Рішення № 17068442, 07.06.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2011 р. Справа № 8/061-11

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм», ідентифікаційний код: 30886474, юридичне місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6, фактичне місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1,

до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Сімейний аптекар», ідентифікаційний код: 36360164, юридичне місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Лазаретна, 86, кв. 91, фактичне місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, б-р. 50-річчя Перемоги, 137,

про стягнення

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, яка діє на підставі доручення від 01.01.2011 року за №155;

від відповідача: не зявився, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

товариство з обмеженою відповідальністю «Галафарм»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Сімейний аптекар»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором поставки від 01.04.2010 року за № 37-52 (далі за текстом: Договір) на загальну суму 14476,23 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят шість гривень 23 коп.).

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору поставки від 01.04.2010 року за № 37-52 не здійснив оплату поставлених Позивачем товарів, в звязку з чим у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем за Договором на загальну суму 14476,23 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят шість гривень 23 коп.), яка включає в себе станом на 07.06.2011 року основний борг у сумі 7538,42 грн. (сім тисяч пятсот тридцять вісім гривень 42 коп.), пеню у сумі 455,23 грн. (чотириста пятдесят пять гривень 23 коп.), збитки у сумі 1130,76 грн. (одна тисяча сто тридцять гривень 76 коп.), проценти у сумі 5351,82 грн. (пять тисяч триста пятдесят одна гривня 82 коп.).

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.04.2011 року порушено провадження у справі №8/061-11 та призначено останню до розгляду на 17.05.2011 року.

17.05.2011 року в судове засідання Позивач та Відповідач не зявились, вимог ухвали суду від 26.04.2011 року не виконали. Ухвалою суду від 17.05.2011 року розгляд справи відкладено на 07.06.2011 року.

26.05.2011 року до суду через канцелярію надійшла заява Позивача про уточнення позовних вимог.

07.06.2011 року в судове засідання зявився Позивач, який частково виконав вимоги ухвали суду від 17.05.2011 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. Відповідач в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив будучи повідомленим про день та час розгляду справи, вимог ухвали суду від 17.05.2011 року не виконав. У звязку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданого пояснення Позивача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 07.06.2011 року.

Згідно з розясненнями президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»від 18.07.1997 року за №02-5/289 особи, що беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження по справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача, дослідивши подані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

01.04.2010 року між Позивачем і Відповідачем, з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст.ст. 202, 655 Цивільного кодексу України, був укладений договір поставки за № 37-52 (далі по тексту: Договір). За наслідками дослідження даного Договору суд приходить до висновку, що останній за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник (Позивач) зобовязаний здійснити Покупцеві (Відповідачу) поставку, а Покупець зобовязаний прийняти у власність та оплатити відповідно умов даного Договора лікарські засоби, вироби медичного призначення, продукцію інших товарних груп, асортимент, кількість та ціна яких зазначені у видаткових накладних (Специфікаціях) Постачальника, які є невідємними частинами даного Договору.

Згідно із вимогами п.4.1. Договору, Покупець зобовязаний у повному обсязі оплатити кожну партію поставленого товару в строк, що визначається у відповідній видатковій накладній Постачальника. В разі, якщо у видатковій накладній Постачальника термін оплати поставленої партії товару не вказаний, покупець зобовязаний повністю оплатити товар в строк 30 (тридцять) календарних днів з моменту його прийняття.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Судом встановлено, що на виконання вимог Договору в період з 14.10.2010 року по 06.12.2010 року Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 7538,42 грн. (сім тисяч пятсот тридцять вісім гривень 42 коп.), що підтверджується наступними документами, копії яких містяться в матеріалах справи:

-видаткова накладна від 14.10.2010 року за № Рнк - 797416 на суму 1222,26 грн., за який Відповідач повинен був повністю розрахуватися із Позивачем в строк до 28.10.2010 року, про що зазначено у останньому (нижньому) рядку вказаної видаткової накладної;

