Рішення № 17068370, 05.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2011 р. Справа № 16/130-10/12-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:судді Дьоміної С.Ю.

секретар:Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Інтерсклад»

про стягнення заборгованості у розмірі 266056,73 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Інтерсклад»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК»

про стягнення заборгованості в сумі 36814,66 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник (довіреність від 08.04.2011 року);

від відповідача: не зявився,

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2010 року до господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК» (далі позивач) з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Інтерсклад»(далі відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 266056,73 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору поставки №7 від 28.08.2009 року (далі договір), згідно з якими відповідач зобовязувався поставити та встановити на обєкті позивача підйомну платформу SJG2-6.2 в комплекті (далі продукція), а позивач зобовязувався передану продукцію та надані відповідачем послуги оплатити. Проте, відповідач вчасно продукцію не встановив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача пеню в сумі 266056,73 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 30 листопада 2010року (далі рішення суду) позов був задоволений частково, з відповідача стягнуто на користь позивача 793,98 грн. пені.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, яка постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 року (далі постанова апеляційного суду) була залишена без задоволення, а рішення суду без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду та постановою апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України. Постановою Вищого господарського суду України рішення суду та постанова апеляційного суду були скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд.

Направляючи справу на новий судовий розгляд, Вищий господарський суд України звернув увагу суду на необхідність дослідження обставин щодо дотримання відповідачем обумовленого договором порядку здачі-приймання робіт, періоду прострочення останнім виконання зобовязань, розрахунку суми штрафних санкцій, а також надання належної правової оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами на підставі укладеного договору.

21 квітня 2011року справу прийнято до провадження господарським судом Київської області та призначено до розгляду на 17 травня 2011року.

16 травня 2011 року на адресу суду від відповідача надійшов зустрічний позов, у якому він просив стягнути з позивача на свою користь 36814,66 грн. боргу за неналежне виконання позивачем умов договору. Зустрічний позов був прийнятий для спільного розгляду з первісним позовом, на підставі ст. 60 Господарського процесуального кодексу України.

У зустрічному позові містилось клопотання позивача за зустрічним позовом про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача за зустрічним позовом, яке задоволенню судом не підлягало, так як позивач за зустрічним позовом не надав достатнього документального обґрунтування того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

17 травня 2011 року в судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (далі позивач) надав додаткові пояснення щодо обставин у справі, позовні вимоги підтримав, просив первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача за первісним позовом (далі відповідач) у судовому засіданні проти задоволення первісного позову заперечував, просив зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 07 червня 2011 року.

07 червня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Представник відповідача проти позову заперечував, просив зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 05 липня 2011 року.

01 липня 2011 року від представника позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було задоволено.

05 липня 2011 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

28 серпня 2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК»(далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «ТК «Інтерсклад»(далі відповідач) був укладений договір поставки №7 (далі договір), згідно з умовами якого відповідач зобовязувався поставити та встановити на обєкті позивача підйомну платформу SJG2-6.2 в комплекті (далі продукція), а позивач зобовязувався передану продукцію та надані відповідачем послуги оплатити. Відповідач передав продукцію позивачу, проте вчасно не встановив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача пеню в сумі 266056,73 грн. за період прострочення виконання відповідачем зобовязання протягом 20 днів.

Рішенням господарського суду Київської області від 30 листопада 2010року (далі рішення суду) позов був задоволений частково, з відповідача стягнуто на користь позивача 793,98 грн. пені за прострочення виконання зобовязання відповідачем протягом 4 днів.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, яка постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 року (далі постанова апеляційного суду) була залишена без задоволення, а рішення суду без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду та постановою апеляційного суду, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України. Постановою Вищого господарського суду України рішення суду та постанова апеляційного суду були скасовані, справа направлена на новий судовий розгляд, звернуто увагу суду на необхідність дослідження обставин щодо дотримання відповідачем обумовленого договором порядку здачі-приймання робіт, періоду прострочення останнім виконання зобовязань, розрахунку суми штрафних санкцій, а також надання належної правової оцінки правовідносинам, що виникли між сторонами на підставі укладеного договору.

28 серпня 2009 року між сторонами був укладений договір поставки з елементами договору про надання послуг, оскільки відповідач зобовязувався не тільки передати продукцію, але й встановити її, а позивач зобовязувався оплатити вартість продукції та надані відповідачем послуги вчасно та у повному обсязі.

Відповідно до п. 5.7 договору, відповідач зобовязувався завершити встановлення продукції на обєкті позивача не пізніше 13 тижнів з моменту укладення договору за умови своєчасного отримання відповідачем попередньої оплати згідно п. 2.2.1 договору.

Відповідач отримав від позивача попередню оплату, передбачену п. 2.2.1 договору, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 28.08.2009 року та 18.11.2009 року.

Так, не пізніше 28 листопада 2009 року відповідач повинен був встановити продукцію на обєкті позивача.

Згідно з п. 5.4 договору, по факту встановлення продукції на обєкті позивача, складається акт виконаних робіт, який після підписання сторонами стає невідмною частиною даного договору.

Акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000008, долучений до матеріалів справи, був підписаний сторонами 18 грудня 2009 року.

