Рішення № 17068570, 14.07.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.11 Справа № 15/100/2011

За позовом

Міського комунального підприємства «Луганськтранссервіс», м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автостар-Луганськ», м. Луганськ про стягнення 16 054 грн. 74 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю №46 від 11.04.2011;

від відповідача - ОСОБА_2, представник за довіреністю №60 від 31.05.2011, ОСОБА_3, директор згідно наказу № 6-ок від 01.02.2010.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 16054 грн. 74 коп. за договором № 7 від 31.08.2010.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву від 06.06.2011, поясненнях від 20.06.2011 та від 14.07.2011, посилаючись, зокрема, на невиконання позивачем п.п. 2.1.1 - 2.1.2 договору.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між міським комунальним підприємством «Луганськтранссервіс»та товариством з обмеженою відповідальністю «Автостар-Луганськ»31.08.2010 укладено договір № 7 (далі - Договір).

Згідно предмету даного договору позивач у справі сприяє відповідачу у справі в виконанні ним умов «Договору на перевезення пасажирів на постійних міських автобусних маршрутах загального користування м. Луганська», затвердженого рішенням виконкому Луганської міської ради від 01.07.2005 № 192 з наступними змінами до нього (п. 1 договору).

До договору було укладено 6 додаткових угод.

За умовами п. 2.1 договору МКП «Луганськтранссервіс», зокрема, зобовязаний:

- розробляти ТОВ «Автостар-Луганськ»графіки руху автобусів (мікроавтобусів) на маршрутній мережі м. Луганська та надавати по заявці ТОВ «Автостар-Луганськ»інформацію про роботу його транспортних засобів на маршруті (час виходу та залишення маршруту, кількість виконаних рейсів, дані про допущені порушення при роботі на маршруті) за визначений період (п. 2.1.1 договору); - виконувати відповідні відмітки в подорожніх листах, наданих складом водіїв ТОВ «Автостар-Луганськ», на стаціонарних диспетчерських пунктах з 07.00 до 18.00, на рухомих диспетчерських пунктах з 07.00 до 10.00 (п. 2.1.2 договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 17.02.2011 № 6).

Відповідно до п. 3.1 договору за виконання МКП «Луганськтранссервіс»зобовязань, передбачених п. 2.1 (2.1.1 2.1.2) договору ТОВ «Автостар-Луганськ»вносить на розрахунковий рахунок або в касу грошові кошти в сумі 175 грн. 00 коп. з мікроавтобусу.

Положеннями п. 3.2 договору (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 17.02.2011 № 6) встановлено, що платежі проводяться ТОВ «Автостар-Луганськ»на розрахунковий рахунок або в касу МКП «Луганськтранссервіс»до 5-го числа наступного місяця.

Виконання зобовязань позивачем підтверджується матеріалами справи.

При цьому, до матеріалів справи надано зокрема: звіти диспетчерів-контролерів за спірний період, подорожні листи з відповідними відмітками та договори про сприяння в розробці та виготовленні паспорту міського автомобільного маршруту від 08.12.2010 № 1/2010 та № 2/2010.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором щодо оплати наданих послуг за розрахунковий період з березня 2011 року по 17 травня 2011 року (включно), позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів. Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до приписів ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Надання позивачем послуг по договору підтверджено матеріалами справи та відповідачем не спростовано.

Посилання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та письмових поясненнях, слід відхилити з наступних підстав.

Стосовно посилань відповідача на те, що позивачем не надавалася інформація про роботу його транспортних засобів на маршруті (час виходу та залишення маршруту, кількість виконаних рейсів, дані про допущені порушення при роботі на маршруті) за визначений період слід зазначити наступне.

За п. 2.1.1 договору позивач зобовязаний надавати вказану інформацію по заявці відповідача. Відповідач не звертався до позивача з заявками за отриманням вказаної інформації. Так, зокрема, в письмових поясненнях від 20.06.2011 відповідач зазначає, що заявки щодо надання інформації про роботу його транспортних засобів на маршруті ним на подавалися (а.с. 60).

При цьому, ненадання відповідачем заявки про отримання вказаної інформації не свідчить про те, що МКП «Луганськтранссервіс»не виконувало зобовязання за договором, адже воно проводило роботу зі збору даних, визначених у пункті договору, які слід у разі необхідності надати відповідачу за заявкою.

Заперечення відповідача, які ґрунтуються на договорах про сприяння в розробці та виготовленні паспорту міського автомобільного маршруту від 08.12.2010 № 1/2010 та № 2/2010, судом відхиляються. Представники обох сторін надали пояснення про те, що графіки руху автобусів дійсно були виготовлені позивачем. При цьому, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що такі графіки були розроблені за договорами від 08.12.2010 № 1/2010 та № 2/2010. Виконання сторонами зобовязань за вказаними договорами не спростовує факт розробки графіків руху автобусів, а навпаки. Отже, є доведеним факт виконання позивачем зобовязань, передбачених абз. 1 п. 2.1.1. договору №7 від 31.08.2010.