-видаткова накладна від 01.11.2010 року за № Рнк - 806403 на суму 364,50 грн., за який відповідач повинен був повністю розрахуватися із позивачем в строк до 15.11.2010 року, про що зазначено у останньому (нижньому) рядку вказаної видаткової накладної;

-видаткова накладна від 08.11.2010 року за № Рнк - 810032 на суму 545,98 грн., за який Відповідач повинен був повністю розрахуватися із Позивачем в строк до 22.11.2010 року, про що зазначено у останньому (нижньому) рядку вказаної видаткової накладної;

-видаткова накладна від 08.11.2010 року за № Рнк - 810035 на суму 262,63 грн., за який Відповідач повинен був повністю розрахуватися із Позивачем в строк до 22.11.2010 року, про що зазначено у останньому (нижньому) рядку вказаної видаткової накладної;

-видаткова накладна від 11.11.2010 року за № Рнк - 812113 на суму 433,98 грн., за який Відповідач повинен був повністю розрахуватися із Позивачем в строк до 25.11.2010 року, про що зазначено у останньому (нижньому) рядку вказаної видаткової накладної;

-видаткова накладна від 15.11.2010 року за № Рнк - 813691 на суму 453,55 грн., за який Відповідач повинен був повністю розрахуватися із Позивачем в строк до 29.11.2010 року, про що зазначено у останньому (нижньому) рядку вказаної видаткової накладної;

-видаткова накладна від 15.11.2010 року за № Рнк - 813699 на суму 34,20 грн., за який Відповідач повинен був повністю розрахуватися із Позивачем в строк до 29.11.2010 року, про що зазначено у останньому (нижньому) рядку вказаної видаткової накладної;

-видаткова накладна від 22.11.2010 року за № Рнк - 817556 на суму 634,20 грн., за який Відповідач повинен був повністю розрахуватися із Позивачем в строк до 02.12.2010 року, про що зазначено у останньому (нижньому) рядку вказаної видаткової накладної;

-видаткова накладна від 29.11.2010 року за № Рнк - 821228 на суму 1275,46 грн., за який Відповідач повинен був повністю розрахуватися із Позивачем в строк до 13.12.2010 року, про що зазначено у останньому (нижньому) рядку вказаної видаткової накладної;

-видаткова накладна від 29.11.2010 року за № Рнк - 821277 на суму 10,08 грн., за який Відповідач повинен був повністю розрахуватися із Позивачем в строк до 13.12.2010 року, про що зазначено у останньому (нижньому) рядку вказаної видаткової накладної;

-видаткова накладна від 29.11.2010 року за № Рнк - 821376 на суму 27,30 грн., за який Відповідач повинен був повністю розрахуватися із Позивачем в строк до 29.11.2010 року, про що зазначено у останньому (нижньому) рядку вказаної видаткової накладної;

-видаткова накладна від 02.12.2010 року за № Рнк - 823608 на суму 1151,93 грн., за який Відповідач повинен був повністю розрахуватися із Позивачем в строк до 12.12.2010 року, про що зазначено у останньому (нижньому) рядку вказаної видаткової накладної;

-видаткова накладна від 06.12.2010 року за № Рнк - 825306 на суму 1123,00 грн., за який Відповідач повинен був повністю розрахуватися із Позивачем в строк до 16.12.2010 року, про що зазначено у останньому (нижньому) рядку вказаної видаткової накладної.

Вказані видаткові накладні підписані Позивачем та Відповідачем, на виконання вимог Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу та якості поставлених товарів з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем поставлених товарів у обсягах та вартістю, визначених в цих видаткових накладних, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем видаткові накладні на отримання товару без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставлених Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобовязань за Договором.

За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 07.06.2011 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки товарів, їх вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків поставки товарів або щодо їх якості Відповідачем суду не надано.

