Рішення № 17068660, 06.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2011 р.Справа № 12/17-1038-2011 Позивач: корпорація "Енергоресурс-інвест" Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Облкомунторг сервіс"

про стягнення 22916,79 грн.

Колегія суддів господарського суду Одеської області у складі:

Головуючий суддя: Цісельський О.В.

Судді: Невінгловська Ю.М.

Петренко Н.Д.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1довіреність від 16.03.2011р.

від відповідача: не зявився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, корпорація "Енергоресурс-інвест" (надалі Корпорація) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Облкомунторг сервіс" (надалі Облкомунторг) 19000 грн. основного боргу; 2159,87 грн. пені; 1240,41 грн. інфляційних витрат; 516,51 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.03.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно № 12/17-1038-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

17.05.2011р. від позивача на адресу суду надійшло клопотання (вх. № 15418/2011) в якому позивач зазначив, що відповідач частково сплатив борг в сумі 2300 грн. та просив суд позов задовольнити з урахуванням сплати частини боргу.

Ухвалою господарського суду одеської області від 16.05.2011р. з метою надання сторонам можливості захистити свої права, враховуючи те, що на час спливу строку розгляду справи в суду були відсутні належні та припустимі докази повідомлення відповідача, справу № 12/17-1038-2011 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.05.2011р. справу прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Цісельський О.В.; судді Невінгловська Ю.М. та Петренко Н.Д. та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Представник позивача в судових засіданнях на уточнених позовних вимогах наполягав, просив їх задовольнити.

Відповідач ТОВ "Облкомунторг сервіс" був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 05.04.2011р., наданим суду Позивачем та корінцями поштових повідомлень, які є у матеріалах справи, але в судове засідання не зявився, про поважність підстав неявки суд не повідомив, своїм правом на захист не скористався.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В процесі розгляду справи представником позивача були надані додаткові матеріали, які оглянути судом та залучені до матеріалів справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

29.03.2010р. між Корпорацією (Виконавець) та Облкомунторг (Замовник) було укладено договір № 18-3/10 за умовами п.1.1. якого виконавець зобов'язується виготовити та поставити, а замовник прийняти та оплатити труби поліетиленові напірні, надалі Продукцію, згідно відповідних Специфікацій.

За умовами п.3.1. договору сума договору складає 37048 грн., у т. ч. ПДВ 6174,67грн.

Відповідно до п. 5.2. договору початок виконання замовлення по договору поступлення авансової оплати в розмірі 40% на розрахунковий рахунок виконавця згідно відповідної специфікації.

Кінцевий розрахунок проводиться замовником на протязі 3-х банківських днів від дати передачі продукції згідно накладних поставки (п.5.3. договору).

Згідно до п.7.1. договору передача (приймання-здавання) продукції здійснюється згідно накладних поставки.

Пунктом 9.2. договору за порушення термінів оплати продукції замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Як зазначає, позивач та не заперечує відповідач, 26.04.2010р. відповідач на виконання п.5.2. договору перерахував позивачу 40% вартості продукції, а саме 14404грн.

09.04.2010р. відповідно до видаткових накладних №№ 0409-1, 0409-2 позивач передав, а відповідач прийняв продукцію в повному обсязі, що підтверджується також довіреністю на отримання ТМЦ № 296 (а.с.12).

Таким чином останнім строком сплати за отриманий товар є 14.04.2010р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач з порушенням строків оплати частково розрахувався за отриману продукцію, а саме згідно платіжних доручень № 941 від 20.10.2010р. на суму 2644 грн., № 1018 від 10.12.2010р. на суму 1000 грн. та № 1148 від 06.05.2011р. на суму 2300 грн. перерахував позивачу частину боргу.

Таким чином на час розгляду справи відповідачем за отриману продукцію перераховано позивачу 20348грн. і залишок несплаченого боргу складає 16700 грн.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості продукції, позивач, для захисту своїх порушених прав звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду Одеської області.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на час розгляду справи за відповідачем рахується борг в сумі 16700 грн., наявність якого відповідачем у встановленому законом порядку не спростовано.

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В частині стягнення з відповідача 2159,87 грн. пені; 1240,41 грн. інфляційних витрат; 516,51 грн. 3% річних, перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов до висновку, що зазначені позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказів належного виконання зобовязань на день розгляду справи відповідач суду не надав, отже, відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобовязання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Аналізуючи положення чинного законодавства, матеріали справи і викладене вище, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги Корпорації "Енергоресурс-інвест" щодо стягнення з ТОВ "Облкомунторг сервіс" 16700 грн. основного боргу; 2159,87 грн. пені; 1240,41 грн. інфляційних витрат; 516,51 грн. 3% річних підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати слід покласти за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 32,33,44,49,75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Облкомунторг сервіс" (65005, м. Одеса, вул. Комітетська, 14а, оф.3, код ЄДРПОУ 34672765) на користь Корпорації "Енергоресурс-інвест" (79035, м. Львів, вул. Зелена, 131, код ЄДРПОУ 30336890) 16700 грн. основного боргу; 2159,87 грн. пені; 1240,41 грн. інфляційних витрат; 516,51 грн. 3% річних; 229,17 держмита, 236 грн. ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення підписане 08.07.2011р.

Головуючий суддя Цісельський О.В.

СуддіНевінгловська Ю.М.

Петренко Н.Д.