У письмових пояснення від 14.07.2011 відповідач вказує, що у 2011 році на маршруті № 132, де раніше був стаціонарний диспетчерський пункт, позивач припинив надавати цю послугу у повному обсязі, оскільки такий стаціонарний пункт було переведено у режим роботи рухомого диспетчерського пункту.

Так, пунктом 2.1.2 з урахуванням змін, внесених додатковою угодою від 17.02.2011 № 6, встановлено обовязок позивача виконувати відповідні відмітки в подорожніх листах, наданих складом водіїв ТОВ «Автостарт-Луганськ», на стаціонарних диспетчерських пунктах з 07.00 до 18.00, на рухомих диспетчерських пунктах з 07.00 до 10.00.

При цьому, не зазначено маршрутів, на яких саме має працювати стаціонарний або рухомий диспетчерські пункти, а визначено лише час роботи вказаних пунктів по їх різновиду.

Отже, робота диспетчерів позивача у режимі рухомого пункту відповідає умовам договору.

Переведення підприємством позивача диспетчерського пункту, що знаходиться на маршруті № 132, з режиму роботи як стаціонарного на рухомий не суперечить умовам договору. За умовами договору таке питання не підлягає узгодженню сторонами обопільно.

Крім того, відповідач зазначає, що за п. 3.1 договору ТОВ «Автостар-Луганськ»вносить грошові кошти в сумі 175 грн. 00 коп. за один транспортних засіб. Проте, оскільки диспетчери не перебувають на маршруті весь день, позивач не може визначити кількість виконаних рейсів та час залишення транспортним засобом маршруту.

Ці заперечення не можуть бути підставою відмови у задоволенні позову та відхиляються судом з наступних підстав.

По-перше: виконання позивачем зобовязань, передбачених абз. 2 п. 2.1.1. договору щодо збору інформації про роботу транспортних засобів на маршруті (час виходу та залишення маршруту, кількість виконаних рейсів, дані про допущені порушення при роботі на маршруті), підтверджується матеріалами справи, зокрема, табелями обліку роботи транспорту за кожним маршрутом; звітами диспетчерів-контролерів за кожен день спірного періоду.

По-друге: в спірний період дії договору відповідач взагалі не цікавився тими питаннями, які порушує при судовому розгляді справи, а саме про кількість виконаних рейсів його транспортними засобами, тощо (заявок не подавав). Така байдужість до наведеної інформації під час дії договору та навпаки проявлення зацікавленості в цій інформації лише при розгляді справи в суді можуть свідчити про спробу ухилення від виконання відповідачем своїх грошових зобовязань. Якби відповідач дійсно жадав з'ясування наведених питань щодо інформаційних даних, зібраних позивачем, то він би неодноразово запитував їх під час спірного періоду дії договору.

По-третє: розрахунок вартості наданих послуг за договором проводиться з розрахунку за одну одиницю транспортного засобу на місяць, відповідно до додатку № 1, який є невідємною частиною договору.

Згідно із вказаним додатком та додатковими угодами від 01.10.2010 № 1, від 09.11.2010 № 2, № 3, № 4 та від 21.12.2010 № 5 рухомий склад складається з 36 транспортних засобів.

Так, вартість щомісячної плати не розраховувалася в залежності від кількості виконаних рейсів і таке інше.

Тому, така плата не підлягає перерахунку та має сплачуватися відповідачем у розмірі чітко зафіксованому у договорі.

Крім того, в контексті заперечень відповідача, що ґрунтуються нібито на неналежному (не у повному обсязі) виконанні позивачем своїх зобовязань по договору слід зазначити наступне.

Правові наслідки порушення зобовязання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України.

Згідно зазначеної статті у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідач не заявляє про застосування та не доводить жодного з наведених, передбачених законодавством, правових наслідків.

Таким чином, оцінивши доводи сторін та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати у складі: 160 грн. 55 коп. державного мита, а також 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Зайве сплачене державне мито у сумі 0 грн. 45 коп., перераховане платіжним дорученням від 17.05.2011 № 16 підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автостар-Луганськ», м. Луганськ, вул. О. Кошевого, б. 31 «Г», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34526188, на користь Міського комунального підприємства «Луганськтранссервіс», м. Луганськ, кв. Южний, б. 2 «Б», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21848036: борг у сумі 16 054 грн. 74 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 160 грн. 55 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу.

3. Повернути Міському комунальному підприємству «Луганськтранссервіс», м. Луганськ, кв. Южний, б. 2 «Б», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 21848036: зайво сплачене за платіжним дорученням від 17.05.2011 № 16 державне мито у сумі 0 грн. 45 коп.. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення, підписане суддею та скріплене печаткою суду. В судовому засіданні 14.07.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 19.07.2011.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко