Рішення № 17068348, 12.07.2011, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р. Справа № 10/068-11

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Худолій А.С.

розглянувши справу № 10/068-11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сіка Україна»,

м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбуд»,

м. Обухів

про стягнення 57491,54 грн.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність б/н від 10.06.2011 р.;

від відповідача: не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіка Україна»(далі-позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбуд»(далі-відповідач) про стягнення 57491,54 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Дилерського договору № 10301001 від 14.01.2010 р. щодо своєчасної оплати отриманого відповідачем товару, у звязку з чим у нього утворилась заборгованість в сумі 54592,91 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 1555,41 грн. пені, 1042,17 грн. інфляційних втрат та 301,05 грн. 3 % річних.

Ухвалою суду від 26.04.2011 р. порушено провадження у справі № 10/068-11 та призначено її до розгляду.

Ухвалами суду від 24.05.2011 р., 14.06.2011 р., 05.07.2011 р. розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено.

Ухвалою суду від 14.06.2011 р. на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору.

В судових засіданнях 24.05.2011 р., 14.06.2011 р., 05.07.2011 р., 12.07.2011 р. представником позивача надані документи, витребувані судом, та підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові.

В судове засідання 24.05.2011 р. представник відповідача не зявився, проте надав клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку із неможливістю прибуття в судове засідання його повноважного представника. В послідуючі судові засідання 14.06.2011 р., 05.07.2011 р., 12.07.2011 р. представник відповідача також не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча останній належним чином повідомлений про місце і час судових засідань, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення останньому рекомендованих поштових відправлень; вимоги ухвал суду від 26.04.2011 р., 24.05,2011 р., 14.06.2011 р., 05.07.2011 р. відповідач не виконав, витребувані документи, в тому числі відзив на позов, до суду не надіслав.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши його пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2010 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (дилер) укладено Дилерській договір № 10301001, відповідно до умов п. 1.1 якого постачальник взяв на себе обовязок поставляти товар в асортименті та за цінами, вказаними у прас-листах, затверджених постачальником, а дилер взяв на себе обовязок прийняти та оплатити вартість отриманого товару.

Згідно з п. 1.3 договору, на кожну поставку товару постачальник на підставі заявки дилера та прайс-листа виставляє рахунок-фактуру, в якому має вказуватись номер та дата договору, а дилер зобовязується приймати товар та сплачувати його вартість, згідно з рахунком-фактурою, виставленого постачальником.

Між сторонами погоджено, що загальна ціна договору складається з сум вартості товару, визначених у видаткових накладних, виданих постачальником на підставі цього договору та з урахуванням його особливостей (п. 3.1 договору).

Умовами п. 4.1.2 договору передбачено, що оплата товару, визначеного у прас-листі № 1, здійснюється дилером протягом 30 календарних днів з дати поставки товару, згідно із рахунком-фактурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Нормами чинного законодавства не передбачено такого поняття, як дилерський договір, та відповідно не регламентується порядок його виконання і зобовязання сторін в такому договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обовязковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Дилерській договір є договором поставки, оскільки останній спрямований на відплатне перенесення права власності (іншого речового права) від продавця (постачальника) на покупця. З ознак зазначеного договору випливає, що товар має бути придбаний для використання його в підприємницькій діяльності (для промислової переробки і споживання, для наступного його продажу й іншої професійної діяльності), або для іншої діяльності не повязаної з особистим, домашнім або сімейним використанням.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, на виконання умов договору позивачем, згідно з видатковими накладними № 21030-1031 від 15.12.2010 р. на суму 26535,76 грн., № 21030-1052 від 22.12.2010 р. - 12662,89 грн., № 21030-1053 від 23.12.2010 р. - 9786,78 грн., № 21030-1064 від 27.12.2010 р. - 1699,33 грн., № 21130-0019 від 18.01.2011 р. - 5583,07 грн. поставлено відповідачу товар, всього на загальну суму 56267,83 грн.

Крім того, в якості доказу передання товару позивачем надані податкові накладні № 3108 від 15.12.2010 р., № 3168 від 22.12.2010 р., № 3169 від 23.12.2010 р., № 3170 від 27.12.2010 р., порядковий № 29, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість згідно з вищезазначеними накладними.

