом року незалежно від наявності засобів обліку 1,51 грн.

- оплата за спожиту теплову енергію в опалюваний період (додатково до абонентної плати 2,37 грн./м2;

-для інших підприємств, організацій, установ: в опалювальний сезон 14,916 грм/м2.

Також, в п. 2.2 Договору сторони зазначили, що тарифи на теплову енергію затверджуються органами місцевого самоврядування та можуть бути змінені впродовж строку дії Договору, про що Продавець повинен повідомити Покупця через засоби масової інформації.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Плата за теплову енергію розраховується виходячи із займаної опалювальної площі, відповідно до нормативів споживання (п. 4.2 Договору).

Якщо висота опалювальних приміщень більше ніж 3,5 м, плата здійснюється за наведеною площею (п. 4.3 Договору).

Відповідно до п. 4.5 Договору плата за договором встановлюється:

4.5.1За опалення загальної площі в нежитлових приміщеннях:

кількість1337,29 м2

при тарифі без ПДВ12,4300 грн./м2

в місяць без ПДВ16622,51 грн.

ПДВ 20%3324,50 грн.

загалом з ПДВ19947,01 грн.

4.5.2За опалення загальної площі в житлових приміщеннях:

кількість6564,70 м2

при тарифі без ПДВ1,9750 грн./м2

в місяць без ПДВ12965,28 грн.

ПДВ 20%2593,06 грн.

загалом з ПДВ15558,34 грн.

4.5.3абонентська плата щомісячно протягом року:

кількість6564,70 м2

при тарифі без ПДВ1,2580 грн./м2

в місяць без ПДВ12965,28 грн.

ПДВ 20%8558,39 грн.

загалом з ПДВ9910,07 грн.

В п. 4.6 Договору сторони встановили, що Покупець щомісяця, до 15 числа розрахункового місяця може здійснювати авансові платежі за усіма видам теплопостачання, передбаченими Договором, відповідно до виставленого Продавцем рахунку в сумі не менше 50% від нарахованої суми за спожиту теплову енергію у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком за фактично відпущену теплову енергію.

Кінцевий розрахунок за теплову енергію здійснюється в строк до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, відповідно до тарифів, що діють на день отримання теплової енергії. Рахунок вважається отриманим Покупцем, якщо останній до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, не заявить про неотримання рахунку за розрахунковий місяць (п. 4.7 Договору).

За умовами п. 10.1 Договору, він є укладеним строком на три роки та набирає чинності з 01.07.2010.

Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дій жодна зі сторін письмово не заявить про його розірвання чи необхідність перегляду договору (п. 10.3 Договору).

Судом встановлено, що позивач свої зобовязання за Договором виконував належним чином: здійснював відповідачу постачання теплової енергії.

Натомість відповідач умови Договору порушив, за отриману теплову енергію розраховувався не в повному обсязі та не своєчасно.

Невиконання відповідачем зобовязань за Договором щодо повної та своєчасної оплати за отриману теплову енергію і стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання відповідачем зобовязань за Договором №436 від 25.06.2010 щодо оплати поставленої позивачем теплової енергії.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської ради до Комунального підприємства „Житлосервіс №15” про стягнення 493502,19 грн., з яких: 448566,56 грн. сума основного боргу; 14675,77 грн. сума пені; 21568,03 грн. сума збитків від інфляції; 8691,83 грн. сума 3% річних.

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, а також положеннями спеціальних нормативно-правових актів, зокрема, Законами України „Про теплопостачання ”, „ Про житлово-комунальні послуги ”, іншими нормативними актами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України ).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Так, згідно з пунктом 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (надалі Правила), послуги надаються споживачеві згідно з договором, який оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України та статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з грудня 2009 року по травень 2011 року у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 448566,56 грн. /арк. с. 17-50/.

В силу статті 625 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У встановлені пунктом 4.7 Договору строки відповідач взяті на себе зобовязання щодо повної оплати за отриманий товар не виконав, у судовому засіданні визнав суму заборгованості за Договором у повному обсязі.

За викладених обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 448566,56 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 14675,77 грн.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обовязку внесення оплати за договором, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно невиконаного грошового зобовязання, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Із наведеною нормою кореспондує стаття 611 Цивільного кодексу України, згідно з якою, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В пунктах 4.8, 6.1 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення плати за теплову енергію з Покупця стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, та дійшов висновку про те, що здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому, вважає його таким, що підлягає задоволенню у заявленому розмірі 14675,77 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у розмірі 21568,03 грн. та 3% річних у сумі 8691,83 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобовязання щодо оплати вартості теплової енергії, отже, інфляційне збільшення суми боргу та нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та індексу інфляції, зроблений позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 8691,83 грн. та індексу інфляції в розмірі 21568,03 грн. також підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

У судовому засіданні представник відповідача визнав позовні вимоги та просив суд розстрочити виконання рішення.

Згідно з частиною 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу 448566,56 грн., пеня 14675,77 грн., 3% річних 8691,83 грн., інфляційні витрати 21568,03 грн., а всього 493502,19 грн.

Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи те, що позивач проти надання розстрочки виконання рішення не заперечував, суд визнав за необхідне задовольнити клопотання представника відповідача та розстрочити виконання рішення на строк з липня 2011 року по червень 2012 року.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 4935,02 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального підприємства „Житлосервіс №15” (вул. М. Музики, 88-А, м. Севастополь, 99029; ідентифікаційний код 32296567) на користь Комунального підприємства „Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (вул. Павліченко, 2, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 03358357) суму основного боргу - 448566,56 грн., пеню 14675,77 грн., 3% річних 8691,83 грн., інфляційні витрати 21568,03 грн., а всього 493502,19 грн. (чотириста девяносто три тисячі пятсот дві грн. 19 коп.).

Розстрочити виконання рішення строком на 12 місяців та вчиняти стягнення наступним чином:

до 31.07.2011 14125,00 грн.

до 31.08.2011 14125,00 грн.

до 30.09.2011 14125,00 грн.

до 31.10.2011 14125,00 грн.

до 30.11.2011 14125,00 грн.

до 31.12.2011 14125,00 грн.

до 31.01.2012 14125,00 грн.

до 29.02.2012 14125,00 грн.

до 31.03.2011 14125,00 грн.

до 30.04.2011 14125,00 грн.

до 31.05.2012 14125,00 грн.

до 30.06.2011 14127,19 грн.

3.Стягнути з Комунального підприємства „Житлосервіс №15” (вул. М. Музики, 88-А, м. Севастополь, 99029; ідентифікаційний код 32296567) в доход державного бюджету (р/р 31113095700007, отримувач: Державний бюджет, Ленінський район в місті Севастополі, банк отримувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598, код платежу 22090200) державне мито у сумі 4935,02 грн.

4.Стягнути з Комунального підприємства „Житлосервіс №15” (вул. М. Музики, 88-А, м. Севастополь, 99029; ідентифікаційний код 32296567) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. на р/р 31212264700007, банк одержувача: ГУ ДКУ в місті Севастополі, одержувач: Ленінський район, код бюджетної класифікації 22050000, МФО 824509, код в ЄДРПОУ 24035598.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддяпідпис О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 08.07.2011