Суд на підставі вищенаведеного вважає встановленим та доведеним факт належного виконання Позивачем умов Договору поставки товарів. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.

Відповідач в порушення умов п.п. 1.1., 4.1. Договору та вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, не оплатив Позивачу вартість поставленого останнім товару, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у вигляді основного боргу у сумі 7538,42 грн. (сім тисяч пятсот тридцять вісім гривень 42 коп.).

В ході розгляду справи судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 7538,42 грн. (сім тисяч пятсот тридцять вісім гривень 42 коп.) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 07.06.2011 року, за наслідками чого суд погоджується з наведеними у позові доводами Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача.

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.

Одночасно встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору.

Таким чином, станом на 07.06.2011 року за Відповідачем рахується перед Позивачем заборгованість по сплаті основного боргу за Договором у сумі 7538,42 грн. (сім тисяч пятсот тридцять вісім гривень 42 коп.).

Доказів повної чи часткової оплати заборгованості Відповідачем поставлених Позивачем товарів за Договором суду не надано.

Станом на 07.06.2011 року основна заборгованість за Договором у сумі 7538,42 грн. (сім тисяч пятсот тридцять вісім гривень 42 коп.) Відповідачем не погашена.

Суд вивчивши матеріали справи дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача основної заборгованості за договором поставки від 01.04.2010 року за № 37-52 у сумі 7538,42 грн. (сім тисяч пятсот тридцять вісім гривень 42 коп.), в звязку з чим дана вимога Позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім основної суми заборгованості Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 455,23 грн. (чотириста пятдесят пять гривень 23 коп.), збитки у сумі 1130,76 грн. (одна тисяча сто тридцять гривень 76 коп.), проценти у сумі 5351,82 грн. (пять тисяч триста пятдесят одна гривня 82 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п.5.1. Договору, за невчасну або неповну оплату отриманого товару, Покупець (Відповідач) зобовязаний сплатити Постачальнику (Позивачу) штрафні санкції у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення оплати поставленого товару, до моменту остаточного розрахунку. В разі порушення Покупцем терміну повної оплати товару більше ніж на 10 календарних днів, він зобовязаний виплатити Постачальнику (Позивачу), окрім пені, збитки в розмірі 15% від загальної вартості товару з простроченою оплатою а також окремо від неустойки, відшкодувати інші збитки та витрати Постачальника (Позивача), повязанні з притягненням Покупця до виконання його грошових зобовязань за даним Договором.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільний кодекс України у ч. 3 ст. 692 передбачає, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобовязання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Господарський кодекс України у ст. 224 передбачає, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Цей же Кодекс у ст. 225 передбачає, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов'язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків. Виходячи з конкретних обставин, суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ціни на день винесення рішення суду. Сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Відповідно до вимог ст. 226 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання. У разі невиконання зобов'язання про передачу їй індивідуально визначеної речі (речей, визначених родовими ознаками) управнена сторона має право вимагати відібрання цієї речі (речей) у зобов'язаної сторони або вимагати відшкодування останньою збитків. У разі невиконання зобов'язання виконати певну роботу (надати послугу) управнена сторона має право виконати цю роботу самостійно або доручити її виконання (надання послуги) третім особам, якщо інше не передбачено законом або зобов'язанням, та вимагати відшкодування збитків, завданих невиконанням зобов'язання. Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, зазначених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

Згідно із вимогами ч. 4 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобовязання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобовязання чи строків порушення зобовязання сторонами.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по не оплаті поставлених Позивачем товарів станом на 07.06.2011 року у сумі 7538,42 грн. (сім тисяч пятсот тридцять вісім гривень 42 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобовязань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, тобто не виконав встановлених Договором зобовязань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої Договором та законом відповідальності. Позивач під час розгляду справи підтвердив суду свої вимоги щодо нарахування та стягнення з Відповідача пені, збитків та процентів.

