Рішення № 17069792, 24.06.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

24 червня 2011 року справа № 5020-657/2011 За позовом Підприємства з іноземними інвестиціями „ЛУКОЙЛ-Україна”

(вулиця Комінтерна, 14, літ. А, місто Київ, 01032,

вулиця Верхній Вал, 68, місто Київ, 04071)

до: Севастопольського міського територіального відділення

Антимонопольного комітету України

(вулиця Леніна, 48, місто Севастополь, 99011)

про визнання частково недійсним рішення від 23.02.2011 №27/14-11-РШ

суддя Шевчук Н.Г.

Представники:

позивача ОСОБА_1, довіреність від 29.04.2011;

відповідача ОСОБА_2, довіреність №9/341 від 22.02.2011;

Суть спору:

Підприємство з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна” звернулось до господарського суду з позовом до Севастопольського міського відділення Антимонопольного комітету України, в якому просить визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського відділення Антимонопольного комітету України №27/14-11-РШ від 23.02.2011, винесеного за результатами розгляду матеріалів справи №27/05-10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в частині:

- визнання підприємства з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна” субєктом господарювання, що спільно з іншими субєктами господарювання займав у 2009 році монопольне (домінуюче) становище у територіальних межах м.Севастополя на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального через автомобільні газозаправні станції з часткою 63,9 відсотка;

- визнання дій підприємства з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна” при встановленні цін на скраплений газ у першій декаді листопада 2009 року порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- накладення штрафу на підприємство з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна” у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

Позивач з посиланням на статті 12, 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” вважає, що оскаржуване Рішення винесено відповідачем з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному встановленні обставин справи та невідповідності зроблених висновків обставинам справи, що відповідач не довів факт монопольного становища позивача та наявності в його діях чи становищі ознак ринкової влади у розумінні пункту 10.3 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища субєктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 №49-р.

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що рішення винесено при повному встановленні обставин справи у відповідності з нормами діючого законодавства (т. 1 арк. с 83-85, 116-118).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін суд

ВСТАНОВИВ:

Адміністративною колегією Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду матеріалів справи №27/05-10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції 23.02.2011 винесено рішення №27/14-11-РШ „Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу” (далі Рішення) (т. 1 арк. с. 13-19).

Зазначеним рішенням постановлено:

1. Визнати товариство з обмеженою відповідальністю „Крим Констант”, підприємство з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна”, товариство з обмеженою відповідальністю „Перун плюс” субєктами господарювання, що займали у 2009 році монопольне (домінуюче) становище у територіальних межах м.Севастополя на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального через автомобільні газозаправні станції з часткою 63,9 відсотка.

2. Визнати дії товариства з обмеженою відповідальністю „Крим Констант”, підприємства з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна”, товариства з обмеженою відповідальністю „Перун плюс”, які полягали у встановленні у першій декаді листопада 2009 року економічно необґрунтованих роздрібних цін на скраплений газ в якості моторного пального на автомобільних газозаправних станціях порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

3. За порушення, зазначене у пункті 2 цього рішення, накласти штраф:

на товариство з обмеженою відповідальністю „Крим Констант” у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень;

на підприємство з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна” у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень;

на товариство з обмеженою відповідальністю „Перун плюс” у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Як зазначено у Рішенні, під час розгляду справи проведено дослідження ринку роздрібної торгівлі скрапленим газом у якості моторного пального в територіальних межах міста Севастополя у відповідності до вимог Законів України „Про Антимонопольний комітет України”, „Про захист економічної конкуренції” та Методики визначення монопольного (домінуючого) становища субєктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України№49-р від 05.03.2002 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за №317/6605 із змінами (далі Методика). Часовими межами ринку визначено 2009 рік.

Відповідно до цього Рішення Адміністративною колегією Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України встановлено, що вказані особи з чотирьох субєктів господарювання, які здійснювали реалізацію скрапленого газу в якості моторного пального протягом 2009 року в територіальних межах міста Севастополя (ТОВ „Крим Констант”, ПП „Лукойл-Україна”, ТОВ „Перун плюс”, ТОВ „Українська паливно-енергетична компанія”), займали монопольне (домінуюче) становище на ринку роздрібної торгівлі скрапленим газом через мережу АГЗС в територіальних межах м.Севастополя (далі ринку), оскільки їх сукупна частка на відповідному ринку становила 63,9 відсотка.