П. 8.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасного виконання робіт по встановленню продукції відносно кінцевого терміну виконання цих зобовязань, вказаного в п. 5.7 даного договору (не пізніше 13 тижнів з моменту укладення даного договору за умови своєчасного отримання відповідачем попередньої оплати згідно п. 2.2.1 даного договору), за кожен з перших пяти днів прострочення, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від загальної вартості продукції за кожен день прострочення. За кожен наступний день прострочення починаючи з шостого дня від кінцевого терміну виконання відповідачем зобовязання, вказаного в п. 5.7 даного договору (не пізніше 13 тижнів з моменту укладення даного договору за умови своєчасного отримання відповідачем попередньої оплати згідно п. 2.2.1 даного договору) відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі, що становить 5% від загальної вартості продукції.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Враховуючи те, що договір між сторонами був укладений 28 серпня 2009 року, позивачем вчасно була перерахована попередня оплата на рахунок відповідача в повному обсязі, то відповідач повинен був встановити продукцію не пізніше 28 листопада 2009 року. При цьому, акт здачі-прийняття робіт був підписаний сторонами лише 18 грудня 2009 року.

Таким чином, пеня за прострочення виконання зобовязання відповідачем за період з 29.11.2009 року до 18.12.2009 року становить 266056,73 грн., оскільки за період прострочення з 29.11.2009 року до 03.12.2009 року (5 днів) облікова ставка Національного Банку України становила 10,25% (Постанова НБУ №468 від 10.08.2009 року), загальна вартість продукції складала 353419,20 грн., і пеня за цей період становила 992,48 грн., а з 04.12.2009 року до 18.12.2009 року (15 днів), враховуючи пеню в розмірі 5% - 265064,25 грн., загальна сума пені складає 266056,73 грн.

Так, суд вважає позовну вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 266056,73 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

16 травня 2011 року від представника відповідача надійшов зустрічний позов, у якому відповідач за первісним позовом (далі відповідач) просив стягнути з позивача за первісним позовом (далі позивач) на його користь основний борг у сумі 35341,92 грн. та три проценти річних у розмірі 1472,74 грн.

В обгрунтування зустрічних позовних вимог, відповідач послався на порушення позивачем п. 2.2.3 договору, відповідно до якого позивач зобовязувався здійснити оплату продукції в розмірі 10% від загальної вартості продукції, що складає: 29451,60 грн., крім того 20% ПДВ 5890,32 грн., всього з 20% ПДВ 35341,92 грн. протягом 5 (пяти) банківських днів після підписання сторонами акту виконаних робіт згідно п. 5.4 договору на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури.

Представник відповідача послався на те, що обовязок позивача щодо сплати продукції на підставі п. 2.2.3 договору виник 02 грудня 2009 року, після встановлення продукції на обєкті позивача субєктом підприємницької діяльності Найченком М.В. на виконання умов договору, укладеного між відповідачем та Найченком М.В. 30 листопада 2009 року. Пояснив, що неодноразово звертався до позивача для підписання акту виконаних робіт, проте документів, що підтверджують звернення відповідача до позивача, суду не надав.

Доводи відповідача спростовуються п. 5.4 договору, відповідно до якого по факту встановлення продукції на обєкті позивача складається акт виконаних робіт, який після підписання сторонами стає невідємною частиною даного договору. Акт здачі-прийняття робіт №ОУ-0000008, долучений до матеріалів справи, був підписаний сторонами 18 грудня 2009 року.

Крім цього, представник позивача пояснив, що позивач підписав акт виконаних робіт з відповідачем після звернення останнього до нього. Звернув увагу суду на те, що 02 грудня 2009 року відповідач не звертався до нього, про що надав копію наказу про встановлення контролю над доступом №091-ОС від 09.10.2009 року, а також копію журналу реєстрації відвідувачів на підприємстві позивача за період з 28.11.2009 року до 17.12.2009 року, з яких вбачається, що відповідач 02 грудня 2009 року на території позивача не перебував.

Разом з тим, враховуючи, що акт здачі-прийняття робіт був підписаний сторонами 18.12.2009 року, через 5 банківських днів після його підписання, тобто до 25.12.2009 року, у позивача виник обовязок оплати продукції в розмірі 35341,92 грн. (10% від загальної вартості продукції), передбачений п. 2.2.3 договору.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом на його користь 35341,92 грн. боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення боргу, відповідач просив стягнути з позивача на його користь три проценти річних у сумі 1472,74 грн.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з 26.12.2009 року до 16.05.2011 року складає 507 днів, розмір заборгованості становив 35341,92 грн., тому три проценти річних від суми 35341,92 грн. складають 1 472,74 грн.

Так, вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом трьох процентів річних у сумі 1472,74 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову господарські витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК»до товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Інтерсклад»про стягнення 266056,73 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Інтерсклад»(08132 м. Вишневе, вул. Л. Українки, 27, кв. 16, код 34778858) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК»(01010, м. Київ, вул. Московська, 8 (літ. Б), код 32454688) 266056,73 грн. (двісті шістдесят шість тисяч пятдесят шість грн. 73 коп.) пені; 2660,57 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят грн. 57 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Інтерсклад»до товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК»про стягнення боргу в сумі 36814,66 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ММК»(01010, м. Київ, вул. Московська, 8 (літ. Б), код 32454688) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТК «Інтерсклад»(08132 м. Вишневе, вул. Л. Українки, 27, кв. 16, код 34778858) 36814,66 грн. (тридцять шість тисяч вісімсот чотирнадцять грн. 66 коп.) боргу; три проценти річних у сумі 1472,74 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят дві грн. 74 коп.); 389,14 грн. (триста вісімдесят девять грн. 14 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу).

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Дьоміна С.Ю.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 08.07.2011 року