Згідно із нормами Закону України «Про податок на додану вартість»продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Для отримання товару відповідачем видані довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей № 855 від 15.12.2010 р., № 864 від 22.12.2010 р., № 871 від 27.12.2010 р., № 878 від 18.01.2011 р. на імя Деревинського Миколи Вікторивича.

Для оплати відповідачем вартості отриманого товару позивачем виставлені рахунки № 11030-1005 від 14.12.2010 р. на суму 26535,76 грн., № 11030-1008 від 16.12.2010 р. - 5583,07 грн., № 11030-1029 від 22.12.2010 р. - 12662,89 грн., № 11030-1030 від 23.12.2010 р. - 9786,78 грн., № 11030-1041 від 27.12.2010 р. - 1699,33 грн., всього на загальну суму 56267,83 грн.

Проте, в порушення умов договору та взятих на себе зобовязань, вартість товару залишена відповідачем не сплаченою.

Умовами п. 4.4 договору між сторонами погоджено, що у випадку існування заборгованості дилера на підставі раніше виставлених рахунків-фактур, строк оплати яких настав, постачальник має право зарахувати отриману оплату в рахунок погашення такої заборгованості.

На підставі вказаного пункту договору, позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості надлишково сплачені відповідачем за попередні поставки товару 1674,92 грн., у звязку з чим відповідачем не оплачений товар в сумі 54592,91 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, субєкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідач в судові засідання 24.05.2011 р., 14.06.2011 р., 05.07.2011 р., 12.07.2011 р. не зявився, письмових пояснень чи доказів оплати товару у сумі 54592,91 грн. не надав, отже, факт порушення відповідачем зобовязань судом встановлено та по суті не оспорений відповідачем.

Оскільки заборгованість відповідача щодо оплати поставленого позивачем на підставі Дилерського договору № 10301001 від 14.01.2010 р. товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 54592,91 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У звязку із неналежним виконанням відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати отриманого товару позивач, на підставі п. 14.1 договору, просить суд стягнути з відповідача 1555,41 грн. пені, нарахованої від сум заборгованості по кожній видатковій накладній окремо.

Умовами п. 14.1 договору між сторонами погоджено, що у разі прострочення оплати товару або безпідставної відмови від здійснення такої оплати, дилер сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої вартості товару за кожен день та протягом всього періоду такого прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що доданий до матеріалів справи розрахунок пені є арифметично вірним, вимога позивача про стягнення з відповідача 1555,41 грн. пені визнається судом та підлягає задоволенню.

Також, позивач, посилаючись на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача 301,05 грн. 3 % річних, нарахованих від сум заборгованості по кожній видатковій накладній окремо, та 1042,17 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості за період січень 2011 р. - лютий 2011 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив розрахунок 3 % річних та дійшов висновку про задоволення зазначеної вимоги за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.

Щодо нарахування позивачем інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Нараховуючи суму інфляційних втрат на загальну суму заборгованості, позивачем, як вбачається з розрахунку, беруться періоди повного січня та лютого 2011 р., проте, як сума заборгованості виникала поступово, із настанням 30-ти денного строку для оплати товару по кожній видаткові накладній.

Таким чином, згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 689,70 грн., розраховані з додержанням вимог рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р. «Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», в межах заявленого позивачем періоду, а саме:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі

15.01.2011 - 28.02.201124860.841.019472.3625333.20

22.01.2011 - 28.02.201112662.981.009113.9712776.95

23.01.2011 - 28.02.20119786.781.00988.089874.86

27.01.2011 - 28.02.20111699.331.00915.291714.62

18.02.2011 - 28.02.20115583.071.0000.005583.07

Всього: 689,70 грн. Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при частковому задоволенні позову покладаються на сторін, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Елітбуд»(08700, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 9; код 25592444) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сіка Україна»(03022, м. Київ, вул. Трутенка, 10; код 33053410) 54592,91 грн. заборгованості, 1555,41 грн. пені, 301,05 грн. 3 % річних, 689,70 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати: 571,40 грн. витрат зі сплати державного мита та 234,56 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В інші частині позовну відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.І. Привалов

Повне рішення складено - 15.07.2011 р.