У Рішенні зазначено, що за результатами проведеного Севастопольським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України дослідження стану ринку встановлено, що з початку листопада 2009 року у м.Севастополі на АГЗС ТОВ „Крим Констант”, ПП „Лукойл-Україна”, ТОВ „Перун плюс” відбулося підвищення роздрібних цін на скраплений газ від 10 до 16 відсотків, що перевищує рівень 5%, який відповідно до розділу 7 Методики є значним, та встановлення роздрібних цін на скраплений газ у певний проміжок часу на однаковому рівні 5,10грн/л, що відображено у наведеній у Рішенні таблиці.

Рішенням встановлено, що зростання роздрібних цін у ТОВ „Крим Констант”, ПП „Лукойл-Україна”, ТОВ „Перун плюс” на скраплений газ у м.Севастополі з початку листопада 2009 року відбулось за рахунок збільшення торговельних надбавок у 5-10 разів у певний проміжок часу.

Адміністративна колегія дійшла висновку, що за наявності різних постачальників, різних цін придбання товару, достатньої кількості залишків скрапленого газу, застосовуючи різні торговельні надбавки зазначені субєкти господарювання одночасно або з різницею в один-два дні підвищували і утримували на однаковому рівні роздрібні ціни на скраплений газ протягом першої декади листопада 2009 року, що таким чином конкуренція між ТОВ „Крим Констант”, ПП „Лукойл-Україна”, ТОВ „Перун плюс” була усунута, що такі дії ТОВ „Крим Констант”, ПП „Лукойл-Україна”, ТОВ „Перун плюс” є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції”, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Згідно статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Вважається, що кожен із двох чи більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першою цієї статті.

Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;

сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків -

і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої цієї статті.

Згідно статті 13 цього закону зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Пунктом 2 статті 50 цього Закону визначено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем є, зокрема, порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Суд також встановив, що згідно вказаної у Рішенні таблиці 1 Роздрібні ціни на скраплений газ (грн./л) роздрібна ціна на скраплений газ 5,10грн/л була встановлена ТОВ „Крим Констант” з 04.11.2009 по 09.11.2009, ПП „Лукойл-Україна” з 03.11.2009 по 10.11.2009, ТОВ „Перун плюс” така ціна взагалі не встановлювалась і найвищою була ціна 5,09грн/л з 04.11.2009 по 06.11.2009.

Окрім того суд встановив, що згідно матеріалів справи, які слугували підставою для винесення оскаржуваного Рішення, частки субєктів господарювання на ринку скрапленого газу за 2009 рік були наступними: ТОВ „Крим Констант” 23,91%, ПП „Лукойл-Україна” 31,05%, ТОВ „Перун плюс” 8,96%, ТОВ „УПЕК” („Українська паливно-енергетична компанія”) 36,08% (т. 1 арк. с. 102).

Таким чином, оскаржуване Рішення всупереч приписів абзацу 2 частини 5 статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції” було винесене щодо трьох субєктів господарювання, частки яких на ринку не є найбільшими.

Відповідачем не доведено, що ТОВ „Крим Констант”, ПП „Лукойл-Україна”, ТОВ „Перун плюс” займали у 2009 році монопольне (домінуюче) становище у територіальних межах м.Севастополя на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального через автомобільні газозаправні станції, і що їх дії є зловживанням монопольним (домінуючим) становищем у територіальних межах м.Севастополя на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального через автомобільні газозаправні станції.

Відповідно до пункту 15.3 рекомендацій президії Вищого господарського суду України №04-5/247 від 29.10.2008 „Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства” обовязок з доведення факту зайняття субєктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку покладається Антимонопольний комітет України або його територіальне відділення, яке є стороною у справі.

У Рішенні відповідачем не визначено, за якою із вказаних у статті 12 Закону України „Про захист економічної конкуренції” ознак позивач визнаний таким, що займає монопольне (домінуюче) становище у територіальних межах м.Севастополя на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального через автомобільні газозаправні станції.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Методики часові межі ринку визначаються як проміжок часу (як правило - рік), протягом якого відповідна сукупність товарно-грошових відносин між продавцями (постачальниками, виробниками) і споживачами утворює ринок товару із сталою структурою.

