Рішення № 17068417, 15.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2011 р. Справа № 17/064-11

За позовом Дочірнього підприємства „Вайллант група Україна”

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про стягнення 11111,49грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 (дов. від 16.06.2011р.);

від відповідача не зявилися.

Обставини справи:

Дочірнє підприємство „Вайллант група Україна” (далі позивач) звернулося з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення 11111,49грн. заборгованості, з яких: 8924,30грн. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 000000162 від 19.01.2009р., товар, 1651грн. інфляційних втрат та 536,19грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань з оплати поставленого позивачем, на підставі видаткової накладної № 000000162 від 19.01.2009р., товару.

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.05.2011р. порушено провадження у справі № 17/064-11, розгляд справи призначено на 17.06.2011р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 17.06.2011р. та 08.07.2011р. розгляд справи відкладено на 08.07.2011р. та 15.07.2011р. відповідно.

У судовому засіданні 15.07.2011р. представник позивача повністю підтримав позов.

Представник відповідача в судові засідання 17.06.2011р., 08.07.2011р. та 15.07.2011р. не зявився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

19.01.2009р., позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 8924,30грн. згідно видаткової накладної № 000000162 від 19.01.2009р. (а.с. 9), що підтверджується підписами обох сторін на вказаній накладній.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач виставив для оплати відповідачу рахунок-фактуру № 000000162 від 19.01.2009р. на загальну суму 8924,30грн.

Відповідач, за отриманий від позивача, на підставі видаткової накладної № 000000162 від 19.01.2009р., товар не розрахувався, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткової накладної № 000000162 від 19.01.2009р., товар на момент судового розгляду справи склав 8924,30грн., що підтверджується довідкою Пуат „УніКредит Банк” № 4975/IV від 11.07.2011р. (а.с. 56) та довідкою ТОВ „Вайллант група Україна” від 07.07.2011р. (а.с. 52), підписаною генеральним директором та головним бухгалтером товариства, а також скріпленою печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю „Вайллант група Україна”.

Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем, належними та допустимими доказами, в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, не доведено суду погашення останнім боргу за видатковою накладною № 000000162 від 19.01.2009р. на суму 8924,30грн.

Гарантійним листом від 28.01.2009р. (а.с. 11) відповідач гарантував оплату за поставлений товар до 08.05.2009р.

26.07.2010р. позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, звернувся до відповідача з вимогою по оплату товару № 317 від 26.07.2010р. (а.с. 12), яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Предметом позову є вимога про стягнення 8924,30грн. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 000000162 від 19.01.2009р., товар, 1651грн. інфляційних втрат та 536,19грн. 3 % річних.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Суд встановив, що позивач поставив, а відповідач прийняв у останнього товар на загальну суму 8924,30грн. згідно видаткової накладної № 000000162 від 19.01.2009р. на суму 8924,30грн. (а.с. 9), що підтверджується підписами обох сторін на вказаній накладній; відповідач за отриманий згідно видаткової накладної № 000000162 від 19.01.2009р. товар не розрахувався, що підтверджується довідкою Пуат „УніКредит Банк” № 4975/IV від 11.07.2011р. (а.с. 56), внаслідок чого, станом на момент судового розгляду справи, борг відповідача перед позивачем за поставлений, на підставі видаткової накладної № 000000162 від 19.01.2009р., товар склав 8924,30грн., що підтверджується довідкою Пуат „УніКредит Банк” № 4975/IV від 11.07.2011р. (а.с. 56).

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 8 924,30грн. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 000000162 від 19.01.2009р., товар підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання з оплати отриманого від позивача товару на підставі видаткової накладної № 000000162 від 19.01.2009р., позивачем за період з 09.05.2009р. по 09.05.2011р. нараховано 1615грн. інфляційних втрат та 536,19грн. 3 % річних.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, арифметично вірний розмір інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих за період з 09.05.2009р. по 09.05.2011р. складає 1784,86грн. інфляційних втрат та 536,19грн. 3 % річних відповідно. Відтак, вимога про стягнення 536,19грн. 3 % річних підлягає задоволенню повністю, а вимога про стягнення 1 651грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню у розмірі 1 651грн. інфляційних втрат, оскільки суд, приймаючи рішення, не може вийти за межі позовних вимог.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 8924,30грн. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 000000162 від 19.01.2009р., товар, 1651грн. інфляційних втрат та 536,19грн. 3 % річних є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (08713, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства „Вайллант група Україна” (04073, м. Київ, Оболонський район, провулок Куренівський, буд. 4/8; код ЄДРПОУ 30928566) 8 924 (вісім тисяч девятсот двадцять чотири гривні) 30 коп. боргу за поставлений, на підставі видаткової накладної № 000000162 від 19.01.2009р., товар, 1 651 (одну тисячу шістсот пятдесят одну гривню) 00 коп. інфляційних втрат, 536 (пятсот тридцять шість гривень) 19 коп. 3 % річних, 111 (сто одинадцять гривень) 12 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горбасенко П.В.

Повне рішення складено: 18.07.2011р.