За розрахунком Позивача розмір пені становить 455,23 грн. (чотириста пятдесят пять гривень 23 коп.), розмір збитків становить 1130,76 грн. (одна тисяча сто тридцять гривень 76 коп.) та розмір процентів становить 5351,82 грн. (пять тисяч триста пятдесят одна гривня 82 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.

Враховуючи повну несплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п.5.1. Договору, ст.ст. 224, 225, 226, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 455,23 грн. (чотириста пятдесят пять гривень 23 коп.), збитків у сумі 1130,76 грн. (одна тисяча сто тридцять гривень 76 коп.) та процентів у сумі 5351,82 грн. (пять тисяч триста пятдесят одна гривня 82 коп.), в звязку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем суду в якості доказів невиконання Відповідачем своїх зобовязань за Договором, є належними та допустимими письмовими доказами неналежного виконання Відповідачем зобовязань, взятого ним, відповідно до Договору.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем по суду не заперечувались.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед Позивачем.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором від 01.04.2010 року за № 37-52 станом на 07.06.2011 року складає 14476,23 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят шість гривень 23 коп.).

Таким чином, Відповідач повинен сплатити на користь Позивача заборгованість, що виникла в результаті порушення зобов'язання з оплати поставлених за Договором товарів на загальну суму 14476,23 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят шість гривень 23 коп.), яка включає в себе станом на 07.06.2011 року основний борг у сумі 7538,42 грн. (сім тисяч пятсот тридцять вісім гривень 42 коп.), пеню у сумі 455,23 грн. (чотириста пятдесят пять гривень 23 коп.), збитки у сумі 1130,76 грн. (одна тисяча сто тридцять гривень 76 коп.), проценти у сумі 5351,82 грн. (пять тисяч триста пятдесят одна гривня 82 коп.).

Враховуючи те, що Відповідач у судові засідання доказів оплати заборгованості не надав, то на підставі наявних у матеріалах справи документів, факт порушення Відповідачем договірних зобовязань судом встановлений, в звязку з чим вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь коштів на загальну суму 14476,23 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят шість гривень 23 коп.), яка включає в себе станом на 07.06.2011 року основний борг у сумі 7538,42 грн. (сім тисяч пятсот тридцять вісім гривень 42 коп.), пеню у сумі 455,23 грн. (чотириста пятдесят пять гривень 23 коп.), збитки у сумі 1130,76 грн. (одна тисяча сто тридцять гривень 76 коп.), проценти у сумі 5351,82 грн. (пять тисяч триста пятдесят одна гривня 82 коп.), визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач просить стягнути на його користь судові витрати у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В результаті вивчення матеріалів справи встановлено, що Позивач довів здійснення ним фактично судових витрат у вигляді державного мита у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.), у звязку з чим, зазначені суми господарських витрат являються обґрунтованими та підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача в повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм»щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Сімейний аптекар»заборгованості за Договором поставки від 01.04.2010 року за № 37-52, - задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сімейний аптекар», ідентифікаційний код: 36360164, юридичне місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Лазаретна, 86, кв. 91, фактичне місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, б-р. 50-річчя Перемоги, 137, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Галафарм», ідентифікаційний код: 30886474, юридичне місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, 6, фактичне місцезнаходження: 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, заборгованість за Договором поставки від 01.04.2010 року за № 37-52 на загальну суму 14476,23 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста сімдесят шість гривень 23 коп.), яка включає в себе основний борг у сумі 7538,42 грн. (сім тисяч пятсот тридцять вісім гривень 42 коп.), пеню у сумі 455,23 грн. (чотириста пятдесят пять гривень 23 коп.), збитки у сумі 1130,76 грн. (одна тисяча сто тридцять гривень 76 коп.), проценти у сумі 5351,82 грн. (пять тисяч триста пятдесят одна гривня 82 коп.), державне мито у сумі 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Скутельник П.Ф.

Рішення підписано 07.06.2011 року