У випадках, коли період повного обороту авансованого капіталу у виробництві відповідного товару є більшим, ніж один рік, як часові межі ринку як правило визначається проміжок часу, який дорівнює від одного до трьох зазначених періодів обороту капіталу.

У Рішенні не наведено обґрунтування щодо того, чому для вивчення стану ринку було взято лише першу декаду 2009 року.

Пунктом 10.3 Методики визначено, що суб'єкт (суб'єкти) господарювання не зазнає(ють) значної конкуренції, якщо завдяки своїй ринковій владі має (мають) здатність не допускати, усувати чи обмежувати конкуренцію, зокрема обмежувати конкурентоспроможність інших суб'єктів господарювання, чи ущемлювати інтереси інших суб'єктів господарювання чи споживачів.

Ознаками ринкової влади є:

здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання, який (які) не є єдиним (єдиними) виробником (постачальником) відповідного товару (товарної групи), диктувати свої умови при продажу товару (товарної групи), укладенні договору про поставки, нав'язувати споживачу невигідні умови;

здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання шляхом монополізації ринку постачання виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виробляють відповідні товари (товарні групи) із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар'єри вступу на ринок;

здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання скорочувати або обмежувати випуск товарів (товарних груп) і постачання їх на ринок збуту з метою отримання однобічної користі при купівлі або продажу товарів (товарних груп), при укладанні договорів і угод про постачання товарів (товарних груп), а інші суб'єкти господарювання, які є його конкурентами, не здатні компенсувати утворений дефіцит товарів (товарних груп);

здатність суб'єкта (суб'єктів) господарювання підвищувати ціни на товари (товарні групи) і підтримувати їх на рівні, що перевищує рівень, обумовлений конкуренцією на ринку.

Вважається, що суб'єкт (суб'єкти) господарювання не зазнає (зазнають) значної конкуренції, зокрема, коли:

у нього (у них) на ринку немає жодного конкурента;

частки на ринку, які належать конкурентам, порівняно невеликого розміру;

можливості доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів (товарних груп) суттєво обмежені;

бар'єри доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявні пільги чи інші обставини суттєво обмежують вступ на ринок нових суб'єктів господарювання.

За змістом оскаржуваного Рішення питання щодо наявності в діях чи становищі позивача ознак ринкової влади у розумінні пункту 10.3 Методики відповідачем не досліджувались і будь-яких зазначених вище доказів ринкової влади позивача на ринку реалізації скрапленого газу не наведено.

За таких обставин суд вважає, що при прийнятті рішення усі обставини, що мають значення для встановлення факту зловживання позивачем монопольним становищем на ринку, не були зясовані, викладені у Рішенні висновки не відповідають обставинам справи, що згідно частини першої статті 59 Закону України „Про захист економічної конкуренції” є підставою для визнання Рішення недійсним в частині в частині, що стосується підприємства з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна”.

Суд з урахуванням приписів пункту 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України за відсутності клопотання заінтересованої сторони не може вийти за межі позовних.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського відділення Антимонопольного комітету України №27/14-11-РШ від 23.02.2011, винесене за результатами розгляду матеріалів справи №27/05-10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, в частині:

- визнання підприємства з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна” субєктом господарювання, що спільно з іншими субєктами господарювання займав у 2009 році монопольне (домінуюче) становище у територіальних межах м.Севастополя на ринку роздрібної реалізації скрапленого газу в якості моторного пального через автомобільні газозаправні станції з часткою 63,9 відсотка;

- визнання дій підприємства з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна” при встановленні цін на скраплений газ у першій декаді листопада 2009 року порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 2 статті 50, пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України „Про захист економічної конкуренції” у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- накладення штрафу на підприємство з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна” у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) грн.

3. Стягнути з Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (99011, вулиця Леніна, 48, місто Севастополь, код 22288154, інформація про рахунки відсутня) на користь підприємства з іноземними інвестиціями „Лукойл-Україна” (01032, вулиця Комінтерна, 14, літ. А, місто Київ, 04071, вулиця Верхній Вал, 68, місто Київ, код 30603572, на відомий п/р 26009200340019 в ПАТ „Сітібанк”, МФО 300584, або інший вказаний стягувачем рахунок) витрати по сплаті державного мита у розмірі 85грн (вісімдесят пять грн) та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236грн (двісті тридцять шість грн.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.Г.Шевчук

Рішення підписане 07